вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" серпня 2025 р. Справа№ 910/18626/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились;
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025, повний текст ухвали складено 25.04.2025
постановлену за результатом розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»
на дії державного виконавця
у справі № 910/18626/23 (суддя Турчин С.О)
за позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» Шевченківського району міста Києва
про зобов'язання вчинити дії
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/18626/23 від 11.04.2024, яке змінено постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед» звільнити нежитлове приміщення 1-го поверху загальною площею 56,5 кв.м по вулиці Ризькій, 1 у місті Києві. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» на користь Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації 2 684,00 грн судового збору.
09.10.2024 Господарським судом міста Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/18626/23 від 11.04.2024, яке змінено постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 видано відповідні накази.
17.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед» звернулося до суду із скаргою на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Мороз Л.Є. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 28.02.2025 та скасування постанови Шевченківського ВДВС у м. Києві від 28.02.2025 про накладення штрафу в рамках виконавчого провадження №76392834 закрито. В іншій частині вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі № 910/18626/23, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі 910/18626/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві задовольнити в повному обсязі; надати право Товариству з обмеженою відповідальністю «Діамед» подати докази понесених судових витрат в суді апеляційної інстанції після ухвалення рішення; судові витрати покласти на Шевченківський ВДВС у міста Києві.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що не відмовляється виконувати свої боргові зобов'язання щодо жодного із боржників, не просить звільнити від виконання зобов'язань. ТОВ «Діамед» виконує і буде виконувати усі свої зобов'язання, однак згідно із чинним законодавством є чіткий порядок виконання, який порушила виконавча служба і незаконно стягнула грошові кошти.
Скаржник зазначає, що Виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку Закону України «Про виконавче провадження». Стягнення будь-яких коштів чи вчинення інших дій на виконання виконавчих проваджень після початку процедури ліквідації боржника, - є порушенням процедури ліквідації та може спричинити порушення прав інших кредиторів, у тому числі й колишніх працівників юридичної щодо стягнення невиплаченої заробітної плати, сплати податків тощо. Така правова позиція Вищого адміністративного суду в Постанові від 15.06.2016 №К/800/53033/15.
Також скаржник зазначає про те, що ТОВ «Діамед» відповідно до Протоколу Загальних зборів № 26/05 від 26.05.2021, знаходиться в стані припинення. Про розпочату ліквідаційну процедуру є відкриті відомості в ЄДР, а також Виконавчу службу було повідомлено окремим листом, а саме Заявою від 04.06.2021р. №04/05. Створена ліквідаційна комісія, призначено ліквідатора. Ліквідатором проводяться усі необхідні дії для відновлення діяльності товариства, для задоволення вимог кредиторів, які у визначений строк та порядку заявляли свої вимоги до ліквідатора ТОВ «Діамед» для погашення останнім боргів товариства. Також визначено порядок черговості задоволення кредиторських вимог відповідно до ч.1 ст.112 ЦК України.
Скаржник вважає, що оскільки відбувається ліквідація і лише ліквідаційна комісія має право задовольняти будь-які вимоги кредиторів, - виконавче провадження по наказу Господарського суду міста Києва про виселення, - підлягає закінченню, а Наказ переданню ТОВ «Діамед» (ліквідатору) для поставлення даних кредиторських вимог у чергу та виконання згідно Закону, усі арешти повинні бути зняті. Зважаючи на вищевказане ТОВ «Діамед» вважає дії Виконавчої служби по здійсненню виконавчого провадження в рамках ВП №76392834, - незаконними.
Також скаржник у апеляційній сказі вказав на те, що орієнтовна сума судових витрат, які ТОВ «Діамед» поніс у зв'язку з підготовкою та поданням апеляційної скарги, складає суму у розмірі 20 000,00 грн.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Учасниками справи не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/18626/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі № 910/18626/23. Призначено справу № 910/18626/23 до розгляду у судовому засіданні 10.06.2025.
У зв'язку із перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розгляд справи призначений на 10.06.2025 о 12 год. 50 хв. не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі № 910/18626/23 на 01.07.2025.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гаврилюка О.М., який є суддею-доповідачем, та перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці, розгляд справи призначений на 01.07.2025 не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі № 910/18626/23 на 05.08.2025.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/18626/23 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представники учасників справи у судове засідання не з'явились, про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про зобов'язання вчинити дії, а саме звільнити нежитлове приміщення площею 62,2 кв.м по вул. Ризькій, 1 у м. Києві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що строк дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №504/3 від 30.06.2016 закінчився, відповідач неправомірно після припинення договору використовує об'єкт оренди без чинного договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/18626/23 від 11.04.2024, яке змінено постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед» звільнити нежитлове приміщення 1-го поверху загальною площею 56,5 кв.м по вулиці Ризькій, 1 у місті Києві. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» на користь Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації 2684,00 грн судового збору.
09.10.2024 Господарським судом міста Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/18626/23 від 11.04.2024, яке змінено постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 видано відповідні накази.
17.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед» звернулося до суду із скаргою на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця повернуто скаржнику без розгляду.
31.03.2025 через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед» повторно звернулося до суду із скаргою на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця. Також у поданій скарзі скаржник просив суд поновити процесуальний строк на звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця.
У поданій скарзі ТОВ «Діамед» просив суд:
- визнати дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Мороз Л.Є. в частині винесення постанови про накладення штрафу від 28.02.2025 в рамках виконавчого провадження №76392834 - неправомірними;
- постанову Шевченківського ВДВС у м. Києві від 28.02.2025 про накладення штрафу, в рамках виконавчого провадження №76392834 - скасувати повністю;
- зобов'язати Шевченківський ВДВС у м. Києві закінчити виконавче провадження №76392834 відкрите щодо ТОВ «Діамед» (код ЄДРПОУ 21526737), на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» та передати Наказ Господарського суду м. Києва №910/18626/23, виданий 09.10.2024 ліквідаційній комісії ТОВ «Діамед» для здійснення виконання.
Скарга обґрунтовується тим, що:
- в постанові про штраф вказується про відкриття ВП №76392834 від 11.11.2024, однак скаржник не отримував ні постанови про відкриття виконавчого провадження, ні жодних інших документів в рамках виконавчого провадження №76392834, як наслідок не був належним чином повідомлений про будь-які відкриті провадження та необхідність вчинення будь-яких дій. З огляду на викладене, накладення штрафу суперечить ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження»;
- ТОВ «Діамед» відповідно до протоколу загальних зборів № 26/05 від 26.05.2021 знаходиться в стані припинення та розпочато ліквідаційну процедуру;
- оскільки ТОВ «Діамед» з 26.05.2021 знаходиться в ліквідації, то будь-які дії по зобов'язанню виселення чи стягнення будь-яких коштів із рахунків з боку виконавчої служби поза процедурами та рішеннями ліквідаційної комісії, - є порушенням процедури ліквідації і є незаконними;
- дії виконавчої служби по здійсненню виконавчого провадження в рамках ВП №76392834 є незаконними, виконавче провадження по наказу Господарського суду м. Києва про виселення - підлягає закінченню, а наказ переданню ліквідатору ТОВ «Діамед» для поставлення даних кредиторських вимог у чергу та виконання згідно Закону, усі арешти повинні бути зняті.
В обґрунтування правової позиції поданої скарги, скаржник посилається на ст.ст. 111,112 ЦК України, постанову Вищого адміністративного суду від 15.06.2016 у справі №К/800/53033/15, постанови Верховного суду України від 20.11.2018 у справі № 822/2730/16, від 01.12.2015 у справі № 818/8714/13, постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №487/3335/13.
Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківський ВДВС) у господарському суді першої інстанції заперечив проти скарги, посилаючись на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження скаржник отримав 12.11.2024 в електронному кабінеті ЄСІТС та у зв'язку з тим, що станом на 28.05.2025 боржником рішення суду немайнового характеру не виконано, державним виконавцем на підставі вимог статей 63, 75 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу.
Також Шевченківський ВДВС зазначив, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону передбачено закінчення виконавчого провадження в разі припинення юридичної особи. Однак, ТОВ «Діамед» не припинене, а тому відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження з підстави припинення юридичної особи-боржника. У даному випадку, виконавче провадження відкрито на виконання рішення суду від 09.10.2024, відтак, виконання рішення суду відбувається на підставі чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, яка не містить положень на які посилається скаржник. Наведені скаржником висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13 (провадження № 14-111цс18) та постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 818/8714/13, не підлягають врахуванню при розгляді даної справи, оскільки вони зроблені щодо застосування норм Закону про виконавче провадження 1999 року, який втратив чинність ще до виникнення спірних правовідносин у справі № 910/18626/23. Вимогами чинного законодавства не передбачено передачу виконання наказу ліквідаційній комісії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Мороз Л.Є. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 28.02.2025 та скасування постанови Шевченківського ВДВС у м. Києві від 28.02.2025 про накладення штрафу в рамках виконавчого провадження №76392834 закрито. В іншій частині вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» відмовлено.
Дослідивши матеріали заяви, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновками господарського суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, враховуючи наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що однією з засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно із ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст.1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконанні у Шевченківському ДВС перебуває виконавче провадження № 76392834 з примусового виконання наказу № 910/18626/23, виданого 09.10.2024 про зобов'язання ТОВ «Діамед» звільнити нежитлове приміщення 1-го поверху загальною площею 56,5 кв.м по вулиці Ризькій, 1 у місті Києві.
11.11.2024 головним державним виконавцем Шевченківського ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76392824 з виконання вищезазначеного наказу, якою постановлено, зокрема, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Зазначена постанова направлена боржнику до електронного кабінету ЄСІТС, що підтверджується Повідомленням № 3223333 про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС.
28.02.2025 головним державним виконавцем Шевченківського ДВС Мороз Л.Є. в межах виконавчого провадження № 76392824 винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн.
Постанова про накладення штрафу направлена боржнику до електронного кабінету ЄСІТС, що підтверджується Повідомленням № 4905860 про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС.
Так, ч. 1 ст. 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Отже, законодавством передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку господарського судочинства.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначений статтею 74 Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Імперативною нормою ч. 2 ст. 74 Закону закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, від 14.11.2018 у справі № 906/515/17, від 16.01.2019 у справі № 910/22695/13, від 07.02.2019 у справі № 927/769/16, від 11.09.2019 у справі №925/138/18, від 16.01.2019 у справі №279/3458/17-ц, від 09.10.2019 у справі № 758/201/17, від 23.11.2021 у справі № 175/1571/15, а також в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 910/8397/16.
Вказана позиція підтверджена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 29.03.2023 у справі № 585/2436/21, у якій зазначено, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Також ВП ВС в ухвалі від 29.03.2023 у справі № 585/2436/21 вказала, що судова практика щодо спірного питання є усталеною та не потребує узгодження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі 310/2210/21.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що постанова державного виконавця про накладення штрафу, а також дії державного виконавця щодо її винесення оскаржуються саме до відповідного адміністративного суду, у зв'язку із чим, подана скарга ТОВ «Діамед» в частині визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу, не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та відповідне питання належить до компетенції адміністративного суду.
Відповідно до ч.10 ст.11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Мороз Л.Є. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 28.02.2025 та скасування постанови Шевченківського ВДВС у м. Києві від 28.02.2025 про накладення штрафу в рамках виконавчого провадження №76392834.
Також ТОВ «Дімед» заявлено про зобов'язання Шевченківського ВДВС у м. Києві закінчити виконавче провадження № 76392834, відкрите щодо ТОВ «Діамед», на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» та передати Наказ Господарського суду м. Києва №910/18626/23, виданий 09.10.2024 ліквідаційній комісії ТОВ «Діамед» для здійснення виконання.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Частиною 1 ст. 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженою на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також у випадках, передбачених установчими документами.
Положеннями статті 111 ЦК України встановлений порядок ліквідації юридичної особи.
Відповідно до частини 4 статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з матеріалами скарги та згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамед» як станом на час відкриття виконавчого провадження №76392834 та і станом на час розгляду скарги перебуває в стані припинення, тобто процедура ліквідації вказаного товариства є незавершеною, юридична особа не є припиненою.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки приписи п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону передбачають закінчення виконавчого провадження у випадку припинення юридичної особи, водночас ТОВ «Діамед» не було та не є припиненим.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 05.08.2024 у справі № 910/13846/21.
Щодо посилань ТОВ «Діамед» на постанову Вищого адміністративного суду від 15.06.2016 у справі №К/800/53033/15, постанови Верховного суду України від 20.11.2018 у справі № 822/2730/16, від 01.12.2015 у справі № 818/8714/13, постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №487/3335/13, то суд зазначає таке.
Так, Закон України «Про виконавче провадження» 1999 року передбачав закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) у разі добровільної ліквідації юридичної особи - боржника.
Натомість, Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, яким, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про виконавче провадження» 1999 року, не встановлює спеціального порядку примусового виконання рішень щодо боржника-юридичної особи, яка перебуває у стані припинення за рішенням власників (учасників) такої юридичної особи.
У даному випадку, виконавче провадження відкрито 11.11.2024, відтак, виконання рішення суду відбувається на підставі чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що наведені скаржником висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13 (провадження № 14-111цс18) та постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 818/8714/13, не підлягають врахуванню при розгляді даної скарги, оскільки вони зроблені щодо застосування норм Закону про виконавче провадження 1999 року, який втратив чинність ще до виникнення спірних правовідносин у цій справі.
Також безпідставним є посилання ТОВ «Діамед» на приписи ст. ст. 111, 112 ЦК України є безпідставним, оскільки норми зазначених статей не регулюють дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження та передачі судового наказу ліквідаційній комісії для виконання, як і посилання на постанову Вищого адміністративного суду України від 15.06.2016 у справі № К/800/53033/15, оскільки відповідно до змісту частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахуванню підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах саме Верховного Суду, крім цього, вказана постанова не містить жодних висновків щодо застосування норм Закону про виконавче провадження в процедурі ліквідації юридичної особи.
З огляду на викладене та те, що скаржника - ТОВ «Діамед» не ліквідовано, у зв'язку із чим чинне законодавство України не передбачає передання виконавчого документа ліквідаційній комісії для виконання, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що скарга ТОВ «Діамед» в частині зобов'язання Шевченківського ВДВС у м. Києві закінчити виконавче провадження №76392834, відкрите щодо ТОВ «Діамед», на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» та передати Наказ Господарського суду м. Києва №910/18626/23, виданий 09.10.2024 ліквідаційній комісії ТОВ «Діамед» для здійснення виконання, задоволенню не підлягає.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному дослідженні наявних доказів, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Мороз Л.Є. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 28.02.2025 та скасування постанови Шевченківського ВДВС у м. Києві від 28.02.2025 про накладення штрафу в рамках виконавчого провадження №76392834 та про відсутність підстав для задоволення вимог про зобов'язання Шевченківського ВДВС у м. Києві закінчити виконавче провадження №76392834 відкрите щодо ТОВ «Діамед» (код ЄДРПОУ 21526737), на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» та передання Наказу Господарського суду м. Києва №910/18626/23, виданий 09.10.2024 ліквідаційній комісії ТОВ «Діамед» для здійснення виконання, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі № 910/18626/23 відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які сторони змогли представити в суд. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі № 910/18626/23 не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі № 910/18626/23 має бути залишена без змін.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі № 910/18626/23 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі № 910/18626/23 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/18626/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 08.09.2025, зокрема, у зв'язку із перебуванням колегії суддів у відпустці.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич