вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" червня 2025 р. Справа № 911/884/22 (911/465/24)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В."
до 1) ОСОБА_1
2) Громадянина України ОСОБА_2
3) Громадянина України ОСОБА_3
4) Громадянки України ОСОБА_4
5) Громадянина України ОСОБА_5
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні заявника ліквідатора ПП "Спец Біо Україна" - арбітражного керуючого Демчана
Олександра Івановича
про покладення солідарної відповідальності на керівників та засновників Приватногопідприємства "Спец Біо Україна"
Суддя Лопатін А.В.
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/884/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В." до Приватного підприємства "Спец Біо Україна" про банкрутство, провадження в якій відкрито ухвалою суду від 10.08.2022 р.
Повноваження розпорядника майна боржника ухвалою суду від 10.08.2022 р. покладено на арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.
21.02.2024 р. до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В." із заявою про покладення на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 солідарної відповідальності.
Ухвалою господарського суду від 26.02.2024 р. витребувано у Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області відомості про місце проживання (реєстрації), чи перебування фізичних осіб, що містяться в реєстрі територіальної громади щодо: ОСОБА_2 , витребувано у Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області відомості про місце проживання (реєстрації), чи перебування фізичних осіб, що містяться в реєстрі територіальної громади щодо: ОСОБА_6 , витребувано у Головного управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області відомості про місце проживання (реєстрації), чи перебування фізичних осіб, що містяться в реєстрі територіальної громади щодо: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
07.03.2024 р. у відповідь на вказану ухвалу суду Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області надано інформацію щодо місця проживання (реєстрації) ОСОБА_2
11.03.2024 р. у відповідь на вказану ухвалу суду Головним управлінням Державної міграційної служби у Дніпропетровській області надано інформацію щодо місця проживання (реєстрації) ОСОБА_3
14.03.2024 р. у відповідь на вказану ухвалу суду Головним управлінням Державної міграційної служби України у Вінницькій області надано інформацію щодо місця проживання (реєстрації) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Ухвалою господарського суду від 18.03.2024 р. прийнято заяву ТОВ "Басф Т.О.В." про покладення солідарної відповідальності на керівників та засновників ПП "Спец Біо Україна" до розгляду, розгляд заяви призначено на 15.05.2024 р.
18.04.2024 р. на поштову адресу суду від відповідача-4 надійшов відзив на заяву.
18.04.2024 р. на офіційну електронну адресу суду від відповідача-5 надійшов відзив на заяву.
22.04.2024 р. на поштову адресу суду від Міністерства юстиції України надійшов лист-повідомлення.
29.04.2024 р. на поштову адресу суду від заявника надійшла відповідь на відзив.
10.05.2024 р. через канцелярію суду від ліквідатора ПП "Спец Біо Україна" надійшли письмові пояснення.
14.05.2024 р. через систему "Електронний суд" від представника відповідача-2 надійшли письмові пояснення.
15.05.2024 р. на поштову адресу суду від заявника надійшла відповідь на відзив.
15.05.2024 р. на офіційну електронну адресу суду від відповідача-4 надійшла заява про відкладення розгляду справи та письмові заперечення.
15.05.2024 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 17.07.2024 р.
07.06.2024 р. через систему "Електронний суд" від заявника надійшли додаткові письмові пояснення.
01.07.2024 р. на поштову адресу суду від Міністерства юстиції України надійшов лист.
Ухвалою господарського суду від 17.07.2024 р. розгляд заяви про покладення солідарної відповідальності на керівників та засновників ПП "Спец Біо Україна" відкладено на 25.09.2024 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні заявника - ліквідатора ПП "Спец Біо Україна" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.
06.09.2024 р. через канцелярію господарського суду представником заявника подано заяву на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2024 р.
09.09.2024 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_2 надійшли додаткові письмові пояснення.
25.09.2024 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 27.11.2024 р.
26.11.2024 р. через канцелярію суду ліквідатором ПП "Спец Біо Україна" подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду від 27.11.2024 р. розгляд заяви відкладено на 19.02.2025 р.
Ухвалою господарського суду від 19.02.2025 р. розгляд заяви про покладення солідарної відповідальності на керівників та засновників ПП "Спец Біо Україна" відкладено на 09.04.2025 р.
08.04.2025 р. через канцелярію суду представником ТОВ "ФК "Фактор Плюс" подано заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою господарського суду від 09.04.2025 р. клопотання ТОВ "ФК "Фактор Плюс" про заміну ТОВ "БАСФ Т.О.В." на правонаступника ТОВ "ФК "Фактор Плюс" у справі № 911/884/22(911/465/24) задоволено; замінено Товариство з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс"; розгляд заяви про покладення солідарної відповідальності на керівників та засновників ПП "Спец Біо Україна" відкладено на 04.06.2025 р.
У судовому засіданні 04.06.2025 р. представник відповідача 2 проти задоволення заяви про покладення солідарної відповідальності на керівників та засновників ПП "Спец Біо Україна" заперечував, представник заявника та відповідачів 1, 3, 4, 5 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників у справі не перешкоджає розгляду справи по суті, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду даного спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності заявника, відповідачів 1, 3, 4, 5 та їх представників.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача 2, суд
встановив:
Як вказує заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс"), в ході процедури розпорядження майном боржника було встановлено, що загроза неплатоспроможності підприємства виникла у 2019 році, а протягом 2018- 2020 років фінансовий стан компанії демонстрував стійкі ознаки критичної неплатоспроможності. Так, згідно зі звітом арбітражного керуючого від 09.12.2023 р., показник поточної платоспроможності ПП "Спец Біо Україна" залишався від'ємним протягом усього періоду, а коефіцієнти покриття та забезпечення власними коштами були значно нижчими за нормативні значення (1,0 та 0,1 відповідно), що відповідає методичним рекомендаціям Міністерства економіки України щодо визначення потенційного банкрутства та ознак критичної неплатоспроможності.
Фінансові результати підприємства свідчать про системні проблеми у його господарській діяльності. Так, за 2018 рік ПП "Спец Біо Україна" отримало чистий збиток у розмірі 5 032 тис. грн. У 2019 році спостерігалося тимчасове покращення - підприємство отримало незначний прибуток у розмірі 773 тис. грн., проте вже на кінець 2020 року фінансовий результат знову був збитковим і склав 7 991 тис. грн. Крім того, протягом усього періоду 2018- 2020 років пасиви боржника систематично перевищували його активи: на 31.12.2018 р. активи складали 407 323 тис. грн., пасив - 410 511 тис. грн.; на 31.12.2019 р. - 564 686 тис. грн. активів і 567 217 тис. грн. пасивів; на 31.12.2020 р. - 461 773 тис. грн. активів і 472 295 тис. грн. пасивів. Таким чином, протягом усього періоду пасиви перевищували активи не менше ніж на 2 531 тис. грн., що є прямим свідченням фінансової нестійкості підприємства.
Заявник вказує, що станом на 01.10.2019 р. у ПП "Спец Біо Україна" вже існувала заборгованість перед двома основними кредиторами:
заборгованість ПП "Спец Біо Україна" перед ТОВ "БАСФ Т.О.В." (заявником), що виникла через неналежну оплату поставленого товару за договором № 11112018 від 13.11.2017 р. На початок 2019 року вона становила 38 186 519,54 грн. і збільшилася до 551 393 273,55 грн. до 22.04.2019 р., після чого не зменшувалася нижче 416 775 997,90 грн.;
- заборгованість ПП "Спец Біо Україна"перед ТОВ "Аграрний Альянс", що виникла через невиконання боржником зобов'язань щодо поставки попередньо оплаченого товару за договорами поставки № БА-01706 від 29.11.2018 р. та № БА-01661 від 28.08.2018 р., на суму понад 1,6 млн. грн.
Всі ці факти підтверджуються актами звірки, додатковими угодами та платіжними дорученнями, а боржник не заперечував їх наявності.
При цьому, заявник зазначає, що протягом цього періоду органи управління та засновники підприємства змінювалися. Так, органами управління ПП "Спец Біо Україна" у період існування у підприємства стану загрози неплатоспроможності були: ОСОБА_4 - керівник принаймні з 30.09.2019 р. по 03.03.2020 р. (протягом більше 5 місяців); ОСОБА_5 - одноосібний засновник, принаймні з 30.09.2019 р. по 02.11.2019 р. (з відкритих джерел вбачається, що повноваження засновника припинились 27.02.2020 р.) (протягом 4 місяців, не менше ніж протягом 1 місяця); ОСОБА_6 - керівник та одноосібний засновник з 04.03.2020 р. по 05.05.2020 р. (протягом більше 2 місяців); ОСОБА_2 - керівник з 06.05.2020 р. по 14.09.2021 р. (протягом більше одного року) та одноосібний засновник з 06.05.2020 р. по теперішній час (протягом більше трьох років); ОСОБА_1 - керівник з 15.09.2021 р. (протягом більше ніж двох років) (відомості станом на дату подання заяви).
Як вказує заявник, протягом всього цього часу керівники та засновники були повністю обізнані про критичний фінансовий стан підприємства і очевидну неможливість виконання його зобов'язань перед кредиторами. Незважаючи на це, дії посадових осіб ПП "Спец Біо Україна" ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) полягали у невиконанні обов'язку щодо своєчасного подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП "Спец Біо Україна". Законодавчо передбачено, що така заява мала бути подана протягом місячного строку з 01.10.2019 р. або з дати набуття повноважень відповідними посадовими особами. Проте зазначені керівники та засновники підприємства цього не зробили, що свідчить про умисне нехтування встановленими законом обов'язками та про свідому бездіяльність у ситуації, коли фінансовий стан підприємства вже характеризувався ознаками неплатоспроможності.
Внаслідок такого порушення кредитори ПП "Спец Біо Україна", зокрема ТОВ "БАСФ Т.О.В." на суму 549 719 969,70 грн. та ТОВ "Аграрний Альянс" на суму 2 482 546,35 грн. (грошові вимоги визнані ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2023 р. у справі № 911/884/22), не були своєчасно повідомлені про неплатоспроможність боржника і, відповідно, не змогли вчасно захистити свої права. Це, у свою чергу, призвело до того, що на дату подання заяви залишалися непогашеними вимоги кредиторів на суму 552 202 516,05 грн.
Одночасно зазначеними посадовими особами, як вказує заявник, вживалися дії, спрямовані на виведення активів підприємства, що унеможливило їх використання для задоволення вимог кредиторів у разі своєчасного відкриття провадження. Зокрема, як встановлено рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2020 р., протягом 2019- 2020 років ПП "Фірма "Бершадь Агроплюс" (наразі ПП "Спец Біо Україна") передало на користь ТОВ "Вінсмартбіз" основні засоби підприємства на загальну суму 41 053 000,00 грн., включно з сільськогосподарською технікою, автомобілями, будівлями та ємкостями. В умовах відкритого провадження такі операції були б неможливі або підлягали б контролю з боку арбітражного керуючого, що дозволило б використовувати активи для задоволення вимог кредиторів. Фактично ж ці дії свідчать про свідоме ухилення керівників від обов'язку захисту інтересів кредиторів.
Також заявник посилається на відсутність в матеріалах справи жодних доказів того, що зазначені особи вживали будь-які заходи для відновлення платоспроможності підприємства. У ситуації, коли пасиви перевищували активи, а заборгованість перед кредиторами вже існувала, керівники та засновники ПП "Спец Біо Україна" не вживали жодних дій, що могли б запобігти банкрутству. Враховуючи наявність презумпції вини та презумпції завдання шкоди кредиторам через приховування банкрутства, а також відсутність доказів, які б доводили протилежне, заявник кваліфікує дії цих осіб як умисні та свідомі.
Отже, у діях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на думку заявника, вбачаються всі елементи спеціального господарського правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, адже вони усвідомлювали ризики та можливу шкоду для кредиторів, проте протягом тривалого часу не подавали заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, що призвело до того, що кредитори не змогли своєчасно захистити свої права та залишилися без належного задоволення своїх вимог. Відповідальність за ці дії передбачає солідарну відповідальність за завдані наслідки, спричинені невиконанням обов'язку щодо своєчасного подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." звернулось до господарського суду з заявою щодо покладення на колишнього керівника та засновника Приватного підприємства "Спец Біо Україна" ОСОБА_4 , на колишнього засновника Приватного підприємства "Спец Біо Україна" ОСОБА_5 , на колишнього керівника та засновника Приватного підприємства "Спец Біо Україна" ОСОБА_6 , на колишнього керівника та актуального засновника Приватного підприємства "Спец Біо Україна" ОСОБА_2 , на керівника Приватного підприємства "Спец Біо Україна" Саідова Жамшида Курбаналієвича солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів ПП "Спец Біо Україна"; стягнення солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." суми непогашених кредиторських вимог до ПП "Спец Біо Україна" у загальному розмірі 549 719 969,70 грн.
В свою чергу відповідачем 4 - ОСОБА_4 було подано відзив на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСФ Т.О.В." щодо покладення солідарної відповідальності, в якому вона повністю заперечила позицію заявника, стверджуючи, що під час перебування на посаді керівника ПП "Спец Біо Україна" діяла добросовісно та сумлінно, у межах стандартної управлінської практики, з урахуванням масштабу діяльності підприємства. Зокрема, вона зазначає, що вела переговори з кредитором ТОВ "БАСФ Т.О.В." щодо реструктуризації заборгованості та перенесення строків оплати шляхом укладення додаткової угоди до договору поставки, залучала двох поручителів на суму по 60 млн грн. кожен для забезпечення виконання зобов'язань за поставленим товаром, а також отримала банківські гарантії від АТ "Мегабанк" та здійснювала платежі за цими гарантіями, що відповідало стандартній управлінській практиці і мало забезпечити погашення заборгованості.
ОСОБА_4 вважає, що визначений заявником момент виникнення загрози неплатоспроможності ПП "Спец Біо Україна" - 01.10.2019 р. - є помилковим. Вона зазначає, що строк оплати заборгованості перед кредитором ТОВ "БАСФ Т.О.В." за попередньою домовленістю було перенесено на 31.08.2020 р. на суму більше 158 млн. грн., а майнове зобов'язання повернення товару на суму 258 343 568,10 грн. до 05.03.2020 р., що свідчить про наявність вжитих нею заходів щодо урегулювання заборгованості. Строк оплати заборгованості перед кредитором ТОВ "Аграрний Альянс" у сумі 1 630 022,40 грн. настав лише 12.02.2020 р. (до цього моменту зобов'язання боржника були не грошовими, а товарними), і наявність лише одного кредитора на цей момент не може свідчити про загрозу неплатоспроможності.
ОСОБА_4 також звертає увагу, що згідно з висновком спеціаліста в галузі економіки, кандидата економічних наук ОСОБА_7 , протягом 2019 року та першого кварталу 2020 року загроза неплатоспроможності боржника не виникала, оскільки загальна вартість усіх активів підприємства перевищувала суму боргових зобов'язань перед обома кредиторами - ТОВ "БАСФ Т.О.В." та ТОВ "Аграрний Альянс" - строк оплати яких настав.
Враховуючи наведене, ОСОБА_4 підкреслює, що під час перебування на посаді керівника з 01.01.2019 р. по 03.03.2020 р. загальна сума грошових зобов'язань підприємства, строк оплати яких настав, була меншою за вартість усіх активів боржника. Тому загроза неплатоспроможності на той момент не виникла, і підстав для покладення на неї солідарної відповідальності (як на колишнього керівника) немає.
Від відповідача 5 - ОСОБА_5 також надійшов відзив, в якому він повністю підтримав позицію, викладену у відзиві ОСОБА_4 , додавши власні уточнення.
За його словами, колишнім керівником боржника ( ОСОБА_4 ) не надавались ОСОБА_5 , як засновнику підприємства, жодні документи або повідомлення щодо наявності загрози неплатоспроможності чи банкрутства боржника. Через це у нього не було підстав для прийняття рішень щодо надання згоди на подачу заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство до господарського суду.
На час, коли ОСОБА_5 був засновником підприємства, зокрема з 01.01.2019 р. по 26.02.2020 р., у боржника не було кредиторів, строк виконання зобов'язань перед якими настав. Загальна сума грошових зобов'язань перед кредиторами, строк оплати яких настав, була меншою за вартість усіх активів підприємства, тому загроза неплатоспроможності не виникла.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 34 КУзПБ, на період перебування ОСОБА_5 засновником підприємства, солідарна відповідальність могла покладатися лише на керівника боржника, отже, підстав для покладення такої відповідальності на колишнього засновника немає.
Відповідачем 2 - ОСОБА_2 також подавались пояснення та додаткові пояснення за заяву кредитора про покладення солідарної відповідальності, в яких він вказував, що вказана заява ТОВ "Басф Т.О.В." є безпідставною та необґрунтованою.
Так, на думку відповідача 2 відсутні правові підстави щодо покладення солідарної відповідальності на керівників боржника на дату виникнення заборгованості, оскільки КУзПБ введено в дію 21.10.2019 р., тоді як, за твердженням заявника, загроза неплатоспроможності мала місце з 01.10.2019 р. До цього часу діяли норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які не передбачали солідарної відповідальності керівника за неподачу заяви про банкрутство.
Крім того, заявник стверджує, що заборгованість перед ТОВ "Аграрний Альянс" виникла 01.10.2019 р. Водночас згідно ст. 693, 530 ЦК України, обов'язок боржника щодо повернення попередньої оплати виник лише з 13.02.2020 р.
Заборгованість перед ТОВ "Басф Т.О.В." за додатковою угодою № 22 від 26.02.2020 р. підлягала погашенню у строки, встановлені договором, і фактичний строк виконання настав з 01.09.2020 р. До цього моменту підстав для подачі заяви про банкрутство не існувало.
Також відповідач 2 вважає, що ТОВ "Басф Т.О.В." не довело наявності причино-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і негативними наслідками для кредиторів.
Крім того, відповідач 2 стверджує, що керівником вчинялись дії, спрямовані на погашення заборгованості. Так, у лютому 2020 року директор боржника - ОСОБА_4 вела переговори про реструктуризацію боргу та уклала додаткову угоду № 22, за якою кредитор погодив відстрочку виплат. У 2019 році вже здійснено часткову сплату заборгованості ТОВ "Басф Т.О.В." у сумі 156 581 722,37 грн.
У зв'язку з вищевикладеним відповідач 2 просив суд у задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності відмовити.
В подальшому ТОВ "БАСФ Т.О.В." подало до суду відповіді на відзиви відповідача 4 та відповідача 5 ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), у яких зазначило, що їхні твердження є хибними та не відповідають положенням законодавства.
Зокрема, ТОВ "БАСФ Т.О.В." повторно підкреслило, що заборгованість ПП "Спец Біо Україна" перед ним виникла ще у 2019 році внаслідок неналежної оплати товару за договором № 11112018 від 13.11.2017 р. Станом на 01.01.2019 р. борг складав 38 186 519,54 грн., а станом на дату подання відповіді збільшився до 551 393 273,55 грн. та залишався непогашеним. Дані вимоги не були товарними на 01.10.2019 р. і підлягали погашенню, що підтверджується актом звірки та додатковою угодою № 22 від 26.02.2020 р., яка лише підтверджувала строки виконання зобов'язань, а не переводила їх у товарні.
Щодо заборгованості перед ТОВ "Аграрний Альянс", грошові зобов'язання ПП "Спец Біо Україна" виникли 01.10.2019 р. та 01.11.2019 р. у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договорами поставки № БА-01706 та № БА-01661, що підтверджується платіжними дорученнями. ТОВ "БАСФ Т.О.В." вважає, що позиція відповідача 4 про виникнення заборгованості лише 12.02.2020 р. є помилковою.
ТОВ "БАСФ Т.О.В." також вважає, що відповідач 4 не діяла добросовісно, усвідомлюючи неможливість виконання зобов'язань, та вчиняла дії з виведення активів підприємства, що унеможливило погашення заборгованості. Так, станом на 31.12.2018 р. у ПП "Спец Біо Україна" були високоліквідні активи на суму 407 323 тис. грн., а на 31.12.2019 р. активи зросли до 564 686 тис. грн., проте основну частину складала дебіторська заборгованість, а ліквідні активи значно скоротились. При цьому активи реалізовувалися за цінами нижчими за ринкові на користь пов'язаних із посадовими особами підприємств.
ТОВ "БАСФ Т.О.В." наголошує, що висновки спеціаліста в галузі економіки та свідчення, запропоновані відповідачем 4, не спростовують факту наявності заборгованості та вчинення дій з виведення активів. Все вищенаведене свідчить про повну незгоду ТОВ "БАСФ Т.О.В." з позицією відповідача 4.
У відповіді на відзив відповідача 5 ( ОСОБА_5 ) заявник також заперечує його доводи. Заявник наголошує, що заборгованість ПП "Спец Біо Україна" перед ТОВ "БАСФ Т.О.В." та ТОВ "Аграрний Альянс" виникла у 2019 році через невиконання зобов'язань з постачання товару, що підтверджується актами звірки та договорами.
ТОВ "БАСФ Т.О.В." додатково зазначає, що відповідач 5 не надав доказів своєї необізнаності щодо фінансового стану підприємства.
У зв'язку з цим ТОВ "БАСФ Т.О.В." наполягає на застосуванні до відповідача 5 положень ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та визнанні його солідарно відповідальним за невиконання грошових зобов'язань ПП "Спец Біо Україна".
У подальших додаткових поясненнях заявник заперечує доводи відповідача 2 щодо відсутності підстав для застосування солідарної відповідальності, повторно наголошуючи, що під час керівництва відповідачів 2 та 4 підприємство відчужило більшість високоліквідних активів, замінивши їх на сумнівну дебіторську заборгованість, що свідчить про умисні дії з виведення активів для уникнення погашення боргів.
Від ліквідатора ПП "Спец Біо Україна" також надійшли пояснення на відзиви відповідачів 4 та 5, в яких він зазначає, що відзиви вказаних відповідачів є необґрунтованими та такими, що не спростовують викладені у заяві аргументи, оскільки борги перед ТОВ "Аграрний Альянс" та ТОВ "БАСФ Т.О.В." виникли ще у 2019 році (тобто погоджується з позицією, викладеною ТОВ "БАСФ Т.О.В.").
При цьому ліквідатор вказує, що за цей же період ПП "Спец Біо Україна" фактично втратило ліквідні активи: нерухомість, техніка та грошові кошти були відчужені на користь заінтересованих осіб. Активи, що залишилися, в основному складалися з дебіторської заборгованості, що в реальності не могла забезпечити погашення боргів.
Крім того, як вказує ліквідатор, відповідачі не надали йому розшифровок балансів чи документів, що б підтверджували наявність активів. Тому вони не спростували фактів виведення майна та накопичення боргів.
В загальному, на думку ліквідатора боржника, відповідачі не спростували наявність загрози неплатоспроможності, фактів виведення активів та прострочених зобов'язань, у зв'язку з чим наявні підстави для покладення солідарної відповідальності на колишнього керівника та засновників ПП "Спец Біо Україна".
В подальшому ОСОБА_4 подала заперечення на відповіді на відзив ТОВ "БАСФ Т.О.В.", в яких виклала такі доводи.
Щодо долучення висновку спеціаліста ОСОБА_4 зазначає, що суди зобов'язані надавати оцінку висновкам експертів, складеним на замовлення сторін у справі, оскільки закон прямо передбачає можливість подання висновків не лише судових експертів чи державних спеціалізованих установ, а й інших фахівців з відповідної галузі знань.
Щодо розрахунку моменту виникнення загрози неплатоспроможності, на думку ОСОБА_4 , заборгованість Приватного підприємства "Спец Біо Україна" перед ТОВ "БАСФ Т.О.В." станом на 30.06.2020 р. становила 258 343 568 грн. і мала характер товарного боргу, а не грошового. Відповідно до чинного законодавства, наявність товарної заборгованості сама по собі не є підставою для визнання підприємства неплатоспроможним.
Більше того, результати господарської діяльності ПП "Спец Біо Україна" свідчать, що станом на IV квартал 2020 року вартість активів підприємства перевищувала загальну суму зобов'язань, строк виконання яких настав, на 42,4 млн. грн. Зокрема, сума вимог, включених до четвертої черги реєстру кредиторів, складала 418 406 020 грн., тоді як загальна сума активів боржника на кінець 2020 року становила 461,7 млн. грн.
ОСОБА_4 підкреслює, що, хоча у подальшому фінансовий стан підприємства міг змінюватися, встановити точний момент настання неплатоспроможності неможливо, оскільки боржник не подавав звітності за 2021 рік, а відповідні обставини не досліджувалися у межах справи.
У зв'язку з цим вона робить висновок, що у період з 01.01.2019 р. по 31.03.2020 р. у ПП "Спец Біо Україна" загроза неплатоспроможності фактично не настала, та просить відмовити у задоволенні заяви кредитора про покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів на керівників та засновників боржника в частині неї самої та ОСОБА_5 .
В свою чергу Міністерством юстиції України подано до суду висновок про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності, в якому зокрема йдеться про відсутність ознак фіктивного банкрутства, зважаючи на те, що справу про банкрутство порушено за заявою кредитора (у відповідності до вимог Методичних рекомендацій).
Разом з тим, як вказано у висновку Міністерства юстиції України, за результатами аналізу наявних документів, в діях керівництва ПП "Спец Біо Україна" вбачаються ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства, зокрема збільшення розміру дебіторської заборгованості одночасно з непогашенням кредиторської заборгованості, допущення вибуття активів підприємства за зниженою ціною на підконтрольні його посадовим особам підприємства та задля уникнення процедури звернення стягнення на це майно для задоволення вимог кредиторів, приховування документів та інформації щодо підстав виникнення дебіторської заборгованості, що унеможливлює її стягнення, відтак, прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно відбиваються на статутній діяльності підприємства, ведуть до виникнення фінансових втрат та збитків, що призводить до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарського діяльності. Вказане дає підстави для висновку про наявність ознак дій з доведення до банкрутства в діях або бездіяльності керівництва ПП "Спец Біо Україна".
Водночас в діях керівництва підприємства не встановлено ознак дій, які можна вважати діями з приховування банкрутства.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що наведені у заяві про покладення на відповідачів солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
За змістом положень частини другої статті 197, частини першої статті 215, частини першої статті 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини четвертої статті 50, частини другої статті 75 Закону України "Про господарські товариства", попри загальне правило про відповідальність безпосередньо юридичної особи за допущені нею порушення у сфері господарювання (порушення своїх зобов'язань перед кредиторами), законодавець визначає також інших суб'єктів (третіх осіб), відповідальних за такі порушення, встановлюючи для цього певні підстави, умови та порядок.
Суб'єкти інші, ніж юридична особа - боржник, що відповідальні за порушення (виконання) зобов'язань боржника перед його кредиторами, визначені також положеннями спеціального нормативного акта з питань банкрутства - КУзПБ у межах покладення на цих суб'єктів за правилами цього Кодексу солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство.
За приписами абзацу першого частини шостої ст. 34 КУзПБ боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з абзацом другим частини шостої цієї статті КУзПБ, якщо керівник (а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 р. № 2971-IX - органи управління боржника) допустив порушення цих вимог, то він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання щодо порушення керівником боржника (згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 р. № 2971-IX - органами управління боржника) зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (зазначених осіб).
Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 р. у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 р. у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 р. у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 р. у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 р. у справі № 924/408/21).
Звідси застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов'язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених/невиконаних боржником зобов'язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини перша, друга статті 34, частина шоста статті 39 КУзПБ).
Суд зазначає, що положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність з введенням в дію з 21.10.2019 р. КУзПБ, та який також містив умови, за яких боржник був зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (частина п'ята статті 11 та стаття 95 цього Закону) так само встановлювали солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів, але у випадку недотримання вимог щодо особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником згідно з ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 6 ст. 95 цього Закону).
Водночас, Закон не містив положень про відповідальність за незвернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.
В положеннях КУзПБ законодавець передбачив єдиний порядок провадження у справі про банкрутства, тим самим відмовившись від здійснення провадження у справі за відмінним від єдиного - особливим (скороченим, спрощеним тощо) порядком здійснення провадження у справі про банкрутства, який допускався згідно із Законом про банкрутство.
Отже, з введенням в дію з 21.10.2019 р. КУзПБ законодавець (як новелу у спеціальному нормативному акті з питань банкрутства) запровадив солідарну відповідальність у разі порушення вимоги цього Кодексу щодо обов'язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема, у разі загрози неплатоспроможності) визначивши суб'єктом цієї відповідальності лише керівника боржника, та встановивши строк для виконання боржником відповідного обов'язку - один місяць.
Слід зазначити, що солідарна відповідальність керівника боржника (а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 р. № 2971-IX - органів управління боржника) - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду. Будь-яких інших підстав притягнення до солідарної відповідальності Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.
При цьому предметом розгляду є саме дослідження можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, а не розгляд заяв кредиторів про покладення солідарної відповідальності з конкретними вимогами до зазначеної особи.
У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.03.2021 р. у справі № 910/3191/20.
Враховуючи, що підставою для вимог кредитора про солідарну відповідальність керівника боржника стало порушення, прямо визначене ч. 6 ст. 34 КУзПБ, а саме - недотримання боржником вимоги щодо обов'язку у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності (якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами), то Верховний Суд щодо порядку доведення заявником необхідної і достатньої сукупності умов для встановлення судом наведеного порушення як підстави для застосування солідарної відповідальності, зазначив про необхідність доведення заявником та встановлення судом двох юридичних фактів: порушення визначеного абзацом другим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку та наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності боржника.
Так, щодо правил обчислення визначеного абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ місячного строку та щодо порядку доведення учасником і встановлення судом ознак загрози неплатоспроможності суд зазначає про таке.
Загроза неплатоспроможності як підстава для звернення боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутства не є новелою КУзПБ, а є успадкуванням окремих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
І Закон, і КУзПБ так визначають загрозу неплатоспроможності - якщо задоволення вимог одного бо кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Отже умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного ч. 6 ст. 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
При цьому з огляду на положення ч. 6 ст. 39 КУзПБ (згідно з якими однією із підстав для відмови господарським судом у відкритті провадження у справі є наявність за вимогами кредитора спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження) для існування загрози неплатоспроможності боржника, за відсутності між ним і кредитором спору про право, цей Закон не вимагає безспірності вимог кредиторів до боржника, тобто не вимагає прийняття судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника, які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Правильність цього висновку підтверджується, якщо звернутись до положень ч.ч. 2-4 ст. 34 КУзПБ, якими визначені вимоги до документів/доказів, що додаються як до заяви кредитора, так і до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед яких відсутня вимога про додання до відповідної заяви судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника.
З викладеного слідує висновок, що обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку для обов'язку боржника звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце факт настання строку виконання боржником зобов'язань щонайменше перед двома його кредиторами (1) разом із фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов'язань над розміром всіх активів боржника (2), які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 02.03.2016 р. у справі № 6-2491цс15, а також з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 914/1033/17, від 11.05.2018 р. у справі № 914/1487/17, від 15.05.2018 р. у справі № 921/412/17-г/7, від 24.10.2018 р. у справі № 308/8645/15цс, від 05.12.2018 р. у справі № 589/2800/15-ц, від 15.06.2021 р. у справі № 910/2971/20 щодо підстав виникнення зобов'язальних правовідносин, відповідно до яких:
- за своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб; за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду; рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність;
- за змістом статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
При цьому зобов'язання боржника перед кредитором не має містити в своїй суті спору про право між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.
А згідно пункту 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р., № 73 (далі - Положення) баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.
Пунктом 1 розділу ІІ Положення передбачено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного період.
Згідно з пунктом 7 цього розділу Положення у балансі відображаються активи, зобов'язання та власний капітал підприємства.
Отже, баланс є невід'ємною складовою фінансової звітності і на нього поширюються вимоги щодо оформлення, підписання тощо, які встановлені для фінансової звітності.
Частиною 2 цієї статті Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що порядок та строки подання фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, звіту про управління та звіту про платежі на користь держави до органів державної влади, крім суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, визначаються Кабінетом Міністрів України, для банків - Національним банком України.
Порядок і строки подання фінансової звітності конкретизовані в Порядку подання фінансової звітності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р., № 419 (далі - Порядок), дія якого поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми господарювання і форми власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством (пункт 1).
Згідно з приписами пункту 2 Порядку фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством - іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.
Відповідно до пункту 5 Порядку проміжна фінансова звітність (I квартал, перше півріччя, дев'ять місяців), крім консолідованої, подається підприємствами органам, зазначеним у пункті 2 (крім органів Казначейства), не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.
Проміжна (I квартал, перше півріччя, дев'ять місяців) або річна фінансова звітність подається підприємствами органам доходів і зборів у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Водночас норми ч. 4 ст. 34 КУзПБ встановлюють вимогу щодо додання до заяви боржника про порушення справи про банкрутство бухгалтерського балансу боржника на останню звітну дату, однак без урахування законодавчо встановленої вимоги про строк його подання до відповідних органів (зокрема, контролюючих).
Тобто формування та складення боржником бухгалтерського балансу, що додається ним до заяви про порушення справи про банкрутство, здійснюється виходячи з останнього звітного періоду, що передує та завершився на дату звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство (I квартал, перше півріччя, дев'ять місяців, або річна).
А тому при визначенні звітного періоду, за який формується та складається боржником бухгалтерський баланс для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, не враховується вимога щодо дати виникнення у боржника обов'язку подати фінансову звітність (баланс) відповідним органам (зокрема, контролюючим) відповідно до Порядку та Податкового кодексу України.
У цьому висновку господарський суд звертається до правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладена в постанові від 22.01.2020 р. у справі № 910/8992/19.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що особа, звертаючись із заявою про солідарну відповідальність керівника (органів управління) боржника через порушення положень абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ з підстав, наведених в абз. 2 ч. 1 цієї статті Кодексу, має довести перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності, вказавши на відповідні ознаки загрози платоспроможності, що мають місце, а також пославшись на відповідні докази, зокрема, опираючись на відомості, які містяться у документах за переліком, що мають надаватись боржником при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності.
При цьому слід враховувати, що чинне законодавство закріплює презумпцію вини керівника юридичної особи (а після внесення змін Законом України від 20.03.2023 р. № 2971-ІХ - також органів управління боржника) у разі невиконання ним імперативного обов'язку щодо звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак неплатоспроможності. Такий висновок сформульований у правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.03.2023 р. у справі № 910/13909/20.
У цій справі заявник зазначав, що строк виконання зобов'язань Приватним підприємством "Спец Біо Україна" перед кредиторами - ТОВ "БАСФ Т.О.В." та ТОВ "Аграрний Альянс" - настав 01.10.2019 р. Суд встановив, що керівництво та засновництво боржника у різні періоди здійснювали різні особи: з 30.09.2019 р. по 03.03.2020 р. керівником була ОСОБА_4 ; засновником з 30.09.2019 р. по 02.11.2019 р. - ОСОБА_5 ; з 04.03.2020 р. по 05.05.2020 р. керівником та засновником - ОСОБА_6 ; з 06.05.2020 р. по 14.09.2021 р. керівником та з 06.05.2020 р. по теперішній час засновником - ОСОБА_2 ; а з 15.09.2021 р. і дотепер керівником - ОСОБА_1 .
На дату, визначену заявником, обов'язки керівника боржника виконувала ОСОБА_4 . Вона була призначена керівником з 30.09.2019 р., однак протягом місяця (з 01.10.2019 р.) не звернулась до господарського суду із заявою про відкриття провадження у зв'язку з загрозою неплатоспроможності.
У цей період діяв Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який визначав порядок звернення боржника до суду (ч. 5 ст. 11 та ст. 95), але не передбачав відповідальності за невиконання цього обов'язку та не встановлював відповідальності керівника чи інших осіб за невиконання зобов'язань перед кредиторами.
З 21.10.2019 р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який у ч. 6 ст. 34 передбачав обов'язок боржника звернутися до суду у місячний строк у разі загрози неплатоспроможності та містив положення про солідарну відповідальність органів управління боржника за порушення цього обов'язку. На початковому етапі Кодексу така відповідальність поширювалася лише на керівника, тоді як засновники та інші посадові особи не підпадали під неї.
Щодо керівників (засновників), які виконували обов'язки з 2020 р. ( ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ), суд зазначає, що питання покладення солідарної відповідальності за заборгованість, яка виникла до 21.10.2019 р., регулювалося нормами, що діяли до набрання чинності Кодексом, зокрема Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який не містив положень про солідарну відповідальність керівника за невжиття дій у разі загрози неплатоспроможності.
Стосовно засновника ОСОБА_5 , який перебував на цій посаді в кінці 2019 р. та ОСОБА_6 , ОСОБА_2 (які теж були засновниками з 2020 р.), суд звертає увагу, що лише з 20.03.2023 р., після внесення змін до Кодексу, коло осіб, які можуть нести солідарну відповідальність, було розширено, включивши засновників та інших посадових осіб.
Отже, у періоди виконання обов'язків керівниками та засновниками боржника діяли різні правові норми щодо можливості покладення солідарної відповідальності.
Досліджуючи питання можливості покладення солідарної відповідальності на вищевказаних осіб (керівників та засновників боржника) на підставі ч. 6 ст. 34 КУзПБ, господарський суд зауважує, що у відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 р. № 1-зп).
У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Статтею 5 ЦК України "Дія актів цивільного законодавства у часі" визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, за загальним правилом до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 р. № 3-рп/2001).
Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
В рішеннях Конституційного Суду України неодноразово досліджувалися випадки застосування статті 58 Конституції України про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, відповідно до висновку Конституційного Суду, викладеного у Рішенні від 09.02.1999 р. №1-рп/99, зазначений конституційний принцип про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб, у випадках коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотньої дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Подібні за змістом висновки наведені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 р. у справі № 911/956/17.
Як вже було зазначено, Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинність 21.10.2019 р., тобто солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів для керівника боржника (а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 р. № 2971-IX - органи управління боржника), у випадку невиконання ним/ними у місячний строк обов'язку звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, було запроваджено починаючи з 21.10.2019 р.
Подібний висновок щодо неможливості застосування ч. 6 ст. 34 КУзПБ до оцінки подій (обставин загрози неплатоспроможності), що мали місце до введення в дію КУзПБ, викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 р. у справі № 902/1023/19, від 09.03.2023 р. у справі № 904/6900/20.
Отже, керуючись принципом незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, господарський суд вважає неправомірним покладення на керівників/засновників ПП "Спец Біо Україна" солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі № 911/465/24, оскільки правове регулювання, чинне у відповідні періоди, не передбачало покладення солідарної відповідальності на керівників чи засновників боржника за зобов'язаннями, що виникли до набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства.
Судом також враховано, що в даному випадку кредитор ТОВ "Басф Т.О.В." просить суд стягнути з керівників та засновників банкрута лише суму визнаних грошових вимог ТОВ "Басф Т.О.В."до ПП "Спец Біо Україна" на користь кредитора ТОВ "Басф Т.О.В.". В той час як ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2023 р. у справі № 911/884/22 визнано також грошові вимоги ТОВ "Аграрний Альянс" до ПП "Спец Біо Україна" на суму 2 482 546,35 грн.
Господарський суд зазначає, що провадження у справі про банкрутство за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого є, зокрема, почергове, пропорційне у межах черги і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів. Внаслідок конкуренції прав кредиторів за умови недостатності майна боржника виникає необхідність у спеціальному правовому регулюванні.
Для належного забезпечення погашення різних категорій вимог у конкурсному процесі визначальним є саме принцип конкурсного імунітету, за якого після порушення справи про неплатоспроможність майнові активи боржника підпадають під захист закону від стягнень основної маси його кредиторів. За цим принципом забороняється задоволення вимог з майна боржника поза межами конкурсного процесу, а вимоги виявлених кредиторів задовольняються на колективній основі за правилами, що визначають пропорційний розподіл майнових активів боржника на користь усієї сукупності кредиторів з урахуванням черговості цих вимог.
Отже зміст конкурсного імунітету полягає в забезпеченні виключно колективного задоволення вимог сукупності усіх виявлених кредиторів та унеможливленні задоволення індивідуальних вимог окремих конкурсних кредиторів до неплатоспроможного боржника. Цей принцип закріплює усю конструкцію провадження у справі про банкрутство і спрямований на попередження або усунення будь-яких переваг або преференцій одних кредиторів на шкоду іншим. Колективний характер задоволення вимог сукупності кредиторів реалізується в межах та за правилами провадження у справі про банкрутство.
Тож принцип конкурсного імунітету полягає у недопущенні задоволення вимог одних кредиторів за рахунок майнових активів боржника на шкоду іншим кредиторам та поширюється на майно, що належить саме боржнику.
Забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство, покликано нівелювати негативний вплив на зміну розміру або складу ліквідаційної маси боржника задля задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
А тому принцип конкурсного імунітету кредиторів означає, що кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше як у межах відкритого провадження у справі про банкрутство, кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури, що здійснюється під судовим контролем суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство відповідного боржника.
Господарський суд зауважує, що задоволення кредитором або кредиторами своїх вимог за рахунок солідарної відповідальності керівника та/або органів управління боржника, тобто інших осіб, ніж боржник, не призводить до зміни розміру або складу ліквідаційної маси боржника убік зменшення активів, за рахунок яких підлягають задоволенню кредиторські вимоги, а навпаки, має наслідком зменшення сукупного розміру кредиторських вимог і, як наслідок, більш ефективне задоволення таких кредиторських вимог.
Проте таке задоволення вимог кредиторів в обхід встановленої КУзПБ процедури та порядку їх задоволення суперечить самій процедурі та меті здійснення провадження у справі про банкрутство, відкриття якого передбачає пріоритет колективного задоволення вимог кредиторів боржника (за рахунок його активів у межах відповідної конкурсної процедури з пропорційним у межах черги розподіленням, відповідно до закону, цих активів з метою задоволення вимог кредиторів) над індивідуальним задоволенням вимог окремого кредитора (кредиторів) у межах покладення солідарної відповідальності на керівника/органи управління боржника.
Таким чином, беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, що діє разом із принципом судового контролю процедури банкрутства, не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника/органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.
У зв'язку із зазначеним суд дійшов висновку, що солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Уявлення щодо застосування положень частини шостої статті 34 КУзПБ, відповідно до якого стягнення з винних осіб відбувається на користь кредиторів, а не боржника, не відповідає природі правовідносин, які, як зазначено вище, полягають у заподіянні збитків саме боржнику. Крім того, таке уявлення не відповідає духу КУзПБ, який спрямований на погашення вимог кредиторів з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги і недопущення порушення принципу конкурсного імунітету. Таке порушення призвело б до очевидно несправедливих результатів. Адже, якщо з члена органу управління боржника будуть стягнуті кошти на користь окремого кредитора, інші кредитори можуть не отримати задоволення своїх вимог через брак коштів у такого члена органу управління боржника. Тоді кредитор, який першим отримав на свою користь судове рішення, яке набрало законної сили, матиме можливість позачергово задовольнити свої вимоги на шкоду іншим кредиторам, у тому числі і тим, які належать до вищих черг, встановлених законом.
Отже, стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси.
При цьому суд враховує, що арбітражний керуючий, діючи від імені боржника і захищаючи його інтереси, опосередковано діє і в інтересах кредиторів, оскільки кошти, стягнуті на користь боржника, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. Отже, відповідно до тлумачення виразі "подальше звернення кредиторів своїх вимог" у частині шостій статті 34 КУзПБ цю норму слід розуміти у тому числі і як звернення боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів.
Як вже вказано вище в тексті ухвали кредитор ТОВ "БАСФ Т.О.В." просить суд стягнути з керівників та засновників банкрута суму визнаних грошових вимог ТОВ "БАСФ Т.О.В." до ПП "Спец Біо Україна" саме у рахунок індивідуального погашення задоволених вимог ТОВ "БАСФ Т.О.В." як кредитора.
Господарський суд вважає такі дії порушенням принципу конкурсного імунітету, що можуть призвести до негативних наслідків для всіх кредиторів банкрута.
Суд зазначає, що задоволення заявлених вимог не тільки призведе до зміни розміру або складу ліквідаційної маси боржника убік зменшення активів, за рахунок яких підлягають задоволенню кредиторські вимоги, а і порушить пріоритет колективного задоволення вимог кредиторів боржника (за рахунок його активів у межах відповідної конкурсної процедури з пропорційним у межах черги розподіленням, відповідно до закону, цих активів з метою задоволення вимог кредиторів) над індивідуальним задоволенням вимог окремого кредитора (кредиторів) у межах покладення солідарної відповідальності на керівника/органи управління боржника.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 р. у справі № 908/3236/21.
Отже, з урахуванням принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів та принципу конкурсного імунітету, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для покладення на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі № 911/884/22 (911/465/24) про банкрутство Приватного підприємства "Спец Біо Україна".
Враховуючи наведене, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В." (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс") про покладення такої відповідальності на зазначених осіб слід відмовити.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 234 Господарського процесуального кодексу України та ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
ухвалив:
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Басф Т.О.В." (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс") до 1) ОСОБА_1 , 2) Громадянина України ОСОБА_2 , 3) Громадянина України ОСОБА_3 , 4) Громадянки України ОСОБА_4 , 5) Громадянина України ОСОБА_5 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні заявника ліквідатора ПП "Спец Біо Україна" - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення солідарної відповідальності на керівників та засновників Приватного підприємства "Спец Біо Україна" відмовити.
Копії ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання повного тексту ухвали 08.09.2025 р.
Суддя А.В. Лопатін