вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1769/24 (911/364/25)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, буд. 1/6; код ЄДРПОУ 00210602)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: розпорядника майна АТ «ЕМСС» (код ЄДРПОУ 00210602) арбітражного керуючого Соколика Дмитра Ігоровича (свідоцтво № 2043 від 08.11.2021, адреса: 03110, м. Київ, вул. Клінічна, 25)
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Еру Трейдінг» (04070, м. Київ, вул. Ярославська, 58, 10 поверх; код ЄДРПОУ 40371329)
та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджитал Фінанс» (03056, м. Київ, вул. Польова, 24; код ЄДРПОУ 44583263)
про визнання недійсним договору
у відокремленому провадженні в межах справи № 911/1769/24
за заявою боржника Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, буд. 1/6; код ЄДРПОУ 00210602)
про банкрутство
Суддя Наріжний С.Ю.
Без виклику представників сторін.
у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1769/24 за заявою боржника Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (далі: АТ «ЕМСС») про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.07.2024 відкрито провадження у даній справі про банкрутство; введено процедуру розпорядження майном АТ «ЕМСС» та призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Соколика Д.І.
На даний час провадження у справі перебуває на стадії попереднього засідання в судовій процедурі розпорядження майном Боржника.
28.01.2025 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява АТ «ЕМСС» від 28.01.2025 б/№ (вх. № 4650) до ТОВ «Еру Трейдінг» та ТОВ «ФК «Діджитал Фінанс» про визнання недійсним договору.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вказану позовну заяву передано судді Наріжному С.Ю. для розгляду в межах провадження у справі № 911/1769/24 про банкрутство АТ «ЕМСС», присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 911/1769/24 (911/364/25).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2025 вказану позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення виявлених недоліків позовної заяви, шляхом надання Господарському суду Київської області доказів сплати судового збору в порядку та розмірі, встановлених Законом, зокрема в сумі 2422,40 грн.
17.02.2025 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла заява Позивача від 17.02.2025 б/№ (вх. № 2210/25) про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2025 відкрито провадження за вказаною вище позовною заявою для розгляду у відокремленому провадженні в межах справи № 911/1769/24 про банкрутство АТ «ЕМСС»; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін; залучено розпорядника майна АТ «ЕМСС» арбітражного керуючого Соколика Д.І. (свідоцтво № 2043 від 08.11.2021) до участі у даній справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача; встановлено сторонам процесуальні строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.
06.03.2025 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшов відзив Відповідача 2 від 06.03.2025 б/№ (вх. № 3046/25) на позовну заяву.
15.04.2025 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшло клопотання Позивача від 15.04.2025 б/№ (вх. № 5067/25) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання АТ «ЕМСС» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Судом встановлено, що протягом розгляду справи Відповідач 1 не скористався правом подачі відзиву на позов; Відповідач 2 надав відзив на позов.
Щодо повідомлення учасників у справі про дане провадження суд зазначає наступне.
Копія ухвали суду від 20.02.2025 доставлена до електронних кабінетів Позивача, Відповідачів 1, 2 - 20.02.2025, що підтверджується відповідними довідками, сформованими системою автоматизованого документообігу суду. Таким чином судом встановлено, що сторони у справі належним чином повідомлені про дане судове провадження.
Враховуючи викладене вище справа розглядається за наявними матеріалами, а саме позовна заява Позивача, відзив Відповідача 2.
В позовній заяві Позивач просить суд визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги № 31/03/2022 від 31.03.2022, укладений між ТОВ «Еру Трейдінг» та ТОВ «ФК «Діджитал Фінанс».
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що оспорюваний правочин є фіктивним, оскільки загальна сума грошових вимог (номінальна вартість), переданих новому кредитору за Договором складає 494425900,00 грн, а плата за відступлення грошової вимоги (реальна вартість визначена сторонами) складає лише 4944259,00 грн, тобто 1% від номінального розміру вимоги.
Крім того Позивач стверджує, що Новий кредитор не виконав свого обов'язку, визначеного у п. 2.2. Договору, щодо оплати вартості відступлених прав вимоги, що на думку Позивача свідчить про відсутність намірів виконувати Договір з моменту його підписання.
У зв'язку з цим Позивач вважає наявними підстави для визнання вказаного договору недійсним відповідно до ст. 203, 215, 234 ЦК України.
Відповідач 2 у відзиві на позов заперечив проти заявлених позовних вимог і просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Узагальнені доводи Відповідача 2, викладені у відзиві на позов, є наступними.
Оспорюваний Позивачем Договір про відступлення права вимоги № 31/03/2022 від 31.03.2022 укладено з дотриманням вимог чинного законодавства; вартість відступлення прав вимоги обумовлена місцезнаходженням підприємства - Боржника, а саме м. Краматорськ, Донецької області, яке є зоною можливих бойових дій починаючи з 24.02.2022 та в будь-який момент може бути серйозно пошкоджено / знищено; Відповідачем 2 в повному обсязі виконано зобов'язання щодо оплати вартості відступлених прав вимоги.
Крім того Відповідач 2 зазначає, що Позивачем не вказано в позові, які права та законні інтереси Позивача порушені у зв'язку з укладенням між Відповідачами 1, 2 оспорюваного Договору, що на думку Відповідача 2 свідчить про обрання Позивачем неналежного способу захисту.
Враховуючи зазначене вище Відповідач 2 стверджує про відсутність підстав для визнання Договору недійсним.
Частиною 2 статті 7 КУзПБ передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд зазначає наступне.
31.03.2022 між ТОВ «Еру Трейдінг» (Первісний кредитор / Відповідач 1) та ТОВ «ФК «Діджитал Фінанс» (Новий кредитор / Відповідач 2) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 31/03/2022 (далі: Договір), за яким до Відповідача 2 перейшли права Відповідача 1 як Кредитора в грошових зобов'язаннях щодо отримання грошових платежів, що виникли по Договору постачання природного газу № 2/1432 від 16.11.2020 та Договору постачання природного газу № 2/1475-1 від 20.09.2021, що були укладені між Відповідачем 1 та Позивачем, на загальну суму грошової вимоги 494425900 грн.
Відповідно до п. 1.4. Договору, права грошової вимоги Договором переходять до Нового кредитора з моменту підписання цього Договору та відповідного Акту приймання передачі.
Відповідно до Акту прийому-передачі до Договору, який був підписаний між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 31.03.2022, Відповідач 1 передав, а Відповідач 2 прийняв право вимоги до Позивача у розмірі 494425900 грн, а саме за Договором постачання природного газу № 2/1432 від 16.11.2020 у розмірі 110427915,77 грн. (заборгованість за природний газ, спожитий у серпні-вересні 2021 та компенсацію замовленої потужності за серпень-вересень 2021) та за Договором постачання природного газу № 2/1475-1 від 20.09.2021 383997984,37 грн. (заборгованість за природний газ, спожитий у жовтні 2021 - лютому 2022 включно та компенсацію замовленої потужності у жовтні 2021 - березні 2022 включно).
Розмір права грошової вимоги Відповідача 1, що було відступлене за Договором, був визначений з урахування оплат Позивача за Договором постачання природного газу № 2/1432 від 16.11.2020.
При підписанні Акту прийому-передачі акту до Договору від 31.03.2022 Відповідач 1 передав Відповідачу 2 копії всіх документів, які підтверджують наявність та суму грошової вимоги, що була відступлена, про що зазначено у акті.
Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна вартість прав вимоги, що відступаються Первісним кредитором Новому кредитору, у відповідності до предмету договору, за домовленістю Сторін становить 4944259,00 грн, у відповідності до Додатку №1 до цього Договору.
Щодо визначеної в Договорі вартості відступлення прав вимоги, з матеріалів справи встановлено наступне.
Станом на 31.03.2022 (дата укладення Договору) Позивач був зареєстрований та знаходився за адресою: Україна, 84306, Донецька обл., місто Краматорськ, ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ».
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, м. Краматорськ знаходиться на території можливих бойових дій з 24 лютого 2022 р. по поточну дату.
Згідно відомостей із засобів масової інформації сторонам Договору на дату укладення Договору було відомо про постійні обстріли Позивача та м. Краматорськ в цілому, починаючи з березня 2022 року.
Відповідно до першого абзацу ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін та реальна вартість права вимоги, тобто ціна договору, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення.
Отже, Відповідач 1 та Відповідач 2 відповідно до положень ЦК України визначили договірну ціну Договору з огляду на низьку ліквідність предмета Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору, Новий кредитор зобов'язаний оплатити вартість прав вимоги, передбачену пунктом 2.1. цього Договору, шляхом безготівкового перерахування відповідної суми коштів на рахунок Первісного кредитора не пізніше 31.07.2022 (включно), призначення платежу: «Сплата за договором про відступлення права вимоги № 31/03/2022 від 31.03.2022.
Вказаний обов'язок виконаний Відповідачем 2 згідно платіжного доручення № 161 від 29.07.2022.
В подальшому, на виконання умов Договору 06.09.2022 Відповідач 1 звернувся до Позивача з вимогою Вих. № 1/01-0609-1 від 06.09.2022 про сплату заборгованості за Договором постачання природного газу № 2/1432 від 16.11.2020 та Договором постачання природного газу № 2/1475-1 від 20.09.2021, яку Позивач отримав 06.09.2022, чим повідомив про укладення з Відповідачем 2 Договору та надав детальну інформацією про розмір права грошової вимоги відступленої за Договором з деталізацією заборгованості Позивача, в частині якої було замінено кредитора за Договором.
12.03.2024 Відповідач 1 повторно звернувся до Позивача з вимогою про сплату заборгованості Вих. № 01/03-4245 від 12.03.2024 за Договором постачання природного газу № 2/1432 від 16.11.2020 та Договором постачання природного газу № 2/1475-1 від 20.09.2021 з наданням інформації про укладення Договору, яку Позивач отримав 20.03.2024.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).
Відповідно до умов Договору постачання природного газу № 2/1432 від 16.11.2020 та Договору постачання природного газу № 2/1475-1 від 20.09.2021 за якими відбулося відступлення права вимоги за Договором, наявність згоди Позивача на заміну кредитора за зобов'язаннями за Договорами не вимагається.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, четверта статті 202 ЦК України). Отже, встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов'язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків.
Багатосторонні правочини можуть оформлюватися договорами у письмовій формі як єдиними письмовими документами або укладатися шляхом взаємного обміну листами (повідомленнями, телеграмами), прийняттям до виконання зобов'язань чи фактичним учиненням взаємнопогоджених дій, спрямованих на набуття певних прав (виконання певних обов'язків) його сторонами.
Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частинами першою, другою статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду по справі №904/3938/18 у Постанові від 15.05.2020 зазначив:
«Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторони не вчинили жодних дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. Під час розгляду відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, такий правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Отже, для визнання зобов'язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявності таких умов: вина осіб, яка має прояв у формі умислу, спрямованого на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених у договорі. Відсутність хоча б однієї із цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі N 909/330/16, від 01.11.2018 у справі N 910/18436/16).».
Згідно з умовами Договору Відповідач 1 (Первісний кредитор) відступає Відповідачу 2 (Новий кредитор), а Відповідач 2 приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору, і зобов'язується сплатити Відповідачу 2 грошову суму - 4944259,00 грн, яка була сплачена Відповідачем 2 відповідно до платіжного доручення АБ «Укргазбанк» № 161 від 29.07.2022.
При цьому Відповідач 1 неодноразово повідомляв Позивача про відступлення права вимоги за Договором, а саме листи Відповідача 1 Вих. № 1/01-0609-1 від 06.09.2022, Вих. № 01/03-4245 від 12.03.2024 та заявляв грошові вимоги Кредитора по справах, що були відкриті про банкрутство Позивача раніше, це справа № 905/507/22 та № 911/2237/22.
Вищезазначене підтверджує факт відступлення Відповідачем 1 Відповідачу 2 права вимоги за Договором, та її прийняття Відповідачем 2, що свідчить про виконання Договору з боку Відповідача 1 шляхом учинення цесії.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду по справі №910/16579/20, що викладені у постанові від 07.09.2022:
«…У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає її зовнішньому прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (такі правові висновки сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19)).
10.61. Отже, при кваліфікації оспорюваного правочину як фіктивного судам необхідно встановити факт його вчинення для годиться (про людське око) обома сторонами, позаяк якщо одна зі сторін діяла лише для годиться, а інша намагалася досягти правового результату - такий правочин не можна визнати фіктивним.».
Відтак, проаналізувавши матеріали справи в цілому, судом не встановлено обставин, які б свідчити про фіктивність оспорюваного Договору. Зокрема, при укладенні Договору сторони узгодили всі істотні умови, у т.ч. щодо вартості відступлених прав вимоги, згідно ч. 1 ст. 632 ЦК України; на виконання Договору між сторонами складено Акт приймання-передачі прав вимоги, за яким Первісним кредитором виконано обов'язок щодо передачі Новому кредитору прав вимоги; в свою чергу Новим кредитором виконано обов'язок щодо оплати вартості відступлених прав вимоги (платіжне доручення № 161 від 29.07.2022).
Отже Договір виконаний сторонами в повному обсязі, наслідком чого стало настання для сторін обумовлених Договором наслідків.
Вказані обставини спростовують протилежні доводи Позивача про невиконання сторонами умов Договору, а також про фіктивність Договору.
Згідно ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що важливим елементом змагальності господарського процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20.
У ст. 79 ГПК України закріплюється стандарт доказування «вірогідності доказів», який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто із введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами, тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)
Враховуючи викладене вище суд вважає відсутніми підстави для висновку про фіктивність Договору про відступлення права вимоги № 31/03/2022 від 31.03.2022, укладеного між ТОВ «Еру Трейдінг» та ТОВ «ФК «Діджитал Фінанс», з підстав, визначених Позивачем в позовній заяві.
Враховуючи все викладене вище суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову АТ «ЕМСС» до ТОВ «Еру Трейдінг» та ТОВ «ФК «Діджитал Фінанс» про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 31/03/2022 від 31.03.2022.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2422,40 грн покладаються на Позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Копію рішення надіслати сторонам.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.
Дата виготовлення і підписання рішення 08.09.2025.
Суддя С.Ю. Наріжний