ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/8255/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Деметра"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮХИМСФЕРА»
про стягнення 794 052,00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Селянське (фермерське) господарство "Деметра" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮХИМСФЕРА» 794 052,00 грн., у тому числі: 472 650,00 грн - сума попередньої оплати за непоставлені товари та 321 402,00 грн - неустойка відповідно до вимог Договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором поставки №ДП23/04-2025 від 23.04.2025 відповідач в обумовлений строк не здійснив поставку товару, погоджену сторонами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8255/25. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 07.07.2025 була надіслана відповідачу.
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
23 квітня 2025 року між Селянським (фермерським) господарством «Деметра» (далі - Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮХИМСФЕРА» (далі - Відповідач, Постачальник) було укладено Договір поставки №ДП23/04-2025, відповідно до якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця ПММ (надалі - «товар»), відповідної якості і за ціною в порядку та строки, передбачені Договором, а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в цьому Договорі.
Відповідно до п.1.2 договору найменування товару, кількість, асортимент, комплектність та інші характеристики товару, вартість товару, який поставляється згідно Договору, вказується у відповідних специфікаціях та/або накладних на товар, що оформлюються на кожну поставку та є невід'ємною частиною Договору. У разі, якщо вартість товару окремої поставки перевищує 100 тисяч гривень, підписання Сторонами специфікації щодо такої поставки в обов'язковим.
Згідно п.1.3 договору ціна товару, після підписання специфікації, не може бути змінена Постачальником в односторонньому порядку. Загальна вартість поставленого за Договором товару визначається на підставі всієї вартості товару, зазначеної в накладних на товар, за якими Покупцем був отриманий товар (п.1.4).
Умови поставки сторонами погоджено у розділі 2 договору, відповідно до якого погодження необхідних умов здійснюється окремо до кожній поставці. У разі якщо протягом 1 (одного) робочого дня з моменту направлення Покупцем заявки Постачальнику від Постачальника не надійде повідомлення про неможливість виконання заявки, заявка на поставку товару вважається прийнятою до виконання. Направлення заявки може здійснюватись поштою (рекомендованим, цінним листом), факсом або в електронному вигляді на електронну адресу, або шляхом передачі уповноваженій особі Постачальника. Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару Покупцю на умовах DDP (згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року), на склад Покупця за адресою: 56425, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Маринівка (п.п.2.1-2.3).
За умовами п.2.4 договору Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару в строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту оплати Покупцем рахунку на поставку товару, якщо інший строк письмово не погоджено Сторонами.
23 квітня 2025 року сторонами погоджено Форму заявки на придбання товару, яка є Додатком №1 до Договору поставки №ДП23/04-2025 від 23 квітня 2025 року, відповідно до якої Відповідач зобов'язався поставити автомобільним транспортом за адресою: 56425, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Маринівка дизельне паливо, сорт C, Efix 51 Diesel, SR EN 590, Romania, Rompetrol у кількості 11 500 л. загальною вартістю 472 650,00 грн. Оpієнтовна дата поставки погоджена 24 квітня 2025 року.
Згідно п.3.2 договору оплата за Договором здійснюється Покупцем на умовах 100% попередня оплата, згідно наданого рахунку.
Як свідчать матеріали справи, відповідач надав позивачу рахунок на оплату № 07889 від 23 квітня 2025 р. за договором №ДП 23/04-2025 від 23.04.2025р. на суму 472 650,00 грн.
Позивач, 23.04.2025 сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 472 650,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №385 від 23.04.2025. В рядку «призначення платежу» зазначено: за ДП по рах. №07889 від 23.04.2025р. у т.ч. ПДВ 20.00%- 78775,00 грн.
Доказів поставки товару за договором поставки №ДП 23/04-2025 від 23.04.2025р. матеріали справи не містять та суду не надано.
Спір у справі виник у зв'язку із неповерненням відповідачем суми попередньої оплати за договором.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зі змісту ч. 1 ст. 693 ЦК України слідує, що договором може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).
Як вже було зазначено вище, на виконання умов договору позивач здійснив 100 % передоплату товару на загальну суму у розмірі 472 650,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №385 від 23.04.2025.
Згідно частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.(Постанова Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 (пункт 21).
Відповідно до п.2.5 договору поставка вважається завершеною з моменту отримання товару Покупцем. Право власності на товар та ризик випадкового знищення, пошкодження товару переходить від Постачальника до Покупця в момент його фактичної передачі Покупцю. Передача товару оформляється шляхом проставлення відмітки про отримання товару на примірнику накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи Покупця.
Згідно приписів ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем будь-яких дій щодо підготовки відправлення товару позивачу.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання в частині поставки товару у визначений договором строк, у зв'язку із чим позивач має право вимагати повернення 100% попередньої оплати.
Як вже було зазначено вище, приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містять в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
У даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.
Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи факт здійснення позивачем попередньої оплати товару та відсутність доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару або повернення суми авансу, позовна вимога в частині стягнення з відповідача 472 650,00 грн. - попередньої оплати є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.1.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі в розмірі 1% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожний день прострочения поставки товару.
На підставі пункту 7.1.2 договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 321402,00 грн - неустойки, нарахованої за період з 24.04.2025 за 68 днів календарних днів.
За умовами п.2.4 договору Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару в строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту оплати Покупцем рахунку на поставку товару, якщо інший строк письмово не погоджено Сторонами.
Втім, у заявці на придбання товару, яка є Додаток №1 до Договору поставки №ДП23/04-2025 від 23 квітня 2025 року opієнтовна дата поставки товару зазначена 24 квітня 2025 року.
З огляду на зазначене, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач не вірно визначив перебіг початку строку нарахування неустойки, оскільки правомірним буде нарахування неустойки починаючи з 25.04.2025 за 68 днів календарних днів.
За перерахунком суду, до стягнення підлягає неустойка у розмірі 316 675,50 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76, 126, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮХИМСФЕРА» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 30/32, офіс 31, код ЄДРПОУ 31089010) на користь Селянського (фермерського) господарства "Деметра" (56425, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Маринівка, вул. Нова, буд.1, код ЄДРПОУ 19292270) 472 650 (чотириста сімдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп. - попередньої оплати, 316 675 (триста шістнадцять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 50 коп. - неустойки та 11 839 (одинадцять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 88 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА