вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
08.09.2025м. ДніпроСправа № 904/5078/25
за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онон", м. Дніпро
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права володіння на самочинно побудовані об'єкти.
Суддя Бєлік В.Г.
Дніпровська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онон" (далі - відповідач), в якій просить суд:
1) Усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення самочинно побудованих об'єктів нерухомості загальною площею 154,2 кв.м.: Літ. А - будівля складу загальною площею 130,2 кв.м., гідротехнічні споруди пірсу, що розташовані за адресою: вулиця Набережна Заводська, 32 Ж в місті Дніпрі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1815103812101) за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Онон» код ЄДРПОУ: 42745806;
2) Припинити право володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Онон» код ЄДРПОУ: 42745806 на самочинно побудовані об'єкти нерухомості загальною площею 154,2 кв.м.: Літ. А - будівля складу загальною площею 130,2 кв.м., гідротехнічна споруда пірсу, що розташовані за адресою: вулиця Набережна Заводська, 32 Ж в місті Дніпрі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1815103812101).
В обґрунтування позовних вимог Дніпровська міська рада зазначає, що є розпорядником земель міста Дніпра і стало відомо що відповідачем без дозвільних документів на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді, самовільно розміщено об'єкти загальною площею 154,2 кв.м.: Літ. А - будівля складу загальною площею 130,2 кв.м., гідротехнічна споруда пірсу, що розташовані за адресою: вулиця Набережна Заводська, 32 Ж в місті Дніпрі (далі - Будівля та споруда).
Проте, департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради листом від 06.01.2025 повідомив: “Станом на 03.01.2025 за результатами пошуку земельної ділянки за адресою “вул. Набережна Заводська, 32 Ж» у Системі не виявлено реєстраційних записів щодо договорів оренди землі, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами.»
Листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради повідомлено: “...на час надання відповіді, відомості щодо дозвільної документації (повідомлення про початок виконання підготовчих та будівельних робіт або дозвіл) чи документи, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (декларації про готовність об 'єкта до експлуатації або сертифікат) по об'єкту розташованому за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 32 Ж- відсутні.»
Листом Державної інспекції архітектури та містобудування України від 16.05.2023 повідомлено наступне: “Повідомляємо, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності, за параметром пошуку “адреса об 'єкта - м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, 32Ж» інформації та документів, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об 'єктів, зміни до них, їх скасування чи анулювання станом на дату надання відповіді не виявлено.»
Головне архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради листами від 24.12.2021 та від 27.01.2025 повідомило: “Відповідно до даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста офіційно адреса - вул. Набережна Заводська, 32 Ж жодному об'єкту нерухомості на території міста не присовювалась, відповідний розпорядчий документ, на підставі якого була присвоєна ця адреса, відсутній.»
Листом Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 27.01.2025 повідомлено наступне: “За матеріалами містобудівного кадастру земельна ділянка за адресою: вул. Набережна заводська, 32 Ж знаходиться в зоні озеленення спеціального призначення С-4 та в межах території, стосовно якої було розроблено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж; земель водного фонду та водоохоронної зони р. Дніпро на території м. Дніпра вздовж: правого берегу р. Дніпро від причалу Фестивального до межі міста з Кам 'янською міською радою (ділянка 2)» (ТОВ “Промтех проект енд сервіс») в 2018. На цей час зазначений проект землеустрою рішенням міської ради не затверджено.»
Таким чином, документи, які б були підставою для будівництва, реконструкції та розміщення будівель і споруд на території вказаної земельної ділянки відсутні.
Крім цього, зазначена земельна ділянка не надавалась під будівництво, право власності чи користування на неї також не надавалось.
Більше того, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2007, яке стало підставою для первинної реєстрації права власності на Будівлю та споруду скасовано постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2024.
Разом з позовною заявою позивачем подано заява про забезпечення позову, в якій просить:
1) Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Онон» (код ЄДРПОУ: 42745806), а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів відносно об'єктів нерухомості загальною площею 154,2 кв.м.: Літ. А - будівля складу загальною площею 130,2 кв.м., гідротехнічна споруда пірсу, що розташовані за адресою: вулиця Набережна Заводська, 32 Ж в місті Дніпрі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1815103812101);
2) Заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі відносно об'єктів нерухомості загальною площею 154,2 кв.м.: Літ. А - будівля складу загальною площею 130,2 кв.м., гідротехнічна споруда пірсу, що розташовані за адресою: вулиця Набережна Заводська, 32 Ж в місті Дніпрі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1815103812101) та належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Онон» (код ЄДРПОУ: 42745806).
Необхідність забезпечення позову позивач пояснює можливістю перереєстрації права власності на вказане нерухоме майно, що буде для міської ради додатковим тягарем у подальшому поновленні своїх порушених прав від осіб, які не залучені до участі у цій справі та спричинить додаткові витрати для їх відновлення.
Узагальнене обґрунтування застосування запропонованого позивачем виду забезпечення полягає в тому, що ці процесуальні заходи убезпечать від затягування розгляду справи шляхом залучення до участі у справі нових учасників, не порушать прав відповідача та інших осіб, є пропорційними, обгрунтованими, співмірними та адекватними до пред'явлених позовних вимог, забезпечать ефективне поновлення порушених прав позивача внаслідок задоволення позову.
Правовою підставою заяви про забезпечення позову позивач зазначає статті 136 - 140 Господарського процесуального кодексу України, а також численну практику Верховного Суду.
За загальним правилом, унормованим частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що кожному, гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі "Горнсбі проти Греції" виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Так, право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997 пункт 40. Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" п Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), [GCJ. N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд - і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
По суті, забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС у складі ВС від 08.10.2018 у справі №913/257/18).
Отже, в першу чергу, суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Після системного аналізу вказаних обставин та доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку наявності обґрунтованої загрози істотного ускладнення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся, у разі задоволення позовних вимог у даній справі.
В той же час, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
У статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Предметом позову є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідачів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва, припинення володіння нерухомим майном, скасування державної реєстрації.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначається, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню. В такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Враховуючи загальний обсяг право та дієздатності юридичної особи-відповідача, а відтак і можливість вільного розпорядження ним майном чи майновими правами, що не потребує доведенню, неприйняття заходів забезпечення позову може у подальшому ускладнити/унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист права в межах заявленого предмета позову.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23 (право відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном), згідно з якою Верховний Суд звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Отже, суд не може покладатися на ймовірність добросовісної поведінки учасників справи за наявності між ними спору.
Крім того, забезпечення позову запропонованим заявником способом без обмеження/позбавлення права відповідачів на користування обтяженим нерухомим майном не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Зокрема, навіть формальна зміна власника спірної самочинно збудованої будівлі, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим, що може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору, що не відповідатиме принципу процесуальної економії.
Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ у справі “Кюблер проти Німеччини»).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 12.09.2022 у справі № 911/231/22).
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 30.06.2022 у справі №911/3616/21(911/184/22).
Частиною 4 статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації підлягають заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що “під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Разом з тим, обраний прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 09.06.2022 року в справі № 369/16176/20.
Проаналізувавши доводи заявника, з урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що вжиття заявлених заявником у даній справі заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню рішення по даній справі у разі задоволення позовних вимог. Тоді як невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд вбачає наявність зв'язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходу із заявленою позивачем вимогою. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду. Тоді як, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача.
Частинами 1 та 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
У спорах з позовними вимогами немайнового характеру необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
При цьому в таких немайнових спорах суд досліджує, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (така позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Так, у разі невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову у цій справі цілком можливе чергове відчуження відповідачами спірного об'єкта нерухомості й створення ситуації появи нових власників спірного об'єкта нерухомості, відповідно й необхідність звернення з новими позовами до суду.
З огляду на викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що спосіб забезпечення позову, який просить позивач, відповідає заходам забезпечення позову, встановленим у статтею 137 Господарського процесуального кодексу України, предмету позову, принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, не порушують права та законні інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З метою вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника, недопущення вчинення незаконних дій з майном, яке є предметом позову, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму поновлення порушених прав та інтересів, суд вважає за можливе задовольнити заяву керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову повністю.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Керуючись статтями 42, 136-141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -
1. Заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме:
1) Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю “Онон» (код ЄДРПОУ: 42745806), а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів відносно об'єктів нерухомості загальною площею 154,2 кв.м.: Літ. А - будівля складу загальною площею 130,2 кв.м., гідротехнічна споруда пірсу, що розташовані за адресою: вулиця Набережна Заводська, 32 Ж в місті Дніпрі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1815103812101);
2) Заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі відносно об'єктів нерухомості загальною площею 154,2 кв.м.: Літ. А - будівля складу загальною площею 130,2 кв.м., гідротехнічна споруда пірсу, що розташовані за адресою: вулиця Набережна Заводська, 32 Ж в місті Дніпрі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1815103812101) та належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Онон» (код ЄДРПОУ: 42745806)..
3. Дана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі № 904/5078/25 є виконавчим документом, набирає чинності з моменту її прийняття, тобто з 08.09.2025, та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Дана ухвала підлягає обов'язковому виконанню на всій території України з моменту її винесення.
4. Строк пред'явлення даної ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 у справі № 904/5078/25 до виконання становить три роки, тобто до 09.09.2028.
Стягувач: Дніпровська міська рада (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 75; код ЄДРПОУ 26510514).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю “Онон» (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд. 32Ж, код ЄДРПОУ: 42745806).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 08.09.2025 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя В.Г. Бєлік