ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/7969/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДУМНА АГРО"
до Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
про стягнення 357 799,76 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУМНА АГРО" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (далі - відповідач) про стягнення 357799,76 грн., у тому числі: інфляційні втрати в сумі 299 382,92 грн. та 58 416,84 грн. - 3 % річних.
В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставне утримання грошових коштів з посиланням на судові рішення, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7969/25. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
18.07.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти позову заперечено, зазначивши, що згідно з дійсними обставинами справи стягнення заявлених позивачем коштів з банку в порядку ст. 625 ЦК України за період з 31.10.2024 по 04.06.2025 суперечить нормам матеріального права.
У поданому відзиві відповідач просив суд витребувати в Господарського суду міста Києва справу № 910/1212/23 для дослідження повідомлення про підозру Державного бюро розслідувань від 05.09.2025 запит від 20.05.2021 старшого слідчого СВ ВП № 1 ХРУП ГУ НП в Хмельницькій області до ТОВ «Елеватор буд інвест» з відповіддю ТОВ «Елеватор буд інвест» від 25.05.2021 та витребувати вказані документи у ТОВ «Думна агро».
Враховуючи предмет та підставу даного позову, суд не вбачає правових підстав для витребування справи №910/1212/23, тому відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання.
Через підсистему «Електронний суд» 23.07.2025 позивач подав письмову відповідь на відзив.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
Товариством з обмеженою відповідальністю "ДУМНА АГРО" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елеватор Буд Інвест» (покупець) 02.02.2021 було укладено договір купівлі-продажу №АДС020221/003, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця сою українського походження врожаю 2020 року (товар), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його вартість відповідно до умов договору.
Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця чи в інший спосіб, який не суперечить чинному законодавству України. Підписанням цього договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється за фактом поставки товару (п. 4.1, 4.2 договору).
02.02.2021 ТОВ «Думна Агро» на виконання договору купівлі-продажу №АДС020221/003 від 02.02.2021 здійснило поставку ТОВ «Елеватор Буд Інвест» 500 тонн сої, що підтверджується підписаним актом приймання-передачі №АДС00000025 від 02.02.2021 та складською квитанцією на зерно №6445 від 02.02.2021.
Платіжними дорученнями №1801 від 04.02.2021 на суму 1 170 000,00 грн, №1809 від 05.02.2021 на суму 2 000 000,00 грн, №121889 від 08.02.2021 на суму 356 000,00 грн, №1818 від 08.02.2021 на суму 1 000 000,00 грн, №1846 від 09.02.2021 на суму 2 304 000,08 грн та №1860 від 10.02.2021 на суму 970 000,01 грн ТОВ «Елеватор Буд Інвест» здійснило часткову оплату за отриманий від ТОВ «Думна Агро» товар (сою) у розмірі 7 800 000,09 грн, перерахувавши грошові кошти окремими платежами на рахунок ТОВ «Думна Агро», відкритий у відділені №1 АТ «ПУМБ», м. Кривий Ріг.
Зарахування коштів у загальному розмірі 7 800 000,09 грн на зазначений вище рахунок у Банку підтверджується випискою по рахунку з 15.12.2020 по 11.02.2021. Також ця виписка свідчить, що з рахунку були списані кошти в сумі 4 522 150,00 грн на користь ТОВ «Парус-Транс ЛТД» та ТОВ «Автолайн Одеса».
23.12.2022 ТОВ «Думна Агро» звернулось до АТ «ПУМБ» із заявою про закриття рахунку № №UA413348510000000026005134168, відкритого на ім'я товариства та просило перерахувати залишок коштів із цього рахунка на дійсний рахунок товариства, відкритий в АТ «Райффайзен банк «Аваль».
Листом вих. №НМ3-07.8/2 від 06.01.2023 банк повідомив ТОВ «Думна Агро», що договір банківського обслуговування корпоративних клієнтів, на підставі якого в банку відкрито рахунок на ім'я ТОВ «Думна Агро», укладений між банком та особою, яка не мала повноважень представляти інтереси товариства, а діяла на підставі підроблених документів. Оскільки договір про відкриття рахунку не укладався з ТОВ «Думна Агро», не створює будь-яких правових наслідків для товариства, а тому товариство не набуло права власності на кошти, що обліковуються на рахунку. Враховуючи наведене, АТ «ПУМБ» відмовило ТОВ «Думна Агро» у закритті рахунку та перерахуванні залишку коштів з нього на користь Товариства.
У листопаді 2023 року ТОВ «Думна Агро» звернулось до суду з позовною заявою, у якій просило визнати недійсним договір банківського рахунка №UA413348510000000026005134168, укладений 15.12.2020 між АТ «ПУМБ» та невстановленими особами від імені ТОВ «Думна Агро» у формі заяви про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 по справі № 924/1212/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі №924/1212/23 визнано недійсним договір банківського рахунка №UA413348510000000026005134168, укладений 15.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» та Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» у формі заяви про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів.
Під час розгляду справи №924/1212/23 серед іншого, судом встановлено, що позивач потребує захисту свого законного інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов'язків у відносинах з відповідачем та іншими особами, що пов'язано зі спірним договором банківського рахунка, в т.ч. щодо грошових коштів, які були сплачені ТОВ «Елеватор Буд Інвест» на виконання договору купівлі-продажу.
22 листопада 2024 року ТОВ "Думна Агро" звернулось до АТ "ПУМБ" з заявою про перерахування грошових коштів в сумі 3277850,09 грн. на належний Товариству банківський рахунок IBAN: НОМЕР_1 відкритий у АБ "Укргазбанк" МФО 320478 код за ЄДРПОУ - 36027818.
Відповідач відмовився повернути грошові кошти позивачу, у зв'язку з чим ТОВ "Думна Агро" звернулось до суду з позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 у справі №910/2962/25 стягнуто з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» 3 277 850, 09 грн грошових коштів та 39 334,20 грн судового збору.
Як свідчать матеріали даної справи, належні позивачу ТОВ «Думна Агро» грошові кошти у розмірі 3277850,09 грн. відповідач повернув 05 червня 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.06.2025 року.
Оскільки у період з 30 жовтня 2024 року по 05 червня 2025 року АТ «ПУМБ» безпідставно утримував належні ТОВ «Думна Агро» грошові кошти в сумі 3277850,09 грн., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 299382,92 грн. та 3 % річних у розмірі 58 416,84 грн. (нарахованих за період з 31.10.2024 року по 04.06.2025 року).
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиція - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Преюдиція ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.
Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/14 зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Таким чином, у зв'язку з ухваленням Північним апеляційним господарським судом 30 жовтня 2024 року рішення у справі №924/1212/23 про визнання недійсним правочину (договору банківського рахунку № UA413348510000000026005134168 від 15.12.2020 р.), згідно з приписами ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, у АТ "ПУМБ" виник обов'язок повернути ТОВ "Думна Агро" грошові кошти в сумі 3277850,09 грн., як потерпілій особі та законному власнику цих грошових коштів.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
У поданому письмовому відзиві відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, що стягнення заявлених позивачем коштів з банку в порядку ст. 625 ЦК України за період з 31.10.2024 по 04.06.2025 суперечить нормам матеріального права.
Втім, суд не погоджується з позицією відповідача, наведеною у відзиві, виходячи з наступного:
Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв'язку із зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Зобов'язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним.
Згідно із частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Норма вказаної статті регулює відносини, коли у боржника існує обов'язок, але строк його виконання не встановлений, тоді такий обов'язок боржник має виконати у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором йому вимоги. Ця норма зазвичай застосовується у договірних відносинах, коли сторони в договорі встановлюють певний обов'язок, але не визначають строк його виконання. У такому випадку кредитор, направляючи вимогу боржнику, повідомляє про готовність прийняти виконання від боржника.
Проте у статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов'язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна».
У разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей на підставі статті 1212 ЦК України, відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року по справі № 910/10156/17 (провадження №12-14гс18).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у пункті 85 постанові від 01 вересня 2022 року у cправі № 910/9544/19 стосовно вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних, які нараховані на суму безпідставно утримуваних коштів, зазначив, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, отже вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини щодо виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт (Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).
У випадках, передбачених частиною третьою статті 1212 ЦК України, юридичним фактом, який породжує кондикційне зобов'язання, як правило, є рішення суду. Тому саме в момент набрання рішенням суду законної сили особа дізнається про володіння чужим майном без достатньої правової підстави і обов'язок повернути це майно іншій особі. У такій правовій ситуації суд у власному рішенні констатує безпідставність набуття особою майна та підтверджує відсутність юридичних підстав для його збереження такою особою надалі, а тому з моменту набрання ним законної сили особа в конкретному випадку достеменно може вважатися обізнаною про своє володіння чужим майном без достатньої правової підстави і обов'язок повернути майно іншій особі.
Таким чином, у зв'язку з ухваленням Північним апеляційним Господарським судом 30 жовтня 2024 року рішення про визнання недійсним правочину (договору банківського рахунку № UA413348510000000026005134168 від 15.12.2020 р.), згідно з приписами ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, у АТ "ПУМБ" виник обов'язок повернути ТОВ "Думна Агро" грошові кошти в сумі 3277850,09 грн., тому нарахування позивачем на вказану суму інфляційних втрат та 3 % річних за визначений період є правомірним.
За наведених підстав, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 299382,92 грн. та 58 416,84 грн. - 3 % річних визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76, 126, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Думна Агро» (31160, Хмельницька область, Хмельницький район, село Миролюбне, вул. ім. Яневича Володимира, буд. 2, ЄДРПОУ 36027818) інфляційні втрати в сумі 299 382 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 92 коп., 58 416 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста шістнадцять) грн. 84 коп. - 3 % річних, 4 293 (чотири тисячі двісті дев'яносто три) грн. 60 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА