ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/6828/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 41348526)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ортотека» (Україна, 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 201/203; ідентифікаційний код: 41910252)
про стягнення 12 683,09 грн
Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ортотека» (далі - відповідач) про стягнення 12683,09 грн, з яких 9087,08 грн заборгованості, 1116,15 грн пені, 1363,03 грн штрафу, 920,85 грн інфляційних втрат та 195,98 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу № 1025/19 від 04.12.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
01.07.2025 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
03.07.2025 позивачем сформовано в системі “Електронний суд» відповідь на відзив, яку 03.07.2025 зареєстровано в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
11.07.2025 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
17.07.2025 позивачем сформовано в системі “Електронний суд» додаткові пояснення, які 17.07.2025 зареєстровано в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
24.07.2025 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
04.12.2019 між Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - робочий орган) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ортотека» (далі - рекламорозповсюджувач) було укладено Договір №1025/19 тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу (далі - Договір).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що за цим договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (далі - право тимчасового користування).
Відповідно до п. 1.2 Договору рекламорозповсюджувач зобов'язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно і розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за № 34/2211, своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов'язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу (далі - РЗ), порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.
Дія та умови цього договору розповсюджується на усі встановлені за рекламорозповсюджувачем пріоритети та надані дозволи на розміщення зовнішньої реклами. Встановлення/продовження будь-якого пріоритету та надання/продовження будь-якого дозволу на розміщення зовнішньої реклами, внесення до них змін, анулювання/припинення здійснюється на підставі відповідного наказу робочого орган розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п. 3.1 Договору).
Згідно з п. 3.2 Договору робочий орган та/або КП "Київреклама" здійснюють облік місць для розміщення РЗ, на які поширюється пріоритет рекламорозповсюджувача, та на які рекламорозповсюджувачу надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснюють контроль за строками дії пріоритету та дозволу шляхом формування адресних переліків та внесення до них змін.
Умовами пп. 4.1.1 п. 4.1 Договору передбачено, що робочий орган має право на підставі відповідних рішень робочого органу про встановлення/продовження пріоритету та рішень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу нараховувати та вимагати спати за тимчасове користування місцем, змінювати розмір нарахувань за тимчасове користування місцем у разі змін в технологічній (конструктивній) схемі РЗ, площі РЗ, зонального коефіцієнту та базового тарифу.
Робочий орган зобов'язаний формувати рахунки на оплату за тимчасове користування місцем, інших платежів, штрафних санкцій (пп. 4.2.1 п. 4.2 Договору).
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 Договору рекламорозповсюджувач зобов'язаний добросовісно, в повному обсязі та своєчасно виконувати умови договору, дотримуватись вимог Порядку, положень законодавства, що регулює відносини, які виникають у процесі розповсюдження реклами та благоустрою населених пунктів.
Рекламорозповсюджувач зобов'язаний: не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі уразі встановлення/продовження пріоритету; у повному обсязі та у встановлені строки без пред'явлення претензії (вимоги) сплачувати штрафні санкції у разі прострочення строків (порушення термінів) сплати та вчинення інших порушень умов договору (пп. 5.2.3 та пп. 5.2.4 п. 5.2 Договору).
У п. 6.1 Договору сторони погодили, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.
Підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення рекламорозповсюджувачем плати є рішення робочого органу про встановлення/продовження пріоритету, рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання/продовження дозволу, інші юридичні факти (вчинки рекламорозповсюджувача щодо фактичного користування місцем для розміщення РЗ) відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (п. 6.3 Договору).
Згідно п. 6.4 Договору плата щомісячно перераховується рекламорозповсюджувачем до бюджету міста Києва відповідно до умов договору. У разі прострочення термінів сплати, визначених договором, розмір несплаченої суми плати коригується з урахуванням штрафів, пені та індексу інфляції, відповідно до умов договору та законодавства (п. 6.17 Договору).
Пунктом 6.5 Договору передбачено, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу.
Плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету, надання дозволу. При продовженні строку дії пріоритету, продовжені строку дії дозволу плата нараховується з дати, з якої продовжено строк дії пріоритету або дозволу (п. 6.6 Договору).
Пунктом 6.8 Договору передбачено, що плата за тимчасове користування місцем нараховується: до дати закінчення строку дії дозволу (пп. 6.8.1); до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про анулювання дозволу - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу (пп. 6.8.2).
Відповідно до п. 6.9 Договору у разі зміни розміру оплати, а також інших тарифів, що впливають на розмір плати за тимчасове користування місцем, робочий орган повідомляє про це рекламорозповсюджувача протягом 15 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення шляхом направлення відповідного повідомлення та примірника додаткової угоди для підписання. При цьому протягом 15 календарних днів з дня отримання рекламорозповсюджувачем такого повідомлення він зобов'язаний підписати додаткову угоду до договору (Адресний перелік). У разі ненадання робочому органу підписаної рекламорозповсюджувачем додаткової угоди це не звільняє його від сплати за зміненими розмірами плати за тимчасове користування місцем.
Рекламорозповсюджувач сплачує новий розмір плати за тимчасове користування місцем з дати набрання чинності відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у незалежності від отримання повідомлення про зміну розмірів плати.
Відповідно до п. 6.13 Договору розрахунковим періодом надання місця у тимчасове користування та нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць.
Умовами п. 6.14 Договору передбачено, що плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на зазначений казначейський рахунок для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ протягом строку встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ у разі наявності у рекламорозповсюджувача інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього Договору в цілому (п. 8.1 Договору).
Згідно з пунктом 8.2 Договір припиняється внаслідок, зокрема: анулювання (припинення) усіх дозволів, наданих рекламорозповсюджувачу; втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення РЗ, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не було.
04.12.2019 сторонами було підписано Адресний перелік № 1, що є Додатком № 1 до Договору, згідно з яким рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресами:
1. Шевченківський район, пров. Чеховський, 11 (№ дозволу - 69567-18); тип (вид) РЗ - спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) розміри 3.380х0.430; площа - 1.4534; розмір плати за місяць - 297,95 грн; строк дії дозволу з 10.01.2019 по 09.01.2024 (розпорядження про надання/продовження строку дії дозволу № 38 від 10.01.2019);
2. Печерський район, бульв. Лесі України, 24 (№ дозволу - 71679-19); тип (вид) РЗ - спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) розміри 4.500х0.570; площа - 2.5650; розмір плати за місяць - 1 577,48 грн; строк дії дозволу з 21.06.2019 по 20.06.2024 (розпорядження про надання/продовження строку дії дозволу № 1129 від 21.06.2019).
03.02.2021 сторонами було підписано Адресний перелік № 4, що є Додатком № 5 до Договору, згідно з яким рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу за адресою: Оболонський район, просп. Оболонський, 12 (№ дозволу - 78251-20); тип (вид) РЗ - спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) розміри 4.280х0.800; площа - 3.4240; розмір плати за місяць - 1 052,88 грн; строк дії дозволу з 30.12.2020 по 29.12.2025 (розпорядження про надання/продовження строку дії дозволу № 2091 від 30.12.2020).
Позивач зазначає, що у відповідача наявна заборгованість в розмірі 9087,08 грн по оплаті нарахованої за Договором за період з 01.01.2024 по 30.04.2025 плати за користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів.
З огляду на те, що відповідач не здійснив в повному обсязі оплату за право тимчасового користування місцями розміщення РЗ, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача 9087,08 грн заборгованості, 1116,15 грн пені, 1363,03 грн штрафу, 920,85 грн інфляційних втрат та 195,98 грн 3 % річних.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 914/4127/21.
За визначенням, наведеним у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про рекламу", зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу").
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (далі - Правила).
Згідно з п. 2 Правил місце розташування рекламного засобу - це площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); спеціальні конструкції - це тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється (п. 3 Правил).
Відповідно до п. 4 Правил на територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.
За змістом пунктів 24, 32 Правил виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу. Плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).
Порядок внесення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, визначено в Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 № 207 (далі - Порядок).
Відповідно до підп. 2.11.1 п. 2.11 Порядку підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення РЗ (далі - плата) та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання (продовження) дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.
Згідно з підпунктами 2.11.2, 2.11.3 пункту 2.11 Порядку плата зараховується до бюджету міста Києва в порядку, встановленому Київською міською радою. Розмір плати та порядок її нарахування визначається виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією).
Разом із тим, передача в оренду майна, яке є комунальною власністю, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Особливість таких відносин полягає у відповідній процедурі передачі такого майна в оренду, характерних ознаках об'єкта оренди, проведенні обов'язкової оцінки об'єкта оренди за відповідною методикою, відповідності договору оренди в частині істотних умов (у тому числі орендної плати, встановленої за відповідною методикою) типовому договору оренди певного майна, визначенні орендаря на конкурсних засадах та інше.
Аналіз наведених норм матеріального права та умов договору, укладеного сторонами у справі, яка розглядається, дає підстави для висновку, що відносини, які виникають з тимчасового користування місцем розташування рекламних засобів не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди комунального майна, оскільки розміщення зовнішньої реклами проводиться за окремою процедурою, відмінною від процедури передачі в оренду комунального майна, на підставі дозволів, що надаються виконавчим комітетом відповідних рад у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України; договір на тимчасове користування такими місцями укладається без проведення конкурсів, а сам об'єкт - місця розташування рекламних засобів - площа зовнішньої поверхні будівлі або споруди, елемента вуличного обладнання тощо - не входить до переліку об'єктів оренди, визначеного у статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 905/542/15, від 26.04.2017 у справі № 905/544/15).
При цьому відносини у сфері розміщення зовнішньої реклами регулюються спеціальними нормами Закону України "Про рекламу", Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" від 29.12.2013 № 2067, а питання щодо правових наслідків порушення зобов'язання та відповідальності за його порушення унормовано загальними положеннями цивільного законодавства та умовами самого договору і не потребує субсидіарного застосування норм про оренду майна в цій частині.
З урахуванням наведеного, суд, проаналізувавши зміст Договору, дійшов висновку про те, що спірні правовідносини регулюються спеціальним законодавством в сфері рекламної діяльності в Україні, а також загальними положеннями Цивільного кодексу України про зобов'язання (Глави 47 - 51 Цивільного кодексу України) та про договір (Глави 52 - 53 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що згідно з умовами Адресного переліку № 1, що є невід'ємною частиною Договору, відповідачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів, зокрема, за адресою: Шевченківський район, пров. Чеховський, 11 (№ дозволу - 69567-18); тип (вид) РЗ - спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) розміри 3.380х0.430; площа - 1.4534; розмір плати за місяць - 297,95 грн; строк дії дозволу з 10.01.2019 по 09.01.2024 (розпорядження про надання/продовження строку дії дозволу № 38 від 10.01.2019).
При цьому, відповідно до пп. 5 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними відстрочуються на строк, зазначений у цьому підпункті (крім строку дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та плати за такі ліцензії).
Відтак, зважаючи на закінчення строку дозволу №69567-18 в період, що охоплюється дією Постанови №314, строк дії зазначеного дозволу було автоматично продовжено на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування.
Підпункт 2.9.1 пункту 2.9 Порядку передбачає, що дозвіл анулюється на підставі відповідного розпорядження виконавчого органу КМР (КМДА) на підставі звернення розповсюджувача зовнішньої реклами із заявою про анулювання дозволу.
Таким чином, строк дії дозволу №69567-18 у спірний період був продовжений, а його дія не була припинена, з огляду на відсутність розпорядження виконавчого органу КМР (КМДА) та відповідного волевиявлення відповідача.
У свою чергу, Адресним переліком №4 відповідачу надано право тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів за адресою: Оболонський район, просп. Оболонський, 12 (№ дозволу - 78251-20); тип (вид) РЗ - спеціальна рекламна конструкція на фасаді будинку (будівлі) розміри 4.280х0.800; площа - 3.4240; розмір плати за місяць - 1 052,88 грн; строк дії дозволу з 30.12.2020 по 29.12.2025 (розпорядження про надання/продовження строку дії дозволу № 2091 від 30.12.2020).
Відповідач зазначає, що 15.06.2022 ним було закрито магазин та розірвано договір оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, просп. Оболонський, 12, у зв'язку з чим демонтовано відповідний рекламний засіб. Відтак, на думку відповідача, позивачем безпідставно нараховано плату за розміщення РЗ починаючи з зазначеного моменту.
Водночас, пунктом 6.5 Договору передбачено, що рекламорозповсюджувач не звільняється від плати при відсутності РЗ на місці щодо якого виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) прийнято рішення про надання/продовження дозволу.
Плата за тимчасове користування місцем нараховується: до дати закінчення строку дії дозволу; до дати прийняття розпорядження виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про анулювання дозволу - у разі звернення рекламорозповсюджувача із заявою про анулювання дозволу (п. 6.8 Договору).
Відтак відповідачем не доведено наявності підстав, що зумовили припинення його обов'язку з оплати наданого йому права на розміщення зовнішньої реклами, в тому числі на підставі умов Договору.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Рекламорозповсюджувач зобов'язаний: не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі уразі встановлення/продовження пріоритету; у повному обсязі та у встановлені строки без пред'явлення претензії (вимоги) сплачувати штрафні санкції у разі прострочення строків (порушення термінів) сплати та вчинення інших порушень умов договору (пп. 5.2.3 та пп. 5.2.4 п. 5.2 Договору).
При цьому, відповідно до п. 6.14 Договору в редакції Додаткової угоди від 10.02.2020 факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.
Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доказів оплати права тимчасового користування за Договором у період з 01.01.2024 по 30.04.2025 у розмірі 9 087,08 відповідачем не надано.
З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 9 087,08 грн визнається судом обґрунтованою.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1116,15 грн пені, 1363,03 грн штрафу, 920,85 грн інфляційних втрат та 195,98 грн 3 % річних.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 7.2 Договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
У п. 7.3 Договору сторони погодили, що робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.
Строк позовної давності стягнення штрафних санкцій за цим договором складає три роки та нараховуються протягом всього строку позовної давності (п. 7.7 Договору).
Оскільки невиконання зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу, нарахованих на підставі п. 7.2 та п. 7.3 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнаються судом обґрунтованими.
Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання на понад 1 календарний місяць, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 15% від простроченої суми.
Отже обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача, є штраф в розмірі 1363,03 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивачем не було враховано приписів статті 253 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто позивач нараховує 3% річних на останній день виконання зобов'язання (на дату, до якої відповідач мав здійснити плату і у разі такої оплати вважалось би, що відповідачем належним чином виконано свої зобов'язання).
Виходячи зі змісту зазначеної норми законодавства, початком для нарахування 3% річних за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Надані розрахунки інфляційних втрат та 3% річних не є арифметично вірними. Між тим, розраховані позивачем розміри інфляційних втрат та 3% річних не перевищують розмірів, розрахованих судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»).
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 9087,08 грн заборгованості, 1116,15 грн пені, 1363,03 грн штрафу, 920,85 грн інфляційних втрат та 195,98 грн 3 % річних.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ортотека» (Україна, 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 201/203; ідентифікаційний код: 41910252) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 41348526) заборгованість у розмірі 9087 (дев'ять тисяч вісімдесят сім) грн 08 коп., пеню в розмірі 1116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн 15 коп., штраф у розмірі 1363 (одна тисяча триста шістдесят три) грн 03 коп., інфляційні втрати в розмірі 920 (дев'ятсот двадцять) грн 85 коп., 3% річних у розмірі 195 (сто дев'яносто п'ять) грн 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 08.09.2025
Суддя О.В. Нечай