вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"01" вересня 2025 р. Справа№ 910/13954/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
за участю:
секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,
представників сторін:
представників сторін:
від позивача: Кащенко М.Ю. (поза межами приміщення суду),
від відповідача: не з'явились,
розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спейсикс" адвоката Кащенка М.Ю. про прийняття додаткового рішення
при розгляді апеляційної скарги Приватного підприємства Аудиторська компанія "Ді Джі Кей Юкрейн" (змінено найменування на Приватне підприємство «Солодокрай»)
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 (повний текст складено 15.04.2025)
у справі № 910/13954/24 (суддя Усатенко І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спейсикс"
до Приватного підприємства "Солодокрай"
про стягнення 537 838,20 грн та розірвання договору
та за зустрічним
позовом Приватного підприємства "Солодокрай"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Спейсикс"
про стягнення 533 393,85 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
05.08.2025 до апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спейсикс" (далі - Товариство) адвоката Кащенка М.Ю. надійшла заява про прийняття додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути з Приватного підприємства «Солодокрай» (далі - ПП «Солодокрай») (попереднє найменування - Приватне підприємство Аудиторська компанія «Ді Джі Кей Юкрейн») (далі - Підприємство) на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.
У поданій заяві Товариство зазначає, що під час апеляційного провадження у справі №910/13954/24 не було вирішено питання про судові витрати Товариства на професійну правничу допомогу, оскільки сторони не надали доказів, що підтверджують витрати на правничу допомогу. Представник Товариства 04.08.2025 у судовому засіданні зробив усну заяву про те, що докази на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу, які Товариство сплатило / має сплатити, будуть подані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Заявник, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 357/380/20, відзначає, що якщо суд закрив апеляційне провадження у зв'язку з відмовою стороною спору від поданої апеляційної скарги, то інша сторона має право отримати компенсацію за здійснені нею витрати на професійну правничу допомогу. Такі вимоги підлягають задоволенню навіть якщо апеляційний суд не розглядав справу по суті.
Товариство повідомляє, що за результатом наданих за договором від 04.07.2024 про надання правничої допомоги послуг згідно з актом надання послуг (правничої допомоги) від 04.08.2025 йому була надана правнича допомога, загальна вартість якої становить 30 000,00 грн.
Товариство зауважує, що дії Підприємства та його представника щодо подання апеляційної скарги та подальші дії слід розцінювати як зловживання процесуальними правами. Так, заявник вважає, що подання апеляційної скарги мало на меті штучне затягування процесу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025, а також створення обставин, за яких виконання зазначеного рішення унеможливлюється, що підтверджується аналізом хронології дій апелянта та його представника.
Подання апеляційної скарги, на думку Товариства, не було спрямоване на захист законних прав та інтересів Підприємства, а мало на меті штучне затягування процесу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025, а також створення обставин, за яких виконання зазначеного рішення унеможливлюється слід дійти висновку, що апеляційна скарга була подана не з метою захисту прав, а як інструмент для отримання часу, необхідного для приховування активів та унеможливлення стягнення заборгованості, що є зловживанням процесуальними правами та містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.
Товариство також повідомляє, що єдиний учасник Підприємства - ОСОБА_1 - відчужив свою частку новій особі - ОСОБА_2; змінено керівника підприємства на ОСОБА_2 ; змінено найменування підприємства на ПП «Солодокрай»; змінено місцезнаходження на: 79053, м. Львів, вул. Наукова, буд. 3. Вказані реєстраційні дії відбулися 04.08.2025 о 12 год. 45 хв, тобто саме під час запланованого судового засідання, щоб у ТОВ «Спейсикс» не було можливості вчасно виявити ці зміни. Цей факт підтверджується витягом (останнім записом) з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ПП «Солодокрай» (ПП АК «Ді Джі Кей Юкрейн»). Ці обставини, за доводами Товариства, свідчать, що період між судовими засіданнями (30.06.2025-04.08.2025) був цілеспрямовано використаний колишнім учасником та директором підприємства - ОСОБА_1. для виведення коштів з рахунків та вчинення реєстраційних дій, спрямованих на фактичне унеможливлення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025.
Дії суду щодо розгляду заяви по суті.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.08.2025 заяву передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 прийнято до розгляду заяву представника Товариства адвоката Кащенка М.Ю. про прийняття додаткового рішення у справі №910/13954/24. Розгляд заяви призначено на 13.08.2025.
У судовому засіданні 13.08.2025 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 01.09.2025 на 12 год 00 хв.
Розгляд клопотань.
26.08.2025 від Товариства надійшло клопотання про зміну найменування та адреси сторони у справі - відповідача (позивача за зустрічним позовом).
У поданій заяві Товариство просить змінити найменування та адресу юридичної особи відповідача (позивача за зустрічним позовом) з Приватного підприємства Аудиторська компанія «Ді Джі Кей Юкрейн» (ідентифікаційний код: 21326993, 04070, м. Київ, вул. Братська, буд. 5, кв. 11) на Приватне підприємство «Солодокрай» (ідентифікаційний код: 21326993, 79053, м. Львів, вул. Наукова, буд. 3).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 змінено найменування та адресу відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом Підприємства (ідентифікаційний код: 21326993, 04070, м. Київ, вул. Братська, буд. 5, кв. 11) на нові найменування і адресу - Приватне підприємство «Солодокрай» (ідентифікаційний код: 21326993, 79053, м. Львів, вул. Наукова, буд. 3).
Позиції учасників справи.
Від Підприємства заяв по суті, клопотань, тощо не надійшло.
Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 первісний позов задоволено повністю. Розірвано договір про надання послуг №230802 від 02.08.2023, укладений між Підприємством та Товариством. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства суму попередньої оплати у розмірі 414 590,00 грн, пеню у розмірі 123 248,20 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 095,57 грн. У задоволенні зустрічного позову Підприємства до Товариства про стягнення заборгованості у розмірі 406 890,00 грн та пені у розмірі 126 503,85 грн відмовлено повністю.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Підприємство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі №910/13954/24 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства про стягнення грошових коштів і розірвання договору та задовольнити повністю зустрічну позовну заяву Підприємства про стягнення грошових коштів.
Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу Підприємства - без задоволення. У відзиві Товариство зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які воно понесло чи очікує понести в зв'язку із розглядом справи в апеляційній інстанції, становить 30 000,00 грн на оплату професійної правничої допомоги. Товариство заявило, що докази, що підтверджують розмір його витрат на правничу (правову) допомогу будуть надані в передбачені процесуальним законодавством строки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 заяву Підприємства про відмову від апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі №910/13954/24 задоволено. Прийнято відмову Підприємства від апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі №910/13954/24. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 у справі №910/13954/24 закрито.
05.08.2025 до апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» від представника Товариства адвоката Кащенка М.Ю. надійшла заява про прийняття додаткового рішення, в якій заявник просить стягнути з ПП «Солодокрай» (попереднє найменування - ПП Аудиторська компанія «Ді Джі Кей Юкрейн») на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.
Обґрунтування зазначеної заяви наведено вище за текстом цієї постанови.
З поданих Товариством документів встановлено таке.
04.07.2024 Товариство (клієнт) уклало з адвокатом Кащенком Миколою Юрійовичем (адвокат) договір №04/07 про надання правничої допомоги (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 6.1 ціна цього договору становить суму вартості правничої допомоги та додаткових витрат адвоката, наданих останнім та оплачених клієнтом протягом строку дії договору.
Відповідно до п. 6.2, 6.3 договору в редакції додаткової угоди №1 від 01.11.2024 за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар. Гонорар сплачується клієнтом в національній валюті України - гривні. Розмір гонорару (вартість послуг) визначається сторонами у окремих додатках до договору. Розмір гонорару, визначений у додатку, може збільшуватись у випадку виникнення необхідності у наданні додаткових послуг. Остаточна вартість послуг вказується сторонами у відповідному акті надання послуг (правничої допомоги). Клієнт оплачує вартість послуг (правничої допомоги) протягом 30 (тридцяти) днів з моменту підписання сторонами відповідного акта надання послуг (правничої допомоги), шляхом перерахування коштів на банківський рахунок адвоката, що вказаний у відповідному акті.
За результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги і її вартість. На письмову вимогу клієнта адвокат може надавати акти про надання правничої допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правничої допомоги із ідентифікацією (п. 6.4 договору).
За умовами п. 12.1 цей договір укладений на строк 1 рік та набирає чинності з моменту його підписання.
Згідно з додатком №2 від 03.06.2025 до договору адвокат бере на себе зобов'язання з надання клієнту професійної правничої допомоги, зокрема: підготовка та формування відзиву на апеляційну скаргу Підприємства у справі №910/13954/24 та заперечення на відповідь на відзив (за необхідності); представництво інтересів клієнта у судових засіданнях. Сторони погодили, що вартість зазначених послуг (правничої допомоги), а також участі адвоката у двох судових засіданнях становить: 30 000,00 грн. Розмір гонорару (вартість послуг) може бути збільшений у разі виникнення необхідності надання додаткових послуг (додаткової правничої допомоги) для захисту інтересів клієнта, зокрема: написання процесуальних документів, участь у судових засіданням понад погоджену кількість та ін. Сторони домовились, що остаточний розмір гонорару адвоката визначається в день прийняття рішення у справі та вказується у акті надання послуг (правничої допомоги).
04.08.2025 сторони підписали акт надання послуг (правничої допомоги) №2 до додатку №2 від 03.06.2025 до договору, згідно з яким адвокат надав клієнту такі послуги (правничу допомогу) на загальну суму 30 000,00 грн: підготовка та подання до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу Підприємства у справі №910/13954/24; участь у двох судових засіданнях у Північному апеляційному господарському суді у справі №910/13954/24.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Частиною 5 ст. 130 ГПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
У додатковій ухвалі від 03.12.2021 у справі №927/237/20 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі №357/380/20 «звертає увагу, що за частинами другою - п'ятою статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, вирішуються шляхом постановлення ухвал. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядках закінчується прийняттям постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.
Таким чином, розглядом справи по суті у суді першої інстанції є вирішення спору шляхом ухвалення судового рішення. Апеляційне та касаційне провадження відповідно до глав 1, 2 розділу V ЦПК України є одним із етапів перегляду судового рішення у разі незгоди з ним однією із сторін (сторонами). Відмова сторони від апеляційної (касаційної) скарги (частина четверта статті 364, частина четверта статті 398 ЦПК України) є правом заявника і не впливає на той факт, що справа вже розглянута по суті судом першої інстанції.
При цьому подання стороною апеляційної (касаційної) скарги та відкриття апеляційного (касаційного) провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення апеляційної (касаційної) скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо.
Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.
Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права…
… Загальні норми ЦПК України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.
ЦПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина друга статті 141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв'язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття 142 ЦПК України).
Перегляд судових рішень (як рішень, постанов та ухвал) у апеляційному та касаційному порядках унормовано спеціальними статтями ЦПК України. Доступ до апеляційного та касаційного переглядів є одним із принципів цивільного процесу і передбачений у пункті 8 частини третьої статті 2 та статті 17 ЦПК України.
За результатами апеляційного та касаційного переглядів відповідно суд має право як на певні висновки щодо розгляду справи по суті (статті 374, 409 ЦПК України), так і певні процесуальні висновки, які унеможливлюють подальший апеляційний чи касаційний розгляд (статті 362 та 369 ЦПК України).
Однією з таких підстав закриття апеляційного провадження є заява особи, яка падала апеляційну скаргу, після відкриття апеляційного провадження, про відмову від скарги та за відсутності заперечень проти цього інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи.
А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам статті 356 ЦПК України, дотримання строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
З цією процесуальною дією суду пов'язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України).
У частинах другій, четвертій статті 360 ЦПК ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи.
Тобто надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ЦПК України).
Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.
Тому і у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв'язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження.
У такому випадку в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення, однак самостійно прийняла рішення в межах принципу диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2, стаття 13 ЦПК України) про відмову від апеляційної скарги, усвідомлюючи наслідки такої відмови, а саме згідно з частиною п'ятою статті 364 ЦПК України унеможливлення для цієї особи апеляційного перегляду судового рішення.
Отже, у разі закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи, яка падала апеляційну скаргу, від такої, унеможливлюється повторне звернення цієї особи з апеляційною скаргою на оскарження судового рішення, однак інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження поданням відзиву на апеляційну скаргу, понесли судові витрати, оскільки, у цьому випадку, звернулися за правничою допомогою до адвоката (стаття 15 ЦПК України), а тому могли розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги. Однак такий же за своїми наслідками результат вони отримали б і у разі закриття апеляційного провадження, оскільки судове рішення, ухвалене судом першої інстанції по суті спору, залишається без змін.
Тому у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України)».
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону №5076-VI).
Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
А отже, згідно із зазначеною нормою гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - у разі фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом у наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість (однієї) години роботи того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але у розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору і привели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
А тому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
У визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З огляду на відсутність доказів оплати правничої допомоги, суд звертається до висновку Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Так, в абз. 2 та 3 п. 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Суд встановив, що передбачені договором (з урахуванням додаткової угоди №1 та додатку №2) послуги (правнича допомога) виконані повністю, про що беззаперечно свідчать наявні у справі матеріали (відзив на апеляційну скаргу, протоколи судових засідань).
Враховуючи наведене та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що розмір заявлених Товариством витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 30 000,00 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і співрозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є обґрунтованим.
А отже, врахувавши результати апеляційного розгляду справи, дослідивши надані Товариством документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що справедливим, обґрунтованим та доведеним буде задоволення заяви Товариства повністю.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі №357/380/20 не обґрунтовує добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу (Підприємства), доводи про що містить подана Товариством заява.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення заяви Товариства повністю, у сумі 30 000,00 грн.
Керуючись ст. 74, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спейсикс" адвоката Кащенка М.Ю. про прийняття додаткового рішення задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Солодокрай» (код ЄДРПОУ 21326993; 79053, м. Львів, вул. Наукова, буд. 3 (попереднє найменування - Приватне підприємство Аудиторська компанія «Ді Джі Кей Юкрейн» (код ЄДРПОУ 21326993; 04070, м. Київ, вул. Братська, буд. 5, кв. 11)) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спейсикс» (код ЄДРПОУ 43635954, 04112, м. Київ, вул. Сікорського Ігоря Авіаконструктора, буд. 8, оф. 5) 30 000,00 (тридцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 8.09.2025 після виходу судді Алданової С.О. з відпустки.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова