Постанова від 03.09.2025 по справі 906/297/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року Справа № 906/297/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

секретар судового засідання ОСОБА_4

за участю представників сторін:

прокурор: ОСОБА_5

позивача: не з"явився

відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2025 у справі №906/297/25 (суддя ОСОБА_6 , м.Житомир, повний текст складено 01.07.2025)

за позовом виконувача обов'язків керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_5

до відповідача Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_2 "

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

Виконувач обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_2 " про витребування на користь держави в особі Сільської ради з незаконного володіння підприємства земельні ділянки: кадастровий номер 1821784000:01:000:0583, площею 33,3031 га; кадастровий номер 1821784000:01:000:0588, площею 29,9951 га; кадастровий номер 1821784000:05:000:0239, площею 14,1942 га; кадастровий номер 1821784000:05:000:0247, площею 18,9572 га; кадастровий номер 1821784000:08:000:0140, площею 54,6209 га.

Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2025 по справі №906/297/25 позовні вимоги виконувача обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 задоволено повністю. Витребувано з незаконного володіння Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » у комунальну власність ІНФОРМАЦІЯ_6 земельні ділянки: кадастровий номер 1821784000:01:000:0583, площею 33,3031 га; кадастровий номер 1821784000:01:000:0588, площею 29,9951 га; кадастровий номер 1821784000:05:000:0239, площею 14,1942 га; кадастровий номер 1821784000:05:000:0247, площею 18,9572 га; кадастровий номер 1821784000:08:000:0140, площею 54,6209 га. Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » на користь ІНФОРМАЦІЯ_7 10 407,02 грн судові витрати зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з уваленим рішенням, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2025 року у справі №906/297/25 повністю і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову виконувача обов'язків керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_2 " про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, відмовити повністю. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_8 на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_2 " понесені витрати пов'язані з розглядом справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_7 , суддя ОСОБА_8 , суддя ОСОБА_9 .

Відповідно до розпорядження керівника апарату ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2025, у зв'язку із перебуванням у відпустці головуючої судді ОСОБА_7 з 04.08.2025 по 22.08.2025 включно, судді-члена колегії ОСОБА_9 з 04.08.2025 по 05.09.2025 включно, судді- члена колегії ОСОБА_8 у період з 04.08.2025 по 05.09.2025 включно, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1 , суддя ОСОБА_2 , суддя ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 14.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2025 у справі №906/297/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03 вересня 2025 року.

25 серпня 2025 року від виконувача обов'язків керівника Звягельської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2025 у справі № 906/297/25 залишити без змін, апеляційну скаргу представника відповідача без задоволення.

03 вересня 2025 року представником відповідача адвокатом ОСОБА_10 подано через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просив суд відкласти розгляд справи №906/297/25 за апеляційною скаргою Приватно-Орендного Сількогосподарського Підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2025 року за позовом виконувача обов'язків керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_2 " про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, яка призначена до розгляду 03.09.2025 року на 10:40 год на іншу дату.

В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача адвокат ОСОБА_10 посилається на те, що він не має можливості прибути у судове засідання, призначене ІНФОРМАЦІЯ_9 03.09.2025 року на 10:40 год, у зв'язку з його участю у справі №695/2840/22 позивач: ОСОБА_11 , позивач: ОСОБА_12 , відповідач: ОСОБА_12 , представник позивача: ОСОБА_13 , представник відповідача: ОСОБА_10 , представник відповідача: ОСОБА_14 , відповідач зустрічного позову: ОСОБА_11 , представник позивача: ОСОБА_14 , представник відповідача: ОСОБА_15 про поділ майна подружжя, в підтвердження вказаних обставин додав скриншот з офіційного веб-порталу «Судова влада України» про відомості щодо дати та часу судового засідання по справі №695/2840/22 у ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Прокурор в судовому засіданні 03.09.2025 заперечив щодо задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату. Заперечив доводи апеляційної скарги та просив суд рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2025 у справі №906/297/25 залишити без змін, апеляційну скаргу представника відповідача без задоволення.

Розглянувши клопотання представника відповідача адвоката ОСОБА_10 про відкладення розгляду справи на іншу дату, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до п. п. 1,2 ч. 3ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч. 1ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів відзначає, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Також, колегія суддів зазначає, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, представник відповідача висловив свої доводи та міркування у апеляційній скарзі та попередніх судових засіданнях, в матеріалах справи наявні усі необхідні докази.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_2 " крім адвоката ОСОБА_10 є ще адвокат ОСОБА_16 повноваження якого на представництво інтересів відповідача в ІНФОРМАЦІЯ_11 підтверджується ордером СА №1131432 від 08.08.2025 та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю ЧК №394 на ім'я ОСОБА_16 (а.с.193-195 т.2).

Таким чином, у даному випадку відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні 03.09.2025 іншого свого представника, зокрема адвоката ОСОБА_16 . В свою чергу, неможливість такої заміни представника відповідачем та його представником адвокатом ОСОБА_10 суду апеляційної інстанції не доведено. Дане ж вказує на необґрунтованість поданого клопотання належними і допустимими доказами.

Крім того, посилаючись на участь в іншому судовому засіданні, представник відповідача адвокат ОСОБА_10 належних та допустимих доказів, зокрема, що судове засідання по справі №695/2840/22 у ІНФОРМАЦІЯ_10 призначено раніше (ухвали) на підтвердження вказаних обставин суду не надав.

Судова колегія відзначає, що у клопотанні про відкладення розгляду справи не наведено жодних об'єктивних причин, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності представника відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що явка учасників провадження в судове засідання обов'язковою не визнавалась, позиція відповідача викладена у поданій ним апеляційній скарзі та останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, а тому клопотання представника відповідача адвоката ОСОБА_10 про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

В судове засідання 03.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_12 свого представника не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Згідно ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_9 , заслухавши пояснення прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, встановивши обставини щодо відсутності підстав, що після розпаювання земель до ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " перейшло право власності на земельні ділянки, які набуло ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за державним актом на право колективної власності на землю серія ЖТ 14-22.0007 від 15.09.1995 дійшов висновку, що державна реєстрація права приватної власності на спірні земельні ділянки за відповідачем відбулася з порушенням вимог земельного законодавства, як наслідок фактичне вибуття спірних земельних ділянок з володіння ІНФОРМАЦІЯ_5 без її волевиявлення, що є підставою для їх витребування на користь ради в порядку статті 387 Цивільного кодексу України.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не врахував, що жодний нормативно-правовий акт не передбачав автоматичного набуття всіма членами КСП статусу учасників утвореної внаслідок зміни організаційно-правової форми юридичної особи (така кількість могла бути меншою ніж кількість членів КСП, навіть у випадку реорганізації КСП у приватне підприємство). Право на участь в управлінні юридичної особи, в такому випадку не порушується, оскільки члени КСП добровільно і самостійно прийняли рішення про реформування КСП зі зміною його організаційно- правової форми та зміною кількості учасників. У кожного з них залишилося право на земельну частку (пай). (Не) участь в підприємстві, створеному внаслідок перереєстрації (перетворення) КСП не впливає на це право. Права членів КСП на майно також не порушені, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Припинення членства в КСП не впливає на обсяг цих прав. Особливу увагу апелянт звертає на правонаступництво. ПКСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було перереєстровано у ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » із тим самим кодом ЄДРПОУ, що свідчить про перетворення, а не створення нового суб'єкта. Отже, усі майнові права та обов'язки перейшли до нової організаційно-правової форми.

Крім того, апелянт вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про відсутність автоматичного переходу земель у приватну власність. Відповідач посилається на Перехідні положення Земельного кодексу України 2001 року та Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», якими передбачено збереження раніше набутих прав на землю. Колективна власність на землю, на його думку, є різновидом приватної і тому її правонаступництво цілком законним.

Також апелянт звертає увагу, що позивач не надав доказів припинення права власності відповідно до статей 140 і 142 ЗК України, зокрема відсутні заяви про відмову від земельних ділянок або нотаріально засвідчені угоди про передачу їх у власність органу місцевого самоврядування. Додатковим доказом правонаступництва є рішення загальних зборів ПКСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 11 січня 2000 року, яким правонаступником визначено ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Це рішення не оскаржено в судовому порядку.

Заперечуючи доводи відповідача, прокурор у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що правонаступництво відповідача не підтверджується жодними належними доказами. Верховний Суд неодноразово роз'яснював, що статут нової юридичної особи не може бути підставою правонаступництва, якщо воно не виникло відповідно до закону. Велика Палата Верховного Суду та ІНФОРМАЦІЯ_13 неодноразово підкреслювали, що присвоєння нового коду ЄДРПОУ або навіть збереження старого коду саме по собі не доводить правонаступництва, а автоматичного переходу колективної власності у приватну законодавство не передбачало. Суди в аналогічних справах вказували, що перетворення КСП у нову юридичну особу можливе лише за умови збереження складу його учасників. У даному ж випадку склад учасників різниться принципово: до складу ПКСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » входило 679 осіб, тоді як ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » створене однією фізичною особою. Це виключає можливість правонаступництва.

Крім того, прокурор звертає увагу, що статути Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_2 " різних років свідчать, що підприємство використовує у діяльності виключно власні землі та майно засновника, а землі колишніх членів КСП могли передаватися лише на умовах оренди. Отже, у відповідача не було підстав для реєстрації цих земель як власних.

Таким чином, прокурор зазначає, що ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » створене, як нове підприємство без ознак правонаступництва, і тому не набуло прав на спірні земельні ділянки. Відтак, рішення суду першої інстанції є законним і має бути залишене без змін, а апеляційна скарга відповідача, без задоволення.

ІНФОРМАЦІЯ_12 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористалась.

Згідно ч.3 ст. 263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

15 вересня 1995 року рішенням ІНФОРМАЦІЯ_14 «Про передачу земель у колективну власність ПКСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » передано у колективну власність Приватно-колективному сільськогосподарському підприємству « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (далі по тексту - ПКСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») земельні ділянки для сільськогосподарського використання загальною площею 2603,2 га, в тому числі 265,7 га земель загального користування (а.с.46 т.1).

На підставі вказаного рішення ПКСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » отримало державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ № 14-22.0007, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 07 (а.с.47-53 т.1).

Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» від 03.12.1999 № 1529/99 передбачено реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно, шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями), майновими паями та створення на їх основі приватних підприємств, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Також, вказаним Указом передбачалось запровадження обов'язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток (паїв) з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

11 січня 2000 року на загальних зборах членів ПКСГП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вирішено ліквідувати ПКСГП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » шляхом реорганізації її правонаступником виступатиме Приватне-орендне сільськогосподарське підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 12.01.2000 (а.с.99 т.1).

Згідно з інформацією ІНФОРМАЦІЯ_15 » згідно рішення ІНФОРМАЦІЯ_16 від 18.03.2000 № 0055 перереєстровано у Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с.100 т.1).

Так, в березні 2000 року ІНФОРМАЦІЯ_17 зареєстровано приватно-орендне сільськогосподарське підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також затверджено Статут останнього.

Відповідно до п. 1.1. Статуту ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 2000 року ПОСП засноване за рішенням засновника, створене на базі власних землі та майна засновника та орендованого майна та землі громадян України.

Відповідно до п. 2.1. засновником підприємства є громадянин України - ОСОБА_17 .

Пунктом 2.2. встановлено, що засновник одноособово здійснює право власності на майно та інші активи підприємства.

Пунктом 4.4. Статуту передбачено, підприємство є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Пунктом 5.2. Статуту передбачено, що підприємство є власником майна, земельних угідь, переданих йому засновником.

Пунктом 5.3. визначено, що майно та землі, передані в оренду підприємству при реструктуризації КСП бувшими його членами знаходиться в строковому договірному платному сільськогосподарському користуванні і володінні.

Пунктом 7.1. Статуту передбачено, що підприємство в процесі своєї діяльності використовує земельні угіддя передані йому засновником і орендовані землі членів реструктуризованого КСП та інших громадян України.

У пункті 7.2. Статуту зазначено, що члени КСП передають свої паї підприємству на умовах оренди.

Пунктом 7.3. Статуту визначено, що підтверджуючими документами на право використання землі підприємством є земельні сертифікати, державні акти на право приватної власності на землі, а також договори оренди, які оформлені місцевими радами народних депутатів у встановленому чинним законодавством України порядку.

Розпорядженням голови ІНФОРМАЦІЯ_16 від 07.05.2004 №154 надано дозвіл науково-впроваджувальний фірмі "Нові технології" на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), в тому числі ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". В додатку до розпорядження голови ІНФОРМАЦІЯ_18 від 07.05.2004 №154 зазначено, що ПКСП - нині ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_19 ", а уточнена кількість осіб, які набули право на земельну частку (пай) становить 681 чоловік (а.с.58-59 т.1).

Комісією у складі голови ІНФОРМАЦІЯ_20 , голови ІНФОРМАЦІЯ_14 , директора "Новий шлях" ОСОБА_18 та представників науково-впроваджувальної фірми " ІНФОРМАЦІЯ_21 " проведено обстеження земельних угідь КСП "Новий шлях" Неділищенської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, про що складено відповідний акт (а.с.61-63 т.1).

Так, вказаним актом обстеження узгоджено взяти для розрахунків розпаювання 1830,65 га сільськогосподарських угідь, з них: малопродуктивні землі загальною площею 500,55 га, які не придатні для сільськогосподарського виробництва, комісією рекомендовано передати до земель запасу сільської ради. Вказані площі дописано рукописним текстом та завірено печатками ІНФОРМАЦІЯ_20 та ІНФОРМАЦІЯ_14 . При цьому, серед іншого акт обстеження містить відбиток печатки ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_19 ", що підтверджує участь саме цієї юридичної особи при розпаюванні та розподілі земель.

05 жовтня 2004 року зборами уповноважених власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП "Новий шлях" затверджено акт обстеження земельних угідь реформованого КСП "Новий шлях" та узгоджено кінцеву експлікацію сільськогосподарських угідь, які підлягають розпаюванню площею 1830,65 га; вирішено передати до земель запасу як непридатні в сільськогосподарському використанні 500,55 га сільськогосподарських угідь (а.с.64-65 т.1).

10 листопада 2004 року рішенням ІНФОРМАЦІЯ_14 затверджено акт обстеження та експлікацію земель колективної власності реформованого КСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та рішення зборів уповноважених власників земельних часток (паїв) КСП "Новий шлях" від 05.10.2004. Також пунктом 4 вказаного рішення погоджено список власників земельних часток (паїв) колишнього КСП "Новий шлях" в кількості 679 осіб (а.с.66-72 т.1).

Таким чином, прокурор зазначає, що співвласники вирішили припинити право колективної власності на земельні ділянки загальною площею 2331,2 га, з яких: 1830,65 га - землі, що підлягали розпаюванню та 500,55 га, які передаються до земель запасу.

12 січня 2005 року розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_16 №12 погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП "Новий шлях" Неділищенської сільської ради, яким передбачено, що площа сільськогосподарських угідь, що підлягає розпаюванню складає 1819,54 га, в тому числі: рілля - 1535,17 га; сіножатні - 125,46 га; пасовища - 158,91 га (а.с.73 т.1). Пунктом 2 вказаного розпорядження припинено право колективної власності реформованого КСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " земельними ділянками загальною площею 500,55 га, які передано до земель загального користування.

19 січня 2005 року зборами власників сертифікатів на земельні частки (паї) реформованого ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " вирішено затвердити проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого ПКСП "Новий шлях" Неділищенської сільської ради, яким передбачена площа, що підлягає розпаюванню складає 1819,54 га, в тому числі: рілля - 1535,17 га; сіножатні - 125,46 га; пасовища - 158,91 га. Вказане рішення оформлене протоколом від 19.01.2005.

Відповідно до уточненого списку громадян, які мають право на отримання державного акту на право власності на частку (пай) реформованого ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", та які брали участь в зборах уповноважених по затвердженню акту обстеження земельних угідь ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " і згідні із вказаним актом (даний список налічує 689 осіб), 438 громадян особисто підписалися щодо своєї згоди, в тому числі, на передачу 500,55 га земель до земель запасу сільської ради, померло - 134 особи.

Наведене свідчить, що учасники реформованого КСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за результатами проведеного обстеження угідь та розробленої технічної документації визначили площу земель, що підлягала розпаюванню між учасниками (власниками паїв) та площу земель, які не придатні для сільськогосподарського використання та відповідно не підлягала паюванню. При цьому, право колективної власності на земельні ділянки, які не підлягали паюванню вказаними рішеннями припинено та землі передані до земель запасу ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Отже, землі на території Неділищенської сільської ради, які передавались відповідно до Державного акта серії ЖТ 14-22.0007 на право колективної власності на землю ПКСП «Новий шлях» та підлягали паюванню, відповідно до проектно-технічної документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі власникам сертифікатів реформованого КСП, розпайовані у 2004-2005 роках між членами колективного сільськогосподарського підприємства. На землі, які не підлягали паюванню, право колективної власності припинено. Землі передано до земель запасу ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що вищевказані обставини також встановлені в рішенні ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.09.2024 у справі №906/62/24 за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 до Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_2 " про витребування земельних ділянок кадастровий номер 1821784000:04:000:0550 площею 0,7879 га; кадастровий номер 1821784000:04:000:0551 площею 14,2666 га; кадастровий номер 1821784000:04:000:0552 площею 1,1801 га з чужого незаконного володіння та стягнення 178370,71 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили 03.12.2024 (а.с.210-219 т.1).

Згідно ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №649/1393/19).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб'єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду (постанова Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №438/723/17).

Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (п. 66 постанови Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №910/406/21)

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що вищевказані обставини мають преюдиціальне значення щодо вирішення спору у справі №906/297/25.

Крім того, прокурор зазначає, що під час розслідування кримінального провадження №42021062240000062 від 16.11.2021 за фактом незаконного заволодіння земельними ділянками лісового фонду загальною площею понад 1172 га, чим спричинено тяжкі наслідки державним інтересам, прокурором отримано тимчасовий доступ до реєстраційної справи Приватного сільськогосподарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_19 » встановлено наступне .

Відповідно до наказу Приватного сільськогосподарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_19 » 30.11.2001 №4 (а.с.197 т.1) останнє вступило в права правонаступника відносно Колективного сільськогосподарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_2 » с. Неділище з 01.12.2001 та доповнило свій статут пунктом 2.4. наступного змісту: « 2.4. Приватне сільськогосподарське підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_19 » виступає з 01.12.2001 правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_2 », прийнявши його від приватно-орендного сільськогосподарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в зв'язку з його ліквідацією». Наказом ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_19 » від 29.11.2001 №3 статут підприємства доповнено пунктом 2.4. наступного змісту: « 2.4. Приватне сільськогосподарське підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_19 » виступає з 01.12.2001 року правонаступником приватно-орендного сільськогосподарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_2 », прийнявши його від приватно-орендного сільськогосподарського підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в зв'язку з його ліквідацією». Вказані доповнення до статуту ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_19 » зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_17 29.12.2001 (а.с. 197 на звороті т.1).

На виконання наказу про вступ в право правонаступника ПКСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », складено та підписано акт передачі майнового паю ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_19 » станом на 01.12.2001, який виділений для покриття боргів ПКСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » с. Неділище (а.с. 197 на звороті т.1). Вказаним актом комісія в складі: керівника ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_17 , головного бухгалтера ОСОБА_19 , головного економіста ОСОБА_20 з однієї сторони та керівника ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_19 » ОСОБА_18 , головного бухгалтера ОСОБА_21 , головного економіста ОСОБА_22 з другої сторони, склали акт про те, що перша сторона передає, а друга сторона приймає майно в сумі 225515 (двісті двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. на погашення боргових зобов'язань, в тому числі: Основні засоби першої категорії - 179 459 грн; Основні засоби другої категорії - 22 558 грн; Оборотні засоби - 23 498 грн; Насіння, корма - 19 342 грн.

Таким чином, прокурор зазначає, що вказані документи свідчать про факт ліквідації ПКСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » шляхом його перетворення. Наведеним підтверджується, що ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » отримано у порядку правонаступництва за ПКСП майно (а не землю) колективного сільськогосподарського підприємства, яке у подальшому у зв'язку з ліквідацією ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » передано ПСП « ІНФОРМАЦІЯ_19 », за участі якого і відбувалось розпаювання земель ПКСП.

Прокурор зазначає, що сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_23 здійснено накладення спірних земельних ділянок на землі надані в колективну власність ПКСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » згідно державного акту на право колективної власності на землю серії ЖТ 14-22.0007. Наданими викопіюваннями підтверджується, що всі п'ять спірних земельних ділянок накладаються на землі, надані ПКСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » згідно державного акту на право колективної власності на землю серії ЖТ 14-22.0007 (а.с.129-130 т.1).

Поряд з цим, пунктом 2.4. Статуту ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » затвердженого зборами власників ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » оформлені протоколом « 1/21 від 03.11.2021 року передбачено, що підприємство створене на основі приватної власності його засновників (учасників) та їх участі в управлінні ним відповідно до цього статуту та чинного законодавства України. Аналогічне положення містить і пункт 2.4. статуту ПОСП «Новий Шлях» 2022 та 2025 років (а.с.172-187 т.1, 16-22 т.2).

Пунктом 5.1. статуту передбачено, що ОСОБА_24 - єдина власниця підприємства, володіє майновими правами підприємства у розмірі 100%. В редакції 2022 року пункт 5.1. викладено наступним чином: « ОСОБА_25 - ІНФОРМАЦІЯ_22 - єдиний власник Підприємства, володіє правами підприємства в розмірі 100%, що в грошовому еквіваленті становить 16020 грн».

В редакції Статуту від 2025 року у пункті 5.1. вказано, що ОСОБА_26 - єдиний власник підприємства, володіє майновими правами підприємства в розмірі 100%, що відповідають розміру статутного капіталу - 16020 грн».

Пунктом 9.2. Статуту передбачено, що підприємство є власником:

1) майна переданого йому власниками як внесок до статутного капіталу;

2) землі, набутої у власність відповідно до норм чинного законодавства у тому числі і у порядку правонаступництва;

3) продукції, виготовленої Підприємством в результаті господарської діяльності;

4) доходів, отриманих в результаті провадження господарської діяльності;

5) іншого рухомого та нерухомого майна, майнових прав та прав інтелектуальної власності, придбаних, набутих у власність з підстав не заборонених законом.

Отже, в редакціях статуту ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 2021, 2022, 2025 років закріплено, що підприємство створене на основі приватної власності його засновників (учасників).

12 липня 2022 року зборами власників ПОСП “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » оформлені протоколом №1/22 вирішено змінити склад учасників підприємства, а саме єдиного засновника, якому належить майнові права підприємства є ОСОБА_25 , обрано новим директором підприємства та затверджено нову редакцію статуту (а.с.115-116 т.1).

21 липня 2022 року зборами власників ПОСП “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » оформлені протоколом №2/22 вирішено затвердити Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Барашівської сільської територіальної громади Новоград-Волинського району Житомирської області відповідно до державного акта на право колективної власності серії ЖТ-14-22.0007 та подати на державну реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами згідно додатку до протоколу: 1821784000:08:000:0140, 1821784000:01:000:0583, 1821784000:01:000:0588, 1821784000:05:000:0247, 1821784000:05:000:0239 (а.с. 117 т.1).

19 грудня 2022 року Державним реєстратором ІНФОРМАЦІЯ_23 зареєстровано за ПОСП “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » право власності на 5 земельних ділянок загальною площею 151,0705 га, зокрема: кадастровий номер 1821784000:01:000:0583, площею 33,3031 га; кадастровий номер 1821784000:01:000:0588, площею 29,9951 га; кадастровий номер 1821784000:05:000:0239, площею 14,1942 га; кадастровий номер 1821784000:05:000:0247, площею 18,9572 га; кадастровий номер 1821784000:08:000:0140, площею 54,6209 га (а.с. 132-136 т.1). Право приватної власності на вказані земельні ділянки за ПОСП “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » зареєстровано на підставі нотаріально посвідчених протоколів зборів власників ПОСП “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 12.07.2022 № 1/22 та від 21.07.2022 №2/22, державного акту на право колективної власності серії ЖТ-14-22.0007, виданого 15.09.1995 ІНФОРМАЦІЯ_24 , та відомостями з ДЗК.

Враховуючи вищевикладене, прокурор стверджує, що за відповідачем незаконно зареєстровано право приватної власності на спірні земельні ділянки що надавались в колективну власність ПКСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на підставі рішення ІНФОРМАЦІЯ_14 від 15.09.1995 «Про передачу земель у колективну власність ПКСП «Новий шлях».

4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

На підставі розпорядження голови ІНФОРМАЦІЯ_16 12.01.2005 Nє 12 та п. 21 розділу X “Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001, який набрав чинності з 01.01.2002) нерозпайовані землі колективного сільськогосподарського підприємства “ ІНФОРМАЦІЯ_2 », окрім лісогосподарських земель перешли у власність ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України Nє 711-р від 12.06.2020 “Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області» утворена Барашівська територіальна громада шляхом об?єднання Барашівської, Березівської, Бобрицької, Будо-Бобрицької, Ганнопільської, Зеленицької, Неділищенської, Рясненської, Сімаківської, Усолусівської, Яблунецької сільських рад.

Таким чином, до ІНФОРМАЦІЯ_25 перейшли всі права та обов?язки на спірні земельні ділянки. Розпоряджатися землями комунальної власності відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України має право орган місцевого самоврядування, у даному випадку - ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Протиправне набуття права приватної власності на спірні земельні ділянки грубо порушує інтереси держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Прокурором інформовано позивача про наявні порушення вимог законодавства листом від 25.02.2025 №54-84-879вих25. Просив надати інформацію про результати розгляду листа та вжиті заходи протягом розумного строку, а також зазначив, що у разі невжиття заходів до захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, окружною прокуратурою самостійно буде пред'явлено відповідний позов (а.с.220-226 т.1).

Проте, ІНФОРМАЦІЯ_12 листом від 04.03.2025 №97 (а.с.227 т.1) проти подання прокурором позову в її інтересах не заперечила та не висловила ініціативи щодо звернення до суду з відповідним позовом через відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору.

05 березня 2025 року прокурор керуючись приписами ч.4 с.23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив ІНФОРМАЦІЯ_26 , що прокурором буде пред'явлено позов про витребування з чужого незаконного володіння 5 земельних ділянок загальною площею 151,0705 га (а.с.228 т.1).

Вищевказане свідчить про нездійснення ІНФОРМАЦІЯ_27 захисту порушених інтересів держави в особі територіальної громади та наявність підстав для представництва органом прокуратури інтересів держави в суді, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції, зазначає наступне.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII (в редакції чинній на час видачі ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ №14-22.0007), власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року №561-XII (в редакції чинній на час видачі ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ №14-22.0007), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників (частина 3статті 5 Земельного кодексу України).

Стаття 6 цього Земельного кодексу України визначала право приватної власності на землю лише громадян.

Згідно з частиною 1 статті 60 Земельного кодексу України №561-XII, колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має розрахунковий та інші рахунки в установах банку і печатку із своїм найменуванням. Підприємства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в спілки (об'єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів (стаття 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній від 21 січня 1994 року).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Приписи частин 2, 3 статті 8 цього Закону встановлюють, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Статтею 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" унормовано, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства (частина 4 статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

З огляду на викладені норми права, можна дійти висновку, що хоча колективне сільськогосподарське підприємство і визначалося як суб'єкт права власності, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, однак власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі №906/987/21.

Згідно з пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ №720/95), сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств підлягають паюванню.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу №720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу №720/95).

За вказаного, паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Як передбачено статтею 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції від 05 червня 2003 року) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї (стаття 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").

Згідно з частиною 4 статті 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку; землі під полезахисними лісовими смугами; землі під водними об'єктами; землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності; землі під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення.

У статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Указом Президента України від 03 грудня 1999 року №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" постановлено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, зокрема:

- забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних борів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями;

- сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань;

- запровадження обов'язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що землі колишнього ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " підлягли розпаюванню між його членами та могли бути передані лише в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

01 січня 2019 року набрав чинності Закон України №2498-VIII від 10 липня 2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21. Цим пунктом передбачено, що з дня набрання чинності Законом №2498-VIII від 10 липня 2018 року землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу цього Закону переходять до комунальної власності.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, чинній від 01 січня 2019 року), нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Крім того, Законом України №2498-VIII доповнено Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" статтею 14-1.

Відповідно до положень статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 01 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані (абзац 7 статті 14-1 цього Закону).

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом (абзац 8 статті 14-1 цього Закону).

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки (абзац 14 статті 14-1 цього Закону).

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 01 січня 2025 року (абзац 16 статті 14-1 цього Закону).

У разі якщо до 01 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб'єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним (абзац 17 статті 14-1 цього Закону).

За вказаного, земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств у випадку припинення колективного сільськогосподарського підприємства вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані та підлягають державній реєстрації за територіальними громадами на праві комунальної власності на підставі Закону України №2498-VIII від 10 липня 2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні".

Якщо до 01 січня 2019 року не прийнято рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, яке не було припинено як юридична особа, та за умови не передання земель в приватну власність, то до 01 січня 2025 року має бути здійснений розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що головною відмінністю, яка ставить в залежність можливість набуття територіальною громадою земель колективного сільськогосподарського підприємства, є припинення чи не припинення колективного сільськогосподарського підприємства станом на 01.01.2019, або проведення процедури розподілу таких земель в строк до 01.01.2025.

Згідно зі статтею 37 Цивільного кодексу УРСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

За змістом статті 2 Закону України "Про підприємства в Україні" (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) колективне підприємство визначено є одним із видів підприємств, які можуть діяти в Україні.

Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній до 01 січня 2004 року), ліквідація та реорганізація яких (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства (частини 1, 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

Відповідно до наведених вище положень законодавства розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов'язань оформлюється розподільним актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним актом (балансом) його зобов'язання та майно під їх забезпечення (Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №906/987/21).

Отже, розподіл між підприємствами-правонаступниками (перехід до одного правонаступника) майнових прав та зобов'язань реорганізованого підприємства оформлюється відповідно розподільним актом (балансом) або передавальним актом (балансом).

Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов'язання та майно під їх забезпечення. Перелік майна, яке виділяється під забезпечення зобов'язань підприємства, визначається і затверджується вищим органом управління підприємства.

В той же час суд апеляційної інстанції наголошує на факті того, що розподільчі та передавальні акти підписані між ПКСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та відповідачем в матеріалах справи відсутні.

З огляду на вищевказані обставини суд апеляційної інстанції вказує, що сам факт зазначення в Статуті юридичної особи про її правонаступництво КСП не є визначальним саме при оцінці правонаступництва щодо певного майна та особливо земельної ділянки, оскільки статут є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою для повного правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону (Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №906/987/21).

У постанові Верховного Суду від 13 вересня 2022 року у справі №925/461/21 зроблено висновок про те, що автоматичного переходу об'єктів права колективної власності у приватну власність у зв'язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало; у контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (статті 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (статті 316-319 Цивільного кодексу України (подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 20 грудня 2022 року у справі №924/250/19).

З матеріалів справи вбачається, що 11 січня 2000 року на загальних зборах членів ПКСГП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вирішено ліквідувати ПКСГП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » шляхом реорганізації її правонаступником виступатиме Приватне-орендне сільськогосподарське підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 12.01.2000 (а.с.99 т.1).

Так, в березні 2000 року ІНФОРМАЦІЯ_17 зареєстровано Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також затверджено Статут останнього.

Відповідно до п. 2.1. засновником підприємства є громадянин України - ОСОБА_17 .

У пункті 7.2. Статуту зазначено, що члени КСП передають свої паї підприємству на умовах оренди.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до Статуту ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 2000 року, єдиним засновником підприємства є ОСОБА_17 .

В редакціях Статуту ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 2021 та 2022 років закріплено, що підприємство створене на основі приватної власності його засновників (учасників).

Згідно Статуту ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » затвердженого зборами власників ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " оформлені протоколом №1/21 від 03.11.2021 єдиним засновником підприємства була ОСОБА_24 (а.с.172-179 т.1).

На момент державної реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки 19.12.2022 єдиним засновником, якому належить майнові права ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " був ОСОБА_25 (а.с. 180-187 т.1).

Поряд з цим, згідно Статуту ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » затвердженого зборами власників ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 23.01.2025 у 2025 році єдиним засновником підприємства є ОСОБА_26 (а.с.16-23 т.2).

Тоді як на момент розпаювання земель, що перебували у колективній власності ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", членами цього підприємства були 681 осіб.

Велика Палата Верховного Суду у п. 7.33 постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19 виснувала, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Суд зазначає, що встановлення тотожності складу учасників відповідного КСП та осіб, перелік яких наведено в статуті як засновників останнього має вирішальне значення для констатації факту правонаступництва з огляду на визначений чинним на момент створення відповідача законодавством правовий режим колективної власності на землю. Вказане узгоджується також із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.09.2022 у справі №912/929/21.

Натомість згідно зі Статутом ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » зареєстрованого у березні 2000 року ІНФОРМАЦІЯ_17 , єдиним засновником підприємства є ОСОБА_17 . Тобто перетворення з ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_28 " не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) цих підприємств не співпадають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при створенні ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " виникла нова юридична особа із новим складом його учасників, відмінним від того складу, який був у ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", оскільки членами ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (на момент розпаювання) було 681 осіб, а засновником ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " - 1 особа ( ОСОБА_17 ). В подальшому, у 2021 році єдиним засновником підприємства була ОСОБА_24 , у 2022 році на момент реєстрації 19.12.2022 спірних земельних ділянок єдиним засновником підприємства був ОСОБА_25 , з 2025 року єдиним засновником підприємства є ОСОБА_26 .

Така розбіжність є істотною, оскільки свідчить про відсутність продовження участі осіб, які були членами колективного сільськогосподарського підприємства, у діяльності новоствореної юридичної особи, а отже - і про відсутність реального правонаступництва у розумінні законодавства.

Таким чином, враховуючи невідповідність складу учасників ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " і засновників ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та недоведеність фактичного переходу прав і обов'язків, колегія суддів дійшла висновку про те, що ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " не є правонаступником ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".

Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 15.01.2025 у справі №911/2506/23, від 02.04.2025 у справі №906/243/24.

Отже, колегія суддів зазначає, що відповідач ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " є новоствореною юридичною особою.

Правонаступництво настає не лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, а з моменту складення та підписання первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов'язків до іншої особи правонаступника (передавального акту, наказу про визначення відповідного підприємства правонаступником).

Відтак, норми Законодавства України передбачають беззаперечний перехід прав і обов'язків до новоствореної особи лише в разі припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, в той же час навіть за умови юридичної реорганізації, таке правонаступництво настає з моменту складення та підписання первинних документів, які підтверджують факт переходу прав та обов'язків до іншої особи (в тому числі й земельних ділянок).

В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не доведено здійснення таких дій, що виключає можливість визначити відповідача як правонаступника ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " щодо спірних земельних ділянок, реєстрацію яких проведено відповідачем. Доведення таких обставин має першочергове значення, адже відповідач здійснив оформлення за собою речового права саме, позиціонуючи себе як правонаступник особи, якій видано державний акт, адже за відсутності таких обставин, така особа не могла б здійснювати реєстрацію за собою речового права саме як особа, до якої перейшли всі права в процедурі правонаступництва.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що відповідача не було створено внаслідок зміни організаційно-правової форми (перетворення) КСП, а тому відповідач є саме новоствореною юридичною особою, й головне - не є правонаступником ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на спірні земельні ділянки.

Резюмуючи судова колегія констатує, що за відсутності у відповідача передавального акта (балансу), з якого, як зазначалося вище, можливо було б встановити, які частки могли перейти до новоствореного підприємства, та чи переходили до нього безпосередньо спірні земельні ділянки, враховуючи відсутність як такого кількісного складу відповідача (одна особа - в порівнянні з кількісним складом ПКСП "Новий шлях") у порівнянні з кількісним складом ПКСП "Новий шлях" колегія суддів вважає не доведеним той факт, що спірні земельні ділянки будь-коли переходили чи перебували у власності відповідача саме як правонаступника КСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".

Посилання відповідача, в обґрунтування заперечення позовних вимог на те, що згідно виписки з протоколу загальних зборів ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 11.01.2000 року загальні збори вирішили, що правонаступником за ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " виступатиме ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та згадане рішення загальних зборів ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ніким не оскаржено, колегія суддів вважає безпідставним враховуючи наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об'єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що прийняття учасниками колективного сільськогосподарського підприємства рішення про зміну організаційно-правової форми не означає автоматичного рішення щодо розпорядження майном такого підприємства в розумінні статті 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Передання майна у власність іншої юридичної особи потребує ухвалення окремого, спеціально спрямованого рішення загальними зборами членів колективного сільськогосподарського підприємства, що прямо випливає зі змісту статті 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

З огляду на це, для визнання за новоствореною юридичною особою права власності на земельні ділянки, які на момент реорганізації перебували у власності колективного сільськогосподарського підприємства, необхідним є подання належних та допустимих доказів того, що загальні збори членів колективного сільськогосподарського підприємства прийняли рішення про передання відповідного майна, відповідному підприємству. Таке рішення має бути прийняте у межах компетенції загальних зборів та відповідати вимогам Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", оскільки саме воно є юридичним фактом, що зумовлює перехід майнових прав до нової юридичної особи.

Верховний Суд у постанові від 15.01.2025 у справі №911/2506/23 звертає увагу на необхідності дослідження обставини прийняття зборами уповноважених членів колективного сільськогосподарського підприємства рішення щодо передачі майна колективного сільськогосподарського підприємства новоствореній особі, при дослідженні питання правомірності набуття нею права власності на земельні ділянки колективного сільськогосподарського підприємства.

Втім за встановлених обставин судом апеляційної інстанції, членами ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " не приймалось рішення про передання відповідного майна - земельних ділянок новоствореній юридичній особі, що виключає правомірність набуття спірного нерухомого майна ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " у власність в порядку статті 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Встановлені обставини спростовують аргументи скаржника, що виходячи з норм діючого на час реорганізації законодавства, до ПОСП переходять усі майнові права та обов'язки ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".

Щодо твердження апелянта, що оскільки при перетворенні ПКСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ідентифікаційний код який був присвоєний ПКСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - 03743279, перейшов до ПОСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - 03743279, це в свою чергу підтверджує саме перетворення ПКСП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а не припинення одного підприємства та створення нового, колегія суддів зазначає наступне.

Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами.

ЄДРПОУ є важливим компонентом інфраструктури державної статистики України. Ведення реєстру здійснюється органами державної статистики з 1993 року відповідно до Закону України "Про державну статистику". З набуттям чинності Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ведення ЄДРПОУ здійснюється відповідно до Положення про ЄДРПОУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року №499 (зі змінами).

Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (в чинній редакції), ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб'єктам забороняється.

Згідно з пунктом 15 Положення, у разі включення суб'єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб'єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб'єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов'язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Питання правового значення ідентичності ідентифікаційного коду юридичної особи під час встановлення правонаступництва було предметом аналізу Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19, а також розглядалося Верховним Судом у низці інших рішень, зокрема у постановах від 21.12.2021 у справі №917/258/19, від 21.09.2021 у справі №925/1176/20, та від 22.10.2024 у справі №906/844/23.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_29 від 01.09.2020 у справі №907/29/19, наголосила, що відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається.

Отже, присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду юридичної особи, яка не є її правопопередником, не може розцінюватися як достатня та беззаперечна підстава для визнання такої особи правонаступником.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що присвоєння новоствореній юридичній особі індивідуального коду ліквідованої особи, засновники якої не отримали від попереднього підприємства майнових прав не може бути доказом правонаступництва відповідача за спірними земельними ділянками.

Водночас, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " 19.12.2022 зареєструвало за собою право приватної власності на спірні земельні ділянки на підставі, зокрема: Державного акту на право колективної власності на землю, серія та номер: ЖТ-14-22.2007, виданий 15.09.1995, видавник: ІНФОРМАЦІЯ_30 (а.с.132-136 т.1).

При цьому, реєстрація за ПОСП "Новий шлях" приватної форми власності на землю в результаті реформування КСП не передбачена нормами законодавства. Також не передбачено реєстрацію приватної форми власності на землю на підставі державного акта на право колективної власності на землю, що підтверджує неправомірність вчинення відповідачем зазначених дій.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що фактична реєстрація приватної власності на спірні земельні ділянки свідчить про незаконне набуття такого права, та відповідно про незаконне позбавлення ІНФОРМАЦІЯ_31 (утвореної шляхом об'єднання, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_14 ) здійснювати повноваження щодо таких земельних ділянок, з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", відповідно до частини 4 статті 7 якого, повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.

Згідно статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Як передбачено статтею 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина 1). Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3).

Колегія суддів зазначає, що віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Подібний висновок викладений у постановах ІНФОРМАЦІЯ_32 від 23 січня 2024 року у справі №907/452/20, від 05 вересня 2023 року у справі №910/2722/22, від 25 липня 2023 року у справі №914/106/22, від 27 червня 2023 року у справі №916/2851/17.

Отже, з урахуванням положень статті 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Подібний висновок викладений у постанові ІНФОРМАЦІЯ_33 від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №910/8298/21, від 25 липня 2023 року у справі №914/106/22.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Подібний висновок викладений у постановах ІНФОРМАЦІЯ_32 від 01 березня 2023 року у справі №915/690/19, від 09 лютого 2023 року у справі №904/4140/21, від 21 березня 2023 року у справі №925/1288/20, від 25 липня 2023 року у справі №917/1058/22.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Подібний висновок викладений у постанові ІНФОРМАЦІЯ_33 від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 та постановах Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 910/9990/21, від 30 серпня 2023 року у справі №909/171/21, від 30 листопада 2022 року у справі № 906/779/21.

Враховуючи, що ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " не могло набути право власності на землі ПКСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", які належали останньому на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серія ЖТ №14-22.0007, у зв'язку з чим реєстрація права власності за ПОСП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " відбулася з порушенням вимог земельного законодавства, що призвело до фактичного вибуття спірних земельних ділянок з володіння ІНФОРМАЦІЯ_14 , правонаступником якої є ІНФОРМАЦІЯ_12 , поза її волею, суд апеляційної інстанції робить висновок про недобросовісну поведінку відповідача, як набувача права приватної власності на спірні земельні ділянки.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Витребування спірних земельних ділянок, які незаконно вибули з комунальної власності спрямоване на досягнення легітимної мети захисту "суспільного інтересу", який полягає у відновленні законності, та у поверненні у власність територіальної громади комунального майна - земельних ділянок, які відповідно до Конституції України належить народу та щодо яких законами України встановлено спеціальний режим набуття у власність, що не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та не покладає на відповідачів надмірний індивідуальний тягар, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття земельних ділянки із комунальної власності, недоведеність факту правомірного набуття відповідачем права власності на земельні ділянки.

З огляду на викладене, позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок не порушують § 1 ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, через дотримання принципу законності втручання у право власності, відповідності такого втручання суспільному інтересу, його пропорційності.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства та обставини справи у їх сукупності, колегія суду дійшла висновку про обґрунтованість позовної вимоги про витребування з незаконного володіння відповідача спірних земельних ділянок та задоволенню позову у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державна реєстрація права приватної власності на спірні земельні ділянки за відповідачем відбулася з порушенням вимог земельного законодавства, як наслідок фактичне вибуття спірних земельних ділянок з володіння ІНФОРМАЦІЯ_5 без її волевиявлення, що є підставою для їх витребування на користь Ради в порядку статті 387 Цивільного кодексу України.

5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_2 " не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла дійти висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, дійшла висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_2 " слід залишити без задоволення, рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2025 у справі №906/297/25 без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_2 " залишити без задоволення, а рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.06.2025 у справі №906/297/25 без змін.

2. Справу №906/297/25 повернути Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "08" вересня 2025 р.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3

Попередній документ

130023276

Наступний документ

130023278

Інформація про рішення:

№ рішення:	130023277
№ справи:	906/297/25
Дата рішення:	03.09.2025
Дата публікації:	09.09.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (28.07.2025)
Дата надходження:	07.03.2025
Предмет позову:	про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

10.04.2025 11:00	Господарський суд Житомирської області
08.05.2025 12:00	Господарський суд Житомирської області
21.05.2025 14:30	Господарський суд Житомирської області
10.06.2025 12:00	Господарський суд Житомирської області
18.06.2025 15:30	Господарський суд Житомирської області
03.09.2025 10:40	Північно-західний апеляційний господарський суд