ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/1464/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,
справу № 910/1464/25
за позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс";
до фізичної особи-підприємця Білоуса Євгена Олександровича;
про стягнення 376 197,54 грн.
Акціонерне товариство "Банк Альянс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця Білоуса Євгена Олександровича заборгованість у розмірі 376 197,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно умов договору про надання кредиту, укладеного 12.03.2024 шляхом приєднання фізичною особою-підприємцем Білоусом Євгеном Олександровичем до Правил обслуговування корпоративних клієнтів Акціонерного товариства "Банк Альянс" (заява № ID5532914).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/1464/25, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
28.02.2025 фізична особа-підприємець Білоус Євген Олександрович подав до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від Акціонерного товариства "Банк Альянс" 05.03.2025 до господарського суду надійшла відповідь на відзив фізичної особи-підприємця Білоуса Євгена Олександровича на позовну заяву.
07.03.2025 фізична особа-підприємець Білоус Євген Олександрович подав до господарського суду заперечення на відповідь Акціонерного товариства "Банк Альянс" на відзив на позовну заяву.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
12.03.2024 між Акціонерним товариством "Банк Альянс" (далі - АТ "Банк Альянс", позивач, банк) та фізичною особою-підприємцем Білоусом Євгеном Олександровичем (далі - ФОП Білоус Є.О., відповідач, позичальник,) було укладено договір про надання кредиту шляхом приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ "Банк Альянс", (далі - Публічний договір) на підставі заяви №ID5532914 про приєднання до договору обслуговування корпоративних клієнтів АТ "Банк Альянс" (далі - кредитний договір).
Згідно п. 4.2 та п. 4.2.1 кредитного договору, заява про приєднання є договором приєднання у визначенні ст. 634, ст.642 Цивільного кодексу України, умови договору комплексного обслуговування корпоративних клієнтів АТ "БАНК АЛЬЯНС" визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://alliancebank.org.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.
Відповідно до п. 3.1., п. 3.2 публічного договору, останній визначає умови та порядок здійснення банком комплексного банківського обслуговування клієнта, регулює відносини сторін при наданні клієнту послуг банку з відкриття і обслуговування поточних рахунків, у т.ч. поточних рахунків, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів (Карток), вкладних (депозитних) рахунків, надання у користування індивідуального сейфу, надання кредиту у формі овердрафту або кредит "Зручний".
Згідно із п. 3.2. публічного договору, приєднання до цього договору відбувається під час звернення клієнта до банку шляхом оформлення та підписання клієнтом відповідної заяви-договору у двох примірниках. Договір вважається укладеним, а умови договору акцептованими клієнтом з дати підписання клієнтом заяви-договору.
Пунктом 3.2. публічного договору, зокрема, серед інших послуг передбачена послуга у вигляді надання Кредит "Зручний" у формі кредит.
Згідно пункту 17.1 публічного договору, банк та клієнт погодили, що всі правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися сторонами або кожною стороною окремо з використанням Удосконаленого електронного підпису та/або Кваліфікованого електронного підпису (далі УЕП та КЕП відповідно).
Згідно пункту 17.14 публічного договору, під КЕП розуміється удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Відповідно п. 10.2.16.1.1 публічного договору, зокрема, передбачений обов'язок позичальника використати кредит на зазначені у кредитному договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та всієї заборгованості за кредитним договором на умовах, передбачених кредитним договором, в тому числі, достроково здійснити повернення кредиту, сплатити проценти та інші платежі та заборгованість за цим договором у випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, кредитор надає позичальнику кредит однією сумою на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.
Пунктом 1.2. кредитного договору встановлено, що надання кредиту здійснюється шляхом зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника, відкритий у АТ "БАНК АЛЬЯНС", з цільовим призначенням: на поповнення обігових коштів, придбання основних засобів, рефінансування кредиту іншого банку.
Днем (моментом) надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку (п. 10.2.3 публічного договору).
На виконання умов кредитного договору банком 12.03.2024 було перераховано позичальнику кредитні кошти, що підтверджується долученою до позовної заяви випискою по рахунку позичальника.
Пунктом 10.2.17.1 публічного договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань за договором, в тому числі повного погашення позичальником заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, неустойками, іншими платежами/сумами, що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за цим договором.
Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення кредиту додаток 1 до кредитного договору, позичальник здійснює шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений в п.3.3. кредитного договору.
Якщо останній день для сплати кредиту/траншів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то зазначені платежі повинні бути здійснені в перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.
Крім того, в п. 2.4.1. кредитного договору, сторони погодили, що позичальник за користування кредитними коштами сплачує проценти за процентною ставкою: 38 % річних.
Згідно п. 10.2.6 публічного договору, нарахування процентів по кредиту здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 2.4.1 кредитного договору. При розрахунку процентів використовується метод "факт/360", де 360 - це умовна кількість календарних днів у році, враховуючи перший день надання та не враховуючи день погашення кредиту.
Проценти нараховуються з моменту видачі кредиту до дати фактичного повернення кредиту за цим договором (п. 10.2.7 публічного договору).
Відповідно до п. 10.2.8 публічного договору, у разі прострочення повернення заборгованості за кредитом, проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за кредитом за весь період прострочення до моменту її повного погашення.
Згідно п. 2.5.1 кредитного договору, погашення основної суми кредиту, сплата процентів - щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення договору, згідно графіку погашення кредиту додаток 1 до кредитного договору.
Відповідно до п. 2.6 кредитного договору сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається позичальнику в день укладання кредитного договору у вигляді додатку 1, який є невід'ємною його частиною.
Якщо дата сплати процентів за користування кредитом згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в перший банківський день після вихідного або святкового дня.
У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів, вважається простроченою. В разі наявності простроченої заборгованості за кредитом, проценти, які будуть нараховуватися за такою заборгованістю будуть вважатися простроченими в день їх нарахування і віднесені на відповідні рахунки простроченої заборгованості. Проценти, нараховані за останній період користування кредитом, сплачуються одночасно з погашенням кредиту.
Відповідно до п. 10.2.10 публічного договору, сторони встановили наступну черговість погашення заборгованості за цим договором:
1) в першу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом;
2) в другу чергу сплачуються прострочені комісії;
3) в третю чергу сплачується прострочена заборгованість по сплаті кредиту;
4) в четверту чергу сплачуються нараховані проценти за користування кредитом;
5) в п'яту чергу сплачуються нараховані комісії;
6) в шосту чергу сплачується строкова заборгованість по кредиту;
7) в сьому чергу сплачуються штрафні санкції;
8) в восьму чергу сплачуються інші платежі за цим договором.
Кредитор має право змінити вищезазначену черговість погашення заборгованості в односторонньому порядку.
У випадку переказу/перерахування грошових коштів на сплату (погашення) будь-яких грошових зобов'язань позичальника за цим договором у порушення вищевказаної у цьому пункті договору черговості, кредитор вправі самостійно перерозподілити кошти, що надійшли в рахунок сплати (погашення) таких грошових зобов'язань, відповідно до викладеної в цьому пункті договору черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок.
Позивач вказує, що позичальником взяті на себе зобов'язання по кредитному договору не виконано, кредит у визначений кредитним договором термін не погашений, проценти за користування кредитними коштами не сплачені.
04.11.2024 уповноважений представник банку за допомогою засобів поштового зв'язку надіслав позичальнику лист-вимогу від 31.10.2024 вих. № 75.4/5862, в якому просив терміново в строк не пізніше 30.11.2024 погасити в повному обсязі прострочену заборгованість.
Проте, станом на момент подачі даного позову заборгованість позичальником не погашена.
Відповідно до п. 10.2.15.2.7 публічного договору, кредитор має право: інформувати Позичальника будь-якими засобами зв'язку про наявність заборгованості за Кредитом, Процентами та іншими платежами за цим договором.
Згідно п. 10.2.15.2.6 публічного договору, у випадку порушення позичальником умов цього договору в частині повернення (в т.ч. дострокового) заборгованості за цим договором, зокрема повернення кредиту, сплати процентів, комісій, неустойки (штрафів, пені), а також в інших випадках, прямо передбачених цим договором, кредитор має право на стягнення такої заборгованості будь-яким не забороненим чинним законодавством способом, в тому числі шляхом договірного списання.
Відтак, з огляду на невиконання позичальником умов кредитного договору в частині своєчасного повернення коштів та сплати передбачених кредитним договором платежів, позивач звернувся з до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 376 197,54 грн, з яких: сума строкової заборгованості по кредиту - 225 000,03 грн; сума простроченої заборгованості по кредиту - 66 666,64 грн; сума строкової заборгованості за процентами - 9 543,99 грн; сума простроченої заборгованості за процентами - 74 986,88 грн.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що строк кредитування становить 36 місяців, а відтак кінцевий термін повернення коштів відповідно до договору та заяви № ID 5532914 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ "Банк Альянс" спливає 11 березня 2027 року, а тому безпідставно вимагати повернення коштів, коли строк повернення коштів, ще не закінчився.
Крім того, як зазначає відповідач, позивач його не повідомляв про усунення порушення від 31 жовтня 2024 року з вихідним номером 31.10.2024, оскільки такий лист не було вручено.
В свою чергу відповідач звертає увагу суду, що позивач не надав доказів дійсності укладання кредитного договору із відповідачем, не надано доказів того, що кредитний договір підписано саме відповідачем а також належних та допустимих доказів його дійсності з огляду на мінливість його умов.
А відтак, на думку відповідача, підстави для стягнення з нього нарахованої заборгованості за процентами, оскільки банк просив стягнути з відповідача саме договірні проценти, а такі умови договору відповідач вважає не неузгодженими, оскільки доведеним є лише розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 225 000 грн 03 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
З представлених суду документів вбачається, що укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (стаття 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з приписами статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (стаття 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З представлених суду документів вбачається, що повернення кредиту мало бути здійснене не пізніше 09.02.2025.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Системно проаналізувавши наведене, беручи до уваги той факт, що відповідачем не представлено суду доказів повернення суми кредиту, суд дійшов висновку про те, що вимоги Банку про стягнення строкової та простроченої заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі. При цьому суд відзначає, що розмір строкової заборгованості визначений позивачем станом на 31.01.2025, у той час як станом на день розгляду даної справи граничний строк повернення кредиту (09.02.2025) є таким, що настав.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів статті 10561 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка. У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов'язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам: 1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в медіа або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс; 2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів; 3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі визначається максимальний розмір процентної ставки, що може бути застосований. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Як вказано судом вище, відповідно до п. 2.4.1 Кредитного договору процентна ставка за користування Кредитом становить 38 % процентів річних.
Згідно п. 10.2.6 публічного договору, нарахування процентів по кредиту здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 2.4.1 кредитного договору. При розрахунку процентів використовується метод "факт/360", де 360 - це умовна кількість календарних днів у році, враховуючи перший день надання та не враховуючи день погашення кредиту.
Проценти нараховуються з моменту видачі кредиту до дати фактичного повернення кредиту за цим договором (п. 10.2.7 публічного договору).
Відповідно до п. 10.2.8 публічного договору, у разі прострочення повернення заборгованості за кредитом, проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за кредитом за весь період прострочення до моменту її повного погашення.
Крім того, як визначено п. 10.2.16.1.1 публічного договору, позичальник зобов'язаний використати Кредит на зазначені у Кредитному договорі цілі і забезпечити повернення одержаного Кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та всієї заборгованості за Кредитним договором на умовах, передбачених Кредитним договором, в тому числі, достроково здійснити повернення Кредиту, сплатити проценти та інші платежі та заборгованість за цим договором у випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів повернення суми кредиту та доказів сплати процентів за кредитом, суд дійшов висновку про те, що вимога банку про стягнення з відповідача про стягнення з відповідача 376 197,54 грн, з яких: сума строкової заборгованості по кредиту - 225 000,03 грн, сума простроченої заборгованості по кредиту - 66 666,64 грн, сума строкової заборгованості за процентами - 9 543,99 грн, сума простроченої заборгованості за процентами - 74 986,88 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Більш того, відповідач, у своєму відзиві на позовну заяву, вказував, що сума строкової заборгованості по кредиту у розмірі 225 000,03 грн є дійсно обґрунтованою.
Разом з тим, суд критично оцінює твердження відповідача щодо недопустимості та неналежності наданих позивачем доказів з наступних підстав.
З метою обґрунтування позову банком було долучено: копію договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ "Банк Альянс"; копію банківських виписок по рахункам позичальника і детальний розрахунок заборгованості.
За змістом статті 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи ( в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), вебсайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі.
Такі дані можуть зберігатись, зокрема на портативних пристроях (карта пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, Згідно п.4 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Згідно пункту 17.1 публічного договору, банк та клієнт погодили, що всі правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися сторонами або кожною стороною окремо з використанням Удосконаленого електронного підпису та/або Кваліфікованого електронного підпису (далі УЕП та КЕП відповідно).
Згідно пункту 17.14 публічного договору, під КЕП розуміється удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Для перевірки справжності накладеного Кваліфікованого електронного підпису існують державні сервіси перевірки електронного підпису, зокрема сайт Центрального засвідчувального органу - https://czo.gov.ua/verify.
У свою чергу позивачем до позовної заяви був наданий протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису заяви № ID5532914, в якому зазначено час підпису та особисті дані сторін підписантів.
У постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 909/887/18, колегія суддів дійшла висновку, сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин.
04.11.2024 позивачем на адресу відповідача, яка зазначена у Витязі з єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв'язку було направлено лист-вимогу від 31.10.2024 з вих. № 75.4/5862.
Відповідно до п. 10.2.15.2.7 публічного договору, кредитор має право: інформувати позичальника будь-якими засобами зв'язку про наявність заборгованості за кредитом, процентами та іншими платежами за цим договором.
Згідно п. 10.2.15.2.6 публічного договору, у випадку порушення позичальником умов цього договору в частині повернення (в т.ч. дострокового) заборгованості за цим договором, зокрема повернення кредиту, сплати процентів, комісій, неустойки (штрафів, пені), а також в інших випадках, прямо передбачених цим договором, кредитор має право на стягнення такої заборгованості будь-яким не забороненим чинним законодавством способом, в тому числі шляхом договірного списання.
Відповідно до ідентифікатора № 0101048954376, лист було доставлено до відділення 05.11.2024, де воно знаходилось до 20.11.2024, тобто більше двох тижнів, після чого було повернуто позивачу через сплив строку зберігання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 № 800/547/17 суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним».
Такої ж думки дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 07.09.2022 № 910/10569/21 де зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Тому, з урахуванням строку, який був у відповідача для отримання листа вимоги від 31.10.2024 з вих № 75.4/5862 та позицій судів, твердження відповідача про те, що він не був належним чином повідомлений, є законодавчо необґрунтованими.
Станом на момент подачі даного позову заборгованість позичальником не погашена, що також не заперечується відповідачем.
Щодо посилання заявника на відсутність паспорту споживчого кредиту, ненадання доказів дійсності укладання кредитного договору із відповідачем та того, що відповідач його підписав згідно п. п. 11 п.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно п. 1.2 кредитного договору, кредит надається позичальнику шляхом зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 , відкритий у АТ "БАНК АЛЬЯНС", з цільовим призначенням: на поповнення обігових коштів, придбання основних засобів, рефінансування кредиту іншого банку.
Отже відсутність паспорта споживчого кредиту при укладанні кредитного договору № ID5532914 від 12.03.2024 обумовлена відсутністю в ньому ознак споживчого кредиту.
Згідно п. 4.2 та п. 4.2.1 кредитного договору, заява про приєднання є договором приєднання у визначенні ст. 634, ст.642 Цивільного кодексу України, умови договору комплексного обслуговування корпоративних клієнтів АТ "БАНК АЛЬЯНС" визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://alliancebank.org.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.
В матеріалах судової справи наявна копія договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ "БАНК АЛЬЯНС" від 13.11.2023, що діяв на момент укладання кредитного договору № ID5532914 від 12.03.2024.
Відповідно до п.3.5 договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ "БАНК АЛЬЯНС", клієнт зобов'язується регулярно ознайомлюватись з опублікованими на сайті банку новими редакціями Правил, у випадку їх зміни, та інформацією про зміну договору чи його скасування, які розміщуються банком на сайті банку у вигляді файлів, на які накладений кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи банку та кваліфікований електронний підпис, що за правовим статусом прирівнюється до печатки Банку, а також забезпечувати копіювання вказаних файлів.
Зазначений порядок внесення змін до договору не застосовується у випадках внесення змін, які покращують умови обслуговування клієнта (доповнюють перелік послуг банку та/або зменшують Тарифи) або спрямовані на виконання вимог чинного законодавства України.
У такому разі зміни набувають чинності з дати, наступної за датою розміщення відповідного повідомлення про зміни.
У разі, якщо клієнт протягом вказаного строку (до моменту набуття чинності змін до договору) не звернувся до банку з листом на паперовому носії, що засвідчений підписом уповноваженої особи клієнта про відмову отримувати послуги згідно з договором у новій редакції, вважається, що клієнт ознайомився і погодився з умовами та порядком надання послуг, які будуть застосовуватись після внесення змін до договору. (пункт 3.5.3 договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ "БАНК АЛЬЯНС").
Таким чином суд приходить до висновку, що твердження відповідача в цій частині є законодавчо необґрунтованими.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України прокладаються на відповідача.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.
Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Білоуса Євгена Олександровича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 50, ідентифікаційний код 14360506) суму строкової заборгованості по кредиту у розмірі 225 000 (двісті двадцять п'ять тисяч) грн 03 коп., суму простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 66 666 (шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн 64 коп., суму строкової заборгованості за процентами у розмірі 9 543 (дев'ять тисяч п'ятсот сорок три) грн 99 коп., суму простроченої заборгованості за процентами у розмірі 74 986 (сімдесят чотири дев'ятсот вісімдесят шість) грн 88 коп. та 4 514 (чотири тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн 37 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко