вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Cправа № 902/925/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, , м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21021)
до: Фізичної особи-підприємця Каліновського Олександра Леонідовича ( АДРЕСА_1 )
про: стягнення 13036,14 грн
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Фізичної особи-підприємця Каліновського Олександра Леонідовича про стягнення заборгованості за надані послуги з продажу та постачання теплової енергії та гарячої води у розмірі 13036,14 грн.
Ухвалою суду від 07.07.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/925/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
16.07.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
18.07.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
30.07.2025 до суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив та клопотання про долучення доказів.
Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (позивач) є організацією, що надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2019 №830 та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182.
Позов ґрунтується на тому, що Позивач - Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" забезпечує тепловою енергією та гарячим водопостачанням нежитлове вбудоване приміщення в багатоквартирному житловому будинку по вул. Г. Нарбута, 3, яке належить ФОП Каліновському Олександру Леонідовичу (відповідач), у якого існує заборгованість в сумі 155,20 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з липня 2024 року по квітень 2025 року та 12880,94 грн - за послугу з постачання гарячої води за період з червня 2024 року по квітень 2025 року, що свідчить про невиконання споживачем комунальної послуги свого зобов'язання по сплаті наданих послуг та порушенні прав позивача.
Так, Позивач вказує, що за правилами ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірник договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі).
Індивідуальний договір вважається укладений зі споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Текст такого договору було розміщено 01.06.2024 року на офіційному сайті КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» https://vmte.vn.ua/public/consumer/50.
З вищенаведеного позивач робить висновок, що типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії та гарячої води вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів, зокрема з відповідачем.
Згідно ст.ст. 68, 162 ЖК України та ст. 45 п. 5 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених пост. КМ України від 21.08.2019 р. № 830, споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
В позовній заяві позивачем зазначено, що на виконання умов Договорів за період з червня 2024 року по квітень 2025 року відповідачу в приміщення по вул. Г. Нарбута, 3 м. Вінниці, здійснювалось постачання теплової енергії та гарячої води на загальну суму 13036,14 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), які вважаються визнаними Відповідачем, а саме - за червень 2024 р. акт від 30.06.2024 р. на суму 8,98 грн.; - за липень 2024 р. акт від 31.07.2024 р. на суму 37,46 грн.; - за серпень 2024 р. акт від 31.08.2024 р. на суму 37,46 грн.; - за вересень 2024 р. акт від 30.09.2024 р. на суму 37,46 грн.; - за жовтень 2024 р. акт від 31.10.2024 р. на суму 37,46 грн.; - за листопад 2024 р. акт від 30.11.2024 р. на суму 37,45 грн.; - за грудень 2024 р. акт від 31.12.2024 р. на суму 2456,37 грн.; - за січень 2025 р. акт від 31.01.2025 р. на суму 2540,84 грн, за лютий 2025 р. акт від 28.02.2025 р. на суму 2922,75 грн, за березень 2025 р. акт від 31.03.2025 р. на суму 2418,58 грн, за квітень 2025 р. акт від 30.04.2025 р. на суму 2501,32 грн.
Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» цінним листом з описом вкладення направляло на адресу відповідача оригінали актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг). Однак, вищезазначені оригінали актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) не були повернуті позивачу.
Тому, Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінниця-міськтеплоенерго» вважає, що вжило всіх заходів щодо забезпечення належного отримання та повернення Споживачем підписаних актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) та рахунків на оплату спожитих послуг.
За твердженням позивача, в результаті порушення умов розрахунків за укладеними договорами, відповідач (за період з червня 2024 року по квітень 2025 року) заборгував за надані послуги та постачання теплової енергії та гарячої води в загальній сумі 13036,14 грн., що підтверджується випискою з журналу нарахувань і оплати по особовому рахунку.
17.02.2025, 13.03.2025 та 10.04.2025 позивачем було направлено попередження щодо не невиконання умов договору про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, однак відповідач на вказанні вимоги не відреагував та не сплатив заборгованість за договорами.
Дані обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з продажу та постачання теплової енергії та гарячої води в сумі 13036,14 грн.
У відзиві на позовну заяву зазначено, що всупереч змісту ч. 2 ст. 633 ЦКУ «Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги», нарахування побутовим споживачам і підприємцям здійснюються в різних одиницях (грн/м2 та Гкал) і за різними тарифами.
Для порівняння тарифів відповідач використовує надані рахунки побутового споживача без пільг по оплаті комунальних послуг, кв. №264, вул. Нарбута, будинок 3, в якому знаходиться його приміщення. Вказане приміщення від'єднано від централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Згідно до Заяви-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, відповідач не користується гарячою водою, і опалювальна площа становить 0 м2. Згідно до Заяви-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії опалювальна площа (об'єм) приміщення становить 196,9 м2, максимальне теплове навантаження становить 0 Гкал/год.
Оскільки побутовим споживачам нараховують плату за теплову енергію, витрачену на функціонування внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання, шляхом множення тарифу грн/м2 на опалювальну площу, то для порівняння тарифів відповідач ділить нараховані суми за цю ж послугу і за той же період на опалювальну площу 196,9 м2.
В односторонньо складених документах позивача зазначається, що він вважає, що установив правовідносини саме з ФОП О.Л. Каліновський. Проте відповідач використовує приміщення виключно для комерційних потреб, згідно до КВЕДу 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна" (копія Витягу з реєстру платників єдиного податку додається), а тому не є індивідуальним споживачем. Про це також свідчить і застосування до відповідача комерційного тарифу, який є важливим фактором розмежування власного і комерційного споживання. А тому відповідач не може бути стороною зазначених договорів.
Відповідач зазначає, що договори укладено не було, мовчання чи бездіяльність самі по собі не є акцептом.
Враховуючи вищенаведене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив позивач вказує, що оскільки відповідно до договірних відносин житловий багатоквартирний будинок по АДРЕСА_2 повністю не від'єднано від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, а власник ФОП Калновський О.Л. з індивідуальним опаленням є співвласником на праві спільної сумісної власності майна такого будинку, йому проводяться нарахування як на квартиру від'єднану від мереж централізованого опалення та ГВП за: теплову енергію витрачену на загальнобудинкові потреби опалення; витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання; абонентське обслуговування. У зв'язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує на те, що вказані договори укладено не було, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за договорами.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).
Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам (далі Закон) визначений обов'язок споживачів теплової енергії визначений, статтею 19 цього Закону, згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, в силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання у відповідача щомісячно виникає обов'язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття виконаних робіт за період з червня 2024 року по квітень 2025 року включно, згідно яких позивач поставив теплову енергію та гарячу воду відповідачу на загальну суму 13036,14 грн.
Дані акти підписані та скріплені печаткою лише зі сторони позивача.
Згідно з . 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
П. 2 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Ч. 4 ст. 13 зазначеного Закону передбачено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
Суд встановив, що позивач 01.06.2024 опублікував на власному офіційному веб-сайті (які знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет) індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води та, встановивши обставини щодо відсутності рішення позивача про вибір моделі договірних відносин протягом 30-денного строку з моменту опублікування відповідно до вимог Закону № 2189-VІІІ індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання, дійшов висновку про приєднання відповідача (споживача у розумінні Закону та Правил) до умов Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
А тому суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності факту підписання відповідачем та укладання вказаних договорів між сторонами як підставу для звільнення від виконання зобов'язань.
Ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
В розумінні п.11 ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Статтею 67 Житлового кодексу України встановлено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
П. 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 зазначено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).
Зі змісту ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вбачається, що обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюється оператором зовнішніх інженерних мереж, витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовується споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками приміщень), обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування за умови укладення індивідуальних договорів.
У частині шостій статті 10 Закону України «Про комерційний обіг теплової енергії та водопостачання» визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 238-240, 326, 327 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Каліновського Олександра Леонідовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21021, код ЄДРПОУ 33126849) 13036,14 грн заборгованості за надані послуги з продажу та постачання теплової енергії та гарячої води та 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Примірник повного судового рішення направити сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 08 вересня 2025 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи