вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Cправа № 902/1240/21
Суддя Господарського суду Вінницької області Тісецький С.С., розглянувши матеріали у справі
за заявою: Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" (код ЄДРПОУ 36726560)
про банкрутство
В провадженні суду перебуває справа № 902/1240/21 за заявою ГУ ДПС у Вінницькій області до ТОВ "Дніпроолія" про банкрутство.
Провадження у цій справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури банкрута.
Постановою суду від 15.08.2022 року ТОВ "Дніпроолія" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гонту О.А.
Ухвалою від 02.06.2025 року продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ "Дніпроолія" та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Гонти О.А. у справі до 02.12.2025 року. Призначено справу до розгляду на 02.12.2025 року.
27.08.2025 року, під час перебування судді Тісецького С.С. у відпустці, до суду від арбітражного керуючого Гонти О.А. надійшло клопотання № 02-37/852 від 27.08.2025 року про внесення до реєстру вимог кредиторів боржника грошових коштів в сумі 900 656,77 грн., які підлягають стягненню з ліквідаційного рахунку банкрута на користь ГУ ДПС у Вінницькій області згідно ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 09.07.2025 року у справі № 902/1240/21.
08.09.2025 року суддя Тісецький С.С. приступив до роботи.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Приписами ст. 169 ГПК України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Зважаючи на викладене, судом встановлений порядок розгляду зазначеного вище клопотання за наявними матеріалами справи поза межами судового засідання.
При цьому, суд, розглянувши подане клопотання, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне та дійшов такого висновку.
Так, вказане клопотання мотивовано тим, що Господарським судом Вінницької області здійснюється провадження по справі №902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія". У справі триває ліквідаційна процедура, повноваження ліквідатора ТОВ "Дніпроолія" виконує арбітражний керуючий Гонта О.А.
Ініціюючим кредитором у вказаній справі є ГУ ДПС у Вінницькій області.
В ході виконання своїх повноважень, ліквідатору стало відомо, що у ТОВ "Дніпроолія" обліковується переплата з податку на прибуток в сумі 900 656,77 грн.
Надмірно сплачена по платежах до бюджету сума є активом ТОВ "Дніпроолія", який підлягає включенню в ліквідаційну масу і повинен бути спрямований за принципом пропорційності та в порядку черговості, що встановлені Кодексом України з процедур банкрутства, приписи якого мають пріоритет перед загальними нормами щодо регламентування порядку відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом.
У зв'язку з чим, діючи в межах повноважень, наданих чинним законодавством України, а також в інтересах банкрута та кредиторів по справі №902/1240/21, ліквідатор ТОВ "Дніпроолія" - арбітражний керуючий Гонта О.А. зверталась до Господарського суду Вінницької області із Позовною заявою №02-37/298 від 15.03.2023 року до ГУ ДПС у Вінницькій області про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 900 656,77 грн (для розгляду в межах справи про банкрутство №902/1240/21).
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі № 902/1240/21(902/386/23) вказаний позов було задоволено, а 30.11.2023 Судом було видано відповідні Накази з примусового виконання вказаного рішення.
В свою чергу, 27.12.2023 ГУ Державної казначейської служби України у Вінницькій області Товариству-банкруту було повернуто на ліквідаційний рахунок 900 656,77 грн надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств.
Варто зауважити, що постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/1240/21(902/386/23) було залишено без змін. А постановою Верховного Суду від 16.05.2024 вищевказані рішення Господарського суду Вінницької області та постанова Північно-Західного апеляційного господарського суду були скасовані виключно з підстав порушення правил юрисдикції, а провадження у справі № 902/1240/21(902/386/23) закрито (при чому, висновків по суті справи Верховним Судом зроблено не було).
Після чого, ухвалою Верховного Суду від 30.05.2024 було задоволено відповідну заяву ліквідатора ТОВ "Дніпроолія" та направлено справу №902/1240/21(902/386/23) до Вінницького окружного адміністративного суду.
За результатами розгляду Позовної заяви №02-37/298 від 15.03.2023 року, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2025 по справі №902/1240/21 було визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Вінницькій області (у зв'язку з порушенням податковим органом процесуального порядку розгляду заяв ТОВ "Дніпроолія" про повернення переплати).
Тобто, в порядку адміністративного судочинства позовні вимоги ТОВ "Дніпроолія" про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 900 656,77 грн по суті не розглядались.
Після чого, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі №902/1240/21 (копія додається) постановлено:
Заяву представника ГУ ДПС у Вінницькій області про поворот виконання рішення в справі № 902/1240/21 задовольнити частково.
Допустити поворот виконання рішення в справі № 902/1240/21 шляхом стягнення з ліквідаційного рахунку ТОВ "Дніпроолія" в АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_1 на користь ГУ ДПС у Вінницькій області - 900 656,77 грн надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств.
Допустити поворот виконання рішення в справі № 902/1240/21 шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ГУ ДПС у Вінницькій області 13 509,85 грн судового збору.
В іншій частині заяви відмовити.
Вказана ухвала направлена ГУ ДПС у Вінницькій області на адресу ліквідатора ТОВ "Дніпроолія" супровідним листом № 42962/6/02-32-05-00-10 від 18.07.2025, в якому повідомляється, що ухвала направляється до виконання. (копія супровідного листа додавалась до Звіту ліквідатора ТОВ "Дніпроолія" про виконану роботу №02-37/769 від 01.08.2025 та міститься в матеріалах справи).
У своїй відповіді №02-37/755 від 29.07.2025 (примірник подано до Суду в порядку інформування та міститься в матеріалах справи) арбітражний керуючий звернула увагу ГУ ДПС у Вінницькій області, що виконання банкрутом судових рішень здійснюється з врахуванням вимог Кодексу України з процедур банкрутства та під контролем господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. З огляду на що, ліквідатор ТОВ "Дніпроолія" запропонувала ГУ ДПС у Вінницькій області подати до Господарського суду Вінницької області відповідну заяву.
Проте, як вбачається з матеріалів справи про банкрутство №902/1240/21 в підсистемі Електронний суд, станом на сьогоднішній день такої заяви подано не було.
З моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства, мають пріоритет у застосуванні щодо правовідносин, учасниками яких є ТОВ "Дніпроолія" та ГУ ДПС у Вінницькій області.
Порядок спрямування коштів, які знаходяться на ліквідаційному рахунку банкрута чітко регламентований положеннями ст. 61 та ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства.
А відтак, спрямування коштів з ліквідаційного рахунку ТОВ "Дніпроолія" має здійснюватися з дотриманням положень Кодексу України з процедур банкрутства (спеціального законодавчого акту щодо банкрутів).
Частиною 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, серед іншого, встановлено обов'язок ліквідатора вести реєстр вимог кредиторів.
Відповідно до змісту абз. 5 ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Поряд з цим, вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів визначає державний орган з питань банкрутства (ч. 1 ст. 3 Кодексу України з процедур банкрутства).
Наказом Міністерства юстиції України №2778/5 від 17.08.2020, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.2020 за № 793/35076, затверджено Вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність).
Пунктом 3 розділу І вказаних Вимог, встановлено, що арбітражний керуючий та боржник - фізична особа забезпечують підтримання Реєстру в актуальному стані.
Згідно пункту 1 розділу ІІІ Вимог, арбітражний керуючий починає ведення Реєстру за результатами попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Підставою для внесення відомостей до Реєстру є ухвала (постанова) господарського суду або інформація, отримана під час провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) (списання або прощення боргів, задоволення вимог кредиторів, зміна відомостей про кредитора тощо).
Поряд з цим, до реєстру вимог кредиторів у справі №902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія" не внесено суму в розмірі 900 656,77 грн.
Враховуючи викладене, ліквідатор просить суд постановити ухвалу, якою внести до реєстру вимог кредиторів у справі №902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія" грошові кошти в сумі 900 656,77 грн, які підлягають стягненню з ліквідаційного рахунку ТОВ "Дніпроолія" на користь ГУ ДПС у Вінницькій області подати згідно ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі №902/1240/21.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначається у преамбулі КУзПБ, він встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відносини банкрутства складаються між боржником та його кредиторами, між названими особами та учасниками провадження у справі про банкрутство, а також господарським судом у зв'язку та внаслідок неплатоспроможності боржника і з приводу розмірного задоволення вимог кредиторів у порядку черговості за рахунок майна боржника шляхом врегулювання боргів боржника, або відновлення його платоспроможності, або його ліквідації.
Застосування норм законодавства про банкрутство у сукупності із нормами суміжних правових інститутів повинно відповідати базовим принципам права банкрутств.
Велика Палата Верховного Суду у свої постанові від 18.02.2020 року у справі № 918/335/17 зазначила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.
Відносини неплатоспроможності, які виникають з моменту порушення справи про банкрутство, - це врегульовані законодавцем правовідносини щодо формування грошових вимог кредиторів до боржника, визначення їх черговості, призначення арбітражного керуючого на виконання певних повноважень у справах про банкрутство, введення щодо боржника передбаченої законодавством про банкрутство процедури (розпорядження майном, санації чи ліквідації), виявлення активів боржника, їх реалізації та справедливого розподілу коштів, отриманих внаслідок продажу активів боржника.
Тобто, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, а норми законодавства про банкрутство у справах про банкрутство мають спеціальний характер щодо інших законодавчих актів України.
Відповідна правова позиція щодо застосування норм Закону про банкрутство є усталеною та послідовно викладена в постановах КГС ВС від 23.05.2018 у справі N 915/2069/15, від 04.09.2018 у справі N 922/4379/16, від 30.01.2019 у справі N 912/2185/16(912/3192/17), від 18.06.2019 у справі N 918/756/13, від 24.07.2019 у справі N 908/6183/15, від 27.08.2019 у справі N 913/982/14, від 02.10.2019 у справі N 5006/5/39б/2012, від 22.10.2019 у справі N 904/10560/17.
У постанові КГС ВС від 10.09.2020 у справі N Б13/115-12 наведено висновок, згідно з яким КУзПБ, як і Закон про банкрутство (до прийняття КУзПБ), слід застосовувати як спеціальний законодавчий акт, приписи якого мають пріоритет перед загальними нормами щодо регламентування порядку відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 року у справі № 910/9535/18, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів) суттєве значення має й принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута. Перш за все, наведений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.
Суд наголошує, що на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів.
Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури.
За змістом ст. 1 КУ з процедур банкрутства, ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.
Згідно ст. 1 КУ з процедур банкрутства, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Статтею 12 КУ з процедур банкрутства визначені права та обов'язки арбітражного керуючого, та закріплено обов'язок арбітражного керуючого щодо ведення реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 КУ з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, зокрема: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; веде реєстр вимог кредиторів.
Згідно з визначеннями статті 1 КУзПБ, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;
поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 6 ст. 45 КУзПБ, за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. 2 ст. 47 КУзПБ, за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, окрім іншого, розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника.
Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.
Частиною 4 ст. 60 КУзПБ, передбачено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 01.06.2022 року у справі № 5004/407/12, згідно із частиною першою статті 3 КУзПБ вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів визначає державний орган з питань банкрутства.
Ведення та внесення змін до реєстру вимог кредиторів арбітражними керуючими (керуючим санацією, ліквідатором) здійснюється відповідно до норм КУзПБ з урахуванням положень, передбачених Вимогами до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 2778/5.
Пунктом 1 розділу ІІІ "Ведення реєстру" зазначених Вимог передбачено, що арбітражний керуючий починає ведення Реєстру за результатами попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Підставою для внесення відомостей до згаданого реєстру є ухвала (постанова) господарського суду або інформація, отримана під час провадження у справі про банкрутство або неплатоспроможність (списання або прощення боргів, задоволення вимог кредиторів, зміна відомостей про кредитора тощо).
Відповідно до частин четвертої та шостої статті 45, частини другої статті 47, частини першої статті 61 КУзПБ після розгляду грошових вимог конкурсних кредиторів ведення такого реєстру та внесення до нього змін покладається на розпорядника майном (керуючого санацією, ліквідатора).
Отже, ведення реєстру вимог кредиторів згідно з положеннями частини першої статті 61 КУзПБ та Вимог належить до компетенції ліквідатора, який на підставі отриманої інформації, зокрема, під час провадження у справі про банкрутство, вносить відповідні відомості до реєстру.
Отже, виходячи з аналізу наведених вище положень закону, саме ухвала суду, постановлена за результатами розгляду відповідних заяв кредиторів, є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Законом не передбачено повноважень суду щодо постановлення процесуальних документів щодо внесення до реєстру тих чи інших грошових коштів (про що клопоче ліквідатор у даному випадку), поза конкурсною процедурою без відповідного звернення до суду з заявою про визнання таких вимог до боржника.
За наведених обставин справи та положень закону у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання арбітражного керуючого Гонти О.А. № 02-37/852 від 27.08.2025 року про внесення до реєстру вимог кредиторів боржника грошових коштів в сумі 900 656,77 грн., які підлягають стягненню з ліквідаційного рахунку банкрута на користь ГУ ДПС у Вінницькій області згідно ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 09.07.2025 року у справі № 902/1240/21.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 61 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 14, 18, 42, 169, 196, 232-236, 242 ГПК України, суд -
1. Відмовити в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Гонти О.А. № 02-37/852 від 27.08.2025 року про внесення до реєстру вимог кредиторів боржника грошових коштів в сумі 900 656,77 грн., які підлягають стягненню з ліквідаційного рахунку банкрута на користь ГУ ДПС у Вінницькій області згідно ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 09.07.2025 року у справі № 902/1240/21.
2. Копію ухвали направити учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ГУ ДПС у Дніпропетровській області - dp.official@tax.gov.ua; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua; ТОВ "Дніпроолія" - oil-company@gmail.com; D.OIL-COMPANY@GMAIL.COM; арбітражному керуючому Гонті О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ГУ ПФУ у Вінницькій області - gu@vn.pfu.gov.ua.
Згідно ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала підписана суддею - 08.09.2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи;