номер провадження справи 4/88/25
08.09.2025 Справа № 908/2002/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30)
до відповідача ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 314 463,03 грн.
30.06.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 204082 від 30.06.2025, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 30.06.2025, (вх. № 2182/08-07/25 від 30.06.2025) Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», м. Київ до ОСОБА_1 , м. Запоріжжя про стягнення 314 463,03 грн. заборгованості за заявою-договором № ID28402776 від 13.09.2024 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «ТАСКОМБАНК», в тому числі заборгованості по тілу кредиту (в тому числі прострочена) в розмірі 283 332,00 грн., заборгованості по простроченим процентам в розмірі 0,11 грн. і заборгованості по комісії (в тому числі прострочена) в розмірі 31 130,92 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 справу № 908/2002/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2002/25, присвоєно справі номер провадження справи 4/88/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. 612 ГК України, ст., ст. 15, 16, 525, 526, 543, 553, 554, 610, 612, 629, 1049, 1054 ЦК України. Позов пред'явлений позивачем з підстав невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за заявою-договором № ID28402776 від 13.09.2024 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «ТАСКОМБАНК», укладеним між позивачем та Фізичною особою - підприємцем Жилюк Жанною Русланівною, щодо своєчасної та повної сплати тіла та процентів за користування кредитом. Позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 314 463,03 грн., з яких: 283 332,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 0,11 грн. заборгованості попроцентам та 31 130,92 грн.заборгованості по комісії (в тому числі прострочена). Також просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 07.07.2025 у справі № 908/2002/25 відповідачу запропоновано у строк до 24.07.2025, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзиви на позовну заяву із його документальним обґрунтуванням і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову або його визнання; у разі незгоди з нарахованою сумою заборгованості навести свій контррозрахунок. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду направити копію відзиву та доданих до нього документів позивачу та докази направлення/надання надати суду (додати до відзиву).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 05.11.2025 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 07.07.2025 про відкриття провадження у справі № 908/2002/25 доставлена до електронного кабінету Жилюк Жанни Русланівни - 08.07.2025, про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до «Електронного кабінету» в розділі «Моїсправи».
Передбачена частиною 10 розділу 1. Підсистема «Електронний кабінет» Положення, наявне в матеріалах справи підтвердження доставлення заявнику електронної копії оскаржуваної ухвали на його електронну пошту свідчить про належність повідомлення сторони.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2002/25.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Також судом зазначається, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Відзив на адресу суду від відповідача як у встановлений в ухвалі суду від 07.07.2025 у справі № 908/2002/25 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
У зв'язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 06.08.2025 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.
Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 08.09.2025.
Розглянувши матеріали справи, суд
З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua вбачається, що 31.05.2025 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 2010350060002333220 про припинення підприємницької діяльності Фізичної особи підприємця Жилюк Жанни Русланівни за власним рішенням.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. (Правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 № 910/8729/18, від 05.06.2019 № 904/1083/18, від 09.10.2019 № 127/23144/18)
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.
13.09.2024 між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (далі - Банк, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Жилюк Жанною Русланівною (далі Позичальник, відповідач у справі) укладено Заяву-договір № ID28402776 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (далі Договір), відповідно до умов якого, Банк надав Позичальнику кредит у сумі 300000,00грн. на строк 36 місяців з дати укладення Договору з терміном остаточного повернення Кредиту не пізніше 12.09.2027 р., якщо іншии? строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами цього Договору, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.
Цільове використання кредиту на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку (відповідно до п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 2.3.1 кредитного договору розмір процентної ставки за користування кредитом складає 0,0001% річних.
Розмір щомісячноі? комісіи?ноі? винагороди (за управління Кредитом) є фіксованою та складає 1,80 % від суми виданого кредиту (щомісячно)(п. 2.3.2. Договору).
Відповідно до заяви-договору від 10.02.2022 про приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та Правил обслуговування корпоративних клієнтів відповідач підтвердив свою обізнаність та проінформованість відносно запропонованих банком умов надання зазначених банківських послуг (в т.ч. кредитних) та надав відповідну згоду, яку засвідчив власним підписом.
Згідно з даною заявою-договором відповідач погодився з тим, що Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи банку разом із заявою-договором становлять договір банківського обслуговування та є його невід'ємними частинами.
Згідно з п. 18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») при укладанні договорів та угод або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих Правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк «ТАС24|БІЗНЕС» або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідач скористався своїм правом на підставі Закону України «Про електронний документ та електронний документообіг», вчинив правочин, підписавши заяву-договір №ID28402776про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті://ca.informjust.ua/ та відображенням ЕЦП на договорі.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти в обсязі, обумовленому кредитним договором (300000,00грн.), які отримані останнім, що підтверджується випискою по рахунку позичальника за період з 13.09.2024 по 16.04.2025.
У пп. 2.4.1 та пп. 2.4.2 п. 2.4 кредитного договору встановлено терміни і порядок погашення кредиту: погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів щомісяця, починаючи місяця, наступного за місяцем укладення договору, протягом 5 (п'яти) робочих днів які передують календарному числу місяця, в яке було укладено Договір, включно із цим числом.Сплата щомісячноі? комісіи?ноі? винагороди за Кредитом здіи?снюється щомісяця, починаючи з другого місяця, наступного за місяцем укладення Договору, до календарного числа місяця, в яке було укладено Договір, включно із цим числом.
В додатку №1 до кредитного договору погоджено графік погашення кредиту та процентів у період з 13.10.2024 по 12.09.2027.
Відповідно до п. 18.2.2.2.5 Правил, Клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своі?х поточних рахунків у валюті Кредиту для виконання зобов'язань з погашення Кредиту, сплати комісіі? за и?ого використання, а також з усіх своі?х поточних рахунків у гривні для виконання зобов'язань з погашення штрафів та неустои?ки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку, при настанні строку здіи?снення платежу згідно з Заявою (здіи?снювати договірне списання). Списання грошових коштів здіи?снюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальнии? ордер. У разі відсутності на поточних рахунках Клієнта суми коштів достатньоі? для оплати чергового платежу за Кредитом, Клієнт доручає Банку встановити овердрафт на поточнии? рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані Банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.
Позичальником сплачено 14.10.2024 суму в розмірі - 8333, 98 грн., 21.10.2024 - 0,02 грн. та 19.11.2024 - 8334, 00грн., що підтверджується виписками по рахунку позичальника.
За період з 13.09.2024 по 16.04.2025 банком нараховано проценти за користування кредитом за ставкою 48% річних в загальній сумі 0, 16 грн. Позичальником сплачено проценти в загальній сумі 0,05 грн., що підтверджується виписками по рахунку позичальника.
Також, банком нараховано комісію в загальній сумі 43200, 00 грн. Позичальником сплачено комісію в загальній сумі 12069,08 грн., що підтверджується виписками по рахунку позичальника.
Станом на 16.04.2025 загальна заборгованість відповідача перед позивачем складала 314 463, 03 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 283332,00 грн., заборгованість по відсотках - 0,11 грн. та заборгованість по комісіі? (в т.ч. простроченіи?) - 31130,92 грн.
Отже, позичальником було порушено умови кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені терміни, забезпечення наявності на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту.
Відповідно до п. 18.2.1.2 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві (згідно графіку погашення кредиту). Банк здійснює договірне списання грошових коштів з поточного рахунку клієнта у строки і розмірах, передбачених умовами договору. Остаточним строком погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Сторони домовились, що згідно зі ст. ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим розділом Правил, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення зобов'язання, має право змінити умови користування кредитом, встановивши інший строк його повернення. При цьому Банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати повернення кредиту (Банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк інтернет-банкінг «ТАС24|БІЗНЕС», sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за кредитом у строк, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.
Згідно з п. 18.2.2.3.2 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим розділом Правил, банк на свій розсуд має право вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування, комісії за управління кредитом, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі шляхом надсилання повідомлення. При цьому згідно зі ст. ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, строки виконання яких настали, строки вважаються такими, що настали в зазначену в повідомленні дату. В цю дату клієнт зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк користування кредитом, повністю виконати інші зобов'язання за кредитом.
Відповідач не сплатив заборгованість, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 314 463,03 грн., з яких заборгованості по тілу кредиту (в тому числі прострочена) в розмірі 283 332,00 грн., заборгованості по простроченим процентам в розмірі 0,11 грн. і заборгованості по комісії (в тому числі прострочена) в розмірі 31 130,92 грн.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом статті 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): Заява-договір № ID28402776 від 13.09.2024 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») з додатком 1 до нього (Графік погашення кредиту), протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).
Відповідачами не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору з додатком до нього шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.
Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Кредитний договір є укладеними, чинними, дійсними та підлягає виконанню сторонами відповідно до їхніх умов.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Статтею 1055 ЦК України унормовано, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором Заява-договір № ID28402776 від 13.09.2024 про приєднання виконав належним чином, перерахувавши на рахунок відповідачу кредитні кошти у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується випискою за особовим рахунком за період 13.10.2024 по 12.09.2027.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач був зобов'язаний повернути кредит протягом 36 місяців з дати укладення Кредитного договору та здійснювати загальне погашення кредиту за Графіком, який є додатком 1 до Кредитного договору.
Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 16.04.2025у нього утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 283332,00 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по кредитному договору та Виписками, які містяться в матеріалах справи.
При вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне врахувати, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Умовами Кредитного договору строк кредитування визначений 36 місяців з дати укладення Договору.
Як вже зазначалось судом, згідно з пп. 2.4.1 та пп. 2.4.2 п. 2.4 кредитного договору погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів щомісяця, починаючи місяця, наступного за місяцем укладення договору, протягом 5 (п'яти) робочих днів які передують календарному числу місяця, в яке було укладено Договір, включно із цим числом. Сплата щомісячноі? комісіи?ноі? винагороди за Кредитом здіи?снюється щомісяця, починаючи з другого місяця, наступного за місяцем укладення Договору, до календарного числа місяця, в яке було укладено Договір, включно із цим числом.
Враховуючи зазначене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості по тілу кредиту (в тому числі прострочена) в розмірі 283 332,00 грн., сума заборгованості по простроченим процентам в розмірі 0,11 грн. і сума заборгованості по комісії (в тому числі прострочена) в розмірі 31 130,92 грн.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом в повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», м. Київ до ОСОБА_1 , м. Запоріжжя задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , ( ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер3554204009) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код юридичної особи 09806443) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 283 332 (двісті вісімдесят три тисячі триста тридцять дві) грн. 00 коп., заборгованість за відсотками в розмірі 0 (нуль) грн. 11 коп., заборгованості по комісії в розмірі 31 130 (тридцять одну тисячу сто тридцять) грн. 92 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 3 773 (три тисячі сімсот сімдесят три) грн. 56 коп. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України «08» вересня 2025 р.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.