вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3544/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/3544/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "МХП"
до Фізичної особи-підприємця Холоденко-Мазниці Анастасії Романівни
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Приватне акціонерне товариство "МХП" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 02.07.2025 за вих. №б/н до Фізичної особи-підприємця Холоденко-Мазниці Анастасії Романівни (далі - відповідач) про стягнення 113.956,45 грн, з яких: 102.000,00 грн основної заборгованості, 8.737,75 грн пені, 1.143,70 грн трьох процентів річних, 2.075,00 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3544/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025.
Ухвалою від 07.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 надсилалася відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , за трек-номером 0610267794696.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 29.07.2025 з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання» 28.07.2025.
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою “відмова від отримання».
Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Більш того, обов'язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.
Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Суд звертає увагу, що відповідач є фізичною особою - підприємцем, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв'язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Так, суд встановив, що ухвала від 07.07.2025 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про закінчення терміну зберігання, а саме 28.07.2025.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 07.07.2025 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву тривав до 12.08.2025.
Станом на дату винесення рішення відзив не подано.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач стверджує, що виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним між сторонами договором перевезення вантажів автомобільним транспортом, однак отримані від позивача послуги відповідач оплатив частково, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзиву на позов не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; надання послуг; настання строку оплати послуг; наявності/відсутності повної/часткової оплати послуг; наявності/відсутності заборгованості; правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Суд встановив, що 18.11.2024 між Приватним акціонерним товариством "МХП" (далі - позивач, перевізник) та Фізичною особою-підприємцем Холоденко-Мазницею Анастасією Романівною (далі - відповідач, замовник) було укладено договір №202411000174225 з організації перевезень вантажів.
Відповідно до п. 1.1 договору договір регулює порядок взаємовідносин сторін при виконанні перевізником доручень експедитора по виконанню перевезень вантажів в міжнародному та (або) регіональному сполученні (під регіоном в рамках даного договору приймається територія України). Експедитор залучає перевізника для організації перевезення вантажу, а перевізник зобов'язується доставити (організувати доставку) довірений йому експедитором (або вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати (організувати видачу) його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачеві), а експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, у відповідності до умов цього договору.
Цей договір може використовуватись для довгострокового систематичного виконання доручень експедитора. Істотні умови договору, не обумовлені цим договором, встановлюються в заявці, яка є додатком до цього договору та його невід'ємною частиною. В заявці сторони погоджують, зокрема, але не виключно, види та обсяг перевезення, вид та найменування вантажу, вартість послуг перевізника (плата за перевезення вантажу), пункти відправлення та призначення вантажу, тощо (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.3 договору сторони домовилися, що за наявності у експедитор замовлення на перевезення він має право залучити перевізника до
здійснення перевезення вантажу шляхом підписання з ним відповідної заявки. При цьому, експедитор діє у рамках законодавства України, що регулює діяльність експедитора.
Заявка на перевезення надається перевізнику експедитором передбаченим цим договором шляхом. Перевізник повинен підтвердити своїм підписом та печаткою (за наявності) прийняття заявки до виконання, на умовах, що викладені в ній, або, при
неможливості здійснення перевезення на умовах, викладених у заявці, повідомити про відмову від заявки. В підтвердженій заявці перевізник додатково повідомляє експедитору реєстраційні номери транспортного засобу, який буде здійснювати перевезення, а
також дані про водія, як того вимагає заявка. Узгоджена сторонами заявка є невід'ємною частиною даного договору і обов'язкова для виконання сторонами, однак може бути анульована у передбачених договором випадках (п.1.4. договору).
Пунктом 2.1.1. договору сторони погодили надавати перевізнику заявки на організацію перевезення вантажу, що є додатком до цього договору.
Пунктом 2.1.3. договору сторони узгодили своєчасно, в строки, вказані в п.3.3. договору, здійснювати розрахунки з перевізником.
Розрахунки за фактично надані експедиторові послуги з організації вантажних перевезень здійснюються у національній валюті України шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок перевізника. Підтвердженням факту надання послуги є підписаний сторонами оригінал акту приймання-передачі наданих послуг, наданий перевізником експедитору оригінал товарно-транспортного документу встановленого для перевезення зразка, вказаного у заявці, з відмітками вантажовідправника, перевізника, вантажоодержувача та (або) митних органів (п. 3.1. договору).
Відповідно до п.3.2. договору підставою для здійснення оплати послуг перевізника є оригінал рахунку-фактури, наданий останнім в одному екземплярі, оригінал товарно-транспортного документу по відповідній заявці з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу (про прийомку вантажу) та (або) митних органів та оригінали інших документів, що підтверджують узгоджені з експедитором додаткові витрати перевізника, які він поніс в інтересах експедитора з метою виконання даного договору, акт приймання-передачі наданих послуг у двох екземплярах підписаний із боку перевізника та податкові накладні, оформлені у відповідності до діючого податкового законодавства України. Вказані документи мають бути надані не пізніше 5 днів після виконання заявки. Ненадання перевізником повного комплекту вищевказаних документів дає право експедиторові відмовити в здійснені оплати до моменту надання необхідних документів.
Пунктом 3.3. договору погоджено, що строк оплати послуг перевізника складає 10 банківських днів з моменту отримання експедитором повного пакету документів, вказаних у пункті 3.2. цього договору, якщо інше не обумовлено в заявці на перевезення. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку експедитора.
У випадку несвоєчасного здійснення платежів за цим договором винна сторона сплачує потерпілій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно здійсненого платежу за цим договором, за кожну добу прострочення (п.4.10 договору).
Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і до « 31» грудня 2025 року. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 30 (тридцять) календарних днів до терміну припинення його дії, такий договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (п. 9.2. договір).
Сторонами було підписано заявку на перевезення вантажу 24110003 (додаток 1 до договору), відповідно до п. 4 до якої вартість та умови оплати: 122.228,00 грн, термін оплати 10 банківських днів після отримання оригіналів, оплата здійснюється кожен вівторок та четвер. Відповідно до п. 5 дата навантаження 19.11.2024, строк доставки 22.11.2024.
Позивачем було надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 122.228,00 грн, що підтверджується актом надання послуг №746217 від 26.11.2024 (не підписаний з боку відповідача) та товарно-транспортною накладною від 20.11.2024 №120414/587842.
24.03.2025, 26.03.2025 та 24.04.2025 відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги у розмірі 20.228,00 грн, що підтверджується актом звірки (не підписаний з боку відповідача) та платіжними інструкціями №332 від 24.03.2025 на суму 5.228,00 грн, №336 від 26.03.2025 на суму 10.000,00 грн, №417 від 24.04.2025 на суму 5.000,00 грн.
Як у позові зазначає позивач, станом на 30.06.2025 відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати наданих послуг па загальну суму 102.000,00 грн.
Всі необхідні документи згідно договору та заявки були надіслані ТТН 20451067361742 (на адресу відправника та отримувача м. Дніпро, Нова Пошта 63 відділення, +380999654642).
05.06.2025 позивачем було направлено на адресу відповідача лист з проханням оплатити надані послуги у розмірі 105.000,00 грн з доданням документів, а саме: рахунок на оплату №7944 від 26.11.2024, CRM NL 120414/587842, акти надання послуг №746217 від 26.11.2024 -2 екземпляра, податкова накладна №3214851 від 26.12.2024, акти звірки за період 01.01.2024 - 30.04.3036 - 2 екземпляри, довіреність на представника ПрАТ «МХП»
Відправлення листа підтверджується описом вкладення, списком згрупованих відправлень та поштовою квитанцією №0505317712760. Відповідно до інформації з офіційного сайту «Укрпошта» відправлення було повернуто відправнику «за закінченням встановленого терміну зберігання» 21.06.2025.
10.06.2025 позивачем було направлено відповідачу претензію №2 від 10.06.2025 щодо зобов'язання оплатити заборгованість на суму 102.000,00 грн за договором протягом 7 семи днів з моменту отримання даної претензії. Відправлення претензії підтверджується описом вкладення, списком згрупованих відправлень та поштовою квитанцією №0505320153675. Відповідно до інформації з офіційного сайту «Укрпошта» відправлення було повернуто відправнику «за закінченням встановленого терміну зберігання» 28.06.2025.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив стягнення 102.000,00 грн основної заборгованості, 8.737,75 грн пені, 1.143,70 грн трьох процентів річних, 2.075,00 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України (чинному на час виникнення спірних правовідносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором перевезення.
Згідно із ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Відповідно до ч. 2 ст. 306 ГК України суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 ГК України перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Згідно з ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 1.4. договору заявка на перевезення надається перевізнику експедитором передбаченим цим договором шляхом. Перевізник повинен підтвердити своїм підписом та печаткою (за наявності) прийняття заявки до виконання, на умовах, що викладені в ній, або, при неможливості здійснення перевезення на умовах, викладених у заявці, повідомити про відмову від заявки. В підтвердженій заявці перевізник додатково повідомляє експедитору реєстраційні номери транспортного засобу, який буде здійснювати перевезення, а також дані про водія, як того вимагає заявка. Узгоджена сторонами заявка є невід'ємною частиною даного договору і обов'язкова для виконання сторонами, однак може бути анульована у передбачених договором випадках (п.1.4. договору).
Розрахунки за фактично надані експедиторові послуги з організації вантажних перевезень здійснюються у національній валюті України шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок перевізника. Підтвердженням факту надання послуги є підписаний сторонами оригінал акту приймання-передачі наданих послуг, наданий перевізником експедитору оригінал товарно-транспортного документу встановленого для перевезення зразка, вказаного у заявці, з відмітками вантажовідправника, перевізника, вантажоодержувача та (або) митних органів (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 3.2. договору підставою для здійснення оплати послуг перевізника є оригінал рахунку-фактури, наданий останнім в одному екземплярі, оригінал товарно-транспортного документу по відповідній заявці з відмітками вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу (про прийомку вантажу) та (або) митних органів та оригінали інших документів, що підтверджують узгоджені з експедитором додаткові витрати перевізника, які він поніс в інтересах експедитора з метою виконання даного договору, акт приймання-передачі наданих послуг у двох екземплярах підписаний із боку перевізника та податкові накладні, оформлені у відповідності до діючого податкового законодавства України. Вказані документи мають бути надані не пізніше 5 днів після виконання заявки. Ненадання перевізником повного комплекту вищевказаних документів дає право експедиторові відмовити в здійснені оплати до моменту надання необхідних документів.
Пунктом 3.3. договору погоджено, що строк оплати послуг перевізника складає 10 банківських днів з моменту отримання експедитором повного пакету документів, вказаних у пункті 3.2. цього договору, якщо інше не обумовлено в заявці на перевезення. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку експедитора.
Сторонами було підписано заявку на перевезення вантажу 24110003 (додаток 1 до договору) відповідно до п. 4 до якої вартість у умови оплати 122.228,00 грн, термін оплати 10 банківських днів після отримання оригіналів, оплата здійснюється кожен вівторок та четвер. Відповідно до п. 5 дата навантаження 19.11.2024, строк доставки 22.11.2024.
Пунктом 10.5. заявки на перевезення вантажу передбачено, що після завершення перевезення перевізник повинен вислати оригінали документів за адресою: м. Дніпро, Нова Пошта 63 відділення, Іванова Катерина, НОМЕР_1 . Документи для відправки: заявка (2 екземпляра), договір (2 екземпляра), акт виконаних робіт (2 екземпляра), рахунок (1екземпляр), CRM (2 екземпляра). У випадку отримання некоректних документів, або неповного пакету документів оплата не буде реалізована до моменту виправлення помилки.
Всі необхідні документи згідно договору та заявки були надіслані ТТН 20451067361742 від 23.12.2024 (на адресу відправника та отримувача м. Дніпро, Нова Пошта 63 відділення, +380999654642).
Суд встановив, що позивачем було надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 122.228,00 грн, що підтверджується актом надання послуг №746217 від 26.11.2024 (не підписаний з боку відповідача) та товарно-транспортною накладною від 20.11.2024 №120414/587842.
24.03.2025, 26.03.2025 та 24.04.2025 відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги у розмірі 20.228,00 грн, що підтверджується актом звірки (не підписаний з боку відповідача) та платіжними інструкціями №332 від 24.03.2025 на суму 5.228,00 грн, №336 від 26.03.2025 на суму 10.000,00 грн, №417 від 24.04.2025 на суму 5.000,00 грн.
Станом на 30.06.2025 відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати наданих послуг па загальну суму 102.000,00 грн.
05.06.2025 позивачем було направлено на адресу відповідача лист з проханням оплатити надані послуги у розмірі 105.000,00 грн з доданням документів, а саме: рахунку на оплату №7944 від 26.11.2024, CRM NL 120414/587842, акти надання послуг №746217 від 26.11.2024 -2 екземпляра, податкова накладна №3214851 від 26.12.2024, акти звірки за період 01.01.2024 - 30.04.3036 - 2 екземпляри, довіреність на представника ПрАТ «МХП»
Відправлення листа підтверджується описом вкладення, списком згрупованих відправлень та поштовою квитанцією №0505317712760. Відповідно до інформації з офіційного сайту «Укрпошта» відправлення було повернуто відправнику «за закінченням встановленого терміну зберігання» 21.06.2025.
10.06.2025 позивачем було направлено відповідачу претензію №2 від 10.06.2025 щодо зобов'язання оплатити заборгованість на суму 102.000,00 грн по договору протягом 7 семи днів з моменту отримання даної претензії. Відправлення претензії підтверджується описом вкладення, списком згрупованих відправлень та поштовою квитанцією №0505320153675. Відповідно до інформації з офіційного сайту «Укрпошта» відправлення було повернуто відправнику «за закінченням встановленого терміну зберігання» 28.06.2025.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
В порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором №202411000174225 з організації перевезень вантажів від 18.11.2024 та заявкою на перевезення вантажу №24110003 від 18.11.2024 відповідачем не було здійснено оплати вартості наданих позивачем послуг в повному обсязі, за таких обставин, на день звернення з цим позовом за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 102.000,00 грн.
Позивач виконав умови договору про перевезення №ПР-000130/2021 та заявки на перевезення №1000 від 25.06.2021.
Позивачем було надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 122.228,00 грн, що підтверджується актом надання послуг №746217 від 26.11.2024 (не підписаний з боку відповідача) та товарно-транспортною накладною від 20.11.2024 №120414/587842.
Акт відповідачем не підписаний, проте суд визнає його належним доказом у справі з огляду на таке.
Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Таких висновків також дотрималася і об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховний Суд у справі №911/1981/20 від 05.10.2023.
У постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд також зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Така ж правова позиція висвітлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.
24.03.2025, 26.03.2025 та 24.04.2025 відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги у розмірі 20.228,00 грн, що підтверджується актом звірки (не підписаний з боку відповідача) та платіжними інструкціями №332 від 24.03.2025 на суму 5.228,00 грн, №336 від 26.03.2025 на суму 10.000,00 грн, №417 від 24.04.2025 на суму 5.000,00 грн.
Станом на 30.06.2025 відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати наданих послуг па загальну суму 102.000,00 грн.
Отже, факт доставки пред'явленого до перевезення вантажу в пункт призначення визнається підтвердженим.
Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4 заявки на перевезення вантажу 24110003 визначено, що вартість у умови оплати 122.228,00 грн, термін оплати 10 банківських днів після отримання оригіналів, оплата здійснюється кожен вівторок та четвер. Відповідно до п. 5 дата навантаження 19.11.2024, строк доставки 22.11.2024.
Всі необхідні документи згідно договору та заявки були надіслані ТТН 20451067361742 від 23.12.2024 (на адресу відправника та отримувача м. Дніпро, Нова Пошта 63 відділення, +380999654642).
24.03.2025, 26.03.2025 та 24.04.2025 відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги у розмірі 20.228,00 грн, що підтверджується актом звірки (не підписаний з боку відповідача) та платіжними інструкціями №332 від 24.03.2025 на суму 5.228,00 грн, №336 від 26.03.2025 на суму 10.000,00 грн, №417 від 24.04.2025 на суму 5.000,00 грн, чим відповідач додатково підтвердив прийняття наданих послуг.
Отже, строк оплати транспортних послуг, які надано позивачем, є таким, що настав.
В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Господарський суд встановив відсутність доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 102.000,00 грн.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги усе наведене в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.10. договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасного здійснення платежів за цим договором винна сторона сплачує потерпілій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно здійсненого платежу за цим договором, за кожну добу прострочення.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 24.03.2025 до 30.06.2025 на загальну суму 8.737,75 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 24.03.2025 до 30.06.2025 на загальну суму 1.143,70 грн та за загальний період прострочення з березня 2025 року до червня 2025 року на загальну суму 2.075,00 грн.
Здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних, суд встановив, що розмір трьох процентів річних за ним складає 844,35 грн.
Відтак, в частині вимог про стягнення 299,35 грн трьох процентів річних слід відмовити.
Здійснивши власний перерахунок пені, суд встановив, що розмір пені за ним складає 8.725,01 грн.
Відтак, в частині вимог про стягнення 12,74 грн пені слід відмовити.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його арифметично вірним та таким, який і підлягає стягненню з відповідача.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних та пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 844,35 грн трьох процентів річних та 8.725,01 грн пені згідно з розрахунком суду, а позовні вимоги про стягнення 2.075,00 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2.415,86 грн з урахуванням того, що 99,73% позовних вимог позивача визнано судом такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Холоденко-Мазниці Анастасії Романівни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства "МХП" (01609, Київська область, Обухівський район, місто Миронівка, вул. Елеваторна, будинок 1; ідентифікаційний код 25412361) 102.000,00 грн (сто дві тисячі грн 00 к.) основної заборгованості, 8.725,01 грн (вісім тисяч сімсот двадцять п'ять грн 01 к.) пені, 844,35 грн (вісімсот сорок чотири грн 35 к.) трьох процентів річних, 2.075,00 грн (дві тисячі сімдесят п'ять грн 00 к.) інфляційних втрат, 2.415,86 грн (дві тисячі чотириста п'ятнадцять грн 86 к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 299,35 грн трьох процентів річних та 12,74 грн пені) відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк