ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/8186/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом Приватного малого підприємства «ФІРМА «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» (69081, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. 8 березня, буд. 190, ідентифікаційний код 13634054)
до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, кв. 15, ідентифікаційний код 39816845)
про стягнення 17 000,00 грн
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне мале підприємство «ФІРМА «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення 17 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ045493 від 06.08.2024, винесеною начальником відділу держаного нагляду (контролю) у Запорізькій області Романенко Анатолієм Юрійовичем, позивача фактично було визнано винним в порушенні вимог ст. 34, 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000 гривень.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 по справі № 280/7548/24 визнана протиправною та скасована постанова Державної служби України з безпеки на транспорті - відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області №ПШ045493 від 06.08.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 гривень.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025року по справі № 280/7548/24, апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2024року залишено без змін.
Однак, як зазначає позивач, відповідач направив постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ045493 від 06.08.2024 на примусове виконання, внаслідок чого державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шаровим В'ячеславом Миколайовичем 18.12.2024 було відкрито виконавче провадження № 76770901 та накладено арешт на майно позивача.
У зв'язку з необхідністю зняти обмеження господарської діяльності позивача та з метою закриття виконавчого провадження та зняття арешту з майна 29.01.2025, позивач сплатив даний штраф згідно платіжної інструкції № 68 на суму 19 172,16 грн, в тому числі 17 000,00 гривень - штраф по постанові відповідача, на підставі чого, 31.01.2025 виконавчою службою було закінчено виконавче провадження №76770901.
За таких обставин, позивач просить суд стягнути суму перерахованих відповідачу коштів у розмір 17 000,00 грн, як таких, які утримаються у бюджеті без достатньої правової підстави.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Приватного малого підприємства «ФІРМА «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» було залишено без руху.
02.07.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 01.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8186/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шарова В'ячеслава Миколайовича.
16.07.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог.
Позивач не скористувався своїм правом на подання відповіді на відзив.
Інших заяв клопотань учасниками справи до суду не подано.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
За доводами позивача 11.07.2024 посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті - відділу державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки у Запорізькій області (надалі - відповідач) - старшим державним інспектором Рибалка Г.Л. проводилась рейдова перевірка на 477 км. а/д Н-08 Бориспіль-Дніпро-ЗапоріжжяМаріуполь, на підставі направлення на рейдову перевірки від 09.07.2024.
В ході перевірки було зупинено належний ПМП «Фірма «Демаркет Б-ХХ» (надалі - позивач) автотранспортний засіб МАN TGL 12,180 , 2015 р.в., д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатами перевірки, складено Акт № АР041968 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 11.07.2024, відповідно до якого перевіряючим виявлені порушення позивачем ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п.6.1. положення про робочий час і час відпочинку водіїв, затвердженого МТЗУ від 07.06.2010, п.3.3. Інструкції з використання тахографів, затвердженої МТЗУ 385 від 24.06.2010 - під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (розмір шин на ведучій осі авто не відповідає розміру, зазначеному в протоколі).
За твердженнями позивача, останній прибув на розгляд адміністративної справи та надав відповідні пояснення, які були залишені відповідачем без уваги і Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ045493 від 06.08.2024 (надалі - Постанова), винесеною начальником відділу держаного нагляду (контролю) у Запорізькій області Романенко Анатолієм Юрійовичем, позивача було визнано винним в порушенні вимог ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000,00 грн.
Як вказує позивача, дану Постанову було надано Приватному малому підприємству «ФІРМА «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» під час розгляду справи відповідачем 06.08.2024.
В подальшому, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 по справі № 280/7548/24 визнано протиправною та скасована Постанова Державної служби України з безпеки на транспорті - відділу державного нагляду (контролю) Запорізькій області №ПШ045493 від 06.08.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025 по справі № 280/7548/24, апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2024року залишено без змін.
Однак, як вказує позивач, не зважаючи на рішення суду по справі № 280/7548/24 від 27.11.2024, відповідач направив Постанову на примусове виконання, внаслідок чого державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шаровим Вячеславом Миколайовичем (надалі - третя особа) 18.12.2024 було відкрито виконавче провадження № 76770901 та накладено арешт на майно позивача.
За доводами позивача, у зв'язку з необхідністю зняти обмеження господарської діяльності позивача та з метою закриття виконавчого провадження та зняття арешту з майна 29.01.2025 позивач сплатив даний штраф, згідно з платіжною інструкцією № 68 на суму 19 172,16грн, в тому числі 17 000 грн - штраф по постанові відповідача, на підставі чого, 31.01.2025 виконавчою службою було закінчено виконавче провадження №76770901.
Відтак, як вказує позивач, сума штрафу, яка була перерахована до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнано протиправною та скасовано адміністративним судом, підлягає стягненню на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Приватного малого підприємства ФІРМА «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» 17 000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позовних вимог, при цьому зауважив, що з ПМП «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» було стягнуто адміністративний штраф, за виконавчим документом, який перебував на виконанні в органі ДВС, застосовується код класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», уповноваженим органом, що контролює справляння надходжень бюджету за яким виступає Міністерство юстиції України. Аналогічна правова позиція, як вказує відповідач, висловлена у постанові Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі № 160/2727/21.
Також відповідач із посиланням на Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі - Порядок № 787), зазначив, що механізм стягнення грошових коштів (в тому числі і адміністративно-господарських штрафів) у межах виконавчого провадження здійснюється в наступному порядку: боржник перераховує грошові кошти на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, а потім орган державної виконавчої служби подає платіжні інструкції щодо перерахування грошових коштів з депозитного рахунку на рахунок Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» (далі - Постанова № 106) установлено, що перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (далі - перелік), згідно з додатком.
Підпунктом 1 п. 2 Постанови від 16 лютого 2011 р. № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» Кабінетом Міністрів України постановлено: органам, що контролюють справляння надходжень бюджету забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
Відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року № 106 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1019), органом, що контролює справляння надходжень бюджету за кодами класифікації доходів бюджету 21080500, 21080600, 21080800, 21081100, 21081300, 21081800, 22070000, 22090100, 22090200, 24010000, 24010100, 24010200, 24010300, 24010400, 50080100 за виконавчими документами, які перебувають/перебували на виконанні, 22010300, 22012600, 22012700, 22012900 у разі надання послуг у сферах державної реєстрації нотаріусами 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» є Міністерство Юстиції України.
У разі добровільної сплати сум штрафу безпосередньо на рахунки Державного бюджету України органом, що контролює справляння надходжень бюджету за кодами класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» є Укртрансбезпека.
З огляду на наведене вище, та враховуючи, що з позивача було стягнуто адміністративний штраф, за виконавчим документом, який перебував на виконанні в органі ДВС, застосовується код класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», уповноваженим органом, що контролює справляння надходжень бюджету за яким виступає Міністерство юстиції України, а відтак, як вказує відповідач Державної служби України з безпеки на транспорті є належним відповідачем по даній справі, що є підставою для відмови у позові.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Одним із основних завдань Укртрансбезпеки є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (абзац другий пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 з подальшими змінами, у редакції, чинній на час винесення такої постанови щодо позивача).
Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов'язків та інтересів визначеного у постанові суб'єкта (за обставинами справи - позивача), є обов'язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням. Правовідносини сторін спору щодо накладення та сплати цього штрафу є публічно-правовими. Оскарження такої постанови як акта суб'єкта владних повноважень належить до юрисдикції адміністративного суду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов'язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (див. постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (пункт 21), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2022 у справі №359/3373/16-ц (пункт 80), від 15.02.2022 у справі №910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.16) і №922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 37)).
В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.17) і №922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55)). Це випливає, зокрема, з частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справі №923/199/21 (пункт 8.18) і №922/1830/19 (пункт 7.3), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 38)).
Отже, те, що позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Укртрансбезпеку - не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб'єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб'єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов'язане з виконанням органами державної влади, зокрема Укртрансбезпекою, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.
У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 Цивільного кодексу України).
Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 Цивільного кодексу України).
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 Цивільного кодексу України).
Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 Цивільного кодексу України).
З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека.
За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.
Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України у редакції, чинній на час звернення до суду).
Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності) (абзаци перший і восьмий пункту 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів)
У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 Цивільного кодексу України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України).
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ045493 від 06.08.2024, винесеною начальником відділу держаного нагляду (контролю) у Запорізькій області Романенко Анатолієм Юрійовичем, визнано Приватне мале підприємство «ФІРМА «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» винним в порушенні вимог ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000 грн.
За доводами позивача, що не заперечується відповідачем, Постанова Державної служби України з безпеки на транспорті - відділу державного нагляду (контролю) Запорізькій області №ПШ045493 від 06.08.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн була пред'явлена на примусове виконання, внаслідок чого державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шаровим Вячеславом Миколайовичем 18.12.2024 було відкрито виконавче провадження № 76770901 та накладено арешт на майно позивача.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з платіжною інструкцією № 68 на суму 19 172,16 грн (призначення платежу: «штраф у сфері безпеки дорожнього руху ВП № 76770901 без ПДВ»), позивачем сплачено даний штраф, на підставі чого 31.01.2025 виконавчою службою було винесено постанову про закінчено виконавче провадження №76770901.
Разом з тим, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 по справі № 280/7548/24 визнано протиправною та скасовано Постанову Державної служби України з безпеки на транспорті - відділу державного нагляду (контролю) Запорізькій області №ПШ045493 від 06.08.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.06.2025 по справі № 280/7548/24, апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 року залишено без змін.
Відповідно до ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, судом встановлено, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.
Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету. Оскільки сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, даний Порядок на спірні правовідносини не поширюється.
Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).
За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях, тоді як для кондикційних зобов'язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов'язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов'язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.
З огляду на наведене суд вважає, що на ці правовідносини поширюються приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі № 280/7548/24 (рішення набрало законної сили) визнано протиправною та скасовано Постанову Державної служби України з безпеки на транспорті - відділу державного нагляду (контролю) Запорізькій області №ПШ045493 від 06.08.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн, то позивач має право на повернення сплачених на підставі вказаної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу грошових коштів в розмірі 17 000,00 грн, якому кореспондує відповідний обов'язок відповідача вчинити дії, спрямовані на повернення грошових коштів в розмірі 17 000,00 грн.
Доказів повернення позивачу грошових коштів в розмірі 17 000,00 грн. матеріали справи не містять, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.
Варто відзначити, що до аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/5880/21, обставини якої є тотожними обставинам у справі №910/8186/25.
Таким чином, позовні вимоги Приватного малого підприємства «ФІРМА «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» підлягають задоволенню та з відповідача підлягають стягненню на користь позивача кошти у розмірі 17 000,00 грн, які були сплачені останнім згідно протиправної постанови Державної служби України з безпеки на транспорті - відділу державного нагляду (контролю) Запорізькій області №ПШ045493 від 06.08.2024, в рамках виконавчого провадження ВП № 76770901.
Доводи відповідача, про те що Державна служба України з безпеки на транспорті у даному спору є неналежним відповідачем, спростовується наведеними вище обставинами.
Крім цього, суд відзначає, що оскільки позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган державної влади, а саме, Державну службу України з безпеки на транспорті, не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб'єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб'єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов'язане з виконанням органами державної влади, зокрема Укртрансбезпекою, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.
З огляду на що суд приходить до висновку, що позивачем правильно визначено Державну службу України з безпеки на транспорті як орган, який є представником держави у спірних правовідносинах. З огляду на що, судом відхиляються доводи останнього, викладені ним в у відзиві щодо неналежності його, як відповідача у справі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суми.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного малого підприємства «ФІРМА «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, кв. 15, ідентифікаційний код 39816845) на користь Приватного малого підприємства «ФІРМА «ДЕМАРКЕТ Б-ХХ» (69081, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. 8 березня, буд. 190, ідентифікаційний код 13634054) за рахунок бюджетних асигнувань грошові кошти у розмірі 17 000 грн 00 грн, які були сплачені в якості штрафу за постановою Державної служби України з безпеки на транспорті - відділу державного нагляду (контролю) Запорізькій області №ПШ045493 від 06.08.2024, в рамках виконавчого провадження ВП № 76770901 та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 08.09.2025
Суддя Л.Г. Пукшин