пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
27 серпня 2025 року Справа № 903/533/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Сосновської Ю.П., розглянувши матеріали справи
за позовом: Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Турійської селищної ради, смт. Турійськ, Ковельський р-н., Волинська обл.
до відповідача: ОСОБА_1 , смт. Турійськ, Ковельський р-н., Волинська обл.
про розірвання договорів оренди, зобов'язання повернути земельну ділянку,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з
від прокуратури: Кухтей-Хилюк Л.В.
від відповідача: н/з
20.05.2025 через “Електронний суд» надійшла позовна заява (сформована 19.05.2025) Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Турійської селищної ради до ОСОБА_1 про:
- розірвання договору оренди земель водного фонду, а саме договору оренди земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб, загальною площею 13,12 га, в тому числі: (водне плесо) - 5, 3 га та прибережну захисну смугу - 8,9 га, які знаходяться на території Турійської селищної ради Волинської області (кадастровий номер 0725586500:04:001:0403);
- розірвання договору оренди водного об'єкту, а саме договору водного об'єкту (озеро), який розташований в межах населених пунктів на території Турійської селищної ради Ковельського району.
- зобов'язання ОСОБА_1 повернути Турійській селищній раді у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав в оренду земельну ділянку, а саме: земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб, загальною площею 13, 12 га, в тому числі: (водне плесо) - 5, 3 га та прибережну захисну смугу - 8, 9 га, з них, які знаходяться на території Турійської селищної ради Волинської області за межами населених пунктів (кадастровий номер 0725586500:04:001:0403).
Ухвалою суду від 23.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 23 червня 2025 року о 11:00 год. Встановлено: відповідачу - строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати прокуратурі, позивачу, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання прокуратурі, позивачу; прокуратурі, позивачу - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу.
Ч.5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.
Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно витягу з демографічного реєстру Літвінович Є.В. зареєстрований за такою адресою: АДРЕСА_1 .
Направлена за місцем реєстрації відповідача судова повістка повернута 31.05.2025 об'єктом поштового зв'язку з позначкою " адресат відсутній за вказаною адресою ".
Додатково направлена за адресою відповідача, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, також повернута об'єктом поштового зв'язку з позначкою “адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах (№910/20360/21 від 06.02.2023) наголошував, що з аналізу приписів ст. ст.7, 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», ризик неотримання поштової кореспонденції за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань несе заявник (відповідач). Недотримання відповідачем обов'язку з отримання поштової кореспонденції за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є обставиною, яка може свідчити про поважність пропуску таким відповідачем процесуального строку.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме - 31.05.2025.
Строк для подання відзиву - по 16.06.2025.
Відзив відповідача на адресу суду не надходив.
Заслухавши пояснення прокурора, враховуючи відсутність відзиву відповідача, закінчення строку для його подання, виконання мети підготовчого провадження, відсутність не розглянутих заяв/клопотань, суд протокольною ухвалою від 23.06.2025 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 16.07.2025 на 14:00 год.
Після проведення судового засіданні встановлено про надходження клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати матеріали позовної заяви з додатками для можливості подання відзиву. Крім того, просить розгляд справи відкласти.
Ухвалою суду від 23.06.2025 здійснено повернення до стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 16.07.2025 о 14:00 год. Явку учасників справи у судове засідання визнано не обов'язковою.
Направлена за місцем реєстрації відповідача судова повістка повернута 08.07.2025 об'єктом поштового зв'язку з позначкою " адресат відсутній за вказаною адресою ".
З метою додаткової комунікації секретарем судового засідання повідомлено відповідача про дату і час підготовчого засідання телефонограмою від 24.06.2025.
У судове засідання 16.07.2025 Літвінович Є.В. не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення прокурора, враховуючи відсутність відзиву відповідача, закінчення строку для його подання, виконання мети підготовчого провадження, відсутність не розглянутих заяв/клопотань, суд протокольною ухвалою від 16.07.2025 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 04.08.2025 на 12:30 год.
Направлена за місцем реєстрації відповідача судова повістка повернута 24.07.2025 об'єктом поштового зв'язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання".
Позивач, відповідач у судове засідання не з'явилися, повноважних представників не направили, хоч належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення прокурора, враховуючи, що у Волинській області 04.08.2025 з 09:59 год неодноразово оголошувалася повітряна тривога, введення на території України воєнного стану, суд протокольною ухвалою від 04.08.2025 відклав розгляд справі по суті на 27.08.2025 о 14:30 год.
Направлена за місцем реєстрації відповідача ухвала суду від 04.08.2025 повернута об'єктом поштового зв'язку з позначкою «одержувач відсутній за вказаною адресою».
У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
24.12.2003 між Турійською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФОП Літвіновичем Євгенієм Веніаміновичем (орендар) укладено договір оренди земель водного фонду терміном на 30 років для створення культурного рибного господарства та промислового вилову риби загальною площею 13,12 га, в тому числі: озеро «Селище» (водне плесо) - 5,3 га та прибережну захисну смугу - 8, 9 га. Земельна ділянка надається в оренду строком на 30 років (п. 1.3). Згідно п. 3.6 договору орендар зобов'язаний забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання (а.с. 35-37).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 08.11.2023 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0725586500:04:001:0403 зареєстроване за відповідачем (а.с. 9-14).
20.10.2006 між Турійською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Літвіновичем Євгенієм Веніаміновичем (орендар) укладено договір оренди водного об'єкту (а.с. 33).
Згідно умов договору орендодавець надає орендареві в користування на умовах оренди для створення культурного рибного господарства водний об'єкт (озеро «Селище»), який розташований в (за) межах Соловичівської сільської ради Ковельського району терміном на 27 років (п. 1.1). Орендар приймає в оренду на вказаний термін озеро площею 5,3 га (об'ємом при НПГ 0,45 млн куб м.), а орендар сплачує орендну плату в розмірі 78.72 грн на рік до державного бюджету (п. 1.2). Орендар зобов'язується прийняти в користування на умовах оренди озеро без гідроспоруд в строк, встановлений за згодою сторін; використовувати наданий об'єкт за цільовим призначенням та відповідно до умов його надання; проводити риболовно-меліоративні заходи (укріплення берегової зони, викошування жорсткої водяної рослинності, охорона джерел водопостачання, здійснення заходів, що забезпечують поліпшення екологічного стану ставка і умов відтворення рибних запасів, зариблення водного об'єкта цінними видами риб, проробка ополонок і встановлення продух в період льодоставу та ін (п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3). Договір пролонгується на строк, передбачений у п. 1.1 цього договору, в разі належного виконання орендарем умов договору та здійснення експлуатації водного об'єкту з додержанням вимог чинного законодавства (п. 5.6).
16.08.2024 комісією Турійської селищної ради, зокрема, спеціалістами відділу земельних відносин, екології та агропромислового комплексу проведено обстеження земельної ділянки водного фонду, яка перебуває в оренді у Літвіновича Є.В., і складено відповідний акт №23, згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 0725586500:04:001:0403 не використовується за цільовим призначенням, виявлено порушення ст. 60 Земельного кодексу України, зокрема, встановлено факт посіву сільськогосподарської культури (соя) із західної сторони озера Селище. Із огляду орієнтовно визначено, що посів здійснено в межах прибережної захисної смуги водного об'єкту (а.с. 24).
Згідно інформації Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Волинській області від 30.10.2024 Літвінович Є.В. не здійснює рибогосподарську діяльність та не виконує вимог договорів оренди водного об'єкту, а саме використання за цільовим призначенням «рибогосподарські потреби» (а.с. 31).
Згідно інформації Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області від 17.04.2025 №353/06/05-25 встановлено, що погодження щодо скиду води з водного об'єкту - озера «Селище» не надавались. За наявною інформацією паспорт водного об'єкта не розроблявся. За координатами 51.070464 24.485374 проінвентаризовано та внесено до Державного водного кадастру: облік поверхневих водних об'єктів озеро «Селище» площею 5, 3 га (а.с. 25).
Також згідно інформації Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Волинській області від 23.04.2025 №1-4-16/387/-25 від 23.04.2025 окружною прокуратурою встановлено, що Літвінович Є.В. не звертався до Управління з метою отримання дозвільних документів на проведення діяльності на водному об'єкті, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 0725586500:04:001:0403. Звітність виробництва продукції аквакультури, акти про виконання робіт із вселення водних біоресурсів, звіт про добування водних ресурсів Літвінович Є.В. до Управління не подавав (а.с. 32).
Державною екологічною інспекцією у Волинській області 17.01.2025 Літвіновича Є.В. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП. Адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 85,00 грн останнім сплачено, що підтверджується квитанцією від 17.01.2025 №61 (а.с. 42-49).
У листі від 04.04.2025 №13-5/934 ДЕІ у Волинській області зазначає, що у зв'язку із завданням державі майнової шкоди внаслідок порушення Літвіновичем Є.В законодавства про охорону навколишнього природного середовища, останньому виставлено претензію на суму 57 655,79 грн, які у добровільному порядку не сплачено (а.с. 27).
Частиною 2 ст. 61 Земельного кодексу України передбачено, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Разом з тим відповідно до ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.
Отже, наведене вказує на те, що Літвінович Є.В. взяті зобов'язання, передбачені договорами оренди, належним чином не виконав, що призвело до порушень та погіршення властивостей водного об'єкту.
Докази сплати відповідачем 57 655,79 грн збитків, завданих навколишньому природному середовищу, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до вимог ст. 95 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; обкошувати (з прибиранням скошеного) та оборювати земельні ділянки, прилеглі до торфовищ, полезахисних лісових смуг, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, у смугах відведення автомобільних доріг і залізниць
Положеннями ст. 35 Закону України «Про охорону земель» визначено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Підставою для виникнення зобов'язання є, зокрема, договори та інші правочини (ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України).
Крім того, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог статті 651 Цивільного кодексу України умовою розірвання договору в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно п. «ґ» ст. 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Таким чином, орендарем порушено умови використання переданої йому за договором земельної ділянки, бездіяльність орендаря призводить до погіршення стану ділянки (через відсутність підприємницької діяльності, ділянку використовували для розорювання). Відповідач не дотримується обов'язку орендаря щодо збереження ділянки в первісному стані, що у, свою чергу, істотно порушує умови договору (орендодавець під час укладання договору очевидно не розраховував на погіршення якості земель і, як наслідок, зниження її властивостей), риборозведенням орендар на водному об'єкті не займається, отже порушуються умови договору водного об'єкта.
У правовій позиції Верховного Суду України у справі від 23.12.2015 № 6-2271цс15 зазначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Тривалим невикористанням земельних ділянок орендарем порушені істотні умови договорів, що призвело до порушення режиму використання земельних ділянок, забур'янення і заліснення.
Згідно із ст. 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Частинами 3, 4 ст. 85 Водного кодексу України передбачено, що у користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення.
Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється постановою Кабінету міністрів України від 13.05.1996 № 502, якою затверджено Порядок користування землями водного фонду, що встановлює механізм користування землями водного фонду, виконання комплексу водоохоронних заходів і проведення експлуатаційних робіт для створення сприятливих умов утримання цих земель.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання зобов'язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта.
Права та обов'язки орендаря визначено ст. 25 цього Закону, згідно з якою на орендаря покладається обов'язок виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом використовувати водний об'єкт відповідно до вимог водного законодавства України; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду.
За змістом положень ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Положеннями ст. ст. 15, 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено, що умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, є істотними умовами договору оренди, дотримання яких має право вимагати орендодавець, а орендар зобов'язаний виконувати.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Згідно вимог ч. 17 ст. 51 Водного кодексу України користування водними об'єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, Земельного кодексу України та інших законодавчих актів України Виходячи з цільового призначення передання водного об'єкту в оренду, про що зазначено в договорі, ст. 48 Водного кодексу України, вказаний водний об'єкт є рибогосподарським водним об'єктом.
Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
З огляду на те, що, за земельна ділянка та об'єкт водного фонду за умовами договорів оренди надано відповідачу для створення культурного рибного господарства та промислового вилову риби, при цьому специфіка ведення такої господарської діяльності потребує також періодичного забору та скидання води, проте будь-яких обставин отримання відповідачем у встановленому законом порядку дозволів на спеціальне водокористування, паспортів водних об'єктів тощо, не встановлено, встановлення факту засіву відповідачем земельної ділянки сільськогосподарською культурою (соєю), що свідчить про істотне порушення відповідачем умов договорів оренди земельних ділянок та водного об'єкта, а відтак є підставою для їх розірвання та зобов'язання Літвіновича Є.В. повернути Турійській селищній раді зазначені земельні ділянки у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав їх в оренду.
Крім того, судом враховано, що використання не за цільовим призначенням, наданих в оренду об'єктів оренди завдає істотної шкоди інтересам селищної ради, як розпоряднику даної земельної ділянки.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19, постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 925/14/22.
Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 12.10.2020 у справі № 916/1033/20, від 08.10.2020 у справі № 904/5912/18
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави.
Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.
Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями та водними ресурсами, що перебувають у державній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави.
Відповідно до приписів Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту
Літвіновичем Є.В. допущено істотні порушення умов договорів оренди водного об'єкту та землі водного фонду, що виключає їх раціональне використання та перешкоджає загальному водокористуванню.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать серед іншого здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом.
Згідно інформації з Державного земельного кадастру на вказану земельну ділянку зареєстровано право комунальної власності за Турійською селищною радою.
Таким чином, орендодавцем за оскаржуваними договорами є Турійська селищна рада.
З метою ініціювання питання захисту інтересів держави уповноваженим органом Ковельська окружна прокуратура листом від 11.04.2025 за №52 1488ВИХ-25 надіслала запит до Турійської селищної ради про виявлені порушення вимог законодавства, з наданням копій відповідних матеріалів та запитано про вжиті заходи реагування (а.с. 18-19).
У листі від 06.05.2025 Турійська селищна рада зазначає про відсутність намірів щодо подання позовної заяви про розірвання договорів, не заперечує щодо такого подання прокуратурою (а.с. 28).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт незвернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Наведені прокурором обставини відповідно до ст. 131і Конституції України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» свідчать про наявність підстав для представництва прокурором права та інтересів держави у суді.
При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача то витрати по сплаті судового збору в сумі 7 267,20 грн слід покласти на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 24.12.2003 водного фонду для рибогосподарських потреб, загальною площею 13,12 га, в тому числі: (водне плесо) - 5,3 га та прибережну захисну смугу - 8,9 га, які знаходяться на території Турійської селищної ради Волинської області (кадастровий номер 0725586500:04:001:0403).
3. Розірвати договір оренди водного об'єкту від 20.10.2006, а саме договір водного об'єкту (озеро), який розташований в межах населених пунктів на території Турійської селищної ради Ковельського району.
4. Зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повернути Турійській селищній раді (м-н. Центральний, 1, смт. Турійськ, Ковельський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 04333052) у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав в оренду земельну ділянку, а саме: земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб, загальною площею 13,12 га, в тому числі: (водне плесо) - 5,3 га та прибережну захисну смугу - 8,9 га, які знаходяться на території Турійської селищної ради Волинської області за межами населених пунктів (кадастровий номер 0725586500:04:001:0403).
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 7 267,20 грн витрат по сплаті судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 08.09.2025.
Суддя С. В. Бідюк