ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/7283/25
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛОГІСТИКС ПЛЮС"
про стягнення 28 664,63 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС" (далі - позивач, КП "КИЇВКОМУНСЕРВІС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛОГІСТИКС ПЛЮС" (далі - відповідач, ТОВ "ПРОМЛОГІСТИКС ПЛЮС") про стягнення 28 664,63 грн, з яких: заборгованість (основний борг) за Договором № ВП-22033-Об про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.11.2020 у сумі 15 307,34 грн, інфляційні втрати в сумі 6 289,51 грн, 3% річних в сумі 1 411,86 грн, пеня в сумі 5 655,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не здійсненням відповідачем оплати послуг за вивезення побутових відходів за період з 01.0.2021 по 31.12.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
25.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7283/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/7283/25.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
01.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛОГІСТИКС ПЛЮС" (далі - замовник) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС" (далі - виконавець) було укладено Договір № 22033-Об про надання послуг з вивезення побутових відходів (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів (далі - ТПВ), що утворюються на об'єкті замовника (прод. маг.), що знаходиться за фактичною адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 4, а замовник зобов'язується прийняти і своєчасно оплачувати послуги.
Згідно п. 1.2 Договору, кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ становить: 4,4 куб.м. в місяць.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі п. 5 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов'язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Статтею 903 ЦУ України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору, тариф на послуги, які передбачені п. 1.1 цього Договору, встановлено Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2019 № 450 "Про внесення змін до тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення), що надає Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс".
Тариф на послуги за цим договором становить 234,22 грн з ПДВ за 1 м3.
Вартість послуг по Договору становить за місяць - 1 030,55 грн з ПДВ.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що оплата послуг за цим Договором, у розмірі, що вказаний у п. 2.1 даного Договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється відповідачем протягом п'яти банківських днів, на розрахунковий рахунок позивача, на підставі виписаного позивачем рахунку з моменту отримання направленого позивачем відповідачу рахунку фактури (можливе направлення в електронному вигляді через систему електронного документообігу).
За результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання акти наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт наданих послуг підписується щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним. Після підписання акту уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо перевезення ТПВ вважаються необґрунтованими. Замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати підписання вищезазначений акт повернути виконавцю. Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, акт надання послуг вважається підписаним та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг (п. 2.5 Договору).
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором, надавши послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів у період з 01.11.2020 по 31.12.2022 на загальну суму 25 612,84 грн, що підтверджується Актами надання послуг, долученими позивачем до позовної заяви та заяви про усунення недоліків.
Вказані акти надання послуг були направлені позивачем відповідачу через систему електронного документообігу, враховуючи положення п. 2.3 Договору та вважаються підписаними зі сторони відповідача в розумінні п. 2.5 Договору.
Відповідач частково сплатив вартість наданих позивачем, у період з 01.11.2020 по 31.08.2021, послуг з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів, у розмірі 10 305,50 грн. На підтвердження чого, позивачем були надані виписки з банку від 20.01.2021, від 16.02.2021, від 08.06.2021, від 02.08.2021 та від 11.10.2021.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів у період з 01.11.2021 по 31.12.2022 становить 15 307,34 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово, а саме: 28.12.2022, 04.04.2023, 27.06.2023, 20.09.2023, 20.12.2023 направляв відповідачу претензії щодо сплати боргу за надані відповідно до Договору послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів. Однак, вказані претензії були залишені відповідачем без відповіді.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач не надав заперечень та(або) пояснень щодо вищезазначених обставини та не надав доказів здійснення оплати за спірний період або контррозрахунок заявленої позивачем суми заборгованості.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що вимога Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛОГІСТИКС ПЛЮС" заборгованості за Договором № ВП-22033-Об про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.11.2020 у розмірі 15 307,34 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 5 655,92 грн пені, 1 411,86 грн 3% річних та 6 289,51 грн інфляційних втрат.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 655,92 грн суд зазначає наступне.
За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені. (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з п. 4.2 Договору, за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим Договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 5 655,92 грн підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 958,08 грн, в іншій частині (2 697,84 грн) суд дійшов висновку про зменшення розміру пені за рішенням суду відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 411,86 грн та інфляційних втрат у розмірі 6 289,51 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1 411,83 грн є арифметично правильною та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 6 289,51 грн, в той час як правильною є сума 6 570,25 грн.
Приписами статті 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 ГПК України.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).
З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6 289,51 грн підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи наведене вище судовий збір в сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача, як на особу внаслідок неправильних дій якої виник спір у справі.
Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 81, 86, 165, 123, 124, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЛОГІСТИКС ПЛЮС" (Україна, 04123, місто Київ, вул.Межова (Подільський р-н), будинок 23-Б, офіс 1; ідентифікаційний код: 43795795) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВКОМУНСЕРВІС" (Україна, 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 23; ідентифікаційний код: 33745659) 15 307,34 грн (п'ятнадцять тисяч триста сім гривень 34 коп.) заборгованості, 2 958,08 грн (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень 08 коп.) пені, 1 411,86 грн (одну тисячу чотириста одинадцять гривень 86 коп.) 3% річних, 6 289,51 грн (шість тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень 51 коп.) інфляційних витрат та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 08.09.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА