ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.09.2025Справа № 910/7108/25
За позовом Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТАН"
про стягнення 61 852,71 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Комунальне підприємство "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" (далі - позивач, КП "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТАН" (далі - відповідач, ТОВ "ВАРТАН") про стягнення 61 852,71 грн заборгованості на підставі Договору №310/2857 про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Архипенка Олександра, будинок № 6 літер А від 12.06.2020, з яких: 48 961,01 грн заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 2 733,66 грн 3% річних, 10 158,04 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані не здійсненням відповідачем оплати з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 13.11.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 позовну заяву КП "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
17.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 позовну заяву КП "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7108/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/7108/25.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані позивачем заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
28.09.2018 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАРТАН" (далі - орендар), а також Комунальним підприємством "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" (далі - підприємство-балансоутримувач) було укладено Договір № 2857 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.
Згідно п. 1.1 Договору № 2857 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.09.2018, орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 28.02.2017 № 42 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Олександра Архипенка, буд. 6, літ. А, для розміщення фізкультурно-спортивного закладу, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту.
Судом встановлено, що 12.06.2020 Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРТАН" та КП "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" підписали Договір № 1 про внесення змін до Договору № 2857 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду за адресою: м. Київ, вул. Олександра Архипенка, буд. 6, літ. А від 28.09.2018.
Пунктом 14 Договору № 1 про внесення змін до Договору № 2857 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.09.2018, сторони погодили Розділ 4. "Обов'язки сторін" доповнити пунктом 4.2.27 у такій редакції:
"Орендар зобов'язаний укласти з підприємством-балансоутримувачем Договір про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою з 21.01.2020"
На підставі Договору № 2857 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.09.2018, у редакції Договору № 1 про внесення змін до Договору № 2857 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.09.2018, 12.06.2020 Комунальне підприємство "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРТАН" уклали Договір № 310/2857 про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Архипенка Олександра, будинок № 6 літер А (далі - Договір).
Відповідно до 2.1 Договору, об'єктом компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою (далі - об'єкт) є: нежитлові приміщення, загальною площею: 219,50 кв.м, в т.ч. 1 поверх - 37,90 кв.м, 2 поверх - 181.60 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину Договору від 12.06.2020 № 1 про внесення змін до Договору від 28.09.2018 № 2857 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.
Згідно п. 3.1 Договору, плата за об'єкт компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою визначена на підставі ст. 286, 287 Податкового кодексу України, рішення Київської міської ради від 18.10.2018 № 1910/5974 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві", пункту 9.7, 9.7.1 та 9.7.2 розділу 9 "Орендна плата та інші платежі" рішення Київської міської ради від 06.12.2018 № 253/6304 та від 13.02.2020 № 129/8299 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2020 року 1 074,58 грн на місяць.
Відповідно до п. 3.2 Договору, у разі користування об'єктом протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою за дні користування визначається на основі компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за відповідні місяці пропорційно дням користування.
Розмір компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою змінюється за вимогою підприємства-балансоутримувача в односторонньому порядку у випадку зміни розмірів земельного податку згідно з чинним законодавством України (п. 3.3 Договору).
Пунктом 3.4 Договору визначено, що додатково до компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.
Згідно п. 3.5 Договору, компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підриємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання Договору від 12.06.2020 № 1 про внесення змін до Договору від 28.09.2018 № 2857 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду і застосовується з 21.01.2020.
Відповідно до п. 3.6 Договору, компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 28.09.2018, на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна, орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення у нежилому будинку, що перебуває на балансі КП "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ", розташоване за адресою м. Київ, вул. Олександра Архипенка, 6, літ. А.
Також судом встановлено, що 13.11.2024, на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна, орендодавець прийняв, а орендар здав згідно з Договором оренди від 28.09.2018 № 2857 нежилі приміщення у нежилому будинку, що перебуває на балансі Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ", розташованому за адресою м. Київ, вул. Олександра Архипенка, 6, літ. А.
Пунктом 3.9 Договору визначено, що у разі закінчення, припинення (розірвання) цього Договору орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня підписання Акту приймання-передачі орендованого приміщення згідно Договору від 28.09.2018 № 2857 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду та Договору від 12.06.2020 №1 про внесення змін до Договору від 28.09.2018 № 2857 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду включно у розмірі компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою визначеної договором після дати закінчення (дострокового розірвання) договору. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції, підприємству-балансоутримувачу.
Позивач нараховував відповідачу, у період користування об'єктом оренди, плату за об'єкт компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.
Судом встановлено, що розрахунок компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою, згідно Методики розрахунку, затвердженої рішенням Київської міської ради від 20.04.2023 № 6320/6361, та на підставі ст. 286, 287, 289.3 Податкового кодексу України, змінювався, та становить:
- у період з січня 2022 року по грудень 2022 року - 1 418,45 грн з ПДВ;
- у період з січня 2023 року по грудень 2023 року - 1 631,21 грн з ПДВ;
- у період з січня 2024 року по червень 2024 року - 1 714,40 грн з ПДВ;
- у період з липня 2024 року - 1 428,73 грн з ПДВ.
Відтак позивачем, за період з 01.01.2022 по 13.11.2024, нараховано відповідачу плату за об'єкт компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 48 961,01 грн з ПДВ.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично правильним.
Судом встановлено, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та умов Договору № 310/2857 про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою від 12.06.2020, належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 48 961,01 грн.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Докази наявності заперечень відповідача щодо здійснених позивачем нарахувань та розрахунків компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, а також доказів оплати суду не надано.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТАН" заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 48 961,01 грн є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 733,66 грн та інфляційних втрат у розмірі 10 158,04 грн, нарахованих за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором № 310/2857 про компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою від 12.06.2020.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних у розмірі 2 733,66 грн та інфляційних втрат у розмірі 10 158,04 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 6.1 Договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених компенсацій витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. Крім того, орендар згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості. У разі, якщо на дату сплати компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Судом встановлено, що відповідачем порушено строк виконання грошового зобов'язання за Договором, а відтак наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України.
Суд встановив, що позивачем, під час розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, не вірно визначено період прострочення.
Як встановлено судом раніше, компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць (п. 3.6 договору). Відтак правильним є нарахування 3% річних та інфляційних втрат за місяць починаючи з 6 числа поточного місяця по 5 число наступного місяця.
Крім того, судом встановлено, що позивач не вірно визначив суму заборгованості за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2022 року.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням вірно визначеного періоду прострочення та розміру заборгованості, суд дійшов висновку, що вірною сумою 3% річних є 2 668,50 грн, а вірною сумою інфляційних втрат є 9 730,80 грн.
З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2 733,66 грн та інфляційних втрат у розмірі 10 158,04 грн підлягають частковому задоволенню - 3 % річних у розмірі 2 668,50 грн та інфляційних втрат у розмірі 9 730,80 грн.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи суду не подав.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи наведене вище судовий збір в сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача, як на особу внаслідок неправильних дій якої виник спір у справі.
Керуючись ст. ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТАН" (Україна, 04211, місто Київ, ВУЛИЦЯ АРХИПЕНКА ОЛЕКСАНДРА, будинок 6-А; ідентифікаційний код: 39035224) на користь Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" (Україна, 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 51-А; ідентифікаційний код: 03366500) 48 961,01 грн (сорок вісім тисяч дев'ятсот шістдесят одну гривню 01 коп.) заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 2 668,50 грн (дві тисячі шістсот шістдесят вісім гривень 50 коп.) 3% річних, 9 730,80 грн (дев'ять тисяч сімсот тридцять гривень 80 коп) інфляційних втрат та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 05.09.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА