вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3422/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/3422/25
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 26.06.2025 за вих. №б/н до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) про стягнення 11.401,91 грн, з яких: 2.762,92 грн трьох процентів річних, 8.638,99 грн інфляційних втрат.
Позивач просить розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, судові витрати стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3422/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2025.
Ухвалою від 27.06.2025 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу надати до господарського суду докази направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Через підсистему "Електронний суд" 30.06.2025 від позивача надійшла заява від 30.06.2025 за вих. №б/н про усунення недоліків, до якої останній додав докази направлення відповідачу копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Ухвалою від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи прийнято здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Через підсистему “Електронний суд» 22.07.2025 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог про стягнення 11.401,91 грн, з яких: 2.762,92 грн трьох процентів річних, 8.638,99 грн інфляційних втрат відмовити у стягненні інфляційних втрат в повному обсязі, а у стягненні 3% річних відмовити в частині стягнення 2.737,76 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 по справі № 904/5961/23 залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025, позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 47.114,52 грн плати за користування вагонами, 2.437,68 грн збору за зберігання вантажу, 2.684,00 грн судового збору.
Після набрання судовим рішенням законної сили відповідач у добровільному порядку платіжним дорученням №4500008748 від 02.04.2025 сплатив борг у розмірі 49.552,20 грн, який складається з плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Філія «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» переліком №2558012 від 02.04.2025 відобразила в особовому рахунку відповідача кошти, що надійшли, як оплату спірних сум плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Однак, а думку позивача, неправомірні дії відповідача призвели до порушення з його боку строку виконання грошового зобов'язання за договором, а тому він має сплатити позивачу три проценти річних та інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач заперечує твердження позивача про прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки ототожнення строку підписання накопичувальних карток і строку оплати послуг є помилковим.
Відповідно до п. 4.2 Договору № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 оплата здійснюється шляхом попередньої оплати, а належним виконанням зобов'язання є саме факт зарахування коштів на спеціальний рахунок перевізника. Тобто, зобов'язання вважається виконаним до моменту надання послуг, а не після підписання документів.
Позивач не враховує, що датою виникнення зобов'язання не є дата підписання накопичувальних карток, яка має бути здійснена протягом 2 робочих днів після закінчення звітного періоду. Тож помилково розраховувати строк прострочення саме з моменту підписання карток або на підставі їх не підписання.
Частина 2 ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач, стосується нарахування інфляційних втрат та 3% річних лише за умови прострочення виконання грошового зобов'язання, чого у даному випадку не було. Більше того, договір не містить умов щодо строку оплати у разі відмови від підписання документів чи наявності спору щодо обсягу або якості послуг, що додатково унеможливлює прострочення.
Порядок розрахунків, затверджений наказом Мінтрансу № 644 від 21.11.2000, також передбачає попередню оплату за перевезення вантажів. В облікових документах (накопичувальних картках) допускається підпис із застереженнями. У разі виникнення спору списання коштів з особового рахунку не допускається, а спір вирішується в судовому чи претензійному порядку.
У справі № 904/5961/23 суд дійшов висновку, що між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Тому стягнення здійснювалось у судовому порядку за позовом залізниці.
Рішення, яке набрало законної сили 26.03.2025, було виконане відповідачем 02.04.2025, що свідчить про прострочення в межах 6 днів (з 27.03 по 01.04.2025 включно).
Щодо інфляційних втрат, практика Верховного Суду свідчить, що за прострочення тривалістю >15 днів заборгованість не підлягає компенсації інфляційних втрат. Таким чином, нарахування інфляції є безпідставним.
Нарахування 3% річних також здійснене неправомірно, оскільки за 6 днів сума складає лише 24,44 грн, у той час як позивач заявив 2.762,92 грн. Таким чином, понад 2.700,00 грн були нараховані безпідставно та мають бути відхилені.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: правомірного нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Суд встановив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 у справі № 904/5961/23 встановлені такі обставини.
20.03.2020 між Регіональною філією «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та Приватним акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» було укладено договір № ПР/М-20240/НЮдч «Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Інгулець регіональної філії «Придніпровська залізниця» (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець ДП "Придніпровська залізниця" стрілкою № 5 до продовження станційної колії № 3 та стрілкою № 23 до продовження станційної колії № 2.
Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.
Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", які встановлено на продовженні колії № 3 біля вхідного сигналу "НІ", на продовженні колії № 2 біля вхідного сигналу "НІІ".
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 50624,66 погонних метрів (п. 2 договору).
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії (п. 4 договору).
Відповідно до п. 5 договору здавання вагонів для під'їзної колії здійснюється за повідомленнями, які передає прийомоздавальник станції Інгулець за телефоном прийомоздавальнику зміни залізничного цеху ПАТ "ІнГЗК" не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у "Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження" форми ГУ-2.
Згідно з п. 6 договору вагони для під'їзної колії власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій № 1, 2, 3, IV, 5, 6, 7, 8, 9, 10 станції Інгулець за вказівкою чергового по станції Інгулець, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Пунктом 8 договору передбачено, що про готовність вагонів до відправлення з під'їзної колії прийомоздавальник зміни залізничного цеху ПАТ "ІнГЗК" повідомляє за телефоном прийомоздавальника станції примикання Інгулець залізниці не пізніше, ніж за одну годину до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з подальшим наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.
Середньодобова переробна спроможності за основними вантажними фронтами наведена у додатку 1 до договору. Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 10 договору).
За умовами п. 11 договору для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів 12,0 год.
Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (п. 13 договору).
Відповідно до п. 14 договору, власник колії сплачує залізниці:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦД".
Пунктом 15 договору передбачено, що власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.
Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.
Згідно з пунктом 19 договору одностороння відмова від виконання договору і одностороння зміна його умов не допускаються. Розірвання договору або зміна умов можуть мати місце за згодою сторін, які уклали договір, а в разі недосягнення згоди - за рішенням господарського суду.
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 01.04.2020 по 31.03.2025 включно (пункт 21 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 4 від 20.09.2021).
Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
У травні 2023 року за накладними на адресу відповідача прийнято до перевезення порожні власні вагони зі станцією призначення - Інгулець, а саме: № 001236, 013048, 013053, 013055, 013056, 013057, 20692, 20826, 37030, 37031, 37032, 40229, 40232, 40234, 40239, 40249, 40386, 294918, 41020892, 41108135, 41108143, 40611, 4061140614, 40615, 40616, 40620, 40622, 40623, 40627, 40672, 40673. 40674, 40675, 40676, 40677, 40678, 40679, 40680, 40682, 40684, 40685, 40686, 40687, 40688. 40689, 40690, 40691, 40692, 40693, 40694, 46800512, 40612, 40613, 40617, 40618. 40624, 40626, 40681, 40683. 013047, 013065, 013066. 013067, 013105, 40055, 40056, 40059, 40631, 40632, 40633, 40763, 40764. 40768, 40769, 40770, 40771. 40772, 40773, 40774. 40782, 40775, 40781, 40783, 40786, 40057, 40058, 40630, 40765. 40766, 40767, 40776, 40777, 40778, 40780, 40784, 40785, 013058, 40621 (арк. 49-148 том 1).
Як вбачається з актів ф. ГУ-23 станції Інгулець №233, №242, №256, №257, №258, №259 (арк. 38-43, том 1), відповідачем несвоєчасно забиралися вагони з колій станції Інгулець, що призвело до їх зайнятості та скупчення.
Зазначені акти складені після закінчення затримки вагонів, в них, відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами, вказано час початку та закінчення затримки вагонів, їх номери, акти засвідчені підписами представників як залізниці так і вантажоотримувача, при цьому, вантажоотримувачем вказані акти підписані з застереженнями, а саме:
- акт №233 містить застереження щодо непогодження у зв'язку з тим, що вагони пред'явлені з порушенням договору, згідно п. 7 якого вагони здаються на під'їдні колії відповідача в тій кількості, яв якій прибули. Прибуло 54 пв, пред'явлено 22 пв.;
- акт №242 містить застереження про те, що у відповідача немає можливості приймати на під'їзну колію відповідача через забезпечення порожніми вагонами понад переборну спроможність під'їзних колій відповідача; відповідно до листа ЦМ-13/693 від 05.04.2022 до часу користування вагонами не повинен включатись час дії комендантської години;
- акт №256 містить застереження щодо непогодження у зв'язку з тим, що о 03:05 вагони були переформовані на 4 колію, на якій на той час проводились маневрові роботи. Огородження з 4 колії знято о 06:55;
- акт №257 містить застереження щодо непогодження у зв'язку з тим, що вагони пред'явлені з порушенням договору, згідно п.7 якого вагони здаються на під'їдні колії відповідача в тій кількості, в якій прибули. Прибуло 53 пв, пред'явлено 25 пв.;
- акт №258 містить застереження щодо непогодження у зв'язку з тим, що у відповідача немає можливості забрати 1 пв., тому що він виставлений на зайняту колію і прикріплений 33 пв, які вже були актовані раніше;
- акт №259 містить застереження щодо непогодження у зв'язку з тим, що у відповідача немає можливості забрати 12 пв., тому що вони виставлені на зайняту колію і прикриті 34 пв, які вже були актовані раніше.
У книзі повідомлень форми ДУ-47 ст. Інгулець наявні усі записи, як про запланований час подачі вагонів, так і про представників відповідача, що прийняли повідомлення (арк.44-48, том 1).
На підставі актів станцією Інгулець заведені накопичувальні картки ф. ФДУ-92 № 21059004, № 21059002, № 21059003, (арк. 31-33 том 1), в яких відображено збір за зберігання вантажу на загальну суму 2.437,68 грн (з без ПДВ).
Станцією призначення Інгулець розраховано плату за користування вагонами за відомостями плати ф. ГУ-46 № 15059033, № 16059034, № 21059035 (арк. 24-30, том 1) на загальну суму 47.114,52 грн (з ПДВ).
Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та були є предметом спору у справі №904/5961/23.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 у справі № 904/5961/23 позов задоволено. Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 47.114,52 грн плати за користування вагонами, 2.437,68 грн збору за зберігання вантажу, 2.684,00 грн судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 у справі № 904/5961/23 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 у справі № 904/5961/23 залишено без змін.
18.04.2025 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024, залишеного без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025, які набрали законної сили 26.03.2025, видано наказ.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач вказує, що відповідач у добровільному порядку платіжним дорученням №4500008748 від 02.04.2025 сплатив борг у розмірі 49.552,20 грн, який складається з плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Філія «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» переліком №2558012 від 02.04.2025 відобразила в особовому рахунку відповідача кошти, що надійшли, як оплату спірних сум плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач нарахував на заборгованість, яка встановлена судовим рішенням у справі № 904/5961/23, а саме 2.762,92 грн трьох процентів річних, 8.637,99 грн інфляційних втрат, які просить стягнути з відповідача.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 2.762,92 грн трьох процентів річних, 8.638,99 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 у справі № 904/5961/23 позов задоволено. Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 47.114,52 грн плати за користування вагонами, 2.437,68 грн збору за зберігання вантажу, 2.684,00 грн судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 у справі № 904/5961/23 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 у справі № 904/5961/23 залишено без змін.
18.04.2025 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024, залишеного без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025, які набрали законної сили 26.03.2025, видано наказ.
Позивач вказує, що відповідач у добровільному порядку платіжним дорученням №4500008748 від 02.04.2025 сплатив борг у розмірі 49.552,20 грн, який складається з плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Філія «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» переліком №2558012 від 02.04.2025 відобразила в особовому рахунку відповідача кошти, що надійшли, як оплату спірних сум плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Таким чином, виникнення у відповідача (замовника) обов'язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024, яке набрало законної сили 26.03.2025.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень статті 625 Цивільного кодексу України позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 17.05.2023 до 01.04.2025 на загальну суму 2.762,92 грн
Позивач нарахував інфляційні втрати за період з червня 2023 року по березень 2025 року на загальну суму 8.638,99 грн.
Відповідач надав свій контррозрахунок, відповідно до якого прострочення існувало в період з 27.03.2025 до 01.04.2025, тобто 6 календарних днів, тобто позивачем надлишково нараховано 3% річних в розмірі 2.762,92 - 24,44 = 2.737,76 грн. Інфляційні втрати нарахуванню не підлягають.
Суд зазначає що, оскільки обов'язок з оплати спірних сум за цими документами виник у відповідача з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 року у справі № 904/5961/23, обґрунтованим періодом нарахування інфляційних втрат і 3% річних, з урахуванням меж позовних вимог, є період з 27.03.2025 по 01.04.2025 та з березня по квітень 2025 року відповідно.
Оскільки прострочення існувало всього 6 днів (з 27.03.2025 до 01.04.2024) інфляційні втрати за березень - квітень 2025 року нарахуванню не підлягають.
Відтак, в частині вимог про стягнення 8.638,99 грн інфляційних втрат слід відмовити.
Здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних, суд встановив, що розмір трьох процентів річних за ним складає 24,44 грн.
Відтак, в частині вимог про стягнення 2.738,48 грн трьох процентів річних слід відмовити.
За усталеною судовою практикою, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 904/2543/22, 18.09.2020 у справі №908/1795/19, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними й допустимими доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
При цьому настання строку виконання зобов'язання з оплати послуг не входить до предмета доказування, що зумовлено особливостями нормативного регулювання оплати послуг залізниці.
За вказаних обставин, з огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у відповідача (замовника) обов'язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2024 по справі №904/5961/23, яке набрало законної сили 26.03.2025.
Аналогічні висновки викладені у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2025 у справі № 904/1561/25, від 03.12.2024 у справі №904/256/24 (щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат з дня набрання чинності рішенням про стягнення плати за користування вагонами).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних доказів на підтвердження своїх доводів відповідач суду не надав.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 4,84 грн з урахуванням того, що 0,2% позовних вимог позивача визнано судом такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50064, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛ. РУДНА, будинок 47; ідентифікаційний код 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) 24,44 грн (двадцять чотири грн 44 к.) трьох процентів річних, 4,84 грн (чотири грн 84 к.) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 2.738,48 грн трьох процентів річних та 8.638,99 грн інфляційних втрат) відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк