вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.09.2025м. ДніпроСправа № 904/2260/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/2260/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОСІВСЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ"
про стягнення заборгованості,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Товариство з обмеженою відповідальністю "НОСІВСЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 06.05.2025 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" (далі - відповідач) про стягнення 83.403,73 грн заборгованості.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2260/25 визначено суддю СКРИННІКОВУ Наталію Сергіївну, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025.
Ухвалою від 14.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Розпорядженням керівника апарату від 02.07.2025 №218 було призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи, суддю Скриннікову Н.С. звільнено з посади.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2260/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025.
Ухвалою від 07.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Згідно інформації, що міститься в системі Діловодство спеціалізованого суду, документ в електронному вигляді "Ухвала, що НЕ оскаржується" від 07.07.2025 у справі №904/2260/25 (суддя Дупляк Степан Анатолійович) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Тенегія" до його електронного кабінету. Документ доставлено до електронного кабінету: 07.07.2025 о 20:54, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 надсилалася відповідачу на адресу: 51400, Дніпропетровська область, Павлоградський район, місто Павлоград, вул. Соборна, будинок 99, за трек-номером 0610267794653.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 16.07.2025 з відміткою пошти “адресат відсутній за вказаною адресою» 15.07.2025.
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою “відмова від отримання».
Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Більш того, обов'язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).
Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.
Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Суд звертає увагу, що відповідач є фізичною особою - підприємцем, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв'язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2025 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Так, суд встановив, що ухвала від 07.07.2025 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про закінчення терміну зберігання, а саме 15.07.2025.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 07.07.2025 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву тривав до 30.07.2025.
Станом на дату винесення рішення відзив не подано.
Ухвалою від 08.08.2025 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу надати публічний договір ПК від 15.10.2022 та докази оплати поставленого товару (платіжні інструкції, виписки тощо) у сумі 44.045,00 грн (рахунку-фактури №0001/1049797 від 04.11.2024 на суму 19.800,00 грн та рахунку-фактури №0001/1525335 від 07.12.2023 на суму 25.245,00 грн).
Через систему "Електронний суд" 13.08.2025 від позивача надійшла заява від 13.08.2025 за вих. №б/н про усунення недоліків, до якої останній долучив платіжні інструкції від 08.12.2023 №951 на суму 25.245,00 грн та від 08.12.2023 №952 на суму 19.800,00 грн.
Також позивач надав пояснення у заяві де зазначив, що рахунок-фактура №0001/1049797 від 04.11.2024 на суму 5.199,00 грн було сплачено 07.11.2024, та підтверджується відповідною платіжною інструкцією №1047, яка міститься матеріалах справи. Через нестабільну роботу інтернету під час подачі позовної заяви через підсистему "Електронний суд" платіжні інструкції №951 від 08.12.2023 на підтвердження сплати за рахунком-фактурою від 07.12.2023 №0001/1525335 на суму 25.245,00 грн та №952 від 08.12.2023 на підтвердження сплати за рахунком-фактурою від 07.12.2023 №000/1207522 на суму 19.800,00 грн не було долучено до позовної заяви, в зв'язку із чим позивач надає відповідні платіжні інструкції. Разом з тим, відповідно до первинних бухгалтерських документів (рахунків-фактур, видаткови накладних) долучених до позовної заяви, сторонами зазначено, що підставою для складання відповідного документу є усний публічний договір кожний рахунок-фактура за своєю суттю є договором укладеним сторонами у спрощений спосіб, за таких підстав позивач фактично позбавлений можливості надати усний публічний договір, у конкретному випадку сторони оформлювали свої господарські правовідносини шляхом укладання договору у спрощений спосіб через оформлення первинних бухгалтерських документів, які містяться в матеріалах справи.
Суддя Дупляк С.А. з 11.08.2025 по 22.08.2025 перебував у відпустці, у зв'язку з чим клопотання позивача від 13.08.2025 було розглянуто 28.08.2025.
Ухвалою від 28.08.2025 продовжено розгляд справи №904/2260/25.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо поставки попередньо оплаченого товару.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзив на позов не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладання договору; оплати товару; поставки товару; наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості та нарахованих на неї трьох процентів річних та інфляційних втрат; правомірності заявлених позовних вимог.
Суд встановив, що між позивачем та відповідачем досягнуто домовленості щодо поставки товару (паливно-мастильних матеріалів).
Асортимент, кількість (обсяг) та ціна за відповідну одиницю виміру паливно-мастильні матеріали, визначається у рахунках, як і оплата товару здійснюється позивачем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити відповідача.
Відповідач у строк не більше 2-х банківських днів з дня надходження коштів за паливно-мастильні матеріали на поточний рахунок (в повному обсязі за відповідним рахунком) відповідача забезпечити поповнення основної паливної картки позивача.
Відповідач виставив позивачу рахунки на оплату у сумі 632.673,90 грн, а саме:
- рахунок-фактура № 0001/10497979 від 04.11.2024 на суму 5.199,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1207522 від 07.12.2023 на суму 19.800,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1218573 від 31.07.2024 на суму 20.196,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1252322 від 04.03.2024 на суму 19.200,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1254765 від 01.07.2024 на суму 19.996,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1255858 від 17.06.2024 на суму 19.996,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1286644 від 30.10.2023 на суму 27.030,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1360199 від 26.08.2024 на суму 20.196,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1371583 від 02.01.2024 на суму 18.600,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1414377 від 04.11.2024 на суму 18.996,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1437350 від 08.07.2024 на суму 5.885,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1444796 від 23.09.2024 на суму 20.196,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1448914 від 03.09.024 на суму 5.199,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1469307 від 01.02.2024 на суму 18.600,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1525335 від 07.12.2023 на суму 25.245,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1525335 від 07.12.2023 на суму 25.245,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1532447 від 03.06.2024 на суму 26.010,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1532447 від 03.06.2024 на суму 26.010,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1561615 від 11.09.2024 на суму 20.196,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1618945 від 03.09.2024 на суму 20.196,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1624828 від 02.10.2024 на суму 10.917,90 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1658020 від 07.11.2024 на суму 18.396,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1664683 від 01.04.2024 на суму 20.000,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1736276 від 02.10.2024 на суму 40.392,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1744671 від 01.05.2024 на суму 20.100,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1795964 від 01.04.2024 на суму 25.500,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1795964 від 01.04.2024 на суму 25.500,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1832729 від 22.05.2024 на суму 26.010,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1835219 від 01.02.2024 на суму 23.715,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1843041 від 03.06.2024 на суму 19.996,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1843041 від 03.06.2024 на суму 19.996,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1848102 від 04.03.2024 на суму 24.480,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1850980 від 02.12.2024 на суму 19.196,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1850980 від 02.12.2024 на суму 19.196,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1875101 від 13.11.2023 на суму 21.200,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1885768 від 31.07.2024 на суму 11.235,00 грн;
- рахунок-фактура № 0001/1937719 від 24.10.2023 на суму 20.800,00 грн;
Позивач здійснив повну оплату за товар, що підтверджується платіжними інструкціями у розмірі 632.673,90 грн, а саме:
- платіжна інструкція № 9 від 08.01.2024 на суму 18.600,00 грн;
- платіжна інструкція № 58 від 19.06.2024 на суму 19.996,00 грн;
- платіжна інструкція № 62 від 02.02.2024 на суму 23.715,00 грн;
- платіжна інструкція № 63 від 02.02.2024 на суму 18.600,00 грн;
- платіжна інструкція № 128 від 28.08.2024 на суму 20.196,00 грн;
- платіжна інструкція № 157 від 04.10.2024 на суму 40.392,00 грн;
- платіжна інструкція № 159 від 04.10.2024 на суму 10.919,90 грн;
- платіжна інструкція № 201 від 13.03.2024 на суму 24.480,00 грн;
- платіжна інструкція № 202 від 13.03.2024 на суму 19.200,00 грн;
- платіжна інструкція № 211 від 15.11.2023 на суму 21.200,00 грн;
- платіжна інструкція № 345 від 03.04.2024 на суму 25.500,00 грн;
- платіжна інструкція № 346 від 03.04.2024 на суму 20.000,00 грн;
- платіжна інструкція № 468 від 03.05.2024 на суму 20.100,00 грн;
- платіжна інструкція № 572 від 24.05.2024 на суму 26.010,00 грн;
- платіжна інструкція № 619 від 07.06.2024 на суму 19.996,00 грн;
- платіжна інструкція № 618 від 07.06.2024 на суму 26.010,00 грн;
- платіжна інструкція № 708 від 03.07.2024 на суму 19.996,00 грн;
- платіжна інструкція № 741 від 10.07.2024 на суму 5.885,00 грн;
- платіжна інструкція № 791 від 02.08.2024 на суму 11.235,00 грн
- платіжна інструкція № 790 від 02.08.2024 на суму 20.196,00 грн;
- платіжна інструкція № 862 від 03.11.2023 на суму 20.800,00 грн;
- платіжна інструкція № 861 від 03.11.2023 на суму 27.030,0 грн;
- платіжна інструкція № 880 від 04.09.2024 на суму 20.196,00 грн;
- платіжна інструкція № 881 від 04.09.2024 на суму 5.199,00 грн;
- платіжна інструкція № 931 від 13.09.2024 на суму 20.196,00 грн;
- платіжна інструкція № 959 від 25.09.2024 на суму 20.196,00 грн;
- платіжна інструкція № 1047 від 07.11.2024 на суму 5.199,00 грн;
- платіжна інструкція № 1046 від 07.11.2024 на суму 18.996,00 грн;
- платіжна інструкція № 1064 від 08.11.2024 на суму 18.396,00 грн;
- платіжна інструкція № 1145 від 04.12.2024 на суму 19.196,00 грн;
- платіжна інструкція № 951 від 08.12.2023 на суму 25.245,00 грн;
- платіжна інструкція № 952 від 08.12.2023 на суму 19.800,00 грн;
Сторонами підписано та скріплено печатками видаткові накладні на загальну суму 549.270,17 грн, а саме:
- видаткова накладна №0001/1001501 від 31.05.2024 на суму 59.703,21 грн;
- видаткова накладна №0001/1001878 від 30.06.2024 на суму 46.721,19 грн;
- видаткова накладна №0001/1002145 від 31.07.2024 на суму 57.507,03 грн;
- видаткова накладна №0001/1002577 від 31.08.2024 на суму 53.877,56 грн;
- видаткова накладна №0001/1002874 від 30.09.2024 на суму 55.710,96 грн;
- видаткова накладна №0001/1003299 від 31.10.2024 на суму 39.908,65 грн.
- видаткова накладна №0001/1003654 від 30.11.2024 на суму 32.593,60 грн
- видаткова накладна №0001/1003887 від 31.12.2024 на суму 16.180,69 грн.
- видаткова накладна №0001/1000129 від 31.01.2024 на суму 29.273,92 грн;
- видаткова накладна №0001/1000147 від 31.12.2023 на суму 29.378,00 грн;
- видаткова накладна №0001/1000365 від 30.11.2023 на суму 7.908,66 грн;
- видаткова накладна №0001/1000543 від 29.02.2024 на суму 46.287,98 грн;
- видаткова накладна №0001/1000768 від 31.03.2024 на суму 38.096,30 грн;
- видаткова накладна №0001/1001111 від 30.04.2024 на суму 36.122,42 грн.
Рахунки-фактури були оплачені позивачем у повному обсязі у розмірі 632.673,90 грн.
Однак, в період з 30.11.2023 по 05.05.2025 відповідачем було поставлено товар на загальну суму 549.270,17 грн.
У зв'язку із чим, на дату подання заяви відповідачем не поставлено (відпущено) товару на здійснену попередню оплату, а тому у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 83.403,73 грн.
01.04.2025 позивач надіслав відповідачу лист за вих. №14-06/69 з вимогою в семиденний строк передати у власність замовника товар на суму 83.403,73 грн повернення не використаних коштів, що були перераховані за дизельне паливо позивачем. Направлення листа-вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення від 01.04.2025 та потовою накладною №1710002402972.
Відповідач свої зобов'язання з поставки не виконує, заборгованість за неотриманими паливно-мастильними матеріалами складає 83.403,73 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення 83.403,73 грн заборгованості.
Право вимоги вказаної заборгованості позивач набув в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки оплаченого позивачем товару.
Статтями 202, 203, 205 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно зі ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 642 ЦК України регламентовано, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду.
Проаналізувавши наявні у справі докази, а саме видаткові накладні на загальну суму 549.270,17 грн, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами укладений договір у спрощений спосіб.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 ГК України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України та ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 ЦК України).
На виконання умов укладеного між сторонами усного договору відповідач виставив позивачу рахунки на оплату у сумі 632.673,90 грн.
Позивач здійснив повну оплату за товар, що підтверджується платіжними інструкціями у розмірі 632.673,90 грн.
Сторонами підписано та скріплено печатками видаткові накладні на загальну суму 549.270,17 грн.
Рахунки-фактури були оплачені позивачем у повному обсязі у розмірі 632.673,90 грн.
Однак, в період з 30.11.2023 по 05.05.2025 відповідачем було поставлено товар на загальну суму 549.270,17 грн.
У зв'язку із чим, на дату подання заяви відповідачем не поставлено (відпущено) товару на здійснену попередню оплату, а тому у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 83.403,73 грн.
Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, положення якої застосовуються до договору поставки в силу приписів ч. 2 ст. 712 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.
В силу приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За приписами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Укладений сторонами у спрощений спосіб договір поставки, не містить умов щодо строку передачі товару.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
01.04.2025 позивач надіслав відповідачу лист за вих. №14-06/69 з вимогою в семиденний строк передати у власність замовника товар на суму 83.403,73 грн повернення не використаних коштів, що були перераховані за дизельне паливо позивачем. Направлення листа-вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення від 01.04.2025 та потовою накладною №1710002402972.
За інформацією, що міститься на офіційному сайті «Укрпошта» лист-претензію відповідач отримав 08.04.2025.
Отже, в силу приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, такий обов'язок мав бути виконаний відповідачем у строк до 15.04.2025 включно.
Відповідач свої зобов'язання з поставки не виконав, заборгованість за неотриманими паливно-мастильними матеріалами у сумі 83.403,73 грн не повернув.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Доказів поставки товару або повернення коштів позивачу відповідачем не надано.
Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 83.403,73 грн є доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
З підстав викладеного, з огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 83.403,73 грн, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому частиною першою цієї статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Водночас, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.
Аналогічні правові позиції містяться в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.01.2023 у справі №905/1977/21, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №906/1091/23, постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №263/4787/15-ц.
Позовна заява у справі №904/1423/25 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом 0,8, що становить 2.422,40 грн, який, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Крім цього, господарський суд вважає за доцільне надати роз'яснення щодо повернення сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви, у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином у позивача наявна можливість повернути судовий збір у загальному розмір 605,60 грн (3.028,00 грн - 2.422,40 грн).
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" (51400, Дніпропетровська область, Павлоградський район, місто Павлоград, вул. Соборна, будинок 99; ідентифікаційний код 44604267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОСІВСЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО" (17100, Чернігівська область, Ніжинський район, місто Носівка, вул. Київська, будинок 9; ідентифікаційний код 00957838) 83.403,73 грн (вісімдесят три тисячі чотириста три грн 73 к.) заборгованості, 2.422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 к.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк