ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 вересня 2025 року Справа № 902/1374/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Тимошенко О.М.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2025 року (повний текст складено 25.06.2025) у справі №902/1374/24 (суддя Нешик О.С.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвін 1"
про стягнення 82 620,71 грн збитків
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2025 року у справі №902/1374/24 в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвін 1" про стягнення 82 620,71 грн збитків, відмовлено. Витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,4 грн залишено за позивачем.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити повністю.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2025 року у справі №902/1374/24. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10ст. 270 ГПК України).
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд апеляційних скарг підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.04.2021 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач/ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санвін 1" (відповідач/ППВДЕ) укладено договір про надання послуг із зменшення навантаження №0937-15011 (а.с. 17-19, т.1, далі - договір), шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання (а.с. 14, т.1).
Відповідно до п.1.2 договору, ППВДЕ зобов'язується надавати послуги із зменшення навантаження ППВДЕ для забезпечення операційної безпеки відповідно до умов чинного законодавства, цього договору та Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2019.
За цим договором ППВДЕ надає ОСП послугу із зменшення навантаження, шляхом виконання диспетчерської команди на зменшення навантаження, а ОСП оплачує таку послугу у розмірах, порядку та у строки, визначені цим договором (п. 1.3 договору).
Відповідно до п.2.2 договору, вартість наданих послуг за цим договором визначається як добуток обсягу не відпущеної електричної енергії в результаті виконання команди ОСП на зменшення навантаження за цим договором та встановлення для одиниці відпуску ППВДЕ "зеленого" тарифу або аукціонної ціни.
За підсумками місяця ППВДЕ на основі даних, сформованих у СКО за відповідний розрахунковий період, складає та направляє ОСП протягом 7 календарних днів після закінчення розрахункового періоду 2 примірники підписаного зі своєї сторони Акта приймання-передачі послуги із зменшення навантаження (далі - Акт наданих послуг), рахунок на сплату послуги із зменшення навантаження та розрахунок обсягу не відпущеної електричної енергії ППВДЕ в результаті виконання команди диспетчера на зменшення навантаження, що є додатком до Акта наданих послуг (п. 3.3 договору).
Згідно з п. 3.5 договору ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППВДЕ не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, після підписання Акта наданих послуг шляхом перерахування на поточний рахунок ППВДЕ грошових коштів в обсязі, що відповідає розміру вартості наданих послуг таким ППВДЕ протягом розрахункового місяця. ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППВДЕ за послугу в порядку, передбаченому Правилами ринку.
Відповідно до п. 3.10 договору, сторони зобов'язані зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з вимогами Податкового кодексу України.
Згідно з п. 4.2 договору ОСП має право, зокрема надавати ППВДЕ диспетчерські команди на зменшення навантаження.
Зазначеному праву ОСП кореспондує обов'язок ППВДЕ виконувати диспетчерські команди (п. 4.5 договору).
Цей договір набуває чинності на другий робочий день від дня акцептування ОСП заяви-приєднання до договору, про що ОСП повідомляє ППВДЕ, та діє до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява приєднання.
На виконання умов договору сторонами складено акти приймання-передачі наданих послуг із зменшення навантаження згідно з договором (а.с. 20-21, т.1), а саме:
- акт від 31.08.2022 про надання ППВДЕ послуг із зменшення навантаження обсягом 165130 кВт/год. вартістю 817750,18 грн з ПДВ. Додатком до акту від 31.08.2022 є розрахунок обсягу не відпущеної електричної енергії ППВДЕ в результаті виконання команди диспетчера на зменшення навантаження, за змістом якого протягом серпня 2022 ППВДЕ виконано п'ять диспетчерських команд на зменшення навантаження (05.08.2022; 19.08.2022; 21.08.2022; 23.08.2022; 28.08.2022);
- акт від 31.10.2022 про надання ППВДЕ послуг із зменшення навантаження обсягом 191505 кВт/год. вартістю 1120005,50 грн з ПДВ. Додатком до акту від 31.10.2022 є розрахунок обсягу не відпущеної електричної енергії ППВДЕ в результаті виконання команди диспетчера на зменшення навантаження, за змістом якого протягом жовтня 2022 ППВДЕ виконано вісім диспетчерських команд на зменшення навантаження (08.10.2022; 10.10.2022; 11.10.2022; 12.10.2022; 16.10.2022; 17.10.2022; 22.10.2022; 31.10.2022);
- акт від 30.11.2022 про надання ППВДЕ послуг із зменшення навантаження обсягом 75528 кВт/год. вартістю 441720,97 грн з ПДВ. Додатком до акту від 30.11.2022 є розрахунок обсягу не відпущеної електричної енергії ППВДЕ в результаті виконання команди диспетчера на зменшення навантаження, за змістом якого протягом листопада 2022 ППВДЕ виконано вісім диспетчерських команд на зменшення навантаження (01.11.2022; 02.11.2022; 03.11.2022; 04.11.2022; 11.11.2022; 12.11.2022; 15.11.2022; 16.11.2022).
Наявними у справі платіжними інструкціями підтверджується сплата позивачем (ОСП) вартості наданих послуг зі зменшення навантаження в серпні, жовтні та листопаді 2022 відповідно до платіжних інструкцій (а.с. 21-22, т.1, а.с. 24-46, т.2):
- №ППВД021202 від 02.12.2022 на суму 170 364,62 грн з призначенням платежу: "Сплата за надання послуг із зменшення навантаження за серпень 2022 р. №0937-15011 в т.ч. ПДВ 28394,10";
- №ППВДЕ13025 від 13.02.2023 на суму 647 385,56 грн з призначенням платежу: "Сплата за надання послуг із зменшення навантаження за серпень 2022 р. №0937-15011 в т.ч. ПДВ 107897,59";
- №ППВД301154 від 30.11.2022 на суму 233 334,48 грн з призначенням платежу: "Сплата за надання послуг із зменшення навантаження за жовтень 2022 р. №0937-15011 в т.ч. ПДВ 38889,08";
- №ККППВ27167 від 27.02.2023 на суму 886 671,02 грн з призначенням платежу: "Сплата за надання послуг із зменшення навантаження за жовтень 2022 р. №0937-15011 в т.ч. ПДВ 147778,50";
- №ППВДЕ3029 від 20.12.2022 на суму 92 025,20 грн з призначенням платежу: "Сплата за надання послуг із зменшення навантаження за листопад 2022 р. №0937-15011 в т.ч. ПДВ 20% - 15337,53 грн.";
- №ППВДЕ05037 від 05.04.2023 на суму 349 695,77 грн з призначенням платежу: "Сплата за надання послуг із зменшення навантаження за листопад 2022р. №0937-15011 в т.ч. ПДВ 58282,63".
На виконання умов договору ТОВ "Санвін 1" при здійсненні господарських операцій з надання послуг із зменшення навантаження в рамках склало такі зведені податкові накладні (а.с. 52, 54, т.1):
- №2 від 31.12.2022 за надані послуги із зменшення навантаження у серпні 2022 на суму 170 364,62 грн (ПДВ 28394,10 грн) та у листопаді 2022 на суму 92 025,20 грн (ПДВ 15337,53 грн);
- №2 від 30.11.2022 за надані послуги із зменшення навантаження у жовтні 2022 на суму 233 334,48 грн (ПДВ 38889,08 грн).
Квитанціями Державної податкової служби №1 (а.с. 53, 55, т.1) підтверджується прийняття податкових накладних №2 від 30.11.2022 та №2 від 31.12.2022.
Разом з тим, позивач вказує, що складання ТОВ "Санвін 1" зведених податкових накладних №2 від 30.11.2022 та №2 від 31.12.2022 не є підтвердженням виконання ним пункту 3.10 договору, оскільки характер правовідносин за згаданим правочином (надання послуг із зменшення навантаження) в розумінні податкового законодавства не є "безперервним/ритмічним", а відтак відповідач зобов'язаний був зареєструвати податкові накладні за кожним фактом отримання коштів відповідачем на поточний рахунок (30.11.2022 на суму ПДВ 38889,08 грн, 02.12.2022 на суму ПДВ 28394,10 грн, 20.12.2022 на суму ПДВ 15337,53 грн).
10 квітня 2024 року ПрАТ "НАК "Укренерго" листом вих.№ 01/21422 звернулося до ТОВ "Санвін 1" з вимогою негайно здійснити реєстрацію в ЄРПН податкових накладних.
30 серпня 2024 року ПрАТ "НАК "Укренерго" звернулося до ТОВ "Санвін 1" з претензією №01/53683, в якій вимагало сплатити йому завданні збитки у розмірі 82 620,72 грн.
Оскільки, зведені податкові накладні складені відповідачем з порушенням норм податкового законодавства та не дають змоги ідентифікувати здійснену операцію, а тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту покупцем, ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Санвін 1" 82 620,71 грн збитків.
При цьому, на підтвердження своїх вимог позивач посилається на індивідуальні податкові консультації ДПС від 04.04.2024 №1797ІПК99-00-21-03-02, від 08.05.2023 1152ІПК99-00-21-03-02-06, від 23.10.2021 №4040ІПК99-00-21-03-02-06, від 23.12.2023 №4775ІПК99-00-21-03-02, якими Державна податкова служба України надала роз'яснення щодо порядку складання податкових накладних.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону України "Про ринок електричної енергії", в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.
На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються:
1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби;
2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Оператор системи передачі для забезпечення операційної безпеки має право за межами балансуючого ринку придбавати послуги із зменшення навантаження виробником, який здійснює продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом. Договір про надання послуг із зменшення навантаження є публічним договором приєднання та укладається на основі типового договору, форма якого затверджується Регулятором.
Пунктом 1.1.4 глави 1.1 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №307 від 14.03.2018 року (далі - Правила ринку), визначено, що ВДЕ - це виробники, що здійснюють виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії; ППВДЕ - це постачальник послуг із зменшення навантаження ВДЕ з підтримкою.
Послуга із зменшення навантаження ВДЕ з підтримкою - послуга із зменшення навантаження одиницями відпуску ВДЕ з підтримкою, що є ППВДЕ, надана в результаті виконання команди оператора системи передачі. Диспетчерська команда - команда в режимі реального часу оператора системи передачі постачальнику послуг балансування по кожній одиниці постачання послуг з балансування збільшити або зменшити електричне навантаження або постачальнику послуги із зменшення навантаження ВДЕ з підтримкою (ППВДЕ) зменшити електричне навантаження (пункт 1.1.2 глави 1.1 розділу І Правил ринку).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).
Отже судом встановлено, що між сторонами на виконанням вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил ринку укладено договір про надання послуг із зменшення навантаження №0937-15011 від 09.04.2021, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Вирішуючи цей спір щодо стягнення 82620,71 грн збитків, суд відзначає, що з огляду на положення ч.1, 2, абз.1 ч.3 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (такі висновки наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №906/824/21).
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Ухвалюючи дане рішення, суд звертається до правових позицій, наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, де зазначено, що хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації належним чином податкових накладних.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем норм податкового законодавства щодо нереєстрування податкових накладних, та помилкове формування зведених податкових накладних ніби-то з порушенням при складенні норм податкового законодавства, а також те, що на їх підставі позивач не має права задекларувати суми ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частина перша статті 77 ГПК України визначає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом з тим, суд господарської юрисдикції у спорі між двома суб'єктами господарювання не може встановлювати факт порушення норм податкового законодавства, допущених при реєстрації податкових накладних, тобто у відносинах, що виникли між платником податку та державою (постанова Верховного Суду у складі Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22).
За приписом частини першої статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Сторони господарського договору, навіть будучи платниками податків, зокрема ПДВ, не мають прямих податкових відносин між собою, і відповідно податкове порушення стосується обов'язків платника перед державою, яка адмініструє податки, а не прав та законних інтересів іншого платника податку (навіть якщо таке податкове порушення похідним чином впливає на розмір його податкового кредиту).
Водночас, ст. 109 Податкового кодексу України визначено, що діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Як визначено пунктом 61.1 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У відповідності до пункту 62.1 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу; обліку та моніторингу діяльності фінансових агентів відповідно до статті 39-3- цього Кодексу.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Аналіз наведених норм свідчить, що факт вчинення особою податкового правопорушення може бути підтверджений лише результатами перевірок, оформлених у формі акта, підписаного особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).
Посилання ж позивача в апеляційній скарзі на індивідуальні податкові консультації, якими Державна податкова служба України надала роз'яснення щодо порядку складання податкових накладних на підтвердження факту вчинення відповідачем податкового правопорушення, колегією суду до уваги не беруться, оскільки відповідно до пункту 52.2 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, а відтак вона не має, а ні для іншої сторони значення, а ні для суду будь-якого встановленого фактору.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.
Відповідно до пп."а" і "б" п. 185.1 ст. 185 розділу V ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.
Згідно з п. 201.1 та 201.10 ст. 201 розділу V ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що саме на ТОВ "Санвін 1" покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за договором за наданими послугами.
Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту (подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18).
Відповідно до п. 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до 1 січня 2026 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.
Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 розділу V ПК України, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2026 року.
У разі якщо операції, визначені цим пунктом мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку:
- покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ протягом такого місяця;
- покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведену податкову накладну з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ протягом такого місяця.
Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.
Касовий метод для цілей оподаткування ПДВ - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 розділу І ПК України).
Постачанням послуг, в розумінні пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Як вже зазначалося вище, в розумінні Правил ринку послугою із зменшення навантаження ВДЕ з підтримкою є виконання диспетчерської команди, наданої в режимі реального часу, на зменшення електричного навантаження (пункт 1.1.2 глави 1.1 розділу І Правил ринку).
Враховуючи зміст пункт 1.1.2 глави 1.1 розділу І Правил ринку суд доходить висновку, що під послугою із зменшення навантаження ВДЕ з підтримкою розуміється кожна конкретна диспетчерська команда на зменшення електричного навантаження.
Відповідно до пункту 1.3 Типового договору про надання послуги із зменшення навантаження (Додаток 11 до Правил ринку), постачальник послуг із зменшення навантаження ВДЕ (далі - ППВДЕ) надає оператору системи передач (далі - ОСП) послугу із зменшення навантаження, шляхом виконання диспетчерської команди на зменшення навантаження, а ОСП оплачує таку послугу у розмірах, порядку та у строки, визначені цим договором.
Також як вбачається з пункту 3.3 Типового договору про надання послуги із зменшення навантаження за підсумками місяця ППВДЕ на основі даних, сформованих у СКО за відповідний розрахунковий період, складає та направляє ОСП протягом 7 календарних днів після закінчення розрахункового періоду 2 примірники підписаного зі своєї сторони Акта приймання-передачі послуги із зменшення навантаження, рахунок на сплату послуги із зменшення навантаження та розрахунок обсягу не відпущеної електричної енергії ППВДЕ в результаті виконання команди диспетчера на зменшення навантаження, що є додатком до Акта наданих послуг.
З огляду на розрахунки обсягу невідпущеної електричної енергії ППВДЕ в результаті виконання команди диспетчера на зменшення навантаження, які є додатками до актів приймання-передачі наданих послуг із зменшення навантаження згідно з договором, колегія суддів зазначає, що в кожному місяці серпня, жовтня та листопада 2022 відповідачем виконувалось більше двох команд диспетчера на зменшення навантаження.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивачу в кожному місяці серпня, жовтня та листопада 2022 послуги зі зменшення навантаження надавались більше двох разів на місяць, в зв'язку з чим такі послуги мали ритмічний характер.
За пунктом 3.10 Типового договору про надання послуги із зменшення навантаження сторони зобов'язуються зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з вимогами Податкового кодексу України.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач у відповідності до положень ПК України мав право на складання не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні.
Як вбачається з доказів, долучених до матеріалів справи, відповідачем було зареєстровано зведені податкові накладні, а саме:
- 31.12.2022 відповідачем складено зведену податкову накладну №2 за фактом отримання від позивача 02.12.2022 коштів на суму 170 364,62 грн та за фактом отримання від позивача 20.12.2022 коштів на суму 92 025,20 грн;
- 30.11.2022 відповідачем складено зведену податкову накладну №2 за фактом отримання від позивача 30.11.2022 коштів на суму 233 334,48 грн.
Зазначене, в свою чергу, свідчить про дотримання відповідачем положень п.3.10 договору та норм ПК України за фактом складання зведених податкових накладних за спірний період.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що позивачем не доведено наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, зокрема, наявність в діях відповідача такої складової, як протиправна поведінка (не доведено допустимими доказами факт вчинення відповідачем податкового правопорушення в частині складання та реєстрації зведених податкових накладних №2 від 30.11.2022 та №2 від 31.12.2022), які є передумовою виникнення права на стягнення збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2025 року у справі №902/1374/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Тимошенко О.М.