ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/7891/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кос Груп»
про стягнення 8 712,18 грн.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кос Груп» про стягнення 8 712,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором від 30.01.2019 № 230419-0202.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подачі заяв по суті справи.
Ухвалу про відкриття провадження у даній справі направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 82, 83, 101-102, 104 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про судовий розгляд спору належним чином. Крім того, відповідач мав можливість ознайомитись з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідачем відзив суду не надано та позовні вимоги не заперечено. Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Сторонами у справі 30.01.2019 укладено договір № 230419-0202 на постачання теплової енергії, за умовами якого позивач зобов'язався поставити теплову енергію для потреб опалення та вентиляції, а відповідач - оплатити її вартість.
Умовами додатку № 8 до договору визначено адресу об'єкту опалення. Зокрема, теплопостачання відбувається за адресою вулиця Архипенко Олександра, 10, приміщення 1; номер особового рахунку - 230419-0202; площа госпрозрахункових організацій - 46,4 м2.
Відповідно до пункту 2 додатку № 4, відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
Згідно з пунктом 3 додатку № 4, відповідач зобов'язався щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у центрі обслуговування клієнтів за адресою: вулиця Волоська, будинок № 42, облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає в центр обслуговування клієнтів); акт виконаних робіт.
Згідно з пунктами 8.1 та 8.4, договір набуває чинності з 22 грудня 2018 року та діє до 15 квітня 2019 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Відповідно до пункту 8.3 договору, припинення його дії не звільняє відповідача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.
Станом на момент звернення позивача із даним позовом змінився власник нежитлового приміщення - об'єкта постання теплової енергії (договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.11.2019).
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного сторонами правочину, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Умовами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Позивачем передано, а відповідачем отримано теплову енергію за період часу з лютого 2019 року по листопад 2019 року у загальному розмірі 4 807,89 грн., що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції, обліковими картками, деталізованою інформацією про коригування нарахувань та довідками про нарахування за теплову енергію за спірний період, які долучені до матеріалів справи.
Судом враховано, що зазначені акти підписано тільки з боку позивача, однак умовами укладеного правочину, зокрема пунктом 3 додатку № 4, обов'язок отримання акту приймання-передавання товарної продукції та рахунку-фактури покладено саме на відповідача. Також, в умовах пункту 2 додатку № 4 закріплено обовязок відповідача здійснювати оплату вартості заявленої у договорі кількості теплової енергії за розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
Враховуючи, що договір та всі додатки до нього підписані відповідачем, останній проінформований про свій обов'язок отримувати підтверджуючі надані послуги документи та про строки здійснення за ними оплати.
Отже, судом приймаються долучені акти приймання-передавання товарної продукції в якості належних та допустимих доказів отримання відповідачем теплової енергії загальною вартістю 4 807,89 грн.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачем заборгованість у розмірі 4 807,89 грн. не погашено. Доказів на спростування суду не подано, протилежного не доведено.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за фактично отриману теплову енергію за період часу з лютого 2019 року по листопад 2019 року у розмірі 4 807,89 грн. є правомірною, документально доведеною і підлягає задоволенню.
За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 878,10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 035,19 грн.
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають повному задоволенню.
Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кос Груп» (04050, Україна, місто Київ, вулиця Іллєнка Юрія, будинок 12; ідентифікаційний номер 41160890) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний номер 40538421) 4 807,89 грн. основного боргу, 3 035,19 грн. інфляційних втрат, 878,10 грн. трьох процентів річних та 3 028,10 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.Ю. Кирилюк