вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.09.2025м. ДніпроСправа № 904/4321/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (м. Дніпро)
до Фізичної особи - підприємця Дашян Роберта Артемовича (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за кредитним договором № N20.06.0000000938 від 24.12.2024 у загальному розмірі 110 281 грн. 71 коп.
Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Дашян Роберта Артемовича (далі - відповідач) заборгованість за кредитним договором № N20.06.0000000938 від 24.12.2024 у загальному розмірі 110 281 грн. 71 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 93 771 грн. 08 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
- 5 659 грн. 49 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами;
- 2 625 грн. 45 коп. - загальний залишок заборгованості за винагородою;
- 2 225 грн. 69 коп. - пеня;
- 1 000 грн. 00 коп. - штраф (фіксована складова);
- 5 000 грн. 00 коп. - штраф (змінна складова).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № N20.06.0000000938 від 24.12.2024 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів за його користування, а також винагороди за кредитне обслуговування. Так, відповідно до договору відповідачу було надано строковий кредит із відповідним графіком погашення, проте відповідач за умовами договору свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 110 281 грн. 71 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 06.08.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом слід зазначити таке.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою, фізичною особою - підприємцем документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою та фізичною особою - підприємцем для забезпечення комунікації та зв'язку із ними зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вулиця Молодіжна, будинок 18, квартира 2, м. Дніпро, 49033, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.47).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Слід відзначити, що поштове відправлення на офіційну адресу відповідача - пр. Миру, будинок 12, квартира 154, м. Дніпро, 49000, в якому містилася ухвала суду від 06.08.2025, було повернуто за зворотною адресою з довідкою Акціонерного товариства "Укрпошта" форми 20 від 27.08.2025 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.47-51).
З цього приводу суд зазначає наступне.
Судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
Враховуючи все вищевикладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу, фізичну особу - підприємця, фізичну особу.
Відповідно до пунктів 82, 83 Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
При цьому відповідно до частин 6, 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 06.08.2025 вважається врученою відповідачу у паперовому вигляді 21.08.2025 (а.с.51).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
Згідно з пунктом 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.
Відповідно до пунктів 82, 83 Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Враховуючи все вищевикладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на учасників судового процесу.
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Слід відзначити, що інших засобів зв'язку з відповідачем Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріали справи не містять.
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв'язку з відповідачем.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 06.08.2025 (hhttps://reyestr.court.gov.ua/Review/129374253) надіслано судом 06.08.2025, зареєстровано в реєстрі 07.08.2025 та забезпечено надання загального доступу 08.08.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 06.08.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену вище дату вручення ухвали суду у паперовому вигляді відповідачу (21.08.2025, а.с.52), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву було 05.09.2025.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий тиждень господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 08.09.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідачки не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідачка не скористалася своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 06.09.2025, а строк розгляду даної справи закінчується 06.10.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням кредитного договору, умови надання та повернення кредиту, факт надання кредитних коштів, строк користування кредитними коштами та їх розмір, настання строку повернення кредиту чи його частини, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, а також винагороди, наявність підстав для стягнення пені та штрафу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як убачається з матеріалів справи, 24.12.2024 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (далі - Банк, кредитор, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Дашян Робертом Артемовичем (далі - позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №N20.06.0000000938 (далі - договір, а.с. 9-16).
У пунктах 6.1. та 6.2. договору сторони визначили, що договір вважається укладеним з моменту підписання шляхом накладення електронного підпису усіма його сторонами в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Електронні довірчі послуги". Договір у частині пункту 4.4 договору набуває чинності з моменту підписання договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах, зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.
Судом встановлено, що вказаний договір підписаний обома сторонами за допомогою кваліфікованого електронного підпису, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Також суд звертає увагу, що статтею 207 Цивільного кодексу України передбачено можливість використання електронного підпису при укладенні правочину в письмовій формі.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 3 статті 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Стаття 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначає наступні поняття:
- електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис;
- кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа;
- перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними.
Укладений між сторонами кредитний договір №N20.06.0000000938 від 24.12.2024 (далі - договір), з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами договору від 24.12.2024 та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Так, згідно з пунктом 1.1. договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з пунктом А.1. договору, з лімітом та на цілі, зазначені у пункті А.2 договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці пункту 2.1.2 договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни. Строковий кредит (далі - "кредит") надається банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника та/або шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника за цільовим призначенням, відповідно до пункту А2 договору.
Відповідно до пункту 1.2. договору термін повернення кредиту зазначений у пункті А.3 договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з пунктами А.12, 2.3.2, 2.4.1 договору.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що усі істотні умови кредитування наведені у розділі А договору - "Істотні умови кредитування".
Розділом А договору визначені, зокрема, наступні істотні умови кредитування:
- вид кредиту - строковий кредит (пункт А1. договору);
- ліміт договору: у розмірі 100 000 грн. 00 коп. на фінансування поточної діяльності (пункт А2. договору);
- термін повернення кредиту - 22.12.2027. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 до договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором*((1 + процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)*Процентна ставка за місяць)/((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1); сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом*річна процентна ставка/кількість днів поточного року)* кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтеїного платежу: сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення кредиту-сума щомісячного платежу за %. Згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернений кредиту є 22.12.2027 (пункт A3 договору);
- рахунки для обслуговування кредиту: рахунок НОМЕР_1 (в гривнях), отримувач: АТ "А-Банк", МФО 307770, код ЄДРПОУ/ код ІПН НОМЕР_2 (пункт А.4 договору).
Підпунктами 2.1.1., 2.1.2. пункту 2.1. договору визначено, що Банк зобов'язується: відкрити для обслуговування кредиту рахунки, зазначені у пункті А.4 цього договору; надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів позичальнику на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої пунктом 1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених пунктом 2.2.12 цього договору.
У свою чергу позичальник зобов'язується: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому пунктом 1.1 цього договору (пункт 2.2.1 договору); сплатити проценти за користування кредитом відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 цього договору (пункт 2.2.2 договору); повернути кредит у терміни, встановлені пунктами 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору (пункт 2.2.3 договору); сплатити банку винагороду відповідно до пунктів 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору (пункт 2.2.5 договору).
Відповідно до пункту 4.1. договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з пунктами 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у пункті А.6 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому пунктом 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
За користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних (пункт А6 договору).
Пунктом 4.2. договору визначено, що відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених пунктами 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, зазначеному у пункті А.7 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов цього договору, встановленого пунктом А.3 цього договору).
Згідно з умовами пункту А7 договору у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого пунктом A.3 цього договору, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням.
За умовами пункту 4.3. договору сплата процентів за користування кредитом, передбачених пунктами 4.1, 4.2 цього договору, здійснюється згідно з пунктом А.8 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.
Відповідно до умов пункту А8 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360"). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
Відповідно до пункту 4.5. договору позичальник сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з пунктом А.10 цього договору.
Відповідно до умов пункту А10 договору позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,90% від суми зазначеного у пункті А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
За змістом пункту 4.6. договору позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з пунктом А.11 цього договору.
Відповідно до умов пункту А11 позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00% від суми встановленого у пункті А.2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому договору. Рахунок для сплати винагороди - НОМЕР_3 (пункт A11 договору).
У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо порядку розрахунку, зокрема:
- у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Банківський день - день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів з використанням каналів взаємодії з НБУ. У випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день та позичальник має відкриті в Банку поточні рахунки. Позичальник має право в порядку та на умовах, передбачених пунктами 2.4.3, 2.4.4 цього договору, здійснити погашення кредиту та/або процентів за його користування у відповідний вихідний або святковий день (пункт 4.7. договору);
- погашення кредиту, сплата процентів за цим договором здійснюються у валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки за цим договором здійснюється у гривні відповідно до умов цього договору (пункт 4.8. договору);
- зобов'язання за договором у тому числі, строк виконання яких згідно з умовами цього договору не наступив, за умови реалізації Банком права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від позичальника, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з пунктами 2.2.13, 2.3.13 цього договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту, якщо інше не передбачене пунктом 7.3 цього договору. Остаточне погашення заборгованості за договором виконується не пізніше дати, зазначеної у пункті 1.2 цього договору. Під реалізацією права Банку щодо стягнення неустойки згідно розділу 5 цього договору, сторони узгодили дії Банку з розподілу грошей, отриманих від позичальника для погашення заборгованості, згідно черговості погашення заборгованості, зазначеної в цьому пункті договору. При цьому сторони узгодили, що додаткових вимог до позичальника, щодо реалізації Банком свого права зі стягнення неустойки, не потрібні. У разі, якщо банк не реалізує свого права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, Банк на свій вибір телекомунікаційного способу доставки інформації, узгодженими сторонами способами телекомунікацій, повідомляє позичальника про таке, протягом 5 днів з дати отримання грошей від позичальника. Узгодженими сторонами способами телекомунікацій є: відповідне повідомлення, ПЗ "А24", СМС-повідомлення (пункт 4.9. договору);
- розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту (пункт 4.10. договору);
- нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (пункт 4.11. договору);
Пунктом 5.7. договору передбачено, що терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.
Судом встановлено, що сторони підписали Додаток № 1 до договору "Графік погашення", відповідно до якого кредит підлягає сплаті щомісячно до 24 числа відповідного місяця, починаючи з січня 2025 року, та з терміном остаточного повернення не пізніше 22.12.2027 (а.с. 15-16).
Судом також встановлено, що на виконання умов договору та відповідно до умов підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договору Банк надав відповідачку кредит, шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів в сумі 100 000 грн. 00 коп. з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий в АТ "А-Банк", що підтверджується меморіальним ордером TR.43089841.60630.70198 від 24.12.2024 (а.с. 22).
Отже, позивач свої зобов'язання за договором щодо надання кредиту у сумі 100 000 грн. 00 коп. виконав у повному обсязі.
У свою чергу відповідачем умови кредитного договору № N20.06.0000000938 від 24.12.2024 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів за його користування, а також винагороди за кредитне обслуговування були порушені, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка складається з наступних сум:
- 93 771 грн. 08 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
- 5 659 грн. 49 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами;
- 2 625 грн. 45 коп. - загальний залишок заборгованості за винагородою.
Вказане і є причиною звернення позивача із позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Як було зазначено вище, укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (частина 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У частинах 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень статей 251-253 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як свідчить наявний в матеріалах справи меморіальний ордер (а.с.22) та наданий позивачем розрахунок заборгованості (а.с.8), позивач виконав взяті на себе зобов'язання та надав відповідачу кредит відповідно до умов кредитного договору.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до умов пункту 2.3.2 кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій: порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту; порушенні господарським/цивільним судом справи про банкрутство позичальника або про визнання недійсними установчих документів позичальника, або про відміну державної реєстрації позичальника; ухваленні (прийнятті) власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника; смерті позичальника; порушення кримінальної відповідальності відносно позичальника; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться у пункті 2.2.10 цього договору, відсутності у Банку вільних грошових коштів, про що Банк письмово повідомляє починальника; наявності судових рішень про стягнення грошових коштів з поточного рахунку позичальника, що набули законної чинності, наявності арешту на поточних рахунках, що належать позичальнику, наявності платіжних вимог про примусове списання та інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит не буде повернений своєчасно; неодноразовому (два і більше разів) надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в порушення порядку, передбаченого пунктом 1.1 договору.
Банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору-зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При ньому згідно зі статтями 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором;
або: б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за ним договором;
або: в) згідно зі статтею 651 ЦКУ, статтею 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю викопати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння підмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за ним договором.
Пунктом 5.8. кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000 грн. 00 коп. + 5% від суми встановленого у пункті А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2025 АТ "Акцент-Банк" було надіслано на адресу позичальника вимогу від 14.07.2025 (а.с. 32-33), в якій банк просив погасити поточну заборгованість у розмірі 104 281 грн. 71 коп., яка складається з:
- 93 771 грн. 08 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
- 761 грн. 81 коп. - залишок заборгованості за поточними процентами;
- 4 897 грн. 68 коп. - залишок заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом;
- 2 625 грн. 45 коп. - залишок заборгованості по комісії, до 21.07.2025 (а.с.32-33).
Як зазначає позивач, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем умови кредитного договору №N20.06.0000000938 від 24.12.2024 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів за його користування, а також винагороди за кредитне обслуговування були порушені, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у наступних сумах:
- 93 771 грн. 08 коп. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);
- 5 659 грн. 49 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами;
- 2 625 грн. 45 коп. - загальний залишок заборгованості за винагородою.
Так, вказана заборгованість відображена у наданому позивачем розрахунку (а.с.8).
При цьому під час перевірки наданого позивачем розрахунку заборгованості судом помилок не виявлено.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги погоджені сторонами умови договору, де сторони визначили всі його істотні умови, а також погодили умови погашення кредиту в розмірі та строки відповідно до Графіку погашення, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують належне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за спірним договором в частині повернення суми наданого кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також винагороди за кредитне обслуговування, вимоги про стягнення 93 771 грн. 08 коп. - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 5 659 грн. 49 коп. - загального залишку заборгованості за процентами та 2 625 грн. 45 коп. - загального залишку заборгованості за винагородою, суд визнає обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів, законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з умовами пункту А7 договору у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого пунктом A.3 цього договору, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням.
На підставі пункт А7 договору позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за період прострочення з 25.06.2025 по 08.07.2025 в сумі 2 225 грн. 69 коп.
Крім того, у пункті 5.8. договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених чим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів. Позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000,00 гривень + 5 % від суми встановленого у пункті А2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
На підставі вказаного пункту договору позивач розрахував та заявив до стягнення - 1 000 грн. 00 коп. штрафу (фіксована складова), а також 5 000 грн. 00 коп. штрафу (змінна складова).
З приводу вимог позивача щодо стягнення пені та штрафу господарський суд зазначає таке.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває і на час ухвалення рішення у справі.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2022 розділ "Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України" доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи вищезазначену норму чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення 2 225 грн. 69 коп. пені та 6 000 грн. 00 коп. штрафу (1 000 грн. 00 коп. - фіксована складова та 5 000 грн. 00 коп. - змінна складова) задоволенню не підлягають.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 2 802 грн. 15 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до Фізичної особи - підприємця Дашян Роберта Артемовича про стягнення заборгованості за кредитним договором № N20.06.0000000938 від 24.12.2024 у загальному розмірі 110 281 грн. 71 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дашян Роберта Артемовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер3021923812) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (вулиця Батумська, будинок 11, м. Дніпро, 49074; ідентифікаційний код 14360080) 93 771 грн. 08 коп. - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 5 659 грн. 49 коп. - загального залишку заборгованості за процентами, 2 625 грн. 45 коп. - загального залишку заборгованості за винагородою та 2 802 грн. 15 коп. частину витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 08.09.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко