ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/7642/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця» (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Менора логістік агро» (Україна, 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 23/27; ідентифікаційний код: 39579889)
про стягнення 14 634,84 грн
Акціонерне товариство “Українська залізниця» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Менора логістік агро» (далі - відповідач) про стягнення 14634,84 грн провізної плати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 35-39579889/2023-0001 від 31.10.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7642/25, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
08.07.2025 відповідачем сформовано в системі “Електронний суд» відзив на позовну заяву, який 08.07.2025 зареєстровано в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
14.07.2025 позивачем сформовано в системі “Електронний суд» заяву про продовження процесуального строку, яку 14.07.2025 зареєстровано в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
17.07.2025 відповідачем сформовано в системі “Електронний суд» заперечення на заяву про продовження процесуального строку, які 17.07.2025 зареєстровано в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
19.07.2025 позивачем сформовано в системі “Електронний суд» відповідь на відзив, яку 21.07.2025 зареєстровано в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
22.07.2025 позивачем сформовано в системі “Електронний суд» клопотання про долучення доказів, яке 22.07.2025 зареєстровано в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
24.07.2025 відповідачем сформовано в системі “Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, які 24.07.2025 зареєстровано в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
12.08.2025 позивачем сформовано в системі “Електронний суд» клопотання про долучення доказів, яке 12.08.2025 зареєстровано в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
15.08.2025 відповідачем сформовано в системі “Електронний суд» заперечення на клопотання про долучення доказів, які 15.08.2025 зареєстровано в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
Розглянувши заяву позивача про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду на подання позивачем вищевказаного клопотання до закінчення встановленого судом строку та викладені в клопотанні обставини, суд вважає за необхідне задовольнити його та продовжити позивачу строк для подання відповіді на відзив на 5 днів.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31.10.2023 Акціонерне товариство “Українська залізниця» (далі - перевізник) направило Товариству з обмеженою відповідальністю “Менора логістік агро» (далі - замовник) повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 35-39579889/2023-0001 від 31.10.2023, яким засвідчено прийняття відповідачем заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Відтак, відповідно до умов п. 1.5 - п. 1.10 та п. 12.1 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, оприлюдненого перевізником на веб-сайті http://uz-cargo.uz.gov.ua/, між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом № 39579889/2023-0001 від 31.10.2023 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
У розумінні Договору, користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) вагона перевізника не є орендною платою.
Перевезення - це послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно (п. 1.3 Договору).
Пунктом 1.4 Договору визначено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Умовами п. 2.3 Договору передбачені обов'язки перевізника, зокрема: відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника / вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в Інформаційному повідомлені про укладення договору в порядку визначеному в п. 1.9 договору (пп. 2.3.3).
Згідно з п. 3.1 Договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Відповідно п. 4.1 Договору розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" позивача.
Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розділі 15 договору. Одержані на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особистий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовам цього договору (п. 4.2 Договору).
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що по мірі виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати, зокрема, провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних.
Щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу. На підставі переліків перевізних документів формуються виписки з особового рахунку, що відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітний місяць. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована неустойка (штраф, пеня). Виписка з особового рахунку направляється перевізником на електронну адресу замовника, вказану в додатку 2-1 договору, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним (п. 4.5 Договору).
Згідно з п. 4.6 Договору зведена відомість формується перевізником на підставі інформаційних повідомлень передбачених умовами договору, та направляється для підписання замовником не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. В зведеній відомості відображається плата за використання власних вагонів перевізника за межами України, плата за використання власних транспортерів перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) по території України та за межами України, а також плата за послуги із супроводження великовантажних транспортерів спеціальним вагоном з бригадою, штрафи, неустойка, пеня, інші платежі, передбачені умовами договору. Наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього підстав.
Пунктом 4.9 Договору передбачено, що у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством України і цим договором.
За необхідності, на вимогу замовника або перевізника, проводиться звіряння розрахунків між ними, результати якого оформляються актом звіряння взаємних розрахунків. Із замовником - нерезидентом акт звіряння взаємних розрахунків проводиться в національній валюті України та в іноземній валюті. Звіряння розрахунків проводиться не рідше одного разу на рік. Підписання сторонами акту звіряння розрахунків не позбавляє перевізника права на донарахування та стягнення коштів за не врахованими раніше грошовими вимогами за наявності для цього достатніх підстав (п. 4.10 Договору).
Порядок оформлення, прийому та узгодження електронних перевізних документів (ЕПД) передбачений п. 8.6 Договору.
Так, пп. 8.6.1 п. 8.6 Договору передбачено, що замовник формує ЕПД та передає їх перевізнику не пізніше часу пред'явлення вантажу для приймально-здавальних операцій відповідно до режиму роботи товарної контори станції.
При негативних результатах перевірки замовник отримує засобами зв'язку інформацію про зміст помилки, коригує помилкові дані в ЕПД, підписує його кваліфікованим електронним підписом та повторно надсилає перевізнику (пп. 8.6.3 п. 8.6 Договору).
Згідно з п. 12.1 Договору він діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.uz.gov.ua/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору.
Пунктом 14 Договору передбачено, що його невід'ємною частиною є додатки, зокрема додаток 1-2 «Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів».
У випадках, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору (п. 14.1 Договору).
Договір містить, зокрема, додаток 1-2 "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів" власних вагонів перевізника (далі - Додаток № 1-2).
У червні 2024 року відповідач відправив порожні вагони №№ 95092037, 95093704, 95093548 власності ТОВ "МТК" на станцію Запоріжжя-Кам'янське Придніпровської залізниці на адресу АТ "Дніпровагонрембуд", що підтверджується наявними в матеріалах справи залізничними накладними №№ 40071334, 40098022, 40119323.
При цьому, в графі "найменування вантажу" відправником заначено "Вагони залізничні, що перевозяться на своїх осях, не пойменовані в алфавіті. Порожній власний вагон з-під зерна кукурудзи (015006). Власник ТОВ "МТК". Направляється до пункту навантаження".
При оформленні перевезення було нараховано провізну плату відправнику (графа 31, 34): за вагон № 95092037 - 6 213,90 грн (без ПДВ), за вагон № 95093704 - 5 852,30 грн (без ПДВ), за вагон № 95093548 - 6 213,90 грн (без ПДВ).
Окрім того, нараховано провізну плату одержувачу (графа 39, 42): за вагон № 95092037 - 1 016,60 грн (без ПДВ), за вагон № 95093704 - 457,80 грн (без ПДВ), за вагон № 95093548 - 456,40 грн (без ПДВ).
Таким чином, за перевезення вагонів було сплачено: за вагон № 95092037 - 7230,50 грн (без ПДВ), за вагон № 95093704 - 6310,10 грн (без ПДВ), за вагон № 95093548 - 6670,30 грн (без ПДВ).
Водночас, зі змісту залізничних накладних вбачається, що при розрахунку вартості перевезення було застосовано винятковий тариф 2005 (коефіцієнт 3,205), що на думку позивача є помилковим.
Позивач зазначає, що відповідач при оформленні накладних невірно вказав у графі 20 "Найменування вантажу", що вказані вагони направляються під навантаження, однак фактично вагони направлялись на адресу АТ "Дніпровагонрембуд" у ремонт, на підтвердження чого надає лист АТ "Дніпровагонрембуд" № 0054 від 19.05.2025.
Відтак, на думку позивача, до нарахованої провізної плати мав бути застосований коефіцієнт 5,139 (винятковий тариф 2006), як за порожні вагони (421034, 421180, 421195, 421208) перевізника, власні перевізника, власні та орендовані (плата за перевезення яких визначається за тарифними схемами 14 та 17) в (із) ремонт (у).
Надалі вагони №№95092037, 95093704, 95093548 було повернуто Акціонерним товариством "Дніпровагонрембуд" відповідачу 19.07.2024, що підтверджується залізничними накладними №№45987831, 45987864 та 45987849. У графі 20 "Найменування вантажу" відправник зазначив: "Вагони залізничні порожні, що перевозяться на своїх осях, пересилаються в ремонт або з ремонту. Згідно листа № 1114 від 18.07.2024 від ТОВ "МТК" платником залізничного тарифу є ТОВ "МТК". Порожній вагон направляється під навантаження". У графі 30 накладних зазначено винятковий тариф 2006.
З огляду на те, що відповідач зазначив невірну інформацію при заповненні залізничних накладних №№ 40071334, 40098022, 40119323, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь суму недобору у вигляді провізної плати в розмірі 14 634,84 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов'язків та підпадає під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут) він визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Статтею 71 Статуту передбачено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором.
Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.
Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил (п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів).
Відповідно до п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Згідно з п. 1.5 Правил оформлення перевізних документів, оформлення перевізних документів, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів - "Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря)"; для порожніх вагонів - "Порожній власний (орендований) вагон. З-під ... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)".
Заповнення накладної на станції призначення здійснюється згідно з додатком 3 до цих правил (п. 5.1 Правил оформлення перевізних документів).
Відповідно до додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів "Пояснення" щодо заповнення накладної, графа 10 "Станція та залізниця призначення" - найменування станції та залізниці призначення вантажу відповідно до Тарифного керівництва № 4 залізниць України та графа 20 "Найменування вантажу" - заповнюються відправником.
Інші відмітки, необхідні для визначення провізної плати і зборів за послуги, пов'язані з перевезенням і для виконання особливих умов перевезення, вносяться в перевізний документ відправником, станціями відправлення, призначення та попутними станціями відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (зі змінами), та інших нормативно-правових актів (п. 5.4 Правил оформлення перевізних документів).
Статтею 61 Статуту визначено, що тарифи на перевезення, збори і штрафи, встановлені відповідно до чинного законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту.
Вартість залізничних перевезень в Україні визначається згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 5.04.2009 за № 340/16356 із змінами і доповненнями (далі - Збірник тарифів або Тарифне керівництво).
Згідно з п. 2 розділу І Збірника тарифів, тарифи, збори та плати, наведені в цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування, що включені в постійну експлуатацію, для всіх суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб), які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом.
Згідно з розпорядженням № Ц-3-91/1011-22 від 28.06.2022, відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 22.06.2022 № 441 "Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги" починаючи з 0 годин 29.06.2022 розрахунок плати за вантажні перевезення буде здійснюватися за тарифами Збірника тарифів із застосуванням коефіцієнтів, визначених цим розпорядженням, зокрема для: порожніх вагонів (421034, 421180, 421195, 421208) перевізника, власних та орендованих, плата за перевезення яких визначається за тарифними схемами 14 та 17:
- з-під вивантаження вантажів 1-го та 2-го тарифних класів, щебеню та баласту (щебеню) для доріг, перліту, піску, гранвідсіву, шлаків, золи, солі та концентрату мінерального "Галіт", продуктів харчування та енергетичних газів під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження; рефрижераторних вагонів та критих, переобладнаних з рефрижераторних вагонів, фітингових платформ, вагонів для перевезення легкових автомобілів та контрейлерних перевезень (усі перевезення) (ВТ нр 2005) - коефіцієнт 3,205;
- з-під вивантаження вантажів 3-го тарифного класу під наступне навантаження або під накопичення вагонів для наступного навантаження та з накопичення вагонів з-під вивантаження цих вантажів під наступне навантаження; з провідниками; в (із) ремонт(у); пересилка після вивантаження на промивання, пропарку, дезінсекцію та дезінфекцію; в інших випадках (ВТ нр 2006) - коефіцієнт 5,139.
При цьому, згідно додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів, графа 30 «Тарифні відмітки» заповнюються залізницею у відповідності до Тарифного керівництва, вказуються номер групи, позиції, схеми, відстань перевезення. У разі застосування виняткового тарифу вказується його код.
Відповідно до пп. 3.1 п. 3 розділу II Збірника тарифів, відправник повинен іменувати вантаж у перевізних документах внутрішнього сполучення - відповідно до Алфавітного списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (ЄТСНВ), яка видається окремо.
Згідно з пп. 14.1. п. 14 розділу ІІ Збірника тарифів, плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.
Так, пп. 14.7 п. 14 розділу ІІ Збірника тарифів передбачено, що для застосування правил тарифів, визначених цим розділом, під час перевезення порожніх вагонів відправником у перевізних документах у графі "Найменування вантажу" залежно від призначення та цілі використання проставляються відмітки: для внутрішнього сполучення - крім відміток, передбачених Правилами перевезення вантажів, "Направляється ... (із ремонту, на промивку, на пропарку, на дезінфекцію, на дезінсекцію, для продажу, на брухт, для зміни власника, для здачі в оренду, на/після модернізацію(ї) тощо)".
Таким чином, за тарифною схемою 14 справляється плата за перевезення вагонів в порожньому стані з обов'язковим зазначенням у графі "Найменування вантажу" мети направлення рухомого складу.
Як встановлено судом, 18 - 19.06.2024 відповідачем було здійснено відправку порожніх вагонів №№ 95092037, 95093704, 95093548 на станцію Запоріжжя-Кам'янське Придніпровської залізниці на адресу АТ "Дніпровагонрембуд". Найменування вантажу: "Вагони залізничні, що перевозяться на своїх осях, не пойменовані в алфавіті. Порожній власний вагон з-під зерна кукурудзи (015006). Власник ТОВ "МТК". Направляється до пункту навантаження".
Зі змісту графи 30 накладних вбачається, що для нарахування провізної плати було застосовано винятковий тариф 2005 (схема 14.1), який був оплачений як відправником так і отримувачем, що відображено у графах 31, 34 та 39, 42 накладних відповідно.
Статтею 24 Статуту визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Водночас, пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Отже, перевізник у разі перевірки внесених відправником відомостей до накладної зобов'язаний скласти відповідний акт на підтвердження обставин їх неправильності чи неточності.
Позовні вимоги обґрунтовані внесенням відповідачем неправдивої інформації у графу 20 залізничних накладних, оскільки, як зазначає позивач, фактично порожні вагони №№95092037, 95093704, 95093548 направлялись на адресу АТ "Дніпровагонрембуд" у ремонт.
Однак, документальне підтвердження вищевказаного факту, зокрема, акти перевірки перевізником внесених відповідачем відомостей до вказаних вище накладних, в матеріалах справи відсутні.
Положеннями статті 125 Статуту передбачено, що після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач. Якщо вантаж адресовано одержувачу, якого не виявилося на станції призначення, відповідальність перед залізницею несе відправник.
Статтею 62 Статуту визначено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.
Відповідно до п. 1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за № 864/5085 (далі - Правила розрахунків за перевезення вантажів), плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір.
Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення (п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів).
Підпунктом 3.3 пункту 3 розділу II Збірника тарифів встановлено, що якщо на станції призначення виявлено, що найменування вантажу не відповідає фактичному, неповне або неясне (неточне), то уточнення з метою перевірки правильності нарахування тарифу здійснюється до видачі вантажу з ініціативи станції (перевізника) або на вимогу одержувача шляхом унесення до перевізних документів у графі "Найменування вантажу" під попереднім неточним найменуванням уточненого найменування. Унесене до перевізних документів уточнене найменування завіряється підписами працівників станції (перевізника) та одержувача.
Після видачі вантажу перерахунки, зумовлені неточним найменуванням вантажу, не допускаються ані на вимогу залізниці (перевізника), ані за заявою одержувача.
Таким чином, остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються саме на станціях призначення. Відповідальність за оформлення перевізних документів в частині визначення відстані перевезення, розміру провізної плати, додаткових зборів, зокрема плати за користування власними вагонами перевізника, покладається на вантажовідправника. При цьому, до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення. Нарахування недоотриманої плати, внесення будь-яких змін до перевізних документів можливе лише до моменту видачі вантажу одержувачеві.
Також згідно з пунктами 4.5, 4.6, 4.9 Договору позивач при виявленні помилки в розрахунках платежів мав здійснити перерахунок відповідної плати та відобразити це у виписці з особового рахунку та/або зведеній відомості, проте такі докази в матеріалах справи також відсутні.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»).
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на викладене, враховуючи порушення позивачем порядку перевірки внесених відповідачем до залізничних накладних відомостей та неможливість здійснення перерахунку провізної плати після видачі вантажу (порожніх вагонів) одержувачу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 08.09.2025
Суддя О.В. Нечай