08.09.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1494/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Савро Ганни Олександрівни на рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2024 року у справі №908/1494/24 (суддя Мірошниченко М.В.)
за позовом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29, ідентифікаційний код 40108688)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Савро Ганни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
про стягнення 122 648,27 грн,-
До господарського суду Запорізької області звернулося Головне управління Національної поліції в Запорізькій області з позовом до Фізичної особи-підприємця Савро Ганни Олександрівни про стягнення штрафних санкцій у сумі 122648,27 грн.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем строків поставки товару за договорами на закупівлю товару за державні кошти №552-23 від 18.08.2023, №379-23 від 23.06.2023, №416-23 від 05.07.2023, які укладено сторонами.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.08.2024 року у справі №908/1494/24 позов задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Савро Ганни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29, на розрахунковий рахунок UA558201720343160001000092623, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код 40108688) штрафні санкції у розмірі 122 648,27 грн.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Савро Ганни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29, ідентифікаційний код 40108688) витрати з сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано порушенням відповідачем умов укладених сторонами договорів №552-23 від 18.08.2023 року, №416-23 від 05.07.2023 року та №379-23 від 23.06.2023 року в частині своєчасної поставки товару, що є підставою для нарахування штрафних санкцій.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що поставку здійснено відповідачем у повному обсязі, прострочення відбулося незначне - 10-15 днів, збитки позивачу внаслідок порушення відповідачем зобов'язання не завдані. Однак, наведені доводи судом не були враховані при вирішенні клопотання відповідача про зменшення пені.
Також апелянт звертає увагу, що встановлений договором розмір пені більше, ніж в 10 раз, за подвійну облікову ставку НБУ. При цьому відповідальність позивача за прострочення оплати вартості товару договором не встановлена.
Скаржник вважає, що наявні підстави для зменшення пені на 90% і просить оскаржуване рішення скасувати, стягнути з Фізичної особи-підприємця Савро Ганни Олександрівни (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (код ЄДРПОУ: 40108688) 12 264,83 грн.; в іншій частині позовних вимог - відмовити, судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи відповідача. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим, Просить відмовити в задоволені апеляційної скарги, оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2024 року у справі №908/1494/24 залишити без змін.
Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2024 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2023 року Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області (замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Савро Ганною Олександрівною (постачальник, відповідач) укладено договір №552-23 на закупівлю товару за державні кошти (далі - договір №552-23).
Відповідно до п. 1.2 договору №552-23 в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов'язується передати замовнику товар, визначений у п. 1.2 договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити його вартість на умовах цього договору.
У п. 1.2 договору №552-23 визначено найменування товару: Автомобільні запчастини для службових автомобілів Volkswagen Passat та Toyota Camry за кодом ДК 021:2015:34320000-6 - “Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів» (надалі - товар). Перелік, кількість, комплектність, країна виробника, каталоговий номер та ціна зазначені у специфікації товару (додаток 1 до договору), яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору №552-23 сума договору становить 442071,00 грн. без ПДВ.
У специфікації до договору №552-23 погоджено поставку товару на суму 442071,00 грн. без ПДВ.
Пунктом 3.1 договору №552-23 встановлено, що постачальник зобов'язаний поставити товар протягом семи робочих днів з дня заявки замовника, але не пізніше 23.08.2023. Про час поставки товару повідомити покупця не пізніше ніж за 1 день до дати поставки.
У п. 4.1 договору №552-23 визначено, що передача постачальником товару, що є предметом цього договору, здійснюється за видатковою накладною, яка підтверджує факт приймання-передачі товару уповноваженій особі замовника за довіреністю. Разом із товаром постачальник зобов'язаний передати покупцю наступні документи: рахунок на оплату, видаткову накладну на товар, гарантійні документи.
Відповідно до п. 4.2 договору №552-23 поставка товару за цим договором здійснюється в межах строку поставки, визначеного в п. 3.1 даного договору.
Відповідно до п. 13.1 договору №552-23 даний договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.
На виконання договору №552-23 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 442071,00 грн. що підтверджується:
- актом приймання-передачі №1 від 01.09.2023 року на суму 122231,00 грн. без ПДВ;
- актом приймання-передачі №2 від 11.09.2023 року на суму151065,00 грн. без ПДВ;
- актом приймання-передачі №3 від 25.09.2023 року на суму 72215,00 грн. без ПДВ;
- актом приймання-передачі №4 від 16.10.2023 року на суму 96560,00 грн. без ПДВ.
05.07.2023 року сторонами укладено договір №416-23 на закупівлю товару за державні кошти (далі - договір №416-23) з аналогічними умовами, відповідно до пунктів 1.2, 3.1 якого відповідач мав поставити позивачу протягом семи робочих днів з дня заявки замовника, але не пізніше 01.11.2023 року, товар: Автомобільні запчастини за кодом ДК 021:2015:34310000-3 - “Двигуни та їх частини», перелік, кількість, комплектність, країна виробника, каталоговий номер та ціна якого зазначені у специфікації товару (додаток 1 до договору).
Сума договору становить 12100,00 грн. без ПДВ (п. 2.1 договору №416-23).
У специфікації до договору №416-23 погоджено поставку товару на суму 12100,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 13.1 договору №416-23 даний договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.12.2023 року, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.
На виконання договору №416-23 відповідач поставив позивачу товар на суму 12100,00 грн. без ПДВ, що підтверджується:
- актом приймання-передачі №1 від 26.07.2023 року на суму 8692,00 грн. без ПДВ;
- актом приймання-передачі №1 від 13.11.2023 року на суму 3408,00 грн. без ПДВ.
23.06.2023 року сторонами укладено договір №379-23 на закупівлю товару за державні кошти (далі - /договір №379-23/) з аналогічними умовами, відповідно до пунктів 1.2, 3.1 якого відповідач мав поставити позивачу протягом семи робочих днів з дня заявки замовника, але не пізніше 01.10.2023 року товар: Автомобільні запчастини для службових автомобілів Renault за кодом ДК 021:2015:34320000-6 - “Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів», перелік, кількість, комплектність, країна виробника, каталоговий номер та ціна якого зазначені у специфікації товару (додаток 1 до договору).
Сума договору становить 297950,00 грн. без ПДВ (п. 2.1 договору №379-23).
У специфікації до договору погоджено поставку товару на суму 297950,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 13.1 договору №379-23 даний договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.12.2023 року, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.
На виконання договору №379-23 відповідач поставив позивачу товар на суму 297950,00 грн. без ПДВ, що підтверджується:
- актом приймання-передачі №1 від 28.09.2023 року на суму 250800,00 грн. без ПДВ;
- актом приймання-передачі №2 від 26.10.2023 року на суму 34294,00 грн. без ПДВ;
- актом приймання-передачі №3 від 13.11.2023 року на суму 12856,00 грн. без ПДВ.
Умовами п. 9.3 договорів №552-23, №416-23, №379-23 передбачено, що за порушення строку передачі товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) в гарантійний період постачальник на вимогу замовника сплачує пеню в розмірі 1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості. При цьому день поставки товару, поставленого постачальником з порушенням строку, передбаченого пунктом 3.1 розділу 3 цього договору, вважається днем прострочення, за який постачальником нараховуються штрафні санкції згідно умов цього договору.
Посилаючись на прострочення поставки товару за договором №552-23, позивач надіслав відповідачу 22.11.2023 року претензію вих. №1582/05/14-2023 від 17.11.2023 року про сплату штрафних санкцій у сумі 108909,09 грн., які нараховані на підставі п. 9.3 договору №552-23 за період з 24.08.2023 року по 16.10.2023 року.
Посилаючись на прострочення поставки товару за договором №416-23, позивач надіслав відповідачу 26.03.2024 року претензію вих. №367/04/14-2024 від 26.03.2024 року про сплату штрафних санкцій у сумі 408,96 грн. за період з 02.11.2023 року по 13.11.2023 року.
Посилаючись на прострочення поставки товару за договором №379-23, позивач надіслав відповідачу 26.03.2024 року претензію вих. №369/04/14-2024 від 26.03.2024 року про сплату штрафних санкцій у сумі 13330,22 грн. за період з 02.10.2023 року по 13.11.2023 року.
Загалом позивачем нараховано штрафних санкцій у сумі 122648,27 грн.
Відповідач не задовольнив претензії позивача, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) в загальній сумі 122648,27 грн., нарахованої за прострочення поставки товару за договорами №552-23, №379-23, №416-23.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі апелянт не заперечує підстави для стягнення та розмір нарахованих позивачем штрафних санкції, лише зазначає про необхідність зменшення пені на 90%.
Скаржником здійснено загальні посилання на норми матеріального права, однак жодним чином не обґрунтовано, не роз'яснено, в чому полягає порушення судом норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи, що призвело до ухвалення, на думку апелянта, незаконного рішення.
Всі аргументи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідача з рішенням суду.
Між тим, приписами ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже, предметом апеляційного перегляду є питання, чи наявні підстави для зменшення до 90% нарахованих позивачем штрафних санкції.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкції на 90%, вірно встановив, що підстави для його задоволення відповідач не довів і в задоволенні цих вимог скаржника обґрунтовано відмовив.
Так, встановлено, що спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовуються договорами на закупівлю товару за державні кошти № 552-23 від 18.08.2023 року, № 379-23 від 23.06.2023 року, № 416-23 від 05.07.2023 року.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
За умовами договору № 552-23 відповідач мав поставити позивачу товар на суму 442 071,00 грн. без ПДВ протягом семи робочих днів з дня заявки позивача, але не пізніше 23.08.2023 року.
В порушення умов договору весь товар поставлений скаржником з простроченням, а саме:
- за актом приймання-передачі № 1 від 01.09.2023 року поставлено товар на суму 122 231,00 грн. без ПДВ;
- за актом приймання-передачі № 2 від 11.09.2023 року поставлено товар на
суму151 065,00 грн. без ПДВ;
- за актом приймання-передачі № 3 від 25.09.2023 року поставлено товар на суму 72 215,00 грн. без ПДВ;
- за актом приймання-передачі № 4 від 16.10.2023 року поставлено товар на суму 96 560,00 грн. без ПДВ.
2) За умовами договору № 416-23 відповідач мав поставити
ГУНП товар на суму 12 100,00 грн. без ПДВ протягом семи робочих днів з дня заявки позивача, але не пізніше 01.11.2023 року.
В порушення умов договору № 416-23 скаржник поставив частину товару з простроченням, а саме: за актом приймання-передачі № 1 від 13.11.2023 року на суму 3 408,00 грн. без ПДВ.
3) За умовами договору № 379-23 відповідач мав поставити
ГУНП товар на суму 297 950,00 грн. без ПДВ протягом семи робочих днів з дня заявки ГУНП, але не пізніше /01.10.2023 року./
В порушення умов договору № 379-23 відповідач поставив частину товару з простроченням, а саме: за актом приймання-передачі № 2 від 26.10.2023 року на суму 34 294,00 грн. без ПДВ; за актом приймання-передачі № 3 від 13.11.2023 року на суму 12 856,00 грн. без ПДВ.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, приписами якого в тому числі, були врегульовані правовідносини сторін, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Умовами п. 9.3 договорів № 552-23, № 416-23, № 379-23 передбачено, що за порушення строку передачі товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний) в гарантійний період постачальник на вимогу замовника сплачує пеню в розмірі 1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
При цьому сторони погодили, що день поставки товару, поставленого постачальником з порушенням строку, передбаченого пунктом 3.1 розділу 3 цього договору, вважається днем прострочення, за який постачальником нараховуються штрафні санкції згідно умов цього договору.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Колегія суддів звертає увагу, що нарахування штрафних санкцій здійснено позивачем з урахуванням умов кожного договору та вимог законодавства:
1) за договором № 552-23 нараховано пеню в розмірі 1% від вартості товару за кожен день прострочення поставки за період з 24.08.2023 року по 22.09.2023 року в сумі 90 335,64 грн. та додатково нараховано штраф за ставкою 7% за прострочення поставки понад 30 днів в сумі 18 573,45 грн., усього за цим договором нараховано штрафних санкцій у сумі 108 909,09 грн.;
2) за договором № 416-23 нараховано пеню в розмірі 1% від вартості товару за кожен день прострочення поставки за період з 02.11.2023 року по 13.11.2023 року в сумі 408,96 грн.;
3) за договором № 379-23 нараховано пеню в розмірі 1% від вартості товару за кожен день прострочення поставки за період з 02.10.2023 року по 31.10.2023 року в сумі 12 430,30 грн. та додатково нараховано штраф за ставкою 7% за прострочення поставки понад 30 днів в сумі 899,92 грн., усього за цим договором нараховано штрафних санкцій у сумі 1 330,22 грн.
З огляду на те, що сторони підписали вищезазначені договори, які за своїм змістом відповідають вимогам чинного законодавства та звичаям ділового обороту, та умови яких були погоджені сторонами, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги, зокрема визнав обґрунтованими нараховані скаржнику штрафні санкції у розмірі 122 648,27 грн.
Щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкції на 90%.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає про наявність правових підстав для зменшення штрафних санкцій на 90%, наголошуючи про те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що періоди прострочення є незначними (в середньому 10-15 днів), а також те, що ГУНП не завдано збитків, у зв'язку з відповідним простроченням.
Такі доводи колегія суддів відхиляє та звертає увагу на наступне:
Матеріали справи свідчать, що за договорами № 552-23 та № 416-23 відповідач допустив прострочення поставки товару більше 30 днів, що в подальшому стало підставою для нарахування штрафу у розмірі 7%, у відповідності до вимог п. 9.3. договорів.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірної великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 26.08.2021 року у справі № 911/378/17 (911/2223/20), зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин (підстав для зменшення судом розміру неустойки) (ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на наявність доказів, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
З огляду на вищезазначені правові позиції Верховного Суду з аналогічних питань, а також враховуючи аналіз приписів ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України можливо дійти висновку, що визначене законодавством право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 914/2202/18.
Подібний за змістом висновок щодо застосування вказаних норм права неодноразово послідовно викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.03.2020 року у справі № 925/597/19, від 18.06.2020 року у справі №904/3491/19, від 08.10.2020 року у справі № 904/5645/19.
Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 року у справі № 910/14591/21).
Колегія суддів звертає увагу, що до матеріалів справи скаржником не було надано доказів, які б підтверджували існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.
Як вказано вище, за приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правомірно відмовив у задоволенні відповідного клопотання скаржника, оскільки до матеріалів справи ним не долучено жодних належних, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, що є підставою відповідно до положень діючого законодавства для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.
У даній справі апелянт на підтвердження наявності підстав для зменшення штрафних санкцій зазначив, що прострочення виконання зобов'язання з поставки товару сталось з незалежних від нього причин.
Скаржник посилався на затримки в поставці товарів дистриб'ютором через військовий стан, довге розмитнення товарів, які розміщувались на складах на території Республіки Польща.
При цьому жодних належних та достовірних доказів суду не надав. Також не надано суду доказів вжиття всіх необхідних з його сторони заходів доставки товару у погоджений в договорах строк.
Ці ж доводи не знайшли свого підтвердження і під час апеляційного перегляду справи.
Щодо посилання відповідача на відсутність завданих позивачу збитків, відсутність передоплати за договором та не співмірності та непропорційності розміру штрафних санкцій, колегія суддів звертає увагу на наступне:
ГУНП в Запорізькій області, укладаючи з відповідачем в порядку державних закупівель вищезгадані договори на поставку автозапчастин за кошти Державного бюджету України для своїх службових транспортних засобів (якими працівники поліції користуються з метою виконання повноважень поліції, у тому числі з метою відсічі збройної агресії проти України), справедливо очікувало на їх поставку у визначений строк.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що затримка в поставці товару унеможливлює виконання позивачем передбачених діючим законодавством функцій та завдань, покладених на поліцію в умовах воєнного стану, як державним органом, який входить до сектору безпеки і оборони України.
Крім того, позивач виконав свої зобов'язання по оплаті товару у строки, визначенні договорами. Інше скаржником не доведено.
Враховуючи вищевикладене, зокрема й те, що скаржник є господарюючими суб'єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності, суду не надав жодних доказів винятковості обставин, з якими закон пов'язує право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зменшення штрафних санкцій.
Отже, в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд дійшов вірних висновків щодо клопотання відповідача. Ці висновки під час апеляційного перегляду справи скаржником не спростовано. Відтак, апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги слід віднести на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2024 року у справі №908/1494/24 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко