ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.08.2025Справа № 910/9767/21 (910/1218/24)
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" в особі ліквідатора - арбітражної керуючої Іваненко Наталії Олександрівни
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Алейніков Микола Володимирович (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58-А, прим. 153)
про визнання недійсним договорів та відшкодування вартості майна
в межах справи № 910/9767/21
за заявою Акціонерного товариства "СБЕРБАНК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" (ідентифікаційний код 39695169)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники учасників:
від позивача - не з'явилися,
від відповідача - ОСОБА_7,
від третьої особи - не з'явилися.
На розгляді Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/9767/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" в особі ліквідатора - арбітражної керуючої Іваненко Наталії Олександрівні звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1, в якому провила суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.05.2019 зареєстровано в реєстрі за № 798, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алейніков М.В. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" та ОСОБА_1 за яким відчужено частку у праві власності на Громадський (виробничий) будинок літ. "А", "Б", "В", загальною площею 50,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта майна: 1769343580000;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.05.2019 зареєстровано в реєстрі за № 794, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алейніков М.В. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" та ОСОБА_1 за яким відчужено частку у праві власності на Громадський (виробничий) будинок літ. "А", "Б", "В", загальною площею 50,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта майна: 1769343580000;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" 134 400, 00 грн, як застосування наслідків визнання недійсними договорів та відшкодування вартості майна боржника.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, спірні договори були укладені з метою зменшення активів боржника без будь-якої розумної ділової мети та економічного обґрунтування на невигідних для боржника умовах та які було укладено у межах трирічного строку, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство боржника, тобто, у підозрілий період, при цьому, за наявності значних боргових зобов'язань перед кредиторами та за сумнівно низькою ціною, за яку був здійснений продаж майна. Відтак, на переконання позивача оспорювані правочини вчинено з метою уникнення задоволення вимог кредиторів за рахунок майна, що є предметом продажу за таким договором, а відтак, боржник використав правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам його кредиторів, в той час, як особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів, а угоди, що укладаються учасниками цивільних правовідносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" в особі ліквідатора - арбітражної керуючої Іваненко Наталії Олександрівни про визнання правочинів боржника недійсними та відшкодування вартості майна боржнику - задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17.05.2019 року зареєстрований в реєстрі за № 798, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алейніков М.В., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" та ОСОБА_1 за яким відчужено (одну другу) частку у праві власності на Громадський (виробничий) будинок літ. "А", "Б", "В", загальною площею 50,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1769343580000. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17.05.2019 року зареєстрований в реєстрі за № 794, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алейніков М.В., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" та ОСОБА_1 за яким відчужено (одну другу) частку у праві власності на Громадський (виробничий) будинок літ. "А", "Б", "В", загальною площею 50,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1769343580000. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" (код ЄДРПОУ 39695169, місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 6) 134 400 (сто тридцять чотири тисячі чотириста) грн 00 коп., як застосування наслідків визнання недійсними договорів та відшкодування вартості майна боржника та 9 084 (дев'ять тисяч вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарський суду від 20.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року у справі №910/9767/21 (910/1218/24) залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року у справі №910/9767/21(910/1218/24) залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 29.05.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі №910/9767/21 (910/1218/24) скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" 134 400,00 грн. Справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 у справі №910/9767/21 (910/1218/24) залишено без змін.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/9767/21 (910/1218/24) передано для розгляду судді Мандичеву Д.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2025 прийнято до свого провадження справу № 910/9767/21 (910/1218/24) в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" 134 400,00 грн. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 11.07.2025.
11.07.2025 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
11.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 20.08.2025.
У судове засідання, призначене на 20.08.2025, представники сторін та третьої особи не з'явилися, хоча про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
17.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено два договори купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алейніковим М.В., а саме:
- договір купівлі-продажу про продаж частки у праві власності на громадський будинок (виробничий) будинок літ. "А", "Б", "В", загальною площею 50,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який зареєстровано в реєстрі за № 798 (далі - договір за № 798);
- договір купівлі-продажу про продаж частки у праві власності на громадський будинок (виробничий) будинок літ. "А", "Б", "В", загальною площею 50,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який зареєстровано в реєстрі за № 794 (надалі - договір за № 794).
Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу за № 798 продавець передає у власність (одну другу) частку у праві власності на Громадський (виробничий) будинок літ. "А", "Б", "В", загальною площею 50,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , покупцю, а покупець приймає у власність зазначений предмет договору і зобов'язується сплатити за нього обговорену грошову суму.
Згідно п. 2.1. продаж предмету договору за домовленістю сторін вчиняється за загальною вартістю 13 750,00 грн, в тому числі ПДВ 2291,67 грн.
Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу за № 794 продавець передає у власність (одну другу) частку у праві власності на Громадський (виробничий) будинок літ. "А", "Б", "В", загальною площею 50,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , покупцю, а покупець приймає у власність зазначений предмет договору і зобов'язується сплатити за нього обговорену грошову суму.
Пунктом 1.2. договору передбачає, що предмет договору належить продавцю (боржнику) на праві приватної власності, як зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" м. Києва Пономаренко О.В. 16.02.2019, номер запису про право власності: 30369580, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1769343580000, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алейніковим М.В. 17.05.2019 шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно п. 2.1. продаж предмету договору за домовленістю сторін вчиняється за загально вартістю 13 750,00 грн. (тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн, в тому числі ПДВ 2291,67 грн.
Відповідно до звіту про оцінку майна, здійснену приватним підприємством експертно-оціночна фірма "Апекс", ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - Будівлі станом на дату укладення спірних договорів складала 134400 грн.
Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номер довідки 346589213 від 14.09.2023) слідує, що в боржника відсутнє будь-яке нерухоме майно.
12.12.2023 ФОП Скуба С.І. на замовлення Боржника здійснено технічну інвентаризацію об'єкта нерухомого майна реєстраційний номер 1769343580000 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується технічним паспортом від 12.12.2023. За результатами зазначеної технічної інвентаризації складено довідку про знищення / знесення майна №1406 від 12.12.2023, згідно з якою майно зруйновано, відомості щодо проведення технічної інвентаризації та зруйнування нерухомого майна були внесені до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Разом із цим, станом на 25.03.2019 у боржника існували зобов'язання перед АТ "КБ "Глобус" щодо повернення грошових коштів наданих у межах кредитної лінії у сумі 3 000 000,00 грн., що підтверджується кредитним договором № 691/ЮКЛ-19 від 25.03.2019 та детальним розрахунком заборгованості по боржнику, згідно кредитного договору станом на 16.08.2021 та станом на 12.01.2018 у боржника існували зобов'язання перед АТ "КБ "Глобус" щодо повернення грошових коштів наданих у межах кредиту у сумі 588 216,00 грн., що підтверджується кредитним договором № 0006/ЮК - 18 МСБ від 12.01.2018 та розрахунком заборгованості по боржнику станом на 16.08.2021. Зобов'язання по вищезазначеним кредитним договорам боржником не були виконані у повному обсязі, у зв'язку з чим АТ "КБ "Глобус" подав заяву про визнання кредиторських вимог по даним кредитним договорам.
Відповідно до фінансової звітності, наданої ліквідатору Боржника з інформаційних ресурсів ГУ ДПС у м. Києві, Боржник подав фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва на 31.03.2019, у якому самостійно зазначив такі зобов'язання: короткострокові кредити банків - 4009800,00 грн; поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 20836300,00 грн; заборгованість перед бюджетом - 648100 грн (усього зобов'язань на 25494200,00 грн). Водночас у Боржника були наявні: основні засоби на 3026400 грн; запаси, у тому числі готова продукція, на 11476900 грн. Діяльність Боржника у першому кварталі 2019 року була збитковою на суму 4439300,00 грн.
Згідно з поданим Боржником балансом на 30.06.2019 на дату його подання існували зобов'язання за короткостроковими кредитами банків у сумі 5050000,00 грн; зобов'язання за виданими векселями - 1239000 грн; кредиторська заборгованість - 20442000,00 грн (усього зобов'язань на суму 26731000,00 грн). Натомість основних засобів лише на 3533000,00 грн, запасів, у тому числі готової продукції, на 11976000,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку задовольнити подану позовну заяву з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
У правовідносинах банкрутства оспорювання правочинів боржника вчинених на шкоду кредитора врегульовано спеціальними нормами статті 42 КУзПБ, що не виключає можливості визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).
Постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.10.2021 у справі №911/1012/13 уточнено висновок, викладений у постанові від 02.06.2021 № 904/7905/16, про те, що при застосуванні статті 42 КУзПБ слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За висновком Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №911/1012/13, на відміну від загальних норм (ЦК України та ГК України), застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, а відтак правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватись судом на предмет його відповідності/невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину.
Зважаючи на дату відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" (20.07.2021), суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування при вирішенні даного спору приписів статті 42 КУзПБ.
Як установлено судами при первісному розгляді справи, договори купівлі-продажу за від 17.05.2019 № 794, 798 укладені між Боржником та відповідачем без будь-якої розумної ділової мети, на невигідних для Боржника умовах на шкоду його кредиторам, з метою зменшення активів Боржника, виведення нерухомого майна з власності Боржника задля недопущення звернення стягнення на нього та уникнення розрахунку з кредиторами. Тобто Боржник діяв очевидно недобросовісно та зловживав своїми правами щодо кредиторів, що слугувало підставою для визнання спірних договорів недійсними відповідно до положень абзацу 4 частини 1 статті 42 КУзПБ.
Разом із цим, при направленні даної справи на новий розгляд у частині стягнення з відповідача на користь Боржника грошових коштів у розмірі 134 400,00 грн., Верховний Суд у своїй постанові звернув увагу, що фактично судами застосовано односторонню реституцію, не з'ясувавши обставин щодо пропорційності відшкодування відповідачем вартості отриманого на виконання недійсних договорів нерухомого майна з огляду на наявність / відсутність підстав для стягнення з Боржника на користь відповідача одержаних за спірними договорами коштів.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Водночас частиною 3 статті 42 КУзПБ передбачено, що в разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною 1 або 2 цієї статті, сторона за таким правочином зобов'язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц зауважила, що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).
У разі, якщо внаслідок укладення та виконання фраудаторного правочину розмір активів боржника був зменшений, для поновлення прав потерпілих осіб самого лише визнання його недійсним є недостатньо. Захист прав у такому випадку може забезпечуватися шляхом застосування зобов'язально-правових або речово-правових способів захисту. Визнання недійсним правочину, вчиненого на шкоду кредиторам (фраудаторного правочину) та фактично виконаного (повністю чи частково), слід вважати ефективним способом захисту у справі про банкрутство в тому разі, коли відповідна вимога поєднана із застосуванням правових механізмів, спрямованих на відновлення майнового стану осіб до того стану, який існував до вчинення спірного правочину, наповнення ліквідаційної маси боржника для максимального задоволення вимог кредиторів. Подібний за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №924/408/21 (924/287/23), ухваленій у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 зауважила про необхідність розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням його майна. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовуються, якщо сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності чи іншого речового права. У разі конкуренції речово-правових (віндикаційного, негаторного) та зобов'язально-правових (договірного) способів захисту перевагу має саме зобов'язально-правовий.
Реституція - це спеціальна форма відновлення становища, що існувало до порушення, сутність якої полягає в поверненні сторін правовідношення у стан, який передував вчиненню певної протиправної дії. Реституція може поставати як реституція володіння (повернення кожною із сторін недійсного правочину того, що така сторона за ним отримала) або ж як компенсаційна реституція відшкодування (в грошовій чи негрошовій формі) вартості одержаного у разі неможливості його повернення в натурі.
За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. Водночас Цивільний кодексу України не пов'язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину. Тобто добросовісність сторони до уваги не береться, сторони зобов'язані повернути все отримане за недійсним правочином лише тому, що його визнано недійсним. Подібні за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1043/21.
Судом установлено, що відповідачем на підставі оспорюваних договорів купівлі-продажу придбано у Боржника нерухоме майно, вартістю 134 400,00 грн., та сплачено Боржнику, у свою чергу, грошові кошти в сумі 27 500,00 грн.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1043/21, виснувано, що Цивільний кодекс України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац 2 частини 1 статті 216 зазначеного Кодексу); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв'язку із вчиненням такого правочину (частина 2 статті 216 зазначеного Кодексу). Правові наслідки, передбачені частинами 1 і 2 статті 216 Цивільного України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина 3 статті 216 Цивільного кодексу України).
Задовольняючи вимогу сторони про повернення переданого за недійсним правочином майна, має також присудити стягнути з позивача на користь відповідача одержані за правочином кошти (повернути передане ним майно). Таке стягнення не є задоволенням окремої позовної вимоги, а є необхідним наслідком визнання недійсним правочину та задоволення вимоги про застосування реституції. Інше тлумачення статті 216 Цивільного кодексу України, за якого відповідач має заявити вимогу про повернення йому переданого за недійсним правочином, покладатиме на відповідача непропорційний тягар у вигляді позбавлення його майна без повернення / відшкодування всього, що інша сторона одержала на виконання недійсного правочину.
Із матеріалів справи слідує, що на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 про витребування у відповідача доказів, які підтверджують здійснення оплати за спірними договорами, 15.07.2024 відповідачем надано до суду відповідні докази оплати за договорами купівлі-продажу від 17.05.2019 на суму 27 500,00 грн.
Отже, Боржником за наслідками виконання спірних договорів купівлі-продажу отримані від відповідача грошові кошти в сумі 27 500,00 грн., що підлягають поверненню в порядку застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності зазначених договорів.
За наведених обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача зобов'язання з повернення Боржнику Будівлі, а саме її вартості у сумі 134 400,00 грн., із одночасним відшкодуванням відповідачу Боржником витрат, здійснених відповідачем на виконання спірних договорів у вигляді оплати вартості Будівлі на суму 27 500,00 грн.
Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" 134 400,00 грн. задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 6, ідентифікаційний код 39695169) 134 400 (сто тридцять чотири тисячі чотириста) грн 00 коп., як застосування наслідків визнання недійсними договорів та відшкодування вартості майна боржника.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод напоїв "Росинка" (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, буд. 6, ідентифікаційний код 39695169) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 27 500 (двадцять сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., отриманих на виконання недійсних договорів.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05.09.2025
Суддя Д.В. Мандичев