вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1517/25
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК Транс» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 4, офіс 407, код: 42586042)
до
Фізичної особи-підприємця Іщенка Антона Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення 110624,67 гривень,
До Господарського суду Київської області 02.05.2025 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК Транс» (надалі по тексту - позивач/ТОВ «БНК Транс») про стягнення з Фізичної особи-підприємця Іщенка Антона Вікторовича (надалі по тексту - відповідач/ФОП Іщенко А.В.) заборгованості за договором постачання нафтопродуктів через АЗС від 21.01.2021 № НП-11-01-2021 у загальному розмірі 110624,67 гривень, з яких: 69390,00 гривень основний борг, 34607,45 гривень інфляційні втрати, 6627,22 гривень 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що стягувана сума утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару за договором постачання, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2025 відкрито провадження у справі № 911/1517/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали.
Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив на позов не подав.
Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між ТОВ «БНК Транс» (продавець) та ФОП Іщенко А.В. (покупець) 21.01.2021 укладено договір постачання нафтопродуктів через АЗС № НП-11-01-2021 (далі - договір), відповідно до умов якого:
- продавець зобов'язується через АЗС передати у власність нафтопродукти в асортименті: дизельне паливо, бензин АИ-95 (далі - товар), а покупець зобов'язується провести оплату та прийняти нафтопродукти, по ціні визначеній в рахунку, на умовах цього договору (пункт 1.1.);
- асортимент, кількість нафтопродуктів, визначаються сторонами додатково та фіксуються в рахунку на оплату, накладних або додатках до даного договору (пункт 1.2.);
- покупець здійснює передоплату за нафтопродукти протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, або за поставлений товар згідно видаткових накладних (пункт 2.2.);
- датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (пункт 2.3.);
- загальна сума договору визначається шляхом складання сум всіх підписаних продавцем накладних про отримання товару протягом строку дії цього договору (пункт 2.5.);
- відпуск товару здійснюється через автозаправну станцію (далі - АЗС) продавця за відомостями або талонами (бланки-дозволи) продавця, а також по першій вимозі покупця або після надходження передоплати на розрахунковий рахунок продавця (пункт 3.1.);
- договір вступає в дію з моменту підписання сторонами та обов'язкового скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до « 31» грудня 2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання (пункт 9.2.);
- у випадку, якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не попередила іншу сторону про його розірвання, договір вважається пролонгованим (поновленим) на строк та на умовах, які існували на момент закінчення дії даного договору (пункт 9.3.).
Так, на виконання укладеного сторонами договору продавцем поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 79945,46 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані представниками обох сторін, а саме:
- від 11.02.2022 № 317 на суму 12997,63 гривень;
- від 13.02.2022 № 322 на суму 14689,46 гривень;
- від 15.02.2022 № 345 на суму 9824,96 гривень;
- від 16.02.2022 № 354 на суму 5441,92 гривень;
- від 17.02.2022 № 356 на суму 8321,28 гривень;
- від 18.02.2022 № 357 на суму 1950,00 гривень;
- від 19.02.2022 № 358 на суму 2863,58 гривень;
- від 20.02.2022 № 359 на суму 7150,00 гривень;
- від 21.02.2022 № 396 на суму 7476,30 гривень;
- від 22.02.2022 № 401 на суму 650,00 гривень;
- від 22.02.2022 № 402 на суму 6600,33 гривень;
- від 23.02.2022 № 412 на суму 1980,00 гривень.
Згідно підписаного обома сторонами акту звіряння взаємних розрахунків за договором за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 заборгованість ФОП Іщенко А.В. перед ТОВ «БНК Транс» станом на 28.02.2022 становить 69390 гривень.
З огляду на невиконання відповідачем покладених на нього умовами договору обов'язків по оплаті поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару у повному обсязі, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 69390 гривень, з урахуванням здійснених відповідачкою часткових оплат.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, факт належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару на користь відповідача на загальну суму 79945,46 гривень, що останнім в перебігу розгляду справи не заперечувалось.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом пунктом 2.2. договору сторони передбачили, що покупець здійснює передоплату за нафтопродукти протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, або за поставлений товар згідно видаткових накладних.
Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні рахунки, які мали б бути виставлені продавцем покупцю на підставі п. 2.2. договору для проведення попередньої оплати за товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Частиною 1 статті 692 цього ж Кодексу встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, у тому числі, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання. Такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17.
Суд зазначає, що сторонами в договорі не встановлено строку здійснення покупцем оплати за отриманий товар, а встановлена лише форма оплати - попередня.
Отже, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів, перерахування відповідачем на користь позивача попередньої оплати за товар у повному обсязі до моменту поставки, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 538 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок з оплати отриманого товару після його прийняття, тобто у день поставки товару.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті отриманого товару за вказаними вище видатковими накладними, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 69390 гривень.
Відповідач доводи позивача про наявність у нього заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів за отриманий товар в повному обсязі не надав, заперечень щодо факту отримання товару не висловив, доказів пред'явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару також не надано.
Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 69390 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.
Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6627,22 гривень 3% річних та 34607,45 гривень інфляційних втрат, розрахованих за загальний період з 20.02.2022 по 27.04.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що такий є необґрунтованим, адже при нарахуванні 3% річних за порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем не взято до уваги, що початком для нарахування 3% річних за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, у даному випадку початком періоду для нарахування за прострочення виконання зобов'язання буде дата 25.02.2022.
Тож, судом здійснено власний розрахунок 3% річних з урахуванням вірно визначеного початку та кінцевого періоду нарахування, не виходячи за межі заявлених позивачем періодів, та встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача 3% річних становить 6598,70 гривень.
Відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 6598,70 гривень, а вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 34607,45 гривень підлягають задоволенню повністю у заявленій позивачем сумі.
Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
А саме суд приймає рішення про стягнення з ФОП Іщенко А.В. на користь ТОВ «БНК Транс» 69390 гривень основного боргу, 6598,70 гривень 3% річних та 34607,45 гривень інфляційних втрат.
Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 3027,21 гривень.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК Транс» задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іщенка Антона Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК Транс» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 4, офіс 407, код: 42586042) 69390 гривень основного боргу, 6598,70 гривень 3% річних, 34607,45 гривень інфляційних втрат та 3027,21 гривень судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2025.
Суддя Р.М. Колесник