ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/6980/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (Україна, 70454, Запорізька обл., с. Малокатеринівка, вул. Хортицька, буд. 31д; ідентифікаційний код: 24510970)
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (Україна, 03151, м. Київ, пр. Повітряних сил, буд. 94; ідентифікаційний код: 01128297)
про стягнення 45 283,10 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (далі - відповідач) про стягнення 45283,10 грн, з яких 24998,86 грн заборгованості, 2045,80 грн пені, 15248,85 грн інфляційних втрат та 2989,59 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-194/3 від 16.04.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6980/25, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
30.06.2025 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, яку 30.06.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
17.07.2025 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 18.07.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
21.07.2025 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яку 21.07.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.04.2021 між Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (далі - покупець) та Фізичною особою - підприємцем Король Тетяною Федорівною (далі - продавець) було укладено Договір купівлі-продажу (поставки) №УМТЗ-21-194/3 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити покупцю товари, зазначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (далі - Специфікації) або в заявці у разі поставки товару до укладення цього договору. Найменування: Амортизатори. ДК:021-2015 34730000-3.
За умовами п. 1.2 Договору поставка товарів здійснюється окремими партіями, згідно з заявкою покупця, переданою продавцю факсимільним зв'язком або електронною поштою. Номенклатурний перелік, асортимент, ціна, кількість товарів, що поставляються за цим договором, передбачені у Специфікаціях, або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору.
Загальна ціна цього договору на моменту його укладення складає 24998,86 грн без ПДВ (п. 3.1 Договору).
Ціна одиниці товарів фіксується на момент укладання договору та передбачена в специфікації до договору або в заявці у разі поставки товару до укладання цього договору з урахуванням умов поставки, протягом строку дії цього договору зміні в односторонньому порядку не підлягає (п. 3.2 Договору).
Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки проводяться наступним шляхом: продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції. Покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку) проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній специфікації або в заявці у разі поставки до укладання цього договору окремо.
Оплата по договору проводиться після проходження перевірки товаром ВТК, та 615 Військового представництва Міноборони України в разі його залучення, якщо інше не передбачено умовами договору.
Форма розрахунків безготівкова, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, вказаний в договорі (п. 4.2 Договору).
Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на банківський рахунок продавця (п. 4.3 Договору).
Строк поставки партії товару буде вказано в кожній специфікації або заявці у разі поставки товару до укладання цього договору окремо (п. 5.1 Договору).
Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця після проходження вхідного контролю на складі покупця за участі, в разі залучення 615 Військового представництва Міноборони України, якщо не передбачено інше (п. 5.6 Договору).
Відповідно до пп. 6.1.1 п. 6.1 Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Згідно з пп. 6.4.1 п. 6.4 Договору продавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.
Договір згідно п. 10.1 набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє терміном на один рік, а в частині виконання зобов'язань (по оплаті та поставці) - до повного виконання їх сторонами.
Сторонами також підписано Додаток №1 до Договору - Специфікацію №1, якою погоджено найменування та асортимент товару, загальну вартість - 24 998,86 грн без ПДВ, умови оплати: 100% оплати протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця та підписання Договору, а також умови, місце та строк поставки.
21.04.2021 продавцем поставлено покупцю товар у повному обсязі, що підтверджується Видатковою накладною №0000372.
Окрім того, продавцем виставлено Рахунок-фактуру №0001812 від 16.04.2021 на суму 24998,86 грн.
Позивач зазначає, що відповідач грошові кошти у визначений Договором строк не сплатив.
16.01.2023 між Фізичною особою - підприємцем Король Тетяною Федорівною (далі - цедент, первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (далі - цесіонарій, новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) №4 (далі - Договір цесії).
Згідно з п. 1 Договору цесії, у порядку та на умовах, визначених даним договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором, який було укладено між цедентом і Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (Боржник). Новий кредитор набуває (приймає) від належного первісному кредитору право грошової вимоги згідно Договору з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами від боржника, а саме: під відступленими правами розуміється право грошової вимоги на отримання усіх грошових коштів, які належать до сплати боржником первісному кредитору, в тому числі основний борг у сумі 24 998,86 грн та інші можливі нарахування відповідно до Договору з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами. З цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.
Згідно з п. 2 Договору цесії з моменту його укладення новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають з умов Договору з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами.
Пунктом 4 Договору цесії передбачено, що право вимоги до боржника згідно Договору не обмежується лише правом стягнення основної суми боргу, а також включає в себе інші нарахування, передбачені Договором та чинним законодавством (неустойка (пеня), проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати тощо). Новий кредитор повністю одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за Договором у сумі 24 998,86 грн, а також додатково 3 % річних, інфляційних витрат та штрафних санкцій, передбачених умовами Договору та чинним законодавством України. До цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків боржника (за наявності таких).
27.01.2023 продавець (первісний кредитор) направила на адресу відповідача повідомлення, в якому зазначила про укладення Договору цесії та перехід права вимоги за Договором до позивача.
З огляду на те, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 24998,86 грн, пеню в розмірі 2045,80 грн, інфляційні втрати в розмірі 15248,85 грн та 3% річних у розмірі 2989,59 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що Договір є нікчемним в силу положень частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України та пункту 4 частини 1 статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на момент укладення Договору), оскільки його було укладено пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України).
Нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов'язань, що в ньому закріплені.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 26.03.2025 у справі №729/559/21 зазначив, що нікчемний правочин є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio - "з початку"), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure - "по закону", "у силу закону"). Нікчемність правочину має абсолютний ефект.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на монет укладення Договору) договір про закупівлю є нікчемним у разі укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п'ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.
Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. У випадку обґрунтованої необхідності строк для укладання договору може бути продовжений до 60 днів (частина 6 статті 33 Закону України "Про публічні закупівлі").
Згідно з інформацією про закупівлю UA-2021-02-12-002202-а, наявною на офіційній сторінці "Prozorro", повідомлення про намір укласти договір було опубліковано 02.03.2021.
Таким чином Договір було укладено пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю.
Разом із цим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон застосовується до замовників, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.
До замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків (пункт 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі").
З Договору та інформації про закупівлю UA-2021-02-12-002202-а вбачається, що вартість предмета закупівлі не перевищує 200 тисяч гривень.
Крім цього, відповідно до Конкурсної документації на закупівлю дана процедура не підпадає під дію Закону України "Про публічні закупівлі".
Також, за твердженнями позивача Договір було укладено у відповідності до положень Порядку закупівель підприємствами Державного концерну "Укроборонпром", затвердженого наказом Державного концерну "Укроборонпром" від 29.11.2019 №333 (у редакції наказу від 25.02.2021 №76).
Відтак суд відхиляє доводи відповідача про нікчемність Договору як безпідставні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт поставки продавцем товару за Договором вартістю 24998,86 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи Видатковою накладною №0000372 від 21.04.2021.
Вищевказана накладна відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у ній відсутні
Факт поставки товару також не заперечується відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням погодженого сторонами в Договорі та Специфікації №1 порядку розрахунків, плата за товар вноситься протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця, в наступному порядку:
продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції;
покупець згідно рахунку в рамках специфікації (додатку) проводить платіж, умови оплати зазначаються в кожній специфікації або в заявці у разі поставки до укладання цього договору окремо.
Оплата по договору проводиться після проходження перевірки товаром ВТК, та 615 Військового представництва Міноборони України в разі його залучення, якщо інше не передбачено умовами договору.
Отже, відповідач мав виконати зобов'язання з оплати поставленого товару у строк до 07.06.2021.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, оскільки відсутність оплати поставленого за Договором товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 24998,86 грн визнається судом обґрунтованою.
Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 2045,80 грн, інфляційних втрат у розмірі 15248,85 грн та 3% річних у розмірі 2989,59 грн суд зазначає таке.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України (п. 7.1 Договору).
У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по договору щодо оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов'язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку (п. 7.2 Договору).
Позивачем, з огляду на встановлений судом строк оплати товару, помилково заявлено до стягнення пеню, нараховану за період з 07.06.2021 по 07.12.2021, з огляду на невірне визначення початку прострочення.
Так, 07.06.2021 є останнім днем для оплати товару за Договором, а тому прострочення почалось з 08.06.2021.
Зважаючи на викладене, стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 08.06.2021 по 07.12.2021 у розмірі 2 035,52 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, відтак позовні вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.
В останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
В матеріалах справи міститься повідомлення від 24.01.2024 про відступлення права грошової вимоги за Договором з доказами його направлення відповідачу. Докази визнання Договору цесії недійсним в матеріалах справи відсутні.
Відтак судом встановлено, що у правовідносинах за Договором відбулось правонаступництво, за наслідками якого позивач замінив продавця.
Зважаючи на викладене, суд також не приймає заперечення відповідача щодо укладення Договору цесії всупереч положенням пунктів 12.1, 12.2 Договору.
Так, в пункті 12.1 Договору сторони погодили, що текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передавитись третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору.
Положеннями пункту 12.2 Договору встановлено, що дане застереження не розповсюджується у випадку, коли передавання пов'язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або сплати податків, інших обов'язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов'язання сторін договору.
Отже, передання третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору тексту договору, будь-яких матеріалів, інформації та відомостей, які стосуються договору, у випадку відступлення права вимоги не є порушенням умов договору, оскільки заміна кредитора у зобов'язанні внаслідок цесії передбачена чинним законодавством України.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 24998,86 грн, пеня в розмірі 2035,52 грн, інфляційні втрати в розмірі 15248,85 грн та 3% річних у розмірі 2989,59 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3027,31 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 0,69 грн залишається за позивачем.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021, додаткових угод №1 від 01.02.2021, №2 від 30.12.2022, №3 від 29.12.2023 до вказаного договору, Акту приймання-передачі наданої правової допомоги №ОУ-00000112 від 30.06.2025, розрахунку суми гонорару (Додаток №1 до вказаного Акту), рахунку-фактури №СФ-00000112 від 30.06.2025 та платіжної інструкції №8969 від 30.06.2025
Дослідивши умови Договору-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021 та додаткових угод №1 від 01.02.2021, №2 від 30.12.2022, №3 від 29.12.2023 до нього, суд встановив, що гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється Актом приймання-передачі наданої правової допомоги. При цьому вартість послуг, зокрема, підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, зустрічного позову, апеляційної скарги, касаційної скарги (незалежно від витраченого часу) складає 5000,00 грн.
30.06.2025 між позивачем та Адвокатським бюро «Сергія Жечева» підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі наданої правової допомоги №ОУ-00000112 від 30.06.2025 (складання позовної заяви по справі №910/6980/25) вартістю 5000,00 грн.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката було надіслано до електронного кабінету відповідача.
Втім, відповідач у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подав.
Оцінивши у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню позивачеві пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4998,86 грн. Інша частина витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 1,14 грн покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (Україна, 03151, м. Київ, пр. Повітряних сил, буд. 94; ідентифікаційний код: 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (Україна, 70454, Запорізька обл., с. Малокатеринівка, вул. Хортицька, буд. 31д; ідентифікаційний код: 24510970) заборгованість у розмірі 24998 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн 86 коп., пеню в розмірі 2035 (дві тисячі тридцять п'ять) грн 52 коп., інфляційні втрати в розмірі 15248 (п'ятнадцять тисяч двісті сорок вісім) грн 85 коп., 3% річних у розмірі 2989 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 59 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3027 (три тисячі двадцять сім) грн 31 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4998 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн 86 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 0,69 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1,14 грн покласти на позивача.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 08.09.2025
Суддя О.В. Нечай