вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/545/25
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом
Державного підприємства «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код: 20572069)
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, місто Бориспіль, -7, код: 37222400)
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович (07201, Київська обл., Іванківський р-н, селище міського типу Іванків, вулиця Івана Проскури, будинок 2, код: 24219849)
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 50, код: 43173325)
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення 78871,10 гривень,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Коноваленко Ірина Миколаївна;
від відповідача: Гаврин Дмитро Володимирович;
від третіх осіб: не з'явилися;
І. Зміст позовних вимог та узагальнені аргументи сторін.
Засобами підсистеми «Електронний суд» 07.02.2025 Державним підприємством «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» (надалі - позивач/ ДП МА «Бориспіль») сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (надалі - відповідач/ТОВ «Аеро Ресторантс»), в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 63 вчинений 28.01.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем в інтересах ТОВ «Аеро Ресторантс» про стягнення з ДП МА «Бориспіль» грошових коштів в сумі 78871,10 гривень.
Заявою від 18.03.2025 позивачем змінено предмет позову у спосіб доповнення вимогою про стягнення з ТОВ «Аеро Ресторантс» грошових коштів в сумі 78871,10 гривень, стягнені за виконавчим написом № 63 вчиненим 28.01.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем.
Аргументи позивача.
Позивач не є стороною Договору оренди, він не містять підписаних позивачем умов, які б встановлювали для нього фінансові зобов'язання щодо відповідача, а тому нотаріус мав відмовити у вчиненні виконавчого напису.
Жодних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача перед відповідачем та встановлюють прострочення виконання зобов'язання за договором оренди не могло бути надано нотаріусу.
Отже, вчиняючи виконавчий напис нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності нотаріально засвідченого укладеного договору між позивачем та відповідачем та наявності безспірності заборгованості, чим порушив вимоги ст. ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», п. 1 Переліку № 1172, в наслідок чого ДП МА «Бориспіль» зазнало збитків та порушення прав.
На момент вчинення виконавчого напису, так само як і на дату звернення до суду з даною позовною заявою, позивач не отримував ані від відповідача, ані від нотаріуса, повідомлення про початок процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором на підставі виконавчого напису нотаріусу, що позбавило позивача можливості подати нотаріусу обґрунтовані заперечення щодо вчинення виконавчого напису або оспорити вимоги відповідача, що свідчить про порушення нотаріусом приписів Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому, у вчиненому оскаржуваному виконавчому написі відсутня інформація, на підставі яких саме документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, було вчинено виконавчий напис.
На час вчинення виконавчого напису заборгованість позивача перед відповідачем не існувала, грошові зобов'язання перед відповідачем на суму 78871,10 гривень завдатку за договором було припинено повністю у спосіб вчинення позивачем одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог. Таке припинення відбулося на підставі заяви позивача, яка була складена 27.01.2025, та з цієї дати зобов'язання позивача перед відповідачем припинилося і на момент вчинення виконавчого напису не існувало. Крім того, відповідач не звертався із позовом про визнання недійсним одностороннього правочину щодо зарахування, адже це є єдиним способом висловлення незгоди із проведеним зарахуванням.
Акт звіряння підписаний сторонами не є первинним документом, а тому не може підтверджувати існування безспірної заборгованості. До того ж його складено станом на 30.09.2024, коли як виконавчий напис вчинявся 28.01.2025. Відповідачем не надано доказів того, що вказаний акт подавався нотаріусу в момент вчинення виконавчого напису.
Вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 78871,10 гривень є похідною позовною вимогою від вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та нормативно обґрунтована посиланням на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Аргументи відповідача.
Твердження позивача про те, що він не є стороною договору оренди та договір не встановлює фінансових зобов'язань позивача перед відповідачем спростовується фактом складання сторонами акту звіряння розрахунків станом на 30.09.2024, яким підтверджено існування заборгованості позивача за договором оренди перед відповідачем у розмірі 78871,10 гривень.
Заява позивача про припинення зобов'язання зарахуванням № 35-22-11 від 27.01.2025 була вручена відповідачу лише 06.02.2025. Тобто, станом на 28.01.2025, коли було вчинено виконавчий напис нотаріуса, про припинення зобов'язання зарахуванням ані відповідачу, ані нотаріусу не було та не могло бути відомо.
Крім того, позивач своєю заявою від 06.02.2025 відмовився від своєї заяви про зарахування зустрічних вимог та 05.02.2025 було відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача заборгованості на користь позивача за рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі № 911/858/22, яке набрало законної сили 30.10.2023, за яким проводилося зарахування та 06.02.2025 виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення було закінчено, а вимоги позивача за цим судовим рішенням було сплачено в повному обсязі.
ІІ. Рух справи.
Ухвалою суду від 20.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19.03.2025.
Цією же ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
За допомогою підсистеми «Електронний суд» 07.03.2025 відповідачем сформовано відзив, 12.03.2025 позивачем сформовано відповідь на відзив.
Позивачем в системі «Електронний суд» 18.03.2025 сформовано заяву про зміну предмету позову, яка ухвалою суду від 19.03.2025 прийнята до розгляду.
Ухвалою суду від 23.04.2025 підготовче провадження було закрито, а справу було призначено до розгляду по суті.
Засобами підсистеми «Електронний суд» 15.05.2025 представником відповідача сформовано заперечення на відповідь на відзив та 21.05.2025 представником позивача сформовано заперечення проти долучення до матеріалів справи вищезгаданих заперечень.
Ухвалою від 21.05.2025 суд відмовив в долучені до матеріалів справи заперечень відповідача на відповідь на відзив, а заперечення позивача суд залишив без розгляду.
В судовому засіданні 06.08.2025 представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача проти задоволення позову заперечував, представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
В судовому засіданні 06.08.2025 судом було проголошено скорочене судове рішення.
ІІІ. Факти та обставини, встановлені судом.
30.07.2014 регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтер Аеро Україна» (наразі змінено найменування на ТОВ «Аеро Ресторантс») (орендар) було укладено договір оренди № 1612 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (надалі договір/договір оренди).
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення № № 245, 277, 279, 280, 281 та частину приміщення № 201 на другому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 220,0 кв. м. (далі - Майно), розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський район, Бориспіль-7 на 2-му поверсі термінального комплексу «D» (інв. № 47578), загальною площею 107850,5 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі об'єктів державної власності - 20572069.1435.НЛТНПД1884), що перебуває на балансі ДП МА «Бориспіль».
Відповідно до умов пункту 3.1. договору, орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2014 року - суму в розмірі 157742,20 (сто п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок дві грн. двадцять коп.) гривень.
Відповідно до умов пункту 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Згідно умов пункту 5.2. договору, орендар зобов'язується протягом місяця після підписання договору оренди внести завдаток, передбачений договором оренди. Завдаток стягується до державного бюджету і Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 договору оренди. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державному бюджету і Балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку. Якщо в разі дострокового припинення договору оренди за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені договором оренди платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати (див. пункт 3.9 договору оренди), що підлягає поверненню.
Відповідно до умов пункту 3.10. договору, зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди.
Згідно п. 10.1. договору, договір оренди укладено строком (терміном) на 10 (десять) років, що діє з « 30» липня 2014 року до « 29» липня 2024 року включно.
На виконання умов п. 3.10 і п. 5.2 договору ТОВ «Аеро Ресторантс» на користь ДП МА «Бориспіль» 27.08.2014 відповідно до платіжного доручення № 00174 було сплачено 78871,10 гривень завдатку в рахунок орендної плати за останній місяць оренди за Договором оренди із розрахунку 30% від орендної плати (47322,66 грн) плюс сума ПДВ за ставкою 20% від орендної плати (31548,44 грн).
Позивачем листом № 25-22-304 від 28.06.2024 повідомлено відповідача про непродовження договору оренди у зв'язку із необхідністю використання орендованого за договором оренди майна для власних потреб позивача.
21.08.2024 відповідачем листом № 21-08-24-05 повідомлено позивача реквізити банківського рахунку для повернення завдатку, сплаченого ним згідно з договором оренди.
Станом на 30.09.2024 сторонами було складено та підписано спільний акт звіряння розрахунків, яким зафіксовано заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 78871,10 гривень.
14.01.2025 на адресу позивача від відповідача надійшла вимога від 09.01.2025 № 09-01-25/2 про сплату 78871,10 гривень коштів.
27.01.2025 позивачем, у відповідь на вимогу відповідача від 09.01.2025, було складено Заяву про припинення зобов'язання зарахуванням № 35-22-11 від 27.01.2025 на вказану суму - 78871,10 гривень, з огляду на наявність у ТОВ «Аеро Ресторантс» не виконаного грошового зобов'язання на суму 419000,00 гривень за договором № 02.5-14/1-30 від 20.04.2015 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, що підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі № 911/858/22, залишеним у цій частині без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 і постановою Верховного Суду від 27.02.2024.
Вказана заява була направлена позивачем на поштову адресу відповідача 28.01.2025, а 31.01.2025 ця заява була направлена відповідачу на його електронну пошту.
28.01.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем в інтересах ТОВ «Аеро Ресторантс» було вчинено виконавчий напис про стягнення з ДП МА «Бориспіль» грошових коштів в сумі 78871,10 гривень.
30.01.2025 державним виконавцем Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження та цього ж дня з рахунку позивача було здійснено списання грошових коштів в загальній сумі 87127,21 гривень, яка складалася з 78871,10 гривень заборгованості за виконавчим документом, 7887,11 гривень - виконавчого збору та 369,00 гривень мінімальних витрат виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця від 05.02.2025 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу було закінчено.
Заявою від 06.02.2025 позивач вчинив заяву про відмову від заяви від 27.01.2025 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, з тих мотивів що вказана заява не була врахована під час вчинення та виконання виконавчого напису нотаріуса.
Заперечуючи наявність достатніх законних підстав для вчинення виконавчого напису нотаріуса та для його подальшого виконання позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконання та стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 78871,10 гривень.
Оцінка та висновки суду.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
У виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса (ст.89 Закону «Про нотаріат»).
Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (ст. 90 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно із ч. 1 ст. 91 Закону «Про нотаріат»» виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту його вчинення.
Виконавчий напис нотаріуса набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, про що зазначається у тексті самого виконавчого напису (п.4 гл.11 розд.І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (надалі Порядок)).
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України (підпункти 1.1, 1.2 п. 1 гл.16 розд. ІІ Порядку).
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (пп. 3.1 п. 3 гл. 16 розд. ІІ Порядку).
Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість (пп. 5.1 п. 5 гл.16 розд. ІІ Порядку).
Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством для виконання судових рішень та Законом України «Про виконавче провадження» (п. 8 гл. 16 розд. ІІ Порядку).
Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (надалі Перелік документів) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17, виснувала, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позивач в позові зазначив, що він не є стороною договору оренди, він не містять підписаних позивачем умов, які б встановлювали для нього фінансові зобов'язання щодо відповідача, а тому нотаріус мав відмовити у вчиненні виконавчого напису.
Дійсно договір оренди укладений відповідачем, як орендарем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, як орендодавцем. Проте вказаний договір, серед іншого, укладений і в інтересах позивача, як балансоутримувача майна державної власності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
За змістом договору оренди, він встановлює певні права та обов'язки для позивача, як балансоутримувача, зокрема щодо права на отримання частини орендної плати за користування орендованим майном.
До того ж, Закон України «Про оренду державного та комунального майна», як в редакції чинній станом на момент укладення договору, так і в редакції чинній станом на момент розгляду цієї справи, відносили балансоутримувача (позивача) до безпосереднього учасника орендних правовідносин.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що той факт, що позивач не є безпосередньою стороною договору оренду, не спростовує того, що цей договір укладений і в інтересах позивача, який є учасником орендних правовідносин, отримувачем частини орендної плати та особою, на яку договором покладено обов'язок після закінчення строку договору повернути відповідачу частину платежу, внесеного ним в момент укладання договору оренди у якості завдатку.
З огляду на це, договір оренди міг бути достатньою правовою підставою для вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису щодо обов'язку позивача сплатити на користь відповідача заборгованість, що утворилася у позивача за вказаним договором.
Позивач також посилається на те, що жодних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача перед відповідачем та встановлюють прострочення виконання зобов'язання за договором оренди не могло бути надано нотаріусу.
Щодо цього, суд зазначає, що, дійсно, ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 по справі № 916/3006/17 викладено наступні правові висновки:
« 82. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.
83. Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.».
Як вже зазначалося, на виконання умов договору відповідачем на користь позивача 27.08.2014 відповідно до платіжного доручення № 00174 було сплачено 78871,10 гривень завдатку в рахунок орендної плати за останній місяць оренди за договором оренди, що становить 30% від розміру орендної плати, визначеної умовами договору.
За змістом п. 10.1. Договору, він діє на строк до 29.07.2024 та позивач, як балансоутримувач, листом № 25-22-304 від 28.06.2024 повідомив відповідача про небажання продовжувати дію договору у зв'язку із необхідністю використання орендованого майна для власних потреб.
З огляду на викладене договір оренди припинився із закінчення строку на який він укладався, а саме 29.07.2024.
Позивач проти зазначених обставин не заперечував.
Припинення договору оренди, на забезпечення виконання зобов'язань за яким відповідачем було внесено завдаток, вочевидь свідчить про виникнення у отримувача такого завдатку, за відсутності неврегульованих претензій, обов'язку повернути вказану суму завдатку відповідачу.
Позивач ніколи не посилався на наявність неврегульованих питань за наслідком припинення строку дії договору та навіть підписав із відповідачем спільний акт звіряння розрахунків станом на 30.09.2024, в якому зафіксовано заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 78871,10 гривень.
Посилання позивача на те, що акт звіряння не є первинним бухгалтерським документом судом до уваги не приймається, адже безспірність претензій відповідача ґрунтується на тексті самого договору та самій сутності утримуваних грошових коштів у якості завдатку, який після припинення договору оренди безумовно мав бути повернутий на користь відповідача.
Посилання позивача на той факт, що акт звіряння складений станом на 30.09.2024, коли як виконавчий напис вчинено 28.01.2025 не ставить під сумнів правомірність вчиненого виконавчого напису, адже позивачем окрім загального посилання на різницю у датах складання акту звіряння та виконавчого напису не наведено аргументів та доказів, які б свідчили б про те, що в період після складання акту звіряння заборгованість перед відповідачем станом на дату вчинення виконавчого напису була погашена чи була спірною.
Отже суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису в частині дотримання вимог про його вчинення, зокрема щодо безспірності існуючої у позивача заборгованості перед відповідачем.
Щодо аргументів позивача про те, що він не отримував ані від відповідача, ані від нотаріуса, повідомлення про початок процедури стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріусу, що позбавило його можливості подати обґрунтовані заперечення щодо вчинення виконавчого напису або оспорити вимоги відповідача, суд вважає, що вони не ґрунтуються на вимогах законодавства.
Позивачем не зазначено, а судом не встановлено, що будь-яким нормативно-правовим актом передбачено обов'язок кредитора або нотаріуса повідомити боржника про початок реалізації процедури вчинення виконавчого напису.
Відповідно до Порядку, лише у разі вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі, такий напис вчиняється після спливу 30 днів з моменту направлення іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
В усіх інших випадках направлення жодних попередніх повідомлень про початок процедури вчинення виконавчого напису Порядок не передбачає, а тому твердження позивача в цій частині не є належною мірою обґрунтованими та свого підтвердження в перебігу розгляду справи не знайшли.
Як вбачається з матеріалів справи, обов'язок позивача повернути утримувану ним суму завдатку після припинення договору оренді прямо виникає із суті правовідносин.
21.08.2024 відповідач листом № 21-08-24-05 повідомив позивачу реквізити банківського рахунку для повернення завдатку, станом на 30.09.2024 сторонами було складено та підписано спільний акт звіряння розрахунків, яким зафіксовано заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 78871,10 гривень та 14.01.2025 на адресу позивача від відповідача надійшла вимога від 09.01.2025 № 09-01-25/2 про сплату 78871,10 гривень, яка протягом розумного строку не була задоволена.
Отже, за таких обставин, позивач не може посилатися як на відсутність ознак безспірності вимог відповідача так і недостатність часу для реагування на підставні правомірні вимоги відповідача повернути йому суму завдатку у вказаному розмірі у зв'язку із припиненням з 29.07.2024 дії договору оренди.
А з огляду на відсутність нормативно визначеного обов'язку для відповідача або нотаріуса додатково повідомляти позивача, як боржника про намір вчинити щодо нього виконавчий напис, позивач безпідставно посилається на порушення прав та охоронюваних законом інтересів для подання обґрунтованих заперечень або оспорювання вимог відповідача.
Щодо відсутності заборгованості позивача на момент вчинення виконавчого напису внаслідок припинення зобов'язання у спосіб зарахування зустрічних вимог суд зазначає наступне.
Спершу, звертає на себе увагу та обставина, що в цій частині позивач займає суперечливу позицію, адже він одночасно стверджує про відсутність для нього зобов'язувальних умов фінансового характеру за договором оренди, оскільки він не є його стороною, недоведеність безспірності заборгованості та, менше з тим, зазначає про припинення цього ж зобов'язання у спосіб зарахування, чим фактично визнає існування заборгованості у заборгованості у вказаному розмірі та її безспірність.
Не вдаючись до оцінки такої суперечливості, втім суд вважає за необхідне надати відповідь на аргументи позивача в цій частині по своїй суті.
Так, 14.01.2025 позивач отримав від відповідача вимогу від 09.01.2025 № 09-01-25/2 про сплату 78871,10 гривень, що є сумою утримуваного позивачем завдатку за вже припиненим договором оренди.
27.01.2025 позивачем, у відповідь на вказану вимогу складено заяву про припинення зобов'язання зарахуванням на вказану суму з огляду на наявність у відповідача непогашеного боргу у розмірі 419000 гривень за рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі № 911/858/22.
Вказана заява була направлена позивачем на поштову адресу відповідача 28.01.2025 (отримана відповідачем 06.02.2025) та 31.01.2025 ця заява була направлена відповідачу на його електронну пошту.
Проте виконавчий напис було вчинено 28.01.2025, а 30.01.2025 по ньому було відкрито виконавче провадження та цього ж дня проведене списання грошових коштів з рахунку позивача.
Позивач стверджує, що зарахування зустрічних вимог відбулось 27.01.2025 - з моменту підписання ним відповідної заяви та з цього моменту його зобов'язання перед відповідачем припинилося, а тому 28.01.2025 вже були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису.
Проте, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином в силу ст. 202 Цивільного кодексу України, за змістом якої: правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами; до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Суд виходить з того, що сама лише наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування і, відповідно, не припиняє зобов'язання. Необхідним і достатнім є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін. Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім.
Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов'язань повністю або частково.
За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням; моментом припинення зобов'язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку (висновок викладений в постановах Верховного Суду від: 03.09.2024 у справі № 904/6691/20 (904/3702/23); 10.11.2022 у справі № 914/346/20 (914/155/21); 25.01.2022 у справі № 914/346/20 (914/155/21)).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав підписану заяву позивача про зарахування лише 06.02.2025, та саме у цей день можна вважати вчиненим односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки відповідна заява адресується іншій особі і такою заявою особа повідомляє про своє волевиявлення на припинення зустрічних зобов'язань. При цьому, у відповідний момент припиняються зобов'язання обох сторін.
Проте, станом на 06.02.2025 виконавчий напис нотаріуса вже було виконано, а грошові кошти по ньому списано з рахунку позивача, отже станом на вказану дату для зарахування зустрічних вимог правових підстав вже не існувало та таке зарахування фактично не відбулося.
Той факт, що заява позивача про зарахування від 27.01.2025 була направлена засобами електронного зв'язку на електронну пошту відповідача на оцінку розглядуваних правовідносин не впливає, оскільки таке відправлення відбулося 31.01.2025, в день коли виконавчий напис вже було виконано.
До того ж, позивачем не доведено дотримання під час направлення сканкопії заяви про зарахування на електронну пошту відповідача вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», а тому направлені у такий спосіб документи не мали тих юридичних наслідків, що обумовлені їх змістом.
Суд також враховує, що позивач був обізнаний про існування у нього обов'язку повернути суму завдатку, сплачену за договором оренди, який було припинено з ініціативи самого позивача ще 29.07.2024. Отримавши 14.01.2025 вимогу про сплату боргу, знаючи про свій безумовний обов'язок повернути грошові кошти, позивач не діяв повною мірою добросовісно та наразі використовує своє власне зволікання із задоволенням законних вимог відповідача за для обґрунтування позовних вимог, які по суті не направлені на захист порушеного права, адже жодні права позивача фактично порушено не було.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, позивач 06.02.2025 відмовився від своєї заяви про зарахування зустрічних вимог та 06.02.2025 в межах виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у справі № 911/858/22 отримав повне погашення своїх вимог, тобто наразі у позивача відсутнє захищуване право або охоронюваний законом інтерес, які потребували б судового захисту, а у сукупності із висновками суду про відсутність порушень під час вчинення виконавчого напису, як формального процедурного характеру так і по своїй суті, суд остаточно приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Оскільки вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 78871,10 гривень є похідною позовною вимогою від вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню вказані позовні вимоги також задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з оплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Державного підприємства «Міжнародний Аеропорт «Бориспіль» відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписане 08.09.2025.
Суддя Р.М. Колесник