ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.08.2025Справа № 910/7683/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участі помічника судді Криська О.А., що за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу №910/7683/25
За позовом Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування»
до Приватного акціонерного товариства «Артембудсервіс»
про стягнення 47178,69 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Поліщук А.М.;
від відповідача: Калугін В.М.
Акціонерне товариство «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Артембудсервіс» (далі відповідач) про стягнення 47178,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №067-240/2021 від 15.04.2021 не у повному обсязі сплатив оренду, у зв'язку з чим виник борг у розмірі 1511,48 грн, також відповідач в порушення умов договору №067-241/2021 від 15.04.2021 про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди №067-240/2021 від 15.04.2021 у повному обсязі не компенсував позивачу плати за землю, податку на нерухоме майно, а тому наявні правові підстави для стягнення боргу у розмірі 1182,72 грн. Крім того, позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем умов договору надання комунальних послуг №19Э від 01.03.2001 в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення основного боргу у розмірі 32067,05 грн, пені у розмірі 7734,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 3843,29 та 3% річних у розмірі 839,45 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/7683/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено учасникам справи строк на подачу заяв по суті спору та призначено судове засідання у справі на 22.07.2025.
21.07.2025 року через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства «Артембудсервіс» надійшли заперечення на позовну заяву про стягнення заборгованості, які за своєю суттю є відзивом на позовну заяву, в якій відповідач заперечив проти задоволення позову, з огляду на те, що ПрАТ «Артембудсервіс» 20.06.2025 було сплачено основну заборгованість по спірним договорам в сумі 34761,25 грн.
З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 була отримана відповідачем - 27.06.2025 о 21:47 год.
Відповідно до абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Пунктом 7 ухвали Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Отже, відповідач подав відзив на позовну заяву з порушенням строку на його подання, встановленого ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2025.
Будь-яких клопотань про продовження чи поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.
У той же час, керуючись частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе з власної ініціативи продовжити відповідачу такий строк до дати фактичного його подання з огляду на наступне.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) "верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження".
Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв'язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", п. 63).
При цьому, принцип змагальності сторін нерозривно пов'язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands» від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., п. 38).
З урахуванням принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 Господарського процесуального кодексу України) та всебічного, повного і об'єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження Приватному акціонерному товариству «Артембудсервіс» строку для подачі відзиву на позовну заяву до дати фактичного його подання та прийняття відзиву на позовну заяву до розгляду.
21.07.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» надійшло клопотання, у якому позивач повідомив, що відповідачем було сплачено заявлену до стягнення у даній справі основну заборгованість в сумі 34761,25 грн.
У судовому засіданні 22.07.2025, суд у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 26.08.2025.
20.08.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» надійшли письмові пояснення, в яких позивач просив суд здійснювати подальший розгляду справи за вимогами про стягнення з відповідача пені у розмірі 7734,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 3843,29 та 3% річних у розмірі 839,45 грн.
Також, 20.08.2025 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи копію додаткової угоди від 05.05.2021 №1-19/21-ЕН до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №19Э від 01.03.2001, разом з додатками №1, 2 та 3.
При цьому, позивач просив суд в порядку статті 42, 119 Господарського процесуального кодексу України поновити строк на подання доказів та прийняти їх до розгляду.
У судовому засіданні 26.08.2025 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про поновлення позивачу строку на подачу доказів та прийняття їх та перехід до стадії ухвалення судового рішення 28.08.2025.
Вирішуючи питання про поновлення позивачу строку для подання доказів суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Стаття 118 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Слід зазначити, що вирішення питання щодо поновлення строку, відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Частиною четвертою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (постанова Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Господарсько-процесуальний закон детально регламентує строки подання доказів, що, об'єктивно мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування. Зокрема, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 80 Господарського процесуального кодексу України), а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Тобто, закріплення нормами Господарського процесуального кодексу України строку на подання доказів дозволяє вже на початку судового провадження визначитися із тактикою та стратегією ведення процесу, спрогнозувати поведінку свого процесуального опонента, визначитися із фактами, які не потребують доказування тощо.
Суд зазначає з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 191/2592/19-ц, що дії суду, що сприяють встановленню істини у справі, жодним чином не повинні сприйматися як дії щодо захисту однієї із сторін процесу. При цьому суд має сприяти у вирішенні спору та вживати заходи для повного та всебічного розгляду справи, оскільки неповне встановлення судом фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, має наслідком формальний підхід при вирішенні спору.
Господарський процес є формою реалізації правосуддя, яка забезпечує і гарантії здійснення правосуддя, і гарантії права громадян/юридичних осіб на судовий захист, при цьому такий зв'язок правосуддя і господарського судочинства пояснює їх принципову єдність як змісту і форми.
Правосуддя через процес необхідно розглядати як доступність, що полягає у певному стандарті, який відбиває вимоги справедливого та ефективного судового захисту, що конкретизується в належних судових процедурах, розумних строках, і безперешкодного звернення усякої заінтересованої особи до суду.
Як підставу для поновлення строку на подання доказів позивач вказує на те, що через триваючий воєнний стан та неодноразові масовані ракетні обстріли міста Києва, зокрема 24.05.2025 та 25.05.2025, були зруйновані будівлі за місцем здійснення господарської діяльності позивача, в результаті чого зруйновано/ пошкоджено виробничі, адміністративні, господарські та складські приміщення та обладнання товариства, значна частина документації знищена, порушено функціонування програмних продуктів для бухгалтерського, податкового та управлінського обліку, у зв'язку з наведеним вище до позовної заяви від 18.06.2025 з незалежних від позивача причин не була додана додаткова угода від 05.05.2021 №1-19/21-ЕН до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №19Э від 01.03.2001, разом із додатками №1, 2 та 3.
Зі змісту додаткової угоди №1-19/21-ЕН від 05.05.2021 вбачається, що за її умовами сторонами було викладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №19Э від 01.03.2001 у новій редакції, який був чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Відтак, беручи до уваги той факт, що додатковою угодою від 05.05.2021 №1-19/21-ЕН було викладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №19Э від 01.03.2001 у новій редакції, який є чинний та регулює спірний період утворення заборгованості, суд з огляду на виключність випадку, наведені позивачем у клопотанні обставини та з метою уникнення у даній справі надмірного формалізму щодо застосування норм господарського процесу, що унеможливить встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, враховуючи положення статей 7, 13 ГПК України, основні засади (принципи) господарського судочинства, визначені статтею 2 ГПК України, та критерії обґрунтованості судового рішення згідно ст. 236 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку для подання доказів та прийняття їх до розгляду.
У судове засідання 28.08.2025 для ухвалення судового рішення з'явились представник позивача та відповідача.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 28.08.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва,
15.04.2021 року між Державною акціонерною холдинговою компанією «Артем» (нова назва АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування») (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Артембудсервіс» (далі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №067-240/2021 (далі - договір оренди), предметом якого за умовами пункту 1.1 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: частину нежитлового приміщення 1-4, складу цементу промбази (літ. М), площею 51,20 кв.м, що розміщене за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 4-Л (далі - майно).
Відповідно до пункту 1.2 договору оренди вартість майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 10.03.2021, виконаним суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпрайс» (копія звіту про оцінку майна - додаток 3 до договору) та становить 353000,00 (триста п'ятдесят три тисячі гривень 00 коп.) грн без врахування ПДВ.
Пунктом 1.3 договору оренди встановлено, що майно передається в оренду під склад.
Згідно пункту 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами акту приймання-передавання майна, який підписується сторонами у строк до десятьох календарних днів з дати підписання цього договору і стає невід'ємною частиною договору.
За умовами пункту 3.1, 3.2 договору оренди орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця, згідно рахункам, виставленим орендодавцем. Представник орендаря особисто забирає рахунки у представника орендодавця. Орендар зобов'язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності.
Вартість комунальних послуг, оплачених орендодавцем та отриманих орендарем, відшкодування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю (земельного податку) в частині (пропорції) щодо майна, експлуатаційні витрати, інші витрати щодо утримання майна, здійснені орендодавцем, не включаються до складу орендної плати та відшкодовується орендарем орендодавцю на підставі окремого договору, який має бути укладений між орендарем та орендодавцем не пізніше 10 календарних днів з дати підписання цього договору, за умови, що такий договір не був укладений сторонами раніше (пункт 3.3 договору оренди).
Відповідно до пункту 3.4 договору оренди орендна плата за базовий місяць оренди (базовий місяць та рік) становить: без урахування ПДВ 2560,00 (дві тисячі п'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) (в тому числі за 1 кв.м 50,00 гривень без ПДВ), ПДВ - 512,00 (п'ятсот дванадцять гривень 00 коп.), з урахуванням ПДВ: 3072,00 (три тисячі сімдесят дві гривні 00 коп.).
Згідно пункту 3.8 договору оренди орендар зобов'язаний протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передавання майна на підставі відповідного рахунку перерахувати орендодавцю гарантійний платіж у розмірі місячної плати за користування майном, що складає: без урахування ПДВ 2560,00 (дві тисячі п'ятсот шістдесят гривень 00 коп.), (ПДВ - 512,00 (п'ятсот дванадцять гривень 00 коп.), з урахуванням ПДВ: 3072,00 (три тисячі сімдесят дві гривні 00 коп.).
Гарантійний платіж є гарантією виконання орендарем своїх зобов'язань за цим договором. Як плата за користування майном гарантійний платіж може бути зарахований лише за останній місяць строку оренди, у разі належного виконання орендарем своїх зобов'язань за попередні періоди (місяці). Гарантійний платіж зараховується в рахунок погашення заборгованості, сплати штрафних санкцій, відшкодування збитків тощо. Розмір заборгованості, штрафних санкцій та збитків визначається виходячи із документально підтверджених обставин. Якщо сума гарантійного платежу є недостатньою для погашення (виконання/відшкодування) перелічених зобов'язань, орендар зобов'язаний сплатити залишок суми на виконання умов цього договору протягом 10 днів з дня направлення орендодавцем відповідної вимоги (пункт 3.9, 3.10 договору оренди).
Пунктом 3.15 договору оренди встановлено, що у разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату включно до дня фактичного повернення майна за актом приймання-передавання. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції.
Орендар зобов'язується, зокрема прийняти відповідно до чинного законодавства майно в користування за актом приймання-передавання та використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору (п. 5.1 договору оренди); своєчасно та у повному обсязі оплачувати орендну плату за цим договором, а також відшкодовувати вартість комунальних послуг, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плату за землю (земельний податок) в частині (пропорції) щодо майна, інші витрати, в тому числі експлуатаційні, щодо утримання майна згідно з відповідним окремим договором. Самостійно оплачувати не передбачені зазначеним окремим договором витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна (п. 5.2 договору оренди), отримувати рахунки за договором, які виставляє орендодавець (п. 5.13 договору оренди).
Відповідно до пункту 7.1, 7.2 договору оренди орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна; не вчиняти незаконних дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору та у відповідності до чинного законодавства і документів, що регламентують порядок доступу (в'їзду) на територію орендодавця. У випадку виробничої потреби орендар за письмовим погодженням з орендодавцем може здійснювати діяльність в інший час.
Цей договір вступає в дію та набуває чинності з моменту його укладення. Цей договір діє до 15.03.2024 в частині оренди (користування майном орендарем), а в частині повернення майна орендодавцеві, виконання грошових зобов'язань, відповідальності за порушення - до повного виконання (пункт 10.1, 10.3 договору оренди).
Додатком №1 до договору оренди сторонами погоджено: адресу приміщення, яке надається в оренду, назву орендаря - м. Вишневе, вул. Київська, 4Л ПрАТ «Артембудсервіс»; загальною площею 51,20 кв.м; базовий місяць розрахунку вартості за оренду 1 м2, без ПДВ - 50,00 грн; орендна плата без урахування плати за землю та нерухоме майно за базовий місяць оренди становить - 2560,00 грн без ПДВ, разом з ПДВ 3072,00 грн.
15.04.2021 року сторонами було підписано акт прийняття-передання майна в оренду, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду у належному технічному стані частину нежитлового приміщення 1-4, складу цементу продбази (літ. М), площею 51,20 кв.м, які знаходяться на балансі орендодавця та розташовані за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 4-Л.
На виконання пункту 3.8, 3.9 договору оренди орендарем було сплачено гарантійний платіж у розмірі 3072,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №535 від 19.04.2021.
01.07.2024 року сторонами було підписано акт повернення-приймання майна з оренди, за умовами якого орендар передав, а орендодавець прийняв з оренди частину нежитлового приміщення 1-4, складу цементу продбази (літ. М), площею 51,20 кв.м, що розташовані за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 4-Л.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем, на виконання умов договору оренди було виставлено відповідачу рахунок №685 від 11.06.2024 на оплату вартості оренди у червні 2024 року на суму 4583,48 грн.
Однак, відповідач орендну плату за червень 2024 не сплатив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 1511,48 грн, у зв'язку із зарахування гарантійного платежу на підставі п. 3.8, 3.9 та 3.10 договору оренди в останній місяць оренди приміщення.
Також, на виконанням умов пунктів 3.3 та 5.2 договору оренди, 15.04.2021 року між Державною акціонерною холдинговою компанією «Артем» (нова назва АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування») (далі - сторона 1) та Приватним акціонерним товариством «Артембудсервіс» (далі - сторона 2) було підписано договір №067-241/2021 про компенсацію (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди №067-240/2021 від 15.04.2021 (далі - договір компенсації), за умовами пункту 1.1 якого цей договір розроблено згідно з чинним законодавством і укладається на основі договору оренди нерухомого майна та передбачає компенсацію (відшкодування) стороною 2 стороні 1 витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), що пов'язані з утриманням нерухомого майна стороною 1.
Відповідно до пункту 2.1 договору компенсації сторона 2 зобов'язана компенсувати стороні 1 плату за землю з ПДВ, в залежності від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна, що переданий в оренду, та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений стороною 1 з ПДВ в залежності від ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, встановленої органами місцевого самоврядування згідно з розрахунком, який є невід'ємною частиною договору (додаток №1 до договору).
Згідно пункту 2.2 договору компенсації сторона 2 зобов'язана вчасно компенсувати (відшкодувати) витрати сторони 1 на утримання орендованого майна щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку сторони 1.
За умовами пункту 3.1 договору компенсації сторона 1 має право на своєчасну компенсацію (відшкодування) витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна.
Пунктом 3.3 договору компенсації визначено, що сторона 2 зобов'язана: своєчасно та в повному обсязі компенсувати (відшкодовувати) витрати (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) стороні 1 на утримання орендованого майна; не допускати погіршення екологічного стану земельної ділянки на якій розташоване орендоване майно; при виникненні обставин, що перешкоджають належному виконанню своїх зобов'язань, згідно з договором, терміново повідомити про це сторону 1.
Цей договір діє з дати укладення до припинення дії договору оренди. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 7.1, 7.2 договору).
Додатком №1 до договору компенсації встановлено розрахунок компенсації витрат (податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна загальною площею 51,20 кв.м., а саме: ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в місяць за 1 м2 без ПДВ - 7,50 грн, компенсація витрат податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в місяць, без ПДВ - 384,00 грн, всього до сплати в місяць з ПДВ - 460,80 грн; розрахунок компенсації витрат (плати за землю) на утримання орендованого майна загальною площею 51,20 кв.м., а саме: компенсація витрат податку на землю в місяць за 1 м2 без ПДВ - 1,41 грн, компенсація витрат податку на землю в місяць, без ПДВ - 72,19 грн, всього до сплати в місяць з ПДВ - 86,63 грн.
01.11.2023 року сторонами було підписано додаткову угоду №067-241/2021-ДпС1 до договору компенсації, за умовами пункту 1 якої у зв'язку з отриманням нових витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки та витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 4-Л, для відшкодування витрат по сплаті податку на землю з 01.09.2023 року, сторони домовились внести зміни до додатку 1 до договору №067-241\2021 від 15.04.2021 року про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди №067-24012021 від 15.04.2021 року в розрахунку компенсації витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна та викласти додаток 1 до договору №067-241\2021 від 15.04.2021 року про компенсацію витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди №067-240\2021 від 15.04.2021 року в новій редакції.
Додатком №1 додаткової угоди №067-241/2021-ДпС1 до договору компенсації встановлено розрахунок компенсації витрат (податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна загальною площею 51,20 кв.м., а саме: ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в місяць за 1 м2 без ПДВ - 7,50 грн, компенсація витрат податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в місяць, без ПДВ - 384,00 грн, всього до сплати в місяць з ПДВ - 460,80 грн; розрахунок компенсації витрат (плати за землю) на утримання орендованого майна загальною площею 51,20 кв.м., а саме: компенсація витрат податку на землю в місяць за 1 м2 без ПДВ - 11,72 грн, компенсація витрат податку на землю в місяць, без ПДВ - 601,60 грн, всього до сплати в місяць з ПДВ - 721,92 грн.
На виконання умов договору компенсації, позивачем було виставлено відповідачу рахунок №686 від 11.06.2024 на компенсацію податку на нерухоме майно та за землю у червні 2024 в сумі 1182,72 грн, втім відповідач компенсації вартості податків згідно рахунку не здійснив.
Крім того, 01.08.2001 року між ГАХК «Артем» (нова назва АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування») (далі - виконавець) та ОАО «Артемстройсервіс» (нова назва ПАТ «Артембудсервіс») (далі - замовник) було укладено договір на надання комунальних послуг №19Є, предметом якого, за умовами пункту 1 якого, з огляду на архітектурну прив'язаність приміщення замовника до площі ДАХЕ «Артем», виконавець бере на себе зобов'язання забезпечувати комунальними послугами (водопостачання, повітряпостачання, теплопостачання, електропостачання і засоби зв'язку, а також проводить роботи по ремонту, монтажу і налагодження енергообладнення, обладнання: водопостачання, повітряпостачання, водовідведення, засобів зв'язку) приміщення замовника.
05.05.2021 року між Державною акціонерною холдинговою компанією «Артем» (нова назва АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування») (далі - виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Артембудсервіс» (далі - споживач) було підписано додаткову угоду №1-19/21-ЕН до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №19Э від 01.03.2001р. (далі - договір комунальних послуг), за умовами пункту 1 якого сторони дійшли згоди викласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №19Э від 01.03.2001 року в новій редакції.
Пунктом 1.1 договору комунальних послуг визначено, що цей договір розроблений згідно з чинним законодавством України, укладається на основі договорів оренди № 067-240/2021 та заяви-приєднання (додаток 1). Виконавець забезпечує споживача: електричною енергією, а також проводить (за необхідністю) монтажні, та інші роботи у орендованому приміщенні, а споживач зобов'язується отримати послуги та відшкодувати виконавцю витрати пов'язані з наданням послуг згідно умов викладених в цьому договорі.
Відповідно до пункту 2.2 договору комунальних послуг виконавець зобов'язаний, зокрема, забезпечувати споживача енергоносіями у вигляді: електричної енергії, а також проводити монтажні, налагоджувальні та інші роботи у орендованому приміщенні згідно з окремим кошторисом та актом виконаних робіт; надавати споживачу акт спожитих енергоносіїв, виконаних робіт (при наявності) та платіжні вимоги (рахунки).
Згідно пункту 2.4 договору комунальних послуг споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за платіжними вимогами (рахунками) за використані енергоносії або виконані роботи (при їх наявності), не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку виконавця.
За умовами пункту 3.1 договору комунальних послуг розрахунковим періодом забезпечення енергоносіями вважається календарний місяць.
Орієнтовна вартість відшкодування місячних витрат забезпечення енергоносіями згідно тарифів міських енергопостачальних організацій на 01.05.2021 року, складає: електроенергія 39234,43 грн (тариф - 2,452152 грн/кВт*год. в т.ч. ПДВ - 0,408692 грн); Усього орієнтована вартість щомісячних витрат по договору: - 39234,43 грн в т.ч. ПДВ - 6539,07 грн (пункт 3.4 договору комунальних послуг).
Пунктом 3.5 договору комунальних послуг визначено, що за кожен місяць виконавець розраховує обсяг та вартість відшкодування використаних енергоносії, а у разі надання додаткових робіт - надає акт виконаних послуг. Акти та платіжні вимоги (рахунки) споживач зобов'язаний отримати у виконавця до 15 числа, слідуючого за розрахунковим місяця і впродовж одного дня повинен належним чином оформити акти (підписати уповноваженою особою, поставити печатку), та повернути один оформлений примірник акту виконавцю. У разі неотримання споживачем актів та платіжних вимог (рахунків) у визначений даним пунктом строк та/або відсутності (впродовж 3 днів з дня отримання) мотивованих письмових заперечень по рахунку використаних енергоносіїв і акту надання додаткових робіт, документи вважаються прийнятими споживачем, а енергоносії надані в повному обсязі та належним чином.
Вартість відшкодування витрат на забезпечення енергоносіями може змінюватися у зв'язку зі зміною тарифів міських енергопостачальних організацій та чинного законодавства (пункт 3.6 договору комунальних послуг).
Відповідно до пункту 4.1 договору комунальних послуг сторони несуть відповідальність за невиконання, чи неналежне виконання, зобов'язань за договором згідно з чинним законодавством України та умовами договору.
За умовами пункту 4.4 договору комунальних послуг споживач несе відповідальність, зокрема, в разі несплати, платежів відповідно до п. 2.4.2 та п. 2.4.3 договору, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання такого платежу. Нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та нараховується за весь час існування боргу.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та укладається на термін дії договору оренди, лізингу або іншого виду користування приміщенням та обладнанням. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією зі сторін про його припинення (пункт 5.1, 5.3 договору комунальних послуг).
На виконання умов договору комунальних послуг, позивачем у травні 2024 року було надано відповідачу комунальні послуги на суму 39803,41 грн, що підтверджується актом №05/24/19 від 31.05.2024, який підписаний сторонами та скріплений печатками без заперечень та зауважень.
Позаяк, відповідач свої зобов'язання за договором комунальних послуг щодо оплати отриманих комунальних послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим виник борг в сумі 32067,05 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором оренди, компенсації та комунальних послуг свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договорів.
16.04.2025 року АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» звернулося до ПрАТ «Артембудсервіс» з претензією №2025-14-04/2153/094 від 14.04.2025, у якій позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість у загальному розмірі 37461,25 грн, а саме: за договором оренди нерухомого майна №067-240/2021 від 15.04.2021 у розмірі 1511,48 грн; за договором №067-241/2021 від 15.04.2021 про компенсацію (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди №067-240/2021 від 15.04.2021 у розмірі 1182,72 грн; за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №19Э від 01.03.2001р., в редакції додаткової угоди №1-19/21-ЕН від 05.05.2021 у розмірі 32067,05 грн.
Втім, відповідач вимоги претензії позивача №2025-14-04/2153/094 від 14.04.2025 не задовольнив, як і не надав відповіді, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір оренди нерухомого майна №067-240/2021 від 15.04.2021 за своєю правовою природою є договором найму, а відповідно до частин 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (частина 1, 3 статті 760 ЦК України).
Частинами 1, 3 статті 283 Господарського кодексу України унормовано, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 3 та 5 статті 762 ЦК України).
Приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору оренди було виставлено відповідачу рахунок №685 від 11.06.2024 на оплату вартості оренди у червні 2024 на суму 4583,48 грн, однак відповідач орендну плату за червень 2024 не сплатив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 1511,48 грн, у зв'язку із зарахуванням гарантійного платежу на підставі п. 3.8, 3.9 та 3.10 договору оренди в останній місяць оренди приміщення.
Укладені ж між сторонами договір №067-241/2021 від 15.04.2021 про компенсацію (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди №067-240/2021 від 15.04.2021 та договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №19Э від 01.03.2001р., в редакції додаткової угоди №1-19/21-ЕН від 05.05.2021, за своєю правовою природою є договорами надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Відтак, договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
На виконання умов договору компенсації, позивачем було виставлено відповідачу рахунок №686 від 11.06.2024 на компенсацію податку на нерухоме майно та за землю у червні 2024 року в сумі 1182,72 грн, який відповідачем не сплачений.
У свою чергу, на виконання умов договору комунальних послуг, позивачем у травні 2024 року було надано відповідачу комунальні послуги на суму 39803,41 грн, що підтверджується актом №05/24/19 від 31.05.2024, який підписаний сторонами та скріплений печатками без заперечень та зауважень, втім відповідач свої зобов'язання за договором комунальних послуг щодо оплати отриманих комунальних послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим виник борг в сумі 32067,05 грн.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами пункту 3.1, 3.2 договору оренди орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування майном наперед щомісячно до 15 числа оплачуваного місяця, згідно рахункам, виставленим орендодавцем. Представник орендаря особисто забирає рахунки у представника орендодавця. Орендар зобов'язаний вчасно вносити орендну плату за користування майном незалежно від наслідків власної господарської діяльності.
Згідно пункту 2.2 договору компенсації сторона 2 зобов'язана вчасно компенсувати (відшкодувати) витрати сторони 1 на утримання орендованого майна щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку сторони 1.
При цьому, споживач зобов'язаний, зокрема сплачувати за платіжними вимогами (рахунками) за використані енергоносії або виконані роботи (при їх наявності), не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку виконавця (п. 2.4 договору).
Отже, з урахуванням положень пункту 3.1, 3.2 договору оренди, пункту 2.2 договору компенсації, пункту 2.4 договору комунальних послуг та ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати за договорами на момент розгляду справи настав.
Втім, як встановлено судом, відповідач у встановлені строки оплату належним чином не здійснив.
Тоді як, за приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині сплати орендних платежів, компенсації витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та відшкодування вартості комунальних послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення боргу зі сплати орендних платежів, компенсації витрат (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та відшкодування комунальних послуг в сумі 34761,25 грн.
Разом з тим, судом встановлено, що після подання позову до суду, відповідач здійснив оплату основного боргу в розмірі 34761,25 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №95 від 20.06.2025.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.
У даному випадку, предметом спору є, зокрема, стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нерухомого майна №067-240/2021 від 15.04.2021, за договором №067-241/2021 від 15.04.2021 про компенсацію (плати за землю, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) на утримання орендованого майна до договору оренди №067-240/2021 від 15.04.2021 та за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №19Э від 01.03.2001р., в редакції додаткової угоди №1-19/21-ЕН від 05.05.2021, у загальному розмірі 34761,25 грн.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, спір в даній справі припинив своє існування у зв'язку з оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 34761,25 грн.
Суб'єкти господарювання мають можливість самостійно регулювати свої відносини, діяти на власний розсуд, тому суд вважає за можливе закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки такий припинив існування в процесі розгляду справи (позов поданий 18.06.2025, а оплата здійснена 20.06.2025).
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
При цьому, закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на момент звернення з позовом, так і на момент ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20 та від 14.09.2022 у справі №914/3112/20.
Водночас, статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.
За умовами пункту 4.4 договору комунальних послуг споживач несе відповідальність, зокрема, в разі несплати, платежів відповідно до п. 2.4.2 та п. 2.4.3 договору, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання такого платежу. Нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та нараховується за весь час існування боргу.
Відтак, оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо відшкодування вартості комунальних послуг належним чином не виконав, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 4.4 договору, позивачем нарахована пеня в сумі 7734,70 грн.
Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 3843,29 грн та 3% річних в розмірі 839,45 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що сплата ним основного боргу є підставою для відмови у задоволенні позову, з огляду на те, що на момент подання позову до суду спір щодо основної заборгованості існував і відпав лише згодом, після спати його відповідачем, у той же самий час, спір щодо стягнення заявленої пені і компенсаційних втрат продовжив своє існування.
Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» підлягають задоволенню в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат та закриття провадження в частині стягнення основного боргу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовну заяву подано в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» у зв'язку з чим має бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, при цьому, позивач в частині надмірно сплаченого судового збору не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням про його повернення.
При цьому, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження в частині вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 34761,25 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У правовідносинах щодо розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі слід керуватись положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за якими сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (Аналогічний висновок викладено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі №910/5936/20).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, судовий збір у сумі 1784,82 грн (пропорційно до розміру вимоги, провадження в якій підлягає закриттю) не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/7683/25 та може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Акціонерному товариству «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування».
Щодо судового збору у розмірі 637,58 грн, то згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в цій частині покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у даному випадку на відповідача.
Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі №910/7683/25 в частині позовних вимог Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» до Приватного акціонерного товариства «Артембудсервіс» про стягнення основного боргу у розмірі 34761 (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят одна) грн 25 коп. закрити.
2. В іншій частині позовні вимоги Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» до Приватного акціонерного товариства «Артембудсервіс» задовольнити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Артембудсервіс» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 2/10; ідентифікаційний код 14310767) на користь Акціонерного товариства «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» (04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, будинок 2/10; ідентифікаційний код 14307699) пеню у розмірі 7734 (сім тисяч сімсот тридцять чотири) грн 70 коп., 3% річних у розмірі 839 (вісімсот тридцять дев'ять) грн 45 коп., інфляційні втрати у розмірі 3843 (три тисячі вісімсот сорок три) грн 29 коп. та судовий збір у розмірі 637 (шістсот тридцять сім) грн 58 коп.
4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2025.
СуддяТ.В. Васильченко