08.09.2025 Справа № 908/2800/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін
заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчиняти дії (вх. №17885/08-08/25 від 04.09.2025) у справі №908/2800/25
за позовом: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Соскова Юрія Євгеновича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення грошових коштів,
04.09.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі «Електронний суд» 03.09.2025) Запорізької міської ради до відповідача: Фізичної особи-підприємця Соскова Юрія Євгеновича про стягнення заборгованості за договором оренди землі в розмірі 2 489 243,21 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 04.09.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2800/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2800/25. Присвоєно справі номер провадження 6/155/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Одночасно з позовом Запорізькою міською радою подано заяву про забезпечення позову (вх. №17885/08-08/25, сформована в підсистемі Електронний суд 03.09.2025), шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно: виробничу базу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1839103223101), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:014:0102, що належить на праві власності фізичній особі-підприємцю Соскову Юрію Євгеновичу (код РНОКПП НОМЕР_1 ).
- заборони фізичній особі-підприємцю Соскову Юрію Євгеновичу (код РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти дії, спрямовані на здійснення демонтажу промислового обладнання, будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі шляхом їх знищення та переробки.
Протоколом передачі від 04.09.2025 вказану заяву передано раніше визначеному у справі складу суду - судді Федько О.А.
За змістом положень ч.ч. 1, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову Запорізька міська рада зазначає, що за Сосковим Юрієм Євгеновичем (РНОКПП НОМЕР_1 ) 23.05.2019 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - виробничу базу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1839103223101), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:014:0102, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.08.2025 №439902552. 12.05.2021 року між Запорізькою міською радою та ФОП Сосковим Ю.Є. був укладений договір оренди землі №202105000100030, відповідно до якого Запорізькою міською радою передано, а ФОП Сосковим Юрієм Євгеновичем прийнято земельну ділянку загальною площею 1,5476 га з кадастровим номером 2310100000:05:014:0102. Позивач уважає, що недобросовісні дії відповідача, а саме - несплата орендної плати за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 та з 01.01.2023 по 30.06.2025 в розмірі 2 489 243,21 грн призвели до втрат місцевим бюджетом відповідних надходжень. На підставі викладеного, заявник переконаний, що з метою подальшого уникнення виконання зобов'язань відповідач може розпорядитися своїм майном, зокрема, відчужити його на користь інших осіб, у зв'язку з чим просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу - ФОП Соскову Ю.Є. (РНОКПП НОМЕР_1 ), та заборонити ФОП Соскову Ю.Є. (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти дії, спрямовані на здійснення демонтажу промислового обладнання, будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, 1, в тому числі шляхом їх знищення та переробки. Вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів Запорізької міської ради та вплинути на виконання рішення у даній справі.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви з наступних підстав.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії. Частинами 3, 4 вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, які мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Зі змісту норми статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Така позиція викладена Верховним судом у постанові від 10.10.2024 по справі №915/549/24.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки:
- умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (пункт 21);
- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23);
- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду. (пункт 24);
- за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (пункт 31).
Отже, у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22.
Відповідно до частини 4 ст. 236 ГПК України суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом спору у даній справі є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:014:0102 в розмірі 2 489 243,21 грн.
Із наведених у заяві про забезпечення позову обставин та наданих доказів убачається, що на земельній ділянці комунальної форми власності (кадастровий номер 2310100000:05:014:0102) розташовано об'єкти нерухомого майна: виробнича база загальною площею 122,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить Соскову Юрію Євгеновичу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1839103223101).
Суд уважає, що матеріалами справи підтверджено існування реальної загрози ефективному захисту порушених інтересів територіальної громади в особі Запорізької міської ради у випадку не застосування заходів забезпечення позову.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт нерухомого майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому суд зазначає, що обраний вид забезпечення позову - арешт на нерухоме майно - не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Разом з тим, суд зауважує, що у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21, від 10.10.2024 у справі №915/549/24).
Верховний Суд неодноразово наголошував (в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Відтак суд зазначає, що накладення арешту на майно відповідача без зазначення його вартості або без вказівки, на яку саме суму необхідно накласти арешт, суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
За умови неможливості встановити на момент звернення позивача до суду з відповідною заявою реальну вартість майна, що належить відповідачу на праві власності та на яке позивач просить накласти арешт, для задоволення вимог про стягнення коштів у розмірі 2 489 243,21 грн, суд доходить висновку про доцільність накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка достатня для такого стягнення, тобто лише в межах ціни позову.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, співмірними та справедливими в даному випадку є заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на майно в межах ціни позову 2 489 243,21 грн.
При цьому в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником майна є ОСОБА_1 , який відповідно до ст. 52 ЦК України відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Відтак суд ухвалює накласти арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ): виробничу базу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1839103223101), яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:014:0102, за адресою: АДРЕСА_2 , в межах суми 2 489 243,21 грн, заявленої до стягнення.
Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони фізичній особі-підприємцю Соскову Юрію Євгеновичу (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти дії, спрямовані на здійснення демонтажу промислового обладнання, будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі шляхом їх знищення та переробки, суд не вбачає підстав для задоволення заяви в цій частині з огляду на таке.
Як зазначено судом вище, при вирішенні питання про забезпечення позову суд оцінює серед іншого обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову; наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Позивачем у заяві не обґрунтована необхідність вжиття такого заходу забезпечення позову як заборона вчиняти дії, спрямовані на здійснення демонтажу промислового обладнання, будівель та споруд.
Суд зазначає, що арешт за своєю суттю є забороною та обмеженням на право розпорядження майном. Відтак, вжиття судом заходу забезпечення позову у вигляді арешту на вказане нерухоме майно охоплює заборону на здійснення в тому числі демонтажу будівель і споруд. Тим більше, накладення арешту на комплекс будівель, належних відповідачеві, в межах суми позову в повній мірі, на переконання суду, забезпечить виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог. У зв'язку з викладеним вжиття додаткових заходів забезпечення позову, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.
Ураховуючи зазначене, в частині заяви про заборону відповідачу вчиняти дії, спрямовані на здійснення демонтажу промислового обладнання, будівель та споруд, в тому числі їх знищення та переробки, суд відмовляє за необґрунтованістю.
Суд, враховуючи положення статті 141 ГПК України, констатує відсутність на час прийняття цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення про ймовірність виникнення збитків осіб, щодо яких вживаються заходи, або будь-яких третіх осіб, та не вбачає необхідності щодо вжиття зустрічного забезпечення.
Відповідно до статті 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч.1).
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів (ч.2). Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.4).
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову у справі №908/2800/25 задовольнити частково.
Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ): виробничу базу (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1839103223101), яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:014:0102, за адресою: АДРЕСА_2 , в межах суми 2 489 243,21 грн, заявленої до стягнення.
В іншій частині заяви Запорізької міської ради про забезпечення позову у справі №908/2800/25 відмовити.
Стягувач: Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915).
Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Оригінал даної ухвали з підписом судді та гербовою печаткою суду надіслати стягувачу.
Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.ч. 1, 4 ст. 144 ГПК України).
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її прийняття.
Ухвала складена та підписана 08.09.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.
Суддя Олександра Анатоліївна Федько