вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 910/8787/24
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
без виклику (повідомлення) сторін
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи
за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"
09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Мережна, будинок 3, код ЄДРПОУ 04654336
до Товариства з обмеженою відповідальністю "2Х2 ФІНАНС"
04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 12, код ЄДРПОУ 38618785
місце здійснення господарської діяльності: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Банкова, будинок 11, квартира 21
про стягнення заборгованості
Обставини справи:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 позовну заяву (вх.№8787/24 від 15.08.2024) Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "2Х2 ФІНАНС" про стягнення заборгованості передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх.№1226/24 від 04.09.2024) Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "2Х2 ФІНАНС" про стягнення заборгованості.
Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, 173, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пунктам 2 та 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.10.2024 позовну заяву залишено без руху, зобов'язано Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" усунути недоліки позовної заяви шляхом направлення суду письмових пояснень із зазначенням правильного поштового індексу адреси місцезнаходження позивача, правильної кількості наданих суду письмових доказів: рішень Білоцерківської міської ради Київської області про процедуру включення системи опалювання та закінчення опалювального періоду за 2021-2024 роки, що додані до позовної заяви та зазначення про наявність або відсутність електронних кабінетів сторін справи та встановлено строк на усунення недоліків.
У підсистемі ЄСІТС “Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №11655/24 від 21.10.2024).
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 гривень.
За позовною заявою Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "2Х2 ФІНАНС" про стягнення заборгованості заявлено до стягнення 32726,16 грн загальної суми боргу, отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2024 прийнято позовну заяву (вх.№1226/24 від 04.09.2024) Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "2Х2 ФІНАНС" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №910/8787/24 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи №910/8787/24 призначено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлені сторонам строки подання заяв по суті справи.
Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 25.10.2024 направлена відповідачу судом за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", в якій у відповідача наявний зареєстрований електронний кабінет та отримана ним 26.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, що складена судом до матеріалів справи.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Факт отримання відповідачем ухвали Господарського суду Київської області від 25.10.2024 у цій справі свідчить про обізнаність відповідача про наявність цього судового провадження, його право на заперечення позову, наведення суду своїх доводів та надання доказів.
Відтак, відповідач належним чином повідомлений судом про розгляд даної справи та встановлені процесуальні строки.
Відповідач своїм правом на заперечення позову, в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та не подав до суду у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
У зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
За результатом з'ясування всіх фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічного та повного дослідження матеріалів справи, суд
встановив:
Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» засноване на комунальній власності територіальної громади міста Біла Церква та підпорядковане Білоцерківській міській раді, основними цілями якого є безперебійне забезпечення тепловою енергією житлового фонду, кооперативних та громадських організацій, комунально-побутових і інших об'єктів міста Біла Церква.
Згідно із Статутом позивача, він зобов'язаний забезпечити безперебійне надання послуг з постачання теплової енергії всім споживачам міста Біла Церква.
Згідно із статтею 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період, порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.
Початок та закінчення опалювального періоду на території Білоцерківської міської териториальної громади здійснюється на підставі рішень виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, з урахуванням кліматичних умов.
Позивачем до матеріалів справи надано шість рішень виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо опалювальних періодів, згідно з якими позивачем надавались послуги відповідачу у спірний період з 01.09.2021 по 01.06.2024, за якими відбувалось включення системи опалювання та закінчення опалювального періоду за 2021-2024 роки.
Позивачем стверджується, що не заперечено відповідачем, що позивачем надаються послуги з постачання теплової енергії споживачам багатоквартирного житлового будинку №11 по вулиці Банковій у місті Біла Церква.
За твердженням позивача, споживачі вказаного будинку не визначились з моделлю (видом договору) на послуги з постачання теплової енергії в порядку та строки, що визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому, розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до наданої до матеріалів справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідач є власником нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості, що знаходиться в житловому будинку за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Банкова, буд. 11, кв. 21, за договором купівлі-продажу серія та номер: 1868 вид. 26.08.2021.
За твердженнями позивача, які не заперечені відповідачем та підтверджується наданими до матеріалів справи актами про використану теплову енергію по приладам обліку у вигляді опалення, підігрітої води, пари споживачам, спірний об'єкт нерухомого майна відповідача (квартира) знаходиться в багатоповерховому житловому будинку з централізованою системою опалення та оснащений приладами обліку теплової енергії.
У зв'язку з тим, що відповідачем не прийнято рішення про вибір моделі договірних відносин та не укладено відповідного договору з виконавцем комунальної послуги щодо вищевказаного нерухомого майна, доказів протилежного суду не надано, між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" та Товариством з обмеженою відповідальністю "2Х2 ФІНАНС" було укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг (пукнт 4 договору).
Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (пункт 5 договору).
Відносини щодо постачання та споживання теплової енергії регулюються Законами України “Про теплопостачання» та “Про житлово-комунальні послуги».
Закон України “Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про теплопостачання» передбачено: теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Позивач заявляє до стягнення заборгованість за споживання теплової енергії у період з 01.09.2021 по 01.06.2024, яка була надана відповідачу на потреби опалення вищевказаного об'єкта нерухомості.
Згідно зі статтею 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з:
- плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства;
- плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Позивач вказує, що квартира відповідача розташована у багатоповерховому житловому будинку з централізованим опаленням, який оснащений приладами обліку теплової енергії, надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до пункту 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Судом враховане надання позивачем доказів факту отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023 років, відтак, факту приєднання відповідача до умов договору (акцептування договору): актів про використану теплову енергію по приладам обліку у вигляді опалення, підігрітої води, пари споживачем, що підтверджують огляд технічного стану вузла, приладів обліку тепла та наявності пломб, з відомостями про відпускання теплової енергії за спірний період на основі даних журналу обліку і показань лічильника до квартири відповідача.
Надання позивачем вказаних послуг підтверджується також рішеннями виконавчого комітету Білоцерківської міської ради про встановлені опалювальні періоди опалювальних сезонів 2021-2022, 2022-2023 років.
Відповідно до пункту 5 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно до пункту 32 Договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця; початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з пунктом 33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу; рахунок надається на паперовому носії; на вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до пункту 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Позивач зазначає, що у відповідача наявна заборгованість за споживання теплової енергії на потреби опалення за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі 32314,18 грн, яка утворилась за період з 01.09.2021 по 01.06.2024.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд враховує таке.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права, з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
З урахуванням вимог статей 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді цієї справи судом враховані межі позовних вимог, що визначені позивачем, заявлені ним предмет та підстави позову, що включає також методику розрахунку, що застосована позивачем для визначення розміру позовних вимог, а також змагальність доказів, що надані суду сторонами та застосування категорій стандартів доказування.
Зокрема, Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Застосував судову практику Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Стосовно територіальної юрисдикції (підсудності) справи.
Згідно з частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як зазначено в постановах Верховного Cуду від 23.01.2018 у справі №460/4286/16-ц та від 16.05.2018 у справі №640/16548/16-ц до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові у справі №911/2390/18 від 16.02.2021, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, словосполучення "з приводу нерухомого майна" у розумінні частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.
Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 6, 7 статті 31 Господарського процесуального кодексу України спори між судами щодо підсудності не допускаються; справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно з частиною 2 статті 279 Господарського процесуального кодексу України справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі № 910/8787/24 про передачу позовної заяви за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області сторонами справи не оскаржено, ухвала суду набрала законної сили, відтак, справа підлягає розгляду Господарським судом Київської області.
Стосовно законодавства, що регулює спірні правовідносини сторін.
За твердженнями позовної заяви, що не спростовані відповідачем наданими суду доказами, об'єкт нерухомого майна, що належить відповідачу, розташований у багатоквартирному житловому будинку з централізованою системою опалення, система опалення зазначеного об'єкту є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому.
Судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 у справі № 908/710/23
Верховний Суд зазначає, що у преамбулі Закону України 10 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що цей Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
За змістом статті 1 цього Закону "Визначення термінів":
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
- споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- теплова енергія - це товарна продукція, яка виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Таким чином аналіз наведених вище визначень дає підставою дійти висновку про те, що обов'язковою ознакою споживача теплової енергії, а саме споживачем теплової енергії у розумінні цього Закону може бути особа (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.
З огляду на зазначене вище (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі) до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.
Як вказано судом вище, спірна квартира відповідача розташована у будинку з централізованою системою опалення, система опалення зазначеного об'єкту є невід'ємною частиною централізованої системи опалення будинку в цілому, тобто, у розумінні Закону України "Про теплопостачання" відповідач не є споживачем, а тому цей Закон не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки відповідач є споживачем комунальних послуг у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, станом на час спірних правовідносин).
Стосовно обставин фактичного акцептування відповідачем умов Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, судом враховане, що такий договір є укладеним фактом приєднання споживача (відповідача) до його умов, що розміщені публічно в мережі Інтернет - з моменту акцептування їх відповідачем фактом споживання послуги, докази чого надані до матеріалів справи та не заперечені відповідачем.
Згідно зі статтею 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором, який є публічним договором приєднання, складається з:
- плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства;
- плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень пункту 51 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Судом врахована правова позиція, що викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.11.2021 у справі № 908/3233/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 904/702417: статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія як товар не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема, власниками приміщень у багатоквартирному будинку), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з частиною 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" якість комунальної послуги повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства та договором. Обов'язок забезпечення відповідності якості комунальної послуги встановленим вимогам покладається на виконавця такої послуги.
Судом враховано, що за розрахунком позовних вимог заявляються до стягнення вартість обсягу теплової енергії на опалення приміщень споживача (відповідача) безпосередньо, без включення вимог в частині обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення чи забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, відповідачем якість цих послуг не заперечена, суду надані докази приєднання відповідача до теплового вузла та фактичне теплопостачання за встановленими приладами обліку тепла, відтак, з огляду на вищевказані висновки Верховного Суду, підтверджується факт отримання відповідачем житлово-комунальної послуги з централізованого опалення.
Відповідно до пункту 30 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця (пункт 31 договору).
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу (пунктом 33 договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (пункт 41 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункти 51, 52 договору).
Доказів письмової відмови відповідача від договору суду не надано, відтак, суд дійшов висновку, що договір діяв у період спірних правовідносин сторін з 01.09.2021 по 01.06.2024.
На виконання пункту 5 договору позивач надавав житлово-комунальну послугу з опалення відповідачу за період з 01.09.2021 по 01.06.2024 на суму 32314,18 грн.
Відповідач свої зобов'язання з оплати за надану послугу не виконав, внаслідок чого позивачем було відправлено на адресу відповідача лист про досудове попередження (претензія) щодо оплати суми заборгованості №65 від 12.06.2024 (штрих-код поштового відправлення 215600426655).
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання (статті 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм та умов договору, враховуючи, що відповідач, в установленому законом порядку, обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей позивача не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення основної заборгованості за договором, є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 32314,18 грн.
Також, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати за спожиту теплову енергію позивач заявляє до стягнення з відповідача 90,22 грн 3% річних та 321,76 грн інфляційних втрат, які нараховані на заборгованість відповідача за період з 01.01.2021 по 23.02.2022, згідно з наданого позивачем розрахунку.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За результатом перевірки розрахунку позивача, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично правильним, обґрунтованим, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Частиною 1 статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 Господарського процесуального України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на вказане, позов обґрунтований, підтверджується наданими суду доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, сплачена позивачем сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов (вх.№1226/24 від 04.09.2024) Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "2Х2 ФІНАНС" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "2Х2 ФІНАНС" (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 12, код ЄДРПОУ 38618785) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Мережна, будинок 3, код ЄДРПОУ 04654336) 32314,18 грн (тридцять дві тисячі триста чотирнадцять гривень вісімнадцять копійок) основної заборгованості, 90,22 грн (дев'яносто гривень двадцять дві копійки) 3% річних, 321,76 грн (триста двадцять одна гривня сімдесят шість копійок) інфляційних втрат та 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 08.09.2025.
Cуддя С.О. Саванчук