ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/6990/25
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85) до Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР" (03037, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 39/1) про стягнення 1 128 234,91 грн.,
без повідомлення (виклику) сторін,
03.06.2025 в системі «Електронний суд» представником Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" сформовано позовну заяву до Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР" про стягнення заборгованості у розмірі 1 128 234,91 грн. та 04.06.2025 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника «останньої надії» (далі - Позивач, Постачальник, ДПЗД «Укрінтеренерго»), діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та Державне підприємство - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» (далі - Відповідач, Споживач, ДП «УКРДІПРОДОР») укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312, оператором системи є ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі».
Відповідач перебував на постачанні в постачальника «останньої надії» в період з січня 2024 року по березень 2024 року.
13.03.2024 року між ДПЗД «Укрінтеренерго» та ДП «УКРДІПРОДОР» укладено Договір № 05416892/2024/03/13 про реструктуризацію заборгованості (далі - Договір про реструктуризацію) у письмовій формі за умовами якого, сторони підтверджують, що у Споживача перед Постачальником станом на день підписання цього Договору існує заборгованість за поставлену електричну енергію в січні 2024 року за Договором (Договорами) про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в сумі 317 929,94 грн з них:
- 316 761,56 грн (з ПДВ) заборгованість за спожиту в січні 2024 року електричнуенергію по зоні оператора системи розподілу ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі»;
- 1 168,38 грн майнових втрат Постачальника (15% річних) нарахованих відповідно до положень п.6.1 та п.7.4 Комерційної пропозиції № 8 від 07.11.2023.
Оскільки Відповідачем не було виконано графік погашення заборгованості та не здійснено жодного платежу, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1 128 234,91 гривень, з яких:
- 769 544,82 грн - основного боргу за поставлену електричну енергію, 117 831,46 грн - інфляційних втрат, 136 421,02 грн - 15 % річних та 104 437,61 грн - пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" залишено без руху.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 09.06.2025, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/6990/25 від 17.06.2025 була надіслана на адреси учасників справи в їх електронні кабінети та доставлена зокрема відповідачу 18.06.2025 о 09:16 год., що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника «останньої надії» (далі - Позивач, Постачальник, ДПЗД «Укрінтеренерго»), діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та Державним підприємством - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» (далі - Відповідач, Споживач, ДП «УКРДІПРОДОР») укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312, оператором системи є ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі».
Згідно з п. 2.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція)
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).
Відповідно до положень п. 5.10 глави 5 Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Відповідно до пункту 4.4 Комерційної пропозиції № 8 від 07.11.2023, 100% попередня оплата здійснюється Споживачем не пізніше чим за 1 (один) день до початку Розрахункового періоду.
Відповідно до пункту 4.5 Комерційної пропозиції № 8 від 07.11.2023 оплата за фактично спожиту у Розрахунковому періоді електричну енергію (остаточний розрахунок) здійснюється Споживачем в строк до 20-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку від Постачальника.
Вартість фактично спожитої в Розрахунковому періоді електричної енергії визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за Розрахунковий період.
Відповідно до пункту 4.6 Комерційної пропозиції № 8 від 07.11.2023 Постачальник надсилає Споживачу рахунок за фактично спожиту у Розрахунковому періоді електричну енергію до 14-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.
У разі неотримання Споживачем рахунку від Постачальника, Споживач самостійно визначає суму, яка підлягає оплаті, шляхом множення обсягу фактично спожитої електричної енергії у Розрахунковому періоді на Ціну, яка діяла у відповідному розрахунковому періоді. В разі здійснення Споживачем оплати за Розрахунковий період, сума, яка підлягає оплаті, зменшується на суму такої оплати.
У разі неотримання рахунку від Постачальника Споживач має про це письмово повідомити Постачальника та зазначити електрону адресу на яку Постачальник може відправити рахунок Споживачу. У разі не звернення Споживачем до Постачальника про необхідність надання рахунку, Споживач, у разі несплати спожитої електричної енергії, не має права посилатися на відсутність рахунку або іншого документу по цьому Договору.
Відповідно до пункту 4.8 Комерційної пропозиції № 8 від 07.11.2023 Акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі - Акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем.
Обсяг фактично спожитої електричної енергії Споживачем визначається ОС, який виконує функції адміністратора комерційного обліку, в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії, а також Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затверджений постановою НКРЕКП від 28.12.2018 року № 2118.
Після завершення Розрахункового періоду та отримання даних від ОСР Постачальник надсилає на адресу електронної пошти Споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акт купівлі-продажу на адресу електронної пошти Постачальника.
Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від Постачальника до Споживача, є узгоджений Сторонами Акт купівлі-продажу оформлений відповідно до умов, визначених в цьому розділі.
Як вказує позивач, відповідач перебував на постачанні в постачальника «останньої надії» в період з січня 2024 року по березень 2024 року.
Позивач зазначає, що на виконання Договору, за даними оператора системи розподілу ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1411) на підставі Звітів про фактичне споживання електричної енергії, Позивачем складено Відповідачу:
рахунок № 000005416892/08/О01/61124 від 13.02.2024р. та Акт № 053387 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2024р. від 31.01.2024 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 43 432 кВт.*год., на суму 316 761,56 грн (з ПДВ);
рахунок № 000005416892/08/О02/62623 від 13.03.2024р. та Акт № 054869 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2024р. від 29.04.2024 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 42 149 кВт.*год., на суму 272 437,64 грн (з ПДВ), було направлено на електронну пошту Відповідачу 13.03.2024 р;
рахунок № 000005416892/08/О03/66222 від 10.04.2024р. та Акт № 055452 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період березень 2024р. від 31.03.2024 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 31 457 кВт.*год., на суму 180 345,62 грн (з ПДВ), було направлено на електронну пошту Відповідачу 10.04.2024 р.
В подальшому, 13.03.2024 між позивачем та відповідачем було укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 05416892/2024/03/13.
Відповідно до п. 1.2 договору сторони підтверджують, що у споживача перед постачальником станом на день підписання цього договору існує заборгованість за поставлену електричну енергію в січні 2024 року за Договором (Договорами) про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в сумі 317 929,94 грн, з них:
- 316 761,56 грн (з ПДВ) заборгованість за спожиту в січні 2024 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»;
- 1 168,38 грн майнових втрат Постачальника (15% річних) нарахованих відповідно до положень п.6.1 та п.7.4 Комерційної пропозиції №8 від 07.11.2023.
Заборгованість Споживача за спожиту електричну енергію виникла через несплату таких рахунків:
- за січень 2024 року по рахунку № 000005416892/08/001/61124 від 13.02.2024 на суму 316 761,56 грн.
Відповідно до п. 2.1. Договору реструктуризації сторони дійшли згоди реструктуризувати заборгованість в сумі 317 929,94 грн в умовах, викладених в п.2.2. цього Договору.
Пунктом 2.2 Договору реструктуризації передбачено, що Постачальник надає Споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання цього договору до « 20» березня 2024 року, а Споживач зобов'язується погасити заборгованість, зазначену в п.1.2. цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на зазначені Постачальником рахунки та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому Договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", відповідно до такого графіку погашення заборгованості та інших платежів за цим Договором, а саме:
1 до « 14» березня 2024 року - 15% річних у розмірі 1 168,38 грн;
2 до « 20» березня 2024 року - заборгованість за електричну енергію у розмірі 316 761,56 грн. Всього: 317 929,94 грн.
Відповідно до підпункту 3.2.4. пункту 3.2. Договору про реструктуризацію, постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу відповідно до графіку (грошове зобов'язання Споживача), встановленого положеннями п.2.2 цього Договору, враховуючи день фактичної оплати.
Також, відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3.2 Договору про реструктуризації, постачальник має право нарахувати споживачу інфляційні втрати та 15 % річних від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу відповідно до графіку (грошове зобов'язання Споживача), встановленого положенням п.2.2. цього Договору, враховуючи день фактичної оплати.
Пунктом 3.4. Договору про реструктуризацію передбачено, що нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим Договором (15 % річних, інфляційних втрат) за невиконання або неналежне виконання Споживачем грошового зобов'язання за цим Договором починається на наступний день після закінчення терміну або термінів, встановлених п.2.2. цього Договору.
При цьому, відповідно до підпункту 4.1.3. пункту 4.1. Договору про реструктуризацію, Споживач зобов'язується сплатити штрафні санкції за невиконання графіку погашення заборгованості, встановленого пунктом 2.2. Договору, а також інфляційні нарахування та 15% річних від суми несплачених відповідно до графіку платежів.
Відповідно до п. 6.1 Договору про реструктуризацію, за несплату або за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених п.2.2. цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Також, відповідно до пункту 6.2. Договору про реструктуризацію, за несплату або за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених п.2.2. цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику інфляційні втрати та 15% річних за кожний день прострочення платежу по цьому Договору, враховуючи день фактичної оплати.
Представник позивача зазначає, що ДП «УКРДІПРОДОР» не дотримався строку погашення заборгованості та не здійснив платежі відповідно до графіку погашення заборгованості визначеного пунктом 2.2. Договору про реструктуризацію.
В матеріалах справи наявна вимога про сплату штрафних санкцій на суму 82 674,98 грн та боргу за спожиту електроенергію на суму 769 544,82 грн, однак доказів надіслання останньої в матеріали справи долучено не було.
З урахуванням зазначеного, станом на дату подання позовної заяви, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 1 128 234,91 грн, з яких:
- 769 544,82 грн - основного боргу за поставлену електричну енергію, з яких:
- 316 761,56 грн - борг за січень 2024 р., який реструктуризований згідно умов Договору про реструктуризацію;
- 272 437,64 грн - борг за лютий, за Договором ПОН;
- 180 345,62 грн - борг за березень, за Договором ПОН;
- 117 831,46 грн - інфляційних втрат, з яких:
- 48 672,96 грн - за невиконання умов Договору про реструктуризацію;
- 69 158,50 грн - за невиконання умов Договору ПОН.
- 136 421,02 грн - 15% річних, з яких:
- 1 168,38 грн - які погоджені згідно п. 1.2. Договору про реструктуризацію;
- 78 727,81 грн - за невиконання умов Договору ПОН;
- 56 524,83 грн - за невиконання умов Договору про реструктуризацію;
- 104 437,61 грн - пені за невиконання умов Договору про реструктуризацію.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
За приписами ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема: про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
В силу вимог ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. У разі покладення на електропостачальника зобов'язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону. Покладення зобов'язань з надання універсальних послуг та/або постачання "останньої надії" не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами. Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Положеннями статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" призначається на строк до трьох років.
Постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.
Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
Згідно з п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. за N 312 (далі ПРРЕЕ), на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Відповідно до п. 1.2.9. ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.
Отже, за фактом споживання відповідачем електричної енергії від постачальника "останньої надії", між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які за своїм змістом та правовою природою є Договором про постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу та підпадають під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Згідно з п. п. 4.12, 4.19. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).
Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до пункту 4.8 Комерційної пропозиції № 8 від 07.11.2023 Акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі - Акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем.
Обсяг фактично спожитої електричної енергії Споживачем визначається ОС, який виконує функції адміністратора комерційного обліку, в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії, а також Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затверджений постановою НКРЕКП від 28.12.2018 року № 2118.
Після завершення Розрахункового періоду та отримання даних від ОСР Постачальник надсилає на адресу електронної пошти Споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акт купівлі-продажу на адресу електронної пошти Постачальника.
Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від Постачальника до Споживача, є узгоджений Сторонами Акт купівлі-продажу оформлений відповідно до умов, визначених в цьому розділі.
Відповідно до пункту 4.6 Комерційної пропозиції № 8 від 07.11.2023 Постачальник надсилає Споживачу рахунок за фактично спожиту у Розрахунковому періоді електричну енергію до 14-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.
У разі неотримання Споживачем рахунку від Постачальника, Споживач самостійно визначає суму, яка підлягає оплаті, шляхом множення обсягу фактично спожитої електричної енергії у Розрахунковому періоді на Ціну, яка діяла у відповідному розрахунковому періоді. В разі здійснення Споживачем оплати за Розрахунковий період, сума, яка підлягає оплаті, зменшується на суму такої оплати.
У разі неотримання рахунку від Постачальника Споживач має про це письмово повідомити Постачальника та зазначити електрону адресу на яку Постачальник може відправити рахунок Споживачу. У разі не звернення Споживачем до Постачальника про необхідність надання рахунку, Споживач, у разі несплати спожитої електричної енергії, не має права посилатися на відсутність рахунку або іншого документу по цьому Договору.
Пунктом 4.7 Комерційної пропозиції № 8 від 07.11.2023 передбачено, що рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення будь яким із наступних способів:
- особистим врученням (нарочним) в приміщені Постачальника;
- поштою на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та/або на адресу, надану оператором системи (ОС) або споживачем Постачальнику;
- засобами електронного зв'язку на електронну пошту Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або зазначену ОС, або зазначену в листуванні між сторонами;
- засобами систем електронного документообігу, зокрема, але не виключно системи «M.E.Doc» (якщо Споживач використовує таку систему).
Датою отримання рахунку вважається дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій день з дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою).
У разі неотримання Споживачем рахунків, надісланих поштою, рахунки вважаються врученими Споживачу належним чином на третій календарний день від дати відправки Постачальником відповідного поштового відправлення.
У разі направлення Постачальником рахунків електронною поштою, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником Споживачу відповідного електронного повідомлення.
У разі направлення Постачальником рахунків засобами систем електронного документообігу «M.E.Doc», датою отримання таких рахунків буде вважатися дат; зазначена в Повідомлені про доставку документа адресату (Споживачу) з відміткою «Доставлено», яке згенероване системою електронного документообігу «M.E.Doc».
Позивач зазначає, що на виконання Договору, за даними оператора системи розподілу ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1411) на підставі Звітів про фактичне споживання електричної енергії, Позивачем складено Відповідачу:
рахунок № 000005416892/08/О01/61124 від 13.02.2024р. та Акт № 053387 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2024р. від 31.01.2024 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 43 432 кВт.*год., на суму 316 761,56 грн (з ПДВ);
рахунок № 000005416892/08/О02/62623 від 13.03.2024р. та Акт № 054869 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2024р. від 29.04.2024 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 42 149 кВт.*год., на суму 272 437,64 грн (з ПДВ), було направлено на електронну пошту Відповідачу okt@diprozdor.com -13.03.2024 р;
рахунок № 000005416892/08/О03/66222 від 10.04.2024р. та Акт № 055452 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період березень 2024р. від 31.03.2024 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 31 457 кВт.*год., на суму 180 345,62 грн (з ПДВ), було направлено на електронну пошту Відповідачу okt@diprozdor.com - 10.04.2024 р.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що електронна пошта Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР" значиться - okt@diprodor.com.
Разом з тим положеннями п. 4.6 Комерційної пропозиції № 8 від 07.11.2023 передбачено, що у разі неотримання Споживачем рахунку від Постачальника, Споживач самостійно визначає суму, яка підлягає оплаті, шляхом множення обсягу фактично спожитої електричної енергії у Розрахунковому періоді на Ціну, яка діяла у відповідному розрахунковому періоді. В разі здійснення Споживачем оплати за Розрахунковий період, сума, яка підлягає оплаті, зменшується на суму такої оплати.
У разі неотримання рахунку від Постачальника Споживач має про це письмово повідомити Постачальника та зазначити електрону адресу на яку Постачальник може відправити рахунок Споживачу. У разі не звернення Споживачем до Постачальника про необхідність надання рахунку, Споживач, у разі несплати спожитої електричної енергії, не має права посилатися на відсутність рахунку або іншого документу по цьому Договору.
В матеріалах справи відсутні докази звернення споживача до постачальника про необхідність надання рахунку.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Отже, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи належними та допустимим відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України доказами в їх сукупності підтверджується постачання позивачем та споживання відповідачем електричної енергії від постачальника "останньої надії" вартістю зазначеною в позовній заяві.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 5.10 договору про постачання електричної енергії з постачальником "останньої надії" та комерційної пропозиції, оплата виставленого Постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Оплата за фактично спожиту у Розрахунковому періоді електричну енергію (остаточний розрахунок) здійснюється Споживачем в строк до 20-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку від Постачальника.
Враховуючи вказане, суд прийшов до висновку, що строк оплати поставленої позивачем електричної енергії є таким, що настав.
Однак, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем заборгованості у розмірі 769544,82 грн., а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 769544,82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду позивач також просить суд стягнути з відповідача 117 831,46 грн - інфляційних втрат, з яких: 48 672,96 грн - за невиконання умов Договору про реструктуризацію, 69 158,50 грн - за невиконання умов Договору ПОН; 136 421,02 грн - 15% річних, з яких: 1 168,38 грн - які погоджені згідно п. 1.2. Договору про реструктуризацію; 78 727,81 грн - за невиконання умов Договору ПОН; 56 524,83 грн - за невиконання умов Договору про реструктуризацію; 104 437,61 грн - пені за невиконання умов Договору про реструктуризацію.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу частини другої статті 230 Господарського кодексу України суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а саме: суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (частина перша статті 231 Господарського кодексу України).
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина четверта статті 231 Господарського кодексу України).
Згідно з п. 6.1. комерційної пропозиції за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що він є арифметично не вірним, з огляду на наступне.
Як було зазначено вище на виконання, Позивачем складено Відповідачу:
рахунок № 000005416892/08/О01/61124 від 13.02.2024р. та Акт № 053387 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2024р. від 31.01.2024 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 43 432 кВт.*год., на суму 316 761,56 грн (з ПДВ);
рахунок № 000005416892/08/О02/62623 від 13.03.2024р. та Акт № 054869 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2024р. від 29.04.2024 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 42 149 кВт.*год., на суму 272 437,64 грн (з ПДВ), було направлено на електронну пошту Відповідачу okt@diprozdor.com -13.03.2024 р;
рахунок № 000005416892/08/О03/66222 від 10.04.2024р. та Акт № 055452 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період березень 2024р. від 31.03.2024 року, обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 31 457 кВт.*год., на суму 180 345,62 грн (з ПДВ), було направлено на електронну пошту Відповідачу okt@diprozdor.com - 10.04.2024 р.
Разом з тим з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що електронна пошта Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР" значиться - okt@diprodor.com, а не електронна пошта okt@diprozdor.com. Окрім того електронна пошта okt@diprodor.com також зазначена у Договорі про реструктуризація.
Пунктом 6 комерційної пропозиції передбачено, що у разі відсутності доказу вручення рахунку споживачу, пеня та інші види відповідальності визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання за цим Договором починають нараховуватися Постачальником з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Таким чином за розрахунком суду на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 104436,33 грн. В іншій частині слід відмовити.
Щодо стягнення 15 % річних та втрат від інфляції, то господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Щодо втрат від інфляції, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.
Відповідно до "Комерційної пропозиції", яка є додатком № 1 до договору розділом "додаткові зобов'язання споживача" встановлено збільшення розміру процентів до 15 % у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), яка діяла на час правовідносин з відповідачем, слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором у відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок суми інфляційного збільшення встановив, що він є арифметично правильними та обґрунтованими, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 117 831,46 грн.
В частині нарахованих 15 % річних, суд встановив, що він є арифметично не вірними та за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 15 % річних у розмірі 135030,91 грн. В іншій частині слід відмовити.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи що суддя Демидов В.О. перебував у відпустці, рішення у даній справі винесено у перший робочий день 08.09.2025.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР" (03037, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 39/1, код ЄДРПОУ 05416892) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85, код ЄДРПОУ 19480600) основну заборгованість у розмірі 769544 (сімсот шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 82 коп., 15 % річних у розмірі 135 030 (сто тридцять п'ять тисяч тридцять) грн. 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 117 831 (сто сімнадцять тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 46 коп., пеню у розмірі 104436 (сто чотири тисячі чотириста тридцять шість) грн. 33 коп. та судовий збір у розмірі 13522 (тринадцять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. 12 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2025.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ