ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 911/1708/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Криниченської сільської ради Болградського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" про стягнення 169 608,86 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У травні 2025 року Криниченська сільська рада Болградського району Одеської області (далі - Рада) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" (далі - Товариство) про стягнення 169 608,86 грн, з яких: 140 157,00 грн - основна заборгованість, 14 679,67 грн - пеня, 9 810,99 грн - штраф, 4 961,20 грн - інфляційні витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю товарів від 5 березня 2024 року № 7 у частині повної поставки обумовленого товару.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26 травня 2025 року дану справу передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 911/1708/25 передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Павленку Є.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
3 липня 2025 року через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали разом із своєю заявою від 2 липня 2025 року подав документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 липня 2025 року було відкрито провадження у справі № 911/1708/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У період з 21 липня 2025 року по 8 серпня 2025 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.
25 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшов відзив від цієї ж дати з клопотанням про поновлення процесуального строку на його подання. Ухвалою суду від 11 серпня 2025 року в задоволенні клопотання Товариства про поновлення строку на подання відзиву відмовлено та продовжено з власної ініціативи суду вказаний процесуальний строк до 25 липня 2025 року. У своєму відзиві відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що поставка товару за договором була здійснена у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними та платіжними документами. На думку відповідача, талони на пальне є лише способом отримання вже поставленого товару, однак позивач не надав жодних належних і допустимих доказів їх використання, у тому числі доказів відмови АЗС у відпуску пального. Крім того, на думку відповідача, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає суті порушеного права, а відтак є неефективним. Оскільки заявлена до стягнення сума не підтверджена належними доказами, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
4 серпня 2025 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 30 липня 2025 року, у якій позивач заперечував проти доводів відповідача щодо належного виконання останнім зобов'язань за договором, оскільки фактичного відпуску пального за переданими талонами не відбулося. Це підтверджується їх нереалізованими примірниками. На думку позивача, Товариство не забезпечило можливості заправки транспортних засобів позивача на визначених договором АЗС, чим порушило взяті на себе договірні зобов'язання. Зокрема, відсутність функціонуючих АЗС та ненадання будь-яких повідомлень про припинення обслуговування талонів свідчать про невиконання Товариством умов пунктів 5.5., 5.11., 5.15. та 6.1.5. договору. У свою чергу, надані позивачем докази, у тому числі бухгалтерські довідки, фотоматеріали та поштові документи, підтверджують як факт невикористання пального, так і належне направлення претензій відповідачу. Таким чином, саме недобросовісні дії відповідача позбавили позивача можливості використати оплачене пальне. Разом із відповіддю на відзив позивач подав клопотання про поновлення процесуального строку на подання додаткових доказів у справі, зокрема: скріншотів із застосунку оператора поштового зав'язку "Нова Пошта" щодо направлення талонів, фотокопій з місцезнаходження автозаправлювальної станції, копій бухгалтерських довідок за період з березня по грудень 2024 року, копій переліку за номерами нереалізованих скетч-карток (талонів) на пальне, докази надсилання відповідачу претензії від 25 лютого 2025 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 вересня 2025 року в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено та встановлено позивачу з власної ініціативи суду додатковий строк на подання зазначених доказів до 30 липня 2025 року.
7 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (докази направлення відповіді на відзив Товариству).
Будь-яких інших заяв чи клопотань від сторін не надходило.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи подання сторонами у даній справі заяв по суті спору, в яких останні висловили свої правові позиції, доводи та міркування щодо спірних вимог, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів і доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
За результатами проведення аукціону із закупівлі бензину марки А-95 та дизельного палива № UА-2024-02-16-006586-а, на підставі приписів Закону України "Про публічні закупівлі", між Радою та Товариством було укладено договір про закупівлю товарів від 5 березня 2024 року № 7, за умовами якого останнє зобов'язалося поставити товар (код ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистилят): бензин А-95 у кількості 8 500,00 літрів, за ціною 50,70 грн (разом із ПДВ) за 1 літр, на загальну суму 430 950,00 грн (разом із ПДВ); дизельне паливо у кількості 5 200,00 літрів, за ціною 50,70 грн (разом із ПДВ) за 1 літр, на загальну суму 263 640,00 грн (разом із ПДВ), а Рада - прийняти й оплатити вартість зазначених нафтопродуктів на умовах цього правочину.
Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.
Відповідно до пункту 2.1. договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим замовником по кількості та якості з моменту отримання товару згідно умов договору.
Пунктами 3.1. та 3.4. договору визначено, що загальна ціна товару становить 695 590,00 грн з ПДВ. Ціна встановлювалася в національній валюті України та включає всі витрати постачальника, пов'язані з виконанням договору, у тому числі сплату податків і зборів. Ціна на продукцію є динамічною, визначається відповідно до чинних цін на автозаправних станціях на момент здійснення операцій по відпуску товару (продукції) та може змінюватись за згодою сторін, залежно від зміни цін на ринку нафтопродуктів, індексу інфляції тощо.
За пунктом 4.1. вказаного правочину оплата товару здійснюється замовником у національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 30-ти банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної або акту приймання-передачі товару.
Поставка талонів на товар здійснюється партіями згідно з попереднім замовленням (заявкою). Номінал талонів - 10 та 20 літрів. Строк дії талону картки повинен становити не менше одного року, а на момент безпосередньої передачі талонів, карток строк придатності - не повинен бути меншим ніж 0,5 року (6 календарних місяців). Передача замовнику талонів здійснюється до 31 грудня 2024 року за адресою: 68742, Одеська область, Болградський район, село Криничне, вулиця Інзовська, будинок 148. Строк (термін) поставки (передачі) талонів на товар становить 2 робочі дні з дня отримання замовлення (заявки) на талони. Відпуск товару (заправка транспортних засобів замовника) провадиться оператором АЗС, через паливо-роздавальні колонки (пункти 5.1.-5.5. договору).
Відповідно до пунктів 5.7.-5.12. вказаного правочину постачальник (як зберігач товару) зобов'язується зберігати придбаний замовником товар. Підписання сторонами акта приймання-передачі на зберігання не вимагається. За умовами цього договору вважається, що кожна партія товару, придбана замовником за цим правочином, передана постачальнику на зберігання у момент підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної або акта прийому-передачі товару. Постачальник несе усі ризики щодо втрати або пошкодження товару до моменту його фактичного відпуску замовнику відповідно до пункту 5.5. договору. Товар зберігається постачальником терміном (строком) не меншим ніж термін дії талонів. Витрати на зберігання товару включені до ціни договору. Товар повертається зі зберігання (видається заявнику) лише на підставі та в обмін на талони. Зберігання й видача товару здійснюється на АЗС постачальника. Видача товару підтверджується фактом отоварення талону за фіскальними чеками АЗС.
Пунктами 5.13. та 5.15. договору передбачено, що товар видається тільки пред'явнику талону або на підставі відомостей за формою № 16-НП. Постачальник здійснює відпуск товару цілодобово - 24/7 та безперебійно.
Товариство зобов'язане: забезпечити поставку товару в строки, обсязі та якості відповідно до умов цього правочину (пункт 6.1.1. договору); забезпечити дію талонів по всій території України, не обмежуючи їх дію територіально конкретним регіоном (пункт 6.1.2. договору); вчасно повідомляти замовника про наявність перешкод, що загрожують належному виконанню поставником своїх зобов'язань за договором та у випадку припинення обслуговування талонів завчасно повідомляти про такі обставини (пункти 6.1.4. і 6.1.5. договору).
Відповідно до пункту 6.4.4. вказаного правочину замовник має право вимагати від постачальника повернення вартості придбаних і невикористаних талонів у випадку незабезпечення Товариством безперебійної заправки автотранспорту позивача.
За пунктом 11.1. договору всі зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладання додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього правочину.
Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині отримання товару замовником на АЗС за талонами або на підставі відомостей за формою № 16-НМ, - до отримання його в повному обсязі (пункт 10.1. договору).
15 квітня 2024 року між Радою та Товариством було укладено додаткову угоду № 1, якою сторони внесли зміни до договору, виклавши його пункти 1.2. та 3.1. у новій редакції, за якою: ціна договору становить 693 822,00 грн з ПДВ; кількість, асортимент та вартість товарів, що підлягають поставці у відповідності до конкурсної пропозиції учасника-переможця закупівлі: дизельне паливо в кількості 1 500,00 літрів, вартістю 50,70 грн за 1 літр з ПДВ, загальною вартістю 76 050,00 грн з ПДВ; дизельне паливо в кількості 6 600,00 літрів, вартістю 53,70 грн за 1 літр з ПДВ, загальною вартістю 354 420,00 грн з ПДВ; бензин А-95 у кількості 1 000,00 літрів, вартістю 50,70 грн за 1 літр з ПДВ, загальною вартістю 50 700,00 грн з ПДВ; бензин А-95 у кількості 3 960,00 літрів, вартістю 53,70 грн за 1 літр з ПДВ, загальною вартістю 212 652,00 грн з ПДВ.
На виконання умов спірного правочину Товариство передало, а Рада - прийняла й оплатила обумовлені договором талони на паливо-мастильні матеріали, а саме: дизельне паливо в кількості 1 500,00 літрів, вартістю 50,70 грн за 1 літр з ПДВ, загальною вартістю 76 050,00 грн з ПДВ; дизельне паливо в кількості 6 600,00 літрів, вартістю 53,70 грн за 1 літр з ПДВ, загальною вартістю 354 420,00 грн з ПДВ; бензин А-95 у кількості 1 000,00 літрів, вартістю 50,70 грн за 1 літр з ПДВ, загальною вартістю 50 700,00 грн з ПДВ; бензин А-95 у кількості 3 960,00 літрів, вартістю 53,70 грн за 1 літр з ПДВ, загальною вартістю 212 652,00 грн з ПДВ. Вказані обставини підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених їх печатками видаткових накладних: від 5 березня 2024 року № 104 на суму 126 750,00 грн, від 17 квітня 2024 року № 369 на суму 567 072,00 грн, платіжних інструкцій: від 12 березня 2024 року: № 214 на суму 50 700,00 грн, № 215 на суму 76 050,00 грн; від 23 квітня 2024 року: № 389 на суму 136 122,00 грн, № 390 на суму 167 310,00 грн, № 391 на суму 233 220,00 грн, № 392 на суму 30 420,00 грн, а також реєстру платіжних інструкцій позивача (загальний фонд) за період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року.
Як зазначав позивач у своєму позові, із обумовленої договором кількості товару Радою фактично отримано 4 580 літрів бензину А-95 та 5 870 літрів дизельного пального. Бензин А-95 у кількості 380 літрів та дизельне паливо у кількості 2 230 літрів Рада не отримала внаслідок неможливості реалізації наданих Товариством талонів з вересня 2024 року через відсутність вказаного товару на АЗС відповідача. На день звернення до суду із позовною заявою, Рада має на своєму балансі: 30 невикористаних талонів на бензин А95 №№ 303 610 393 782, 303 610 393 783, 303 610 390 951, 303 525 978 738, 303 525 978 739, 303 525 978 736, 303 525 978 737, 303 525 978 735, 303 525 978 734, 303 525 978 732, 303 525 978 733, 303 525 978 730, 303 525 978 731, 303 525 978 728, 303 525 978 729, 303 525 978 726, 303 525 978 727, 303 525 978 724, 303 525 978 725, 303 525 978 722, 303 525 978 723, 303 525 978 720, 303 525 978 721, 303 525 979 058, 303 525 979 059, 303 525 979 056, 303 525 979 057, 303 525 979 054, 303 525 979 055, 303 525 979 052, 303 525 979 053, 303 525 979 050, 303 525 979 051, 303 610 393 787, на загальну суму 20 406,00 грн; 115 невикористаних талонів на дизельне паливо №№ 304 528 670 286, 304 704 311 119, 304 621 514 265, 304 113 130 690, 304 113 130 670, 304 528 670 284, 304 528 670 285, 304 113 130 776, 304 113 130 777, 304 113 130 774, 304 113 130 775, 304 113 130 772, 304 113 130 773, 304 113 130 770, 304 113 130 771, 304 113 130 684, 304 113 130 685, 304 113 130 682, 304 113 130 683, 304 113 130 680, 304 113 130 681, 304 113 130 678, 304 113 130 679, 304 528 670 228, 304 528 670 229, 304 528 670 226, 304 528 670 227, 304 528 670 224, 304 528 670 225, 304 528 670 222, 304 528 670 223, 304 528 670 246, 304 528 670 247, 304 528 670 244, 304 528 670 245, 304 704 311 148, 304 704 311 149, 304 704 311 146, 304 704 311 147, 304 704 311 144, 304 704 311 145, 304 704 311 142, 304 704 311 143, 304 704 311 140, 304 704 311 141, 304 704 311 138, 304 704 311 139, 304 704 311 136, 304 704 311 137, 304 704 311 134, 304 704 311 135, 304 704 311 132, 304 704 311 133, 304 704 311 130, 304 704 311 131, 304 703 411 188, 304 704 311 189, 304 704 311 186, 304 104 311 187, 304 704 311 184, 304 704 311 185, 304 704 311 182, 304 704 311 183, 304 704 311 180, 304 704 311 181, 304 704 311 178, 304 704 311 179, 304 704 311 176, 304 704 311 177, 304 704 311 174, 304 704 311 175, 304 704 311 172, 304 704 311 173, 304 704 311 170, 304 704 311 171, 304 113 130 778, 304 113 130 811, 304 113 130 788, 304 113 130 789, 304 113 130 824, 304 113 130 825, 304 113 130 823, 304 113 130 822, 304 113 130 820, 304 113 130 821, 304 113 130 818, 304 113 130 819, 304 113 130 816, 304 113 130 817, 304 113 130 814, 304 113 130 815, 304 113 130 808, 304 113 130 809, 304 113 130 806, 304 113 130 807, 304 113 130 804, 304 113 130 805, 304 113 130 802, 304 113 130 803, 304 113 130 800, 304 113 130 801, 304 113 130 798, 304 113 130 799, 304 113 130 796, 304 113 130 797, 304 113 130 794, 304 113 130 795, 304 113 130 792, 304 113 130 793, 304 113 130 790, 304 113 130 791, 304 528 670 293, 304 113 130 693, 304 113 130 710, 304 113 130 711 на загальну суму 119 751,00 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями вказаних талонів, а також копіями бухгалтерських довідок Ради від 30 липня 2025 року до журналу № 1 за березень 2024 року, квітень-грудень 2024 року.
У зв'язку з цим 25 лютого 2025 року позивач звернувся до відповідача з претензією про надання інформації щодо можливих місць реалізації (отоварення) вказаних талонів. Однак, ця претензія залишена відповідачем без відповіді. При цьому, Товариство свої зобов'язання за договором щодо заправки автомобілів позивача пальним у кількості 2 610 літрів не виконало, отримані кошти за непоставлений товар у розмірі 140 157,00 грн не повернуло.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до приписів статті 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці й покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Судом встановлено, що предметом спірного договору є саме поставка товару - паливно-мастильних матеріалів. Натомість талон, у розумінні вказаного правочину, - є лише документом, який надає замовнику право на отримання товару.
Відповідно до пункту 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442, торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
За пунктом 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Отже, талон, за приписами чинного законодавства, є документом, який засвідчує право його власника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС.
При цьому, умовами пунктів 5.5., 5.12. договору прямо передбачено, що відпуск товару провадиться саме оператором АЗС в обмін на талон (або пред'явлення відомості за формою № 16-НП), що підтверджується фіскальними чеками АЗС.
У зв'язку з цим посилання відповідача на те, що позивачу було надано саме пальне, а не талони, є необґрунтованими, оскільки підписані між сторонами видаткові накладні підтверджують виключно факт передачі відповідачем Раді талонів на паливно-мастильні матеріали. Однак, позивач вважається таким, що отримав фактично товар, лише після отоварення таких талонів на АЗС (отримання відповідних паливно-мастильних матеріалів на підставі цих талонів).
Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За приписами частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).
Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 918/631/19.
При цьому, із змісту спірного договору вбачається, що право власності на товар до позивача переходить в день передачі талонів, однак до моменту його фактичного отримання на АЗС він перебуває на зберіганні у відповідача.
За змістом частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Відповідно до статті 948 ЦК України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (частина 1 статті 949 ЦК України).
У матеріалах справи наявні копії невикористаних талонів на загальну суму 140 157,00 грн. Водночас, докази виконання відповідачем умов договору в частині передачі позивачу товару зі зберігання на вказану суму або повернення Раді відповідної суми грошових коштів, матеріали справи не містять.
Судом також враховано, що у звіті про результати проведення процедури фактичної закупівлі від 8 березня 2024 року № UA-2024-02-16-006586-a Товариство взяло на себе зобов'язання забезпечити постачання обумовленого товару до 31 грудня 2024 року за адресою: 68742, Одеська область, село Криничне. Однак, докази на підтвердження функціонування АЗС відповідача з метою належного виконання останнім свого зобов'язання, визначеного пунктом 5.15. договору, матеріали справи не містять і Товариством до суду подані не були.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 140 157,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Радою, а також доказів поставки (видачі) товару на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Товариства про стягнення зазначеної суми боргу на користь Ради. У зв'язку з цим зазначена позовна вимога підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, Рада просила суд стягнути з відповідача 14 679,67 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на вищевказану суму боргу за період з 1 січня 2025 року по 9 травня 2025 року, а також 9 810,99 грн штрафу, відповідно до пунктів 7.2., 7.3.2. вказаного правочину.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 7.3.2. договору за порушення строків поставки товарів, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення поставки за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості
Оскільки заявлені Радою до стягнення розміри пені та штрафу є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, а також не перевищують встановленого законом граничного розміру вказаних штрафних санкцій, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на підставі частини 2 статті 625 ЦК України 4 961,20 грн інфляційних втрат, нарахованих на вартість непоставленого позивачу товару за період з 1 січня 2025 року по 31 березня 2025 року.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з окремою вимогою про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України у період з 1 січня 2025 року по 21 травня 2025 року (дата звернення з даним позовом до суду).
Судом також враховано, що за умовами пункту 10.1. договору останній діє до 31 грудня 2024 року, а в частині отримання товару замовником на АЗС за талонами або на підставі відомостей за формою № 16-НМ, - до отримання його в повному обсязі.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що визначене договором зобов'язання Компанії щодо поставки товару трансформувалося у грошове зобов'язання з повернення попередньої оплати саме після звернення позивача до суду з даним позовом про повернення Товариством попередньої оплати за товар, - 21 травня 2025 року, що виключає нарахування на цю суму компенсаційних виплат за період з 1 січня 2025 року по 31 березня 2025 року.
Відтак, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 4 961,20 грн інфляційних втрат слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог Ради.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Ради підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Рада сплатила 3 028,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 20 травня 2025 року № 492 на вищевказану суму.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 351,54 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерференц Систем" (04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 72, офіс 337; ідентифікаційний код 45067285) на користь Криниченської сільської ради Болградського району Одеської області (68742, Одеська область, Болградський район, село Криничне, вулиця Інзовська, будинок 148; ідентифікаційний код 04378161) 140 157 (сто сорок тисяч сто п'ятдесят сім) грн 00 коп. попередньої оплати, 14 679 (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн 67 коп. пені, 9 810 (дев'ять тисяч вісімсот десять) грн 99 коп. штрафу та 2 351 (дві тисячі триста п'ятдесят одну) грн 54 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 8 вересня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко