79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" серпня 2025 р. Справа №921/580/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення сторін
апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області б/н від 18.04.2025 (вх.ЗАГС №01-05/1194/25 від 18.04.2025)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2025 (суддя Шумський І.П., повну ухвалу складено 21.01.2025) та
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.03.2025 (суддя Шумський І.П., повне рішення складено 31.03.2025)
у справі №921/580/24
за позовом: Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації (46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 10)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Зборівська міська рада Тернопільського району Тернопільської області (47201, Тернопільська область, м. Зборів, вул. Б. Хмельницького, 24);
2) Комунальне підприємство «Зборів» (47201, Тернопільська область, м. Зборів, вул. Козацька, 3)
до відповідача: Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (46007, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 1Б)
про стягнення коштів в сумі 13356,77 грн.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2025 у справі №921/580/24 прийнято до розгляду заяву позивача б/н від 16.01.2025 (вх. №417 від 16.01.2025) про зміну підстав позову та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням; відмовлено в задоволенні заяви відповідача б/н від 20.01.2025 (вх. №478 від 20.01.2025) про залишення заяви про зміну підстав позову без розгляду.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.03.2025 у справі №921/580/24 позов задоволено частково; стягнуто з Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області на користь Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації грошові кошти в сумі 9752,32 грн., інфляційні нарахування в сумі 49,02 грн., 3% річних в сумі 29,16 грн. та 2228,59 грн судового збору в повернення сплачених судових витрат; в задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2025 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.03.2025 у справі №921/580/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації відмовити в повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2025, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 30.05.2025.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, взявши до уваги принцип розумності строку розгляду справи судом, закріплений у п.10 ч.3 ст.2 ГПК України, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке:
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.
Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області, у якому просило стягнути борг за постачання та розподіл газу в сумі 13356,77 грн. (з яких: 12991,04 грн - збитків; 248,54 грн - інфляційних нарахувань; 117,19 - 3% річних).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 15.07.2021 до 30.11.2023 позивач орендував нерухоме майно площею 430 кв.м. за адресою: м. Зборів, вул. Б. Хмельницького, 54, на підставі укладеного зі Зборівською міською радою договору №94 від 15.07.2021 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності. Договір оренди укладено строком на 5 років.
У додатковій угоді №1 від 30.11.2023 до вказаного договору сторони дійшли згоди зменшити площу об'єкта оренди, котра з моменту її укладення складає 366,7 кв.м., а іншу частину об'єкта оренди - площею 63,3 кв.м., позивач повернув балансоутримувачу - Комунальному підприємству «Зборів».
З 13.12.2023 орендарем частини нерухомого майна площею 63,3 кв.м. є відповідач на підставі укладеного зі Зборівською міською радою договору №1 від 13.12.2023 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності.
Позивачу належить газовий котел, що забезпечує теплопостачання до загального приміщення площею 430 кв.м. по вул. Б. Хмельницького, 54, у м. Зборів.
На підставі укладених позивачем з ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» договорів постачання природного газу №18-4313/23-БО-Т від 06.11.2023, №18-5313/24-БО-Т від 25.12.2023 здійснювалось постачання природного газу, у тому числі до об'єкта нерухомого майна площею 430 кв.м. по вул. Б. Хмельницького, 54 у м. Зборів. За спожитий природний газ оплату здійснював позивач.
У зв'язку з тим, що з 13.12.2023 відповідач орендує частину нежитлового приміщення площею 63,3 кв.м., до якого здійснювалось теплопостачання з використанням належного позивачу котла, а оплата за спожитий при цьому природний газ здійснювалась лише позивачем, останній звертався до відповідача з пропозиціями про укладення договору на відшкодування витрат за спожитий природний газ у пропорційному співвідношенні до орендованої ним площі приміщення.
Сторонами у справі не досягнуто згоди щодо укладення договору на відшкодування витрат за спожитий природний газ.
За твердженням позивача, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі, що узгоджується зі змістом абз.2 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за яким споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
16.01.2025 Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації звернулось до Господарського суду Тернопільської області із заявою про зміну підстав позову, у якому просило вважати зміненою підставу позову в частині позовної вимоги про стягнення з Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області на користь позивача боргу за споживання та розподіл газу в сумі 13356,77 грн. і вважати правильною підставу для задоволення вказаної позовної вимоги ст.1212 ЦК України - повернення збережених без достатньої правової підстави коштів за користування комунальними послугами.
У цій заяві зазначено, що наданими позивачем доказами підтверджується, що також не заперечується відповідачем, обставину фактичного зайняття останнім нежитлового приміщення загальною площею 63,3 кв.м. за адресою м.Зборів, вул. Б. Хмельницького, 54, в якому згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Зборівської міської ради від 15.07.2021 №94, знаходиться Відділ соціального захисту населення №3, який є структурним підрозділом управління, та відповідно користування комунальними послугами; доведення позивачем належними засобами доказування обставини понесення витрат на оплату комунальних послуг - зокрема, послуг на постачання та розподіл газу, позивач вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 13 356,77 грн. збережених без достатньої правової підстави коштів за користування комунальними послугами, є такими, що підлягають до задоволення.
Відповідач, у запереченнях на заяву позивача про зміну підстав позову просив залишити вказану заяву без розгляду, оскільки позивач залишив незмінними первісні обставини, якими обґрунтовував позовні вимоги до відповідача про стягнення заборгованості і доповнив їх новими обставинами, при цьому додавши нову правову підставу на обґрунтування своїх вимог - статтю 1212 ЦК України.
На переконання відповідача, зміна підстави позову для задоволення позовних вимог про стягнення з Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області на користь Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації боргу за споживання та розподіл газу в сумі 13356,77 грн. - стаття 1212 ЦК України - повернення збережених без достатньої правової підстави коштів за користування комунальними послугами є необґрунтованою, безпідставною і такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позивач не є виконавцем комунальної послуги в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і не є оператором газорозподільної системи чи постачальником природного газу тощо в розумінні Закону України «Про ринок природного газу».
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що Зборівський сектор Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області не споживав і не споживає природний газ; відповідно до матеріалів листування та договору №1 система опалення повинна належати орендодавцю або балансоутримувачу; у разі підтвердження зв'язку між споживанням природного газу позивачем і отриманням теплової енергії відповідачем відносини щодо матеріальних компенсацій повинні обов'язково включати власника системи опалення, оскільки система опалення, очевидно, є невід'ємною частиною будівлі і прогріває також приміщення, які перебувають поза орендою; позивач не є постачальником чи виконавцем комунальних послуг; позивач у цій справі не підлягає кваліфікуванню як попередній користувач орендованого майна, оскільки його газоспоживаюче і газообліковуюче обладнання і далі розміщується на території, яку він продовжує орендувати, він продовжує споживати комунальну послугу з постачання природного газу для власних потреб без права перепродажу; можливий перерозхід газу позивачем допущений внаслідок його ж безгосподарності і байдужого ставлення до власних витрат і фінансів.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, під час розгляду справи в суді першої інстанції письмових пояснень щодо суті спору не надали.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2025 у справі №921/580/24 прийнято до розгляду заяву позивача б/н від 16.01.2025 (вх. №417 від 16.01.2025) про зміну підстав позову та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням; відмовлено в задоволенні заяви відповідача б/н від 20.01.2025 (вх. №478 від 20.01.2025) про залишення заяви про зміну підстав позову без розгляду.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов таких висновків:
- позивач з 15.07.2021 є орендарем частини нежитлового приміщення площею 366,7 кв.м. за адресою: м. Зборів, вул. Б. Хмельницького, 54, а відповідач з 13.12.2023 - орендарем іншої частини нежитлового приміщення площею 63,3 кв.м. за вказаною адресою, на підставі укладених ними договорів оренди з органом місцевого самоврядування, загальна площа орендованих сторонами приміщень складає 430 кв.м.;
- газовий лічильник у вказаному об'єкті перебуває на балансі позивача, позивач також є власником газового котла, що забезпечує теплопостачання до загального приміщення площею 430 кв.м. по вул. Б. Хмельницького, 54 у м. Зборів;
- на підставі укладених з ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» договорів постачання природного газу №18-4313/23-БО-Т від 06.11.2023, №18-5313/24-БО-Т від 25.12.2023 газопостачальною організацією здійснювалось постачання природного газу, зокрема до об'єкта нерухомого майна загальною площею 430 кв.м. по вул. Б. Хмельницького, 54 у м. Зборів, у т.ч. у грудні 2023 року, січні - березні 2024 року;
- за спожитий природний газ оплату здійснював позивач як сторона відповідних договорів постачання природного газу;
- розрахунок на відшкодування витрат за спожитий газ для опалення за період з 13.12.2023 до 31.03.2024 позивачем здійснено у пропорційному відношенні до орендованої відповідачем частини площі та спожитого природного газу за вказаною адресою;
- газовий котел за рахунок якого опалювалось приміщення відповідача у спірний період, знаходився на балансі позивача, як і газовимірювальний прилад, тому саме з позивачем, а не з іншими двома орендарями приміщення по вул. Б. Хмельницького, 54, в м. Зборів, газопостачальною організацією було укладено відповідні договори;
- тільки позивач одноособово ніс витрати по оплаті вартості газу, спожитого на опалення приміщень, зайнятих відповідачем, тому у вирішенні спірних правовідносин не має значення встановлення особи - власника котла;
- власне за рахунок позивача відповідач безпідставно зберіг кошти на оплату вартості газу, необхідного для опалення орендованих ним приміщень;
- через відсутність неправомірних (деліктних) дій відповідача, спірні правовідносини неможливо кваліфікувати як заподіяння позивачу позадоговірної шкоди (збитків) - ст.ст. 22, 1166 ЦК України, а лише як шкоду в розумінні п.4 ч.3 ст.1212 ЦК України;
- неналежним способом захисту прав позивача буде вимога про укладення в судовому порядку запропонованого проекту договору про відшкодування частини витрат, оскільки такий обов'язок відповідача не ґрунтується на законі (позивач не є надавачем комунальних послуг) та відповідач своєю поведінкою уникає вчинення подібного правочину;
- за відсутності врегулювання доведеного обов'язку відповідача відшкодувати (повернути) позивачу відповідні суми на підставі інших інститутів цивільного права, вимоги із посиланнями на ст. 1212 ЦК України є обґрунтованими;
- позовні вимоги Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення із Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області грошових коштів в сумі 9752,32 грн, 49,02 грн - інфляційних нарахувань та 29,16 грн - 3% річних;
- позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів в сумі 3238,72 грн (453,45 грн вартості за розподіл природного газу + 2785,27 грн вартості за постачання природного газу), 199,52 грн - інфляційних нарахувань та 88,03 грн - 3% річних не підлягають до задоволення як необґрунтовані;
- 20.03.2025 при ухваленні скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення судом помилково зазначено про стягнення грошових коштів в сумі 12510,66 грн та 2853,90 грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат, у ч.7 ст.233 ГПК України передбачено, що виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді, зважаючи на наведене, суд зробив застереження про виправлення в цій частині в рішенні до підписання його суддею.
Узагальнені доводи апелянта (відповідача).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.03.2025 та ухвалу від 20.01.2025 постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що виразилось у необґрунтованому ухваленні зміни підстав позову, застосуванні штрафних санкцій всупереч офіційній правовій позиції, неправильній, неповній, нелогічній оцінці доказів, недотриманні принципу змагальності та рівності сторін, порушенні принципу «рівності можливостей», зміні предмету стягнення у рішенні суду, неоднозначному визначенні предмету спору у рішенні суду.
Також апелянт вважає, що оскаржені судові рішення ухвалено без з'ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності суттєвих обставин, які визнано встановленими, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи.
На підтвердження зазначеного апелянт покликається на такі доводи:
- не зважаючи на подання разом із відзивами від 31.10.2024 та від 30.01.2025 обґрунтованих клопотань відповідача про витребування від позивача, балансоутримувача та орендодавця відомостей про власника системи опалення, що могло би бути підставою звернення до такого власника з метою отримання експлуатаційної документації на систему опалення, а така документація може лягти в основу встановлення взаємозв'язку між газовим обладнанням та генерацією і транспортуванням теплової енергії, а також розрахунків її розподілу, вказані клопотання судом першої інстанції не задоволені;
- сама по собі наявність у позивача газового котла не зумовлює споживання теплової енергії відповідачем, тому суд упустив можливість встановлення причинно-наслідкових зв'язків між: - споживанням природного газу і генерацією тепла; - розподілом теплової енергії у будівлі і питомою вагою її можливого споживання відповідачем;
- позивач у клопотаннях обґрунтував причину звернення за інформацією про власника системи опалення до орендодавця, оскільки система опалення є невід'ємною конструкційною частиною будівлі із орендованими приміщеннями, будівля є власністю орендодавця;
- відповідно до акту-додатку до договору №1 в орендованому приміщенні відсутнє майно, яке належить третім особам;
- висновок суду про відсутність у сторін інформації про власника системи опалення суперечить об'єктивному обов'язку власника такої системи вести відповідну документацію, в іншому разі експлуатація системи опалення була би заборонена;
- суд не надав належної оцінки змісту акту перевірки наявності батарей опалення від 30.09.2024, з якого можна зробити висновок тільки про кількість батарей опалення у орендованих відповідачем приміщеннях та про загальну кількість ребер цих батарей, проте жодної інформації про характеристики цих батарей, параметри з'єднувальних труб, їх пропускну спроможність, спосіб з'єднання із загальнобудинковою системою опалення, наявність та працездатність такої системи опалення, спосіб її організації, будь-який зв'язок із майном позивача та про власника чи розпорядника системи опалення жодних відомостей у суду не було, що мало би призвести до потреби відхилення цього нібито доказу як такого, який ні про що у контексті справи не свідчить, принаймні без додаткової інформації, яку суду не надано;
- процесуальні дії щодо відхилення клопотань у оскаржуваному рішенні судом не висвітлені;
- із врахуванням не встановлення судом першої інстанції причинно-наслідкових зв'язків між споживанням і оплатою за природний газ позивачем та зобов'язаннями з боку відповідача, відсутності висновків щодо перетворення природного газу в теплову енергію і не встановлення суб'єкта, який цією тепловою енергією розпоряджається, у цій справі не доведена належність відповідача;
- у первинній позовній заяві від 07.10.2024 позивач вимагав стягнути з відповідача на борг за постачання та розподіл газу в сумі 13356,77 грн на підставах, визначених главою 47 та 51 Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про житлово-комунальні послуги»;
- 16.01.2025 від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, у якій позивач просив суд вважати зміненою підставу позову на повернення збережених без достатньої правової підстави коштів за користування комунальними послугами відповідно до ст.1212 ЦК України і суд першої інстанції 20.01.2025 ухвалив прийняти до розгляду заяву позивача б/н від 16.01.2025 про зміну підстав позову (п.п.3 п.1 ухвали), при цьому, при постановлені вказаної ухвали, так само як і прийнятті оскаржуваного рішення, суд не врахував заяву-заперечення на заяву про зміну підстав позову, подану представником відповідача через систему «Електронний суд» 20.01.2025;
- в ухвалі від 20.01.2025 відсутні мотиви відхилення аргументів відповідача, викладених у заяві-запереченні на заяву про зміну підстав позову від 20.01.2025, які ґрунтуються на висновках Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.46 ГПК України, викладених у постанові від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/2575/19 та від 20.02.2024 у справі №922/3960/23, відповідно до яких одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом;
- із заяви позивача про зміну підстав позову від 16.01.2025 вбачається, що позивач залишив незмінними первісні обставини, якими обґрунтовував позовні вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за користування комунальними послугами (споживання та розподіл природного газу в сумі 13356,77 грн) і доповнив їх новими абсолютно надуманими обставинами, при цьому додавши нову правову підставу на обґрунтування своїх вимог - статтю 1212 ЦК України;
- при постановлені 20.01.2025 ухвали судом першої інстанції у справі №921/580/24, якою серед іншого, заяву позивача від 16.01.2025 про зміну підстав позову прийнято до розгляду та постановлено подальший розгляд справ здійснювати з її врахуванням, допущено порушення принципу змагальності сторін, вмотивованості, переконливості судового рішення, що також суперечить завданням господарського судочинства і свідчить про незаконність та необґрунтованість судового рішення;
- оскаржувана ухвала обмежує право відповідача на справедливий суд, з огляду на заходи, здійснені як позивачем, так і відповідачем з метою досудового врегулювання спору, що підтверджується листуванням між усіма учасниками справи (претензія УСЗН від 29.05.2024 №01-16/1067 на суму (загальну) 16384,42 грн та лист-відповідь УДМС за результатами розгляду претензії про сплату заборгованості в сумі 16384,42 грн від 05.07.2024 №6101.9-4210/6101.1.1-24; претензія УСЗН від 26.08.2024 №5916/1/6101-24 на суму (загальну) 13356,77 грн та лист-відповідь УДМС за результатами розгляду претензії про сплату заборгованості в сумі 13356,77 грн від 25.09.2024 №6101.9-6013/6101.1.1-24; при цьому, суми заборгованості у претензіях різняться, що ставить під сумнів розрахунки позивача);
- внаслідок того, що судом постановлено прийняти до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову, незрозумілим став предмет спору (позову), оскільки в усіх ухвалах у справі №921/580/24 предмет спору (позову) визначався: про стягнення 13356,77 грн заборгованості, при цьому, позовні вимоги до зміни підстав позову було визначено так: стягнути з УДМС у Тернопільській області борг за постачання та розподіл газу, а після зміни підстав позову - про повернення збережених без достатньої правової підстави коштів за користування комунальними послугами; в оскарженому рішенні зазначено про стягнення коштів в сумі 13356,77 грн, при цьому незрозуміло з яких підстав виключено: "грошових" та "за користування комунальними послугами";
- справа №921/580/24 стосувалась не просто стягнення коштів чи заборгованості, мова йшла про певний вид послуг (житлово-комунальні, постачання та розподіл газу, комунальні), які нібито надавались позивачем відповідачу; фактичне користування будь-яким із зазначених видом послуг з боку УДМС у Тернопільській області за адресою: м. Зборів, вул. Б.Хмельницького, 54 судом першої інстанції взагалі не досліджено;
- одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом (постанова Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №922/53/19), проте всупереч цій правовій позиції здійснено одночасну заміну як підстав, так і предмету позову;
- заява позивача про зміну підстав позову від 16.01.2025 має ознаки зловживання процесуальними правами, оскільки зазначена позивачем нова підстава за наявних обставин справи №921/580/24 суперечить сформованій судовій практиці з приводу застосування статті 1212 ЦК України (у цьому випадку обов'язок сплати за спожиті послуги передбачений спеціальними способами захисту);
- стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту (такий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі №6-122цс14, постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №314/3995/15, від 11.07.2018 у справі №752/18477/15-ц, від 29.07.2019 у справі №756/3966/17);
- УДМС в Тернопільській області не отримувало коштів з метою оплати послуг позивача чи для оплати природного газу, спожитого чи планованого до споживання своїм Зборівським сектором, що свідчить про відсутність факту безпідставного збереження коштів, проте суд першої інстанції цього не досліджував;
- відповідно до актуальних правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, тобто, ст.1212 ЦК України у цьому випадку застосуванню не підлягає, оскільки обов'язок сплати за спожиті комунальні послуги передбачений спеціальними способами захисту;
- резолютивна частина рішення від 20.03.2025 у справі №921/580/24 містить вказівку про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 49 грн 02 коп. та 3% річних в сумі 29 грн 16 коп., що не враховує правового висновку, висвітленого у п.5.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 №14, про те, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав;
- за відсутності доказів факту надання та (або) отримання та розміру отриманої (спожитої) споживачем відповідної послуги, обов'язок з її оплати у споживача не виникає, отже, для встановлення розміру цього обов'язку споживача (вартості спожитих послуг) визначальним є не факт користування нерухомим майном, а факт споживання відповідної послуги та її розмір;
- Верховний Суд у постанові від 07.06.2022 по справі №911/27/21 зазначив, що за відсутності доказів на підтвердження розміру фактично спожитої у відповідному періоді орендарем (наданої йому безпосереднім надавачем відповідних послуг або державним підприємством, організацією, господарським товариством, на балансі яких перебуває орендоване майно) послуги (послуг) у орендаря не виникає обов'язку оплачувати ці послуги;
- фактичне користування відповідачем житлово-комунальними послугами (чи комунальними послугами з постачання та розподілу природного газу) взагалі не досліджено, призначення відшкодування по незафіксованих комунальних послугах з підстав зазначених у оскаржуваному рішенні (п.4 ч.3 ст.1212 ЦК України) створює ризик прецеденту виникнення обов'язку оплати за послуги (як відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи), у яких відсутня потреба;
- безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню на підставі статті 1212 ЦК України, якщо потерпіла особа знає, що в неї немає зобов'язання (немає обов'язку) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів;
- позивач у справі №921/580/24, рішення від 20.03.2025 у якій оскаржується, не поводився добросовісно, продовжуючи, за його твердженнями, надавати комунальні послуги у приміщення, які він звільнив, і не вживаючи будь-яких заходів з обмеження власного споживання газу чи обмеження витоків теплової енергії, а отже не вправі виставляти відповідачу будь-які вимоги;
- позивач не долучив до позовної заяви, як і в ході розгляду справи судом першої інстанції, будь-яких актів приймання-передачі спірних послуг у заявлений період (з 13.12.2023 до 31.03.2024), наданих безпосередньо Управлінням соціального захисту населення у Тернопільській області саме Управлінню Державної міграційної служби у Тернопільській області; суми заборгованості вказані у претензіях позивача, пред'явлених відповідачу, різняться, причин таких відмінностей позивач не повідомляв, що ставить під сумнів розрахунок позовних вимог;
- обґрунтований розрахунок позовних вимог вимагає посилання на первинні документи, які пов'язуються з відповідними юридичними фактами, які мали місце і впливали на розмір суми боргу, з обов'язковим зазначенням часу їх настання;
- додані позивачем до позовної заяви на підтвердження надання відповідачу «комунальних послуг (постачання та розподіл газу)» за період з 13.12.2023 до 31.03.2024 у загальному розмірі 12991,04 грн (додатки №№25-43 до позовної заяви) не є належними та допустимими доказами, що підтверджують факти надання позивачем «комунальних послуг (постачання та розподіл газу)» відповідачу за період з 13.12.2023 до 31.03.2024 року у зазначеному розмірі, оскільки вони підтверджують факт споживання в різні періоди природного газу саме позивачем, як споживачем; підписані споживачем - УСЗН та постачальником - ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»; суми зазначені у цих актах не співрозмірні із сумою заявленого позивачем основного боргу;
- після закриття підготовчого провадження сторони не мають права подавати до суду жодних документів, проте 10.03.2025 за вх.№1696 до справи №921/580/24 долучено подані в судовому засіданні представником позивача «результат розрахунку» разом із ще одним документом (без назви), із суті якого вбачається, що у ньому міститься розрахунок суми відшкодування та постачання і розподілу газу пропорційно зайнятій УДМС площі;
- в основу оскаржуваного рішення від 20.03.2025 покладено недопустимі докази (зареєстровані у суді 10.03.2025 за вх.№1696), оскільки ці докази отримані внаслідок порушення закону, зокрема ст.80 ГПК України;
- позивач в якості доказів на підтвердження обставин, зазначених в позовній заяві, поданій у паперовому вигляді, додав копії документів (додатки №№3-43), які засвідчені не належним чином, а саме копії засвідчені без зазначення дати їх засвідчення, що свідчить про їх недопустимість, оскільки є порушення норм ч.4 ст. 91 ГПК України;
- в оскаржуваному рішенні суд включив до предмету доказування договори від 25.12.2023 №18-5313/24-БО-Т та від 06.11.2023 №18-4313/23-БО-Т постачання природного газу, укладені між ТзОВ «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг» та позивачем, а також акти приймання-передачі природного газу разом із платіжними інструкціями, однак, ці докази не стосуються жодним чином предмету доказування у справі №921/580/24 (в т.ч. і з врахуванням зміни підстав позову), оскільки підтверджують факт закупівлі послуг з постачання природного газу Управлінням соціального захисту населення для власних потреб, без права перепродажу, а умовами вищевказаних договорів передбачено, що споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цими договорами і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди (п.п.2 п. 6.2 Розділу 6 «Права та обов'язки сторін» договорів від 25.12.2023 №18-5313/24-БО-Т та від 06.11.2023 №18-4313/23-БО-Т);
- УДМС у Тернопільській області в межах справи №921/580/24 до вказаних договорів постачання природного газу не має жодного стосунку і не вправі відповідати за можливий перерозхід газу позивачем, допущений внаслідок його ж безгосподарності і байдужого відношення до власних витрат і фінансів;
- не заслуговували на увагу суду договори №361/ТП від 11.04.2023 та №464/ТП від 19.04.2024, укладені між позивачем та Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції, оскільки жодним чином не стосуються предмету спору (в т.ч. і з врахуванням зміни підстав позову);
- позивач не надав належних, допустимих та вірогідних в розумінні ст.ст.73, 76-79 ГПК України доказів, які би підтвердили факт надання безпосередньо позивачем (УСЗН) відповідачу (УДМС у Тернопільській області) комунальних послуг (постачання та розподіл газу) згідно з договорами постачання природного газу від 25.12.2023 №18-5313/24-БО-Т та від 06.11.2023 №18-4313/23-БО-Т з ТзОВ «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг» за період з 13.12.2023 до 31.03.2024 у загальному розмірі 12991,04 грн та які би підтверджували їх склад, обсяг і вартість, як-то акти приймання-передачі наданих послуг за відповідний період, докази зняття показників засобів обліку, виставлені постачальниками рахунки за надані спірні послуги саме відповідачу, обґрунтовані розрахунки обсягу і вартості наданих послуг тощо;
- за відсутності належних та допустимих доказів факту надання/отримання та розміру отриманої (спожитої) орендарем (в даному контексті УДМС у Тернопільській області) відповідної послуги, обов'язку з її оплати (відшкодування) у нього не виникає;
- відсутня встановлена належним чином вина відповідача, протиправність його поведінки, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та пред'явленим позивачем боргом на суму 12991,04 грн.; у відповідача відсутній обов'язок оплачувати позивачеві за комунальні послуги (постачання та розподіл газу) за період з 13.12.2023 до 31.03.2024 у загальному розмірі 12991,04 грн.;
- в оскаржуваному рішенні суд дійшов до такого висновку: «….у вирішенні спірних правовідносин не має значення встановлення особи власника котла» (арк. 14 судового рішення), що не узгоджується з фактичними обставинами справи, встановленими судом та наведеними у рішенні: « 17.06.2021 головою Тернопільської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №207 «Про передачу майна з балансу районної державної адміністрації на баланс Управління соціального захисту населення районної державної адміністрації»; у додатку №3 до зазначеного розпорядження - «Переліку основних засобів, малоцінних швидкозношувальних предметів, що передаються з балансу Тернопільської РДА на баланс Управління соціального захисту населення районної державної адміністрації» під порядковими номерами 22,23 зазначені котел газовий (інвентарний номер 10480186) та лічильник газовий (інвентарний номер 104800141)» (арк. 6); ніхто із учасників справи не заявляв клопотань про витребування доказів, на підтвердження особи власника котла, що підтверджується матеріалами судової справи №921/580/24 та свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи;
- основні засади функціонування ринку природного газу в Україні чітко визначені законодавством, зокрема Законом України «Про ринок природного газу» і споживач, який отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу, не має права його перепродажу;
- позивач жодними доказами не підтвердив, що в період з 13.12.2023 до 31.03.2024 за адресою: вул. Б.Хмельницького, 54, м. Зборів, Тернопільська область, у орендованій відповідачем частині нежитлового приміщення загальною площею 63,3 кв.м.: - споживач (відповідач) все таки споживав природній газ із газорозподільної системи без правових на те підстав (укладення договору); - факт надання/отримання та розміру отриманої (спожитої) орендарем комунальної послуги з розподілу та постачання природного газу; - факт оформлення належним чином актів приймання-передачі наданих послуг за відповідний період, направлених на юридичну адресу відповідача, на загальну суму 12991,04 грн; - факт щомісячного зняття показників засобів обліку та обґрунтований розрахунок обсягу і вартості послуг з розподілу і постачання природного газу та належне повідомлення відповідача про такі дії; - що позивач є належним виконавцем комунальної послуги в розумінні; - що відповідач надавав/не надавав підтвердження та/або згоду на отримання від позивача послуг з розподілу та постачання природного газу в період з 13.12.2023 до 31.03.2024 в орендованій відповідачем частині нежитлового приміщення; - про доведення відповідачу інформації про початок/закінчення опалювального сезону 2023-2024 р.р.;
- позовні вимоги позивача до відповідача із врахуванням заяви про зміну підстав позову від 16.01.2025 є вимогою про встановлення факту, що не є належним способом захисту порушеного права у господарському процесі та свідчить про зловживання процесуальними правами позивачем;
- з матеріалів справи не випливає, що УДМС у Тернопільській області за адресою: вул. Б.Хмельницького, 54, м. Зборів, Тернопільська область, у орендованій відповідачем частині нежитлового приміщення, де розміщується Зборівський сектор, є споживачем природного газу, більше того, виходячи з наявних матеріалів, УСЗН перетворює природний газ на користь орендодавця та/або балансоутримувача (Зборівської міської ради, КП «Зборів»), який може постачати теплову енергію за допомогою системи водяного опалення, змонтованої у його приміщенні, але власник якої так і невстановлений, незважаючи на всі можливі заходи, вчинені відповідачем до пред'явлення позивачем позову до суду, так і після цього (заявлені відповідачем клопотання про витребування доказів від 31.10.2024 та від 30.01.2025);
- відсутні обставини, які би підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу позивача, за захистом якого він звернувся, що є підставою для відмови у задоволенні позову;
- до укладення договору оренди №1 ні орендодавець, ні балансоутримувач не повідомляли відповідача, що постачальником комунальних послуг по орендованому приміщенню є позивач, Зборівська міська рада та балансоутримувач допустили пасивну бездіяльність, самоусунулися від виконання своїх зобов'язань за договором оренди №1, передбачених його п.6.5., окрім того, надали недостовірну інформацію, щодо відсутності всередині об'єкта оренди майна, належного третім особам (п.п.9.1.1. п.9.1. «Розділу запевнення сторін» Розділу ІІ «Незмінювані умови договору» договору оренди №1; п.п.3.1. п.3 акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності Зборівської міської територіальної громади від 13.12.2023), або ж надали недостовірну інформацію про те, що їм невідомий власник системи опалення; слід взяти до уваги також відсутність позиції третіх осіб у цій справі, адже Зборівська міська рада є орендодавцем нерухомого майна, а КП «Зборів» балансоутримувачем цього ж майна.
Позивач та треті особи правом подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористались. Відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
15.07.2021 Зборівська міська рада (орендодавець), позивач - Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації (орендар) та Комунальне підприємство «Зборів» (балансоутримувач) уклали договір №94 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, а саме частину нежитлового приміщення, площею 430 кв.м. за адресою: м.Зборів, вул. Б.Хмельницького, 54, строком на 5 років.
Відповідно до п.9.2. розділу І «Змінювані умови договору» передбачено, що витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю компенсуються орендарем в порядку, передбаченому п.6.5 договору.
У п.6.5 договору оренди №94 зазначено, що протягом п'яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов'язаний надати орендарю для підписання:
два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або
проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю:
підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору; або
подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору.
Орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від балансоутримувача. Орендар зобов'язаний надати балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг.
Відповідно до матеріалів справи, на балансі Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації перебуває газовий котел ІН 10480186 та лічильник газовий ІН 104800141, який розміщений в орендованому приміщенні (додаток 3 до розпорядження голови районної державної адміністрації №207 від 17.06.2021 «Перелік основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів та малоцінних швидкозношувальних предметів, що передаються з балансу Тернопільської районної державної адміністрації на баланс Управління соціального захисту населення» (а.с.30, том 1).
Також Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації має укладені договори ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на постачання природного газу - №18-5315/24-БО-Т від 25.12.2023 та №18-4313/23-БО-Т від 06.11.2023.
30.11.2023 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору оренди №94 від 15.07.2021, у якій внаслідок відмови орендаря від частини орендованого майна сторони домовились внести зміни до договору оренди в частині об'єкта оренди та складу майна, а саме об'єктом оренди залишилась частина нежитлового приміщення, площею 366,7 кв.м. для розміщення Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації, за адресою: м.Зборів, вул. Б.Хмельницького, 54. Інші умови договору залишились незмінними.
13.12.2023 Зборівська міська рада (орендодавець), відповідач - Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області (орендар) та Комунальне підприємство «Зборів» (балансоутримувач) уклали договір №1 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, а саме частину нежитлового приміщення, площею 63,3 кв.м. за адресою вул. Б.Хмельницького, 54, м.Зборів, Тернопільський район, Тернопільська область, строком на 5 років.
Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання - передачі майна. Акт приймання - передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.
У п.6.5 договору оренди №1 зазначено, що протягом п'яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов'язаний надати орендарю для підписання:
два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або
проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю:
підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору; або
подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору.
Орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від балансоутримувача. Орендар зобов'язаний надати балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг.
У п.9.1.1. договору міститься запевнення орендаря балансоутримувачем та орендодавцем в тому, що об'єкт оренди є вільним від майна третіх осіб, всередині об'єкта немає майна, належного третім особам.
13.12.2023 сторони підписали акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності Зборівської міської територіальної громади - частини нежитлового приміщення, площею 63,3 кв.м. за адресою вул. Б.Хмельницького, 54, м.Зборів, Тернопільський район, Тернопільська область.
В цьому акті сторони підтвердили, що запевнення балансоутримувача, зазначені у п.9.1.1 договору повністю відповідають дійсності.
Доказів виконання балансоутримувачем вимог п.6.5. договору щодо надання орендарю примірників договорів про відшкодування витрат на комунальні послуги матеріали справи не містять.
Разом з цим, Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області (орендар) уклало з ТзОВ «Тернопільелектропостач» договір №795 від 01.02.2024 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, та з КП «Зборівський водоканад» договір №178 від 14.02.2024 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення.
04.01.2024 Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області звернулось до КП «Зборів» з листом №6102.14-70/6101.1.1-24 з проханням надати проект договору на відшкодування витрат або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг.
09.01.2024 Управління соціального захисту населення Тернопільської РДА звернулось листом №01-16/57 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області з вимогою укласти договір на відшкодування витрат на комунальні послуги.
26.01.2024 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області листом №6101.14-530/6101-1-24 повідомило Управління соціального захисту населення Тернопільської РДА про відсутність правових підстав вимагати укласти договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна в по рядку, визначеному у п.6.5. договору оренди, оскільки балансоутримувачем є КП «Зборів, а Управління соціального захисту населення Тернопільської РДА не може бути прямим постачальником комунальних послуг, оскільки така діяльність перебуває поза сферою його компетенції.
Комунальне підприємство «Зборів» (балансоутримувач комунального майна) у листі №9 від 01.02.2024 повідомило відповідача про приналежність позивачу газового котла, що забезпечує теплопостачання до приміщення по вул. Б. Хмельницького, 54, у м. Зборів, та про існування між позивачем та ТзОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» договірних відносин щодо постачання природного газу до орендованого сторонами у справі майна та про необхідність відповідачу укласти з позивачем договір про відшкодування витрат на комунальні послуги. В якості додатку до листа долучено примірний договір на відшкодування таких витрат.
У листі №6101.9-784/6101.1.1-24 від 12.02.2024 відповідач запропонував балансоутримувачу надати проекти договорів:
- про відшкодування витрат балансоутримувача (витрат за газопостачання) на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю пропорційно до зайнятої площі за адресою: м. Зборів, вул. Б.Хмельницького, 54 та/або
- про постачання природного газу, розподіл природного газу із постачальником таких послуг (не споживачем) за адресою: м. Зборів, вул. Б.Хмельницького, 54.
Матеріали справи містять неодноразові звернення позивача, адресовані відповідачу, з пропозиціями про укладення договору на відшкодування комунальних послуг (постачання газу та розподілу газу) з доданими до цих звернень проектами таких договорів.
У відповідь на ці звернення відповідач повідомляв про відсутність підстав для укладення такого договору в рамках умов п.6.5 договору оренди №1 від 13.12.2023, оскільки позивач не є орендодавцем чи балансоутримувачем майна.
Також, 13.03.2025 відповідач звертався до Зборівської міської ради з пропозицією внести зміни до договору оренди №1 від 13.12.2023 в частині залучення сторони- надавача послуг теплопостачання - Управління соціального захисту населення Тернопільської РДА, у відповідь на який Зборівська міська рада листом від 02.04.2024 №2144/1/6101-24 роз'яснила, що Управління соціального захисту населення Тернопільської РДА є попереднім користувачем комунального майна і, відповідно, є платником комунальних послуг, отже відповідачу слід звернутись до позивача та укласти договір відшкодування витрат на комунальні послуги, в іншому випадку договір оренди буде розірвано.
Такого ж змісту відповідь отримав відповідач від КП «Зборів» (№2076/1/6101-24 від 28.03.2024).
Окрім того, позивач періодично звертався до позивача з претензіями щодо сплати відшкодування за спожитий газ для опалення приміщення, а відповідач листами повідомляв про відсутність правових підстав для задоволення таких претензій.
Відповідач листом №6117-175/6117.1-24 від 12.09.2024 звернувся до начальника Зборівської дільниці Козівського управління з експлуатації газового господарства, з проханням повідомити інформацію про власника системи опалення у будівлі (не власника газового котла) за адресою: вул. Б. Хмельницького, 54, м. Зборів.
У відповідь на це звернення начальником Зборівської дільниці Козівського УЕГГ зазначено про відсутність таких відомостей (лист №ТФ-123.1/32-24 від 27.09.2024).
20.08.2024 позивач скерував відповідачу претензію №01-16-1429 на суму 13 356,77 грн. про відшкодування витрат за спожитий газ для опалення приміщення, з яких 12 991,04 сума основного боргу, інфляційні втрати в розмірі 248,54 грн. та три проценти річних від простроченої суми 117,19 грн.
У відповіді №6101.9-6013/6101.1-24 від 25.09.2024 на претензію відповідач звернув увагу, що договір на відшкодування витрат орендарю мав надати балансоутримувач, а не позивач, окрім того, постачальником природного газу можуть бути лише юридичні особи, які діють на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу.
Також 20.08.2024 позивач скерував відповідачу лист №01-16-1430 з пропозицією укласти договір та примірник проекту договору на відшкодування витрат за спожитий газ для опалення приміщення.
У відповіді №6101.9-6029/6101.1-24 від 26.09.2024 на вказаний лист відповідач повідомив, що незалежно від того чи є позивач власником газового котла Управління соціального захисту населення не є стороною договору оренди №1, на нього не розповсюджуються вимоги п.6.5. цього договору, і Управління не уповноважене на ініціювання укладення договору на відшкодування витрат з Управління Державної міграційної служби.
30.09.2024 комісією в складі начальника КП «Зборів» - Мозиля М.В., заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Зборівської міської ради - Пихальського В.П., начальника Зборівського сектора Державної міграційної служби України у Тернопільській області - Свідинського Р.В. та начальника відділу соціального забезпечення №3 - Мелиха С.В. складено акт перевірки наявності батарей опалення.
У вказаному акті зафіксовано, що орендована відповідачем згідно з договором №1 від 13.12.2023 частина нежитлового приміщення площею 63,3 кв.м. займає два кабінети, в яких знаходяться 5 батарей опалення (48 ребер). Котел газовий та газовий лічильник перебуває на балансі позивача, який проводить оплату за постачання природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Відповідно до п.6.5. договору оренди №1 від 13.12.2023 Управління міграційної служби України у Тернопільській області зобов'язано протягом 5 днів укласти договір стосовно оренди з постачання комунальних послуг на відкриті окремі рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майна.
04.10.2024 комісією в складі начальника відділу соціального забезпечення №3 - Мелиха С.В., заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Зборівської міської ради - Пихальського В.П., начальника КП «Зборів» - Мозиля М.В. складено акт відключення водяного опалення шляхом встановлення водяних кранів на впускну та зворотну трубу, які ведуть до приміщення площею 63,3 кв.м., орендованого Зборівським сектором державної міграційної служби у Тернопільській області.
До позовної заяви додано:
- акти про фактичний обсяг спожитого газу, укладені між Зборівською діяльницею Козівського УЕГГ ПрАТ «Тернопільгаз» та Управління соціального захисту населення Тернопільської РДА: - від 31.12.2023 за грудень 2023 року обсягом 1546 куб. м.; - від 31.01.2024 за січень 2024 року обсягом 1563 куб. м.; - від 29.02.2024 за лютий 2024 року обсягом 1315 куб. м.; - від 31.03.2024 за березень 2024 року обсягом 1082 куб. м.;
- акти приймання-передачі, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Управлінням соціального захисту населення Тернопільської РДА: за грудень 2023 року обсягом 5,50000 тис. куб. м. на суму 91046,39 грн, відповідно до рахунка-фактури №18-4313/23-БО-Т/12/3 від 15.12.2023 та акта приймання - передачі природного газу від 12.01.2024; - за січень 2024 року обсягом 6,32000 тис. куб. м. на суму 104620,57 грн; - за лютий 2024 року обсягом 4,64500 тис.куб.м. на суму 76892,81 грн; - за березень 2024 року обсягом 4,49600 тис.куб.м. на суму 74426,28 грн.;
- платіжні документи, згідно з якими позивач здійснював оплату вартості спожитого природного газу, а саме: - платіжні інструкції №7689 від 15.12.2023 на суму 5045,95 грн та №7690 від 15.12.2023 на суму 86000,44 грн (казначейством оплати проведено 16.12.2023), котрі вказують про повну оплату спожитого газу за грудень 2023 року на суму 91046,39 грн; - платіжні інструкції №96 від 05.03.2024 на суму 18780, 57 грн (казначейством оплату проведено 06.03.2024) та №55 від 15.02.2024 на суму 85840 грн, котрі вказують про повну оплату спожитого газу за січень 2024 року на суму 104620,57 грн; - платіжні інструкції №113 від 13.03.2024 на суму 10687,58 грн, №140 від 22.03.2024 на суму 5334,14 грн, №152 від 04.04.2024 на суму 42920 грн та №180 від 22.04.2024 на суму 17951,09 грн (казначейством оплату проведено 23.04.2024), котрі вказують про повну оплату спожитого газу за лютий 2024 року на суму 76892,81 грн; - платіжні інструкції №212 від 06.06.2024 на суму 33063,34 грн та №226 від 10.05.2024 на суму 3802,03 грн, котрі вказують про часткову оплату спожитого газу за березень 2024 року лише на суму 36865,37 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі апелянт висловив заперечення на ухвалу суду першої інстанції від 21.01.2025, якою прийнято до розгляду заяву позивача б/н від 16.01.2025 (вх. №417 від 16.01.2025) про зміну підстав позову та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням; відмовлено в задоволенні заяви відповідача б/н від 20.01.2025 (вх. №478 від 20.01.2025) про залишення заяви про зміну підстав позову без розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
У постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18 наведено такий правовий висновок: "Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача".
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43 постанови Великої Палати Верховного суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).
З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача боргу за постачання та розподіл газу в сумі 13 356,77 грн.
Фактичними підставами позову вказано:
- згідно з договором №1 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Зборівської міської територіальної громади від 13.12.2023 відповідачу - Управлінню державної міграційної служби України в Тернопільській області, надано в оренду частину нежитлового приміщення пл.63,3 кв.м., в м.Зборів, вул.Б.Хмельницького, 54;
- у цьому ж приміщенні знаходиться структурний підрозділ позивача - Управління соціального захисту населення №3, позивач був попереднім орендарем приміщення, яке орендує відповідач;
- власником газового котла, що забезпечує теплопостачання до приміщення за адресою м.Зборів, вул.Б.Хмельницького, 54, є позивач;
- між позивачем (споживач) та ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) укладено договір №18-5313/24-БО-Т від 25.12.2023 з постачання природного газу;
- позивач як попередній користувач орендованого відповідачем майна є платником комунальних послуг (постачання та розподіл природного газу) за договором №18-5313/24-БО-Т від 25.12.2023 з ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»;
- позивач пропонував відповідачу укласти договір на відшкодування витрат на комунальні послуги, проте сторони не досягнули домовленостей щодо укладення такого договору;
- 20.08.2024 позивач скерував відповідачу претензію про відшкодування витрат на загальну суму 13 356,77 грн., проте відповідач відмовився відшкодовувати витрати на комунальні послуги позивачу.
Правовими підставами позову вказано:
- положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (ч.1 ст.12); обов'язок споживача сплачувати житлово-комунальні послуги в строки встановлені договором або законом (п.5 ч.2 ст.7); споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих до укладення відповідно договору (абз.2 ч.1);
- правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, відповідно до якої позадоговірне споживання житлово-комунальних послуг не звільняє споживача від обов'язку розрахуватись за отримані послуги;
- положення Цивільного кодексу України про те, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені) (ст.611); боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму богу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми боргу (ч.2 ст.625 ЦК України).
У заяві про зміну підстав позову позивач просив вимогу вважати зміненою підставу позову в частині позовної вимоги про стягнення з Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області на користь позивача боргу за споживання та розподіл газу в сумі 13356,77 грн. і вважати правильною підставу для задоволення вказаної позовної вимоги ст.1212 ЦК України - повернення збережених без достатньої правової підстави коштів за користування комунальними послугами.
У цій заяві зазначено, що наданими позивачем доказами підтверджується, що також не заперечується відповідачем, підтверджено обставину фактичного зайняття останнім нежитлового приміщення загальною площею 63,3 кв.м. за адресою м.Зборів, вул. Б. Хмельницького, 54, в якому згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Зборівської міської ради від 15.07.2021 №94, знаходиться відділ соціального захисту населення №3, який є структурним підрозділом управління, та відповідно користування комунальними послугами; доведення позивачем належними засобами доказування обставини понесення витрат на оплату комунальних послуг - зокрема, послуг на постачання та розподіл газу, позивач вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 13 356,77 грн. збережених без достатньої правової підстави коштів за користування комунальними послугами, є такими, що підлягають до задоволення.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта в тому, що у спірних правовідносинах заява про зміну підстав позову одночасно є зміною предмета позову, адже первинним предметом позову було стягнення боргу за постачання та розподіл природного газу з посиланням норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а з урахуванням заяви про зміну підстав позову, предметом позову є повернення безпідставно збережених коштів на підставі ст.1212 ЦК України.
Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами (правові позиції, викладені у постановах від 22.07.2021 у справі №910/18389/20, від 10.11.2021 у справі № 916/1988/20 та ін).
Слід наголосити, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
При цьому, одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у такому разі фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Таким чином, вимоги апеляційної скарги щодо скасування ухвали Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2025, якою прийнято до розгляду заяву позивача б/н від 16.01.2025 (вх. №417 від 16.01.2025) про зміну підстав позову та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням та відмовлено в задоволенні заяви відповідача б/н від 20.01.2025 (вх. №478 від 20.01.2025) про залишення заяви про зміну підстав позову без розгляду, є обґрунтованими.
При цьому, у зазначеній ухвалі не наведено мотивації відхилення заяви відповідача б/н від 20.01.2025 (вх. №478 від 20.01.2025) про залишення заяви про зміну підстав позову без розгляду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Первісно заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за постачання та розподіл газу в сумі 13 356,77 грн не підлягають до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.3 ст.759 ЦК України особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» суб'єктами орендних відносин є орендар; орендодавець; балансоутримувач; уповноважений орган управління; представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу; Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України.
Позивач (Управління соціального захисту населення Тернопільської РДА), обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь боргу, покликається на зобов'язання відповідача, які виникли на підставі п.6.5. договору оренди №1 від 13.12.2025.
Так, Зборівська міська рада (орендодавець), відповідач - Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області (орендар) та Комунальне підприємство «Зборів» (балансоутримувач) уклали договір №1 від 13.12.2025 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, а саме частину нежитлового приміщення, площею 63,3 кв.м. за адресою вул. Б.Хмельницького, 54, м.Зборів, Тернопільський район, Тернопільська область.
З матеріалів справи встановлено, що позивач не є стороною договору оренди №1 від 13.12.2025, проте є попереднім користувачем комунального майна, орендарем якого на підставі цього договору є відповідач.
У п.6.5 договору оренди №1 зазначено, що протягом п'яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов'язаний надати орендарю для підписання:
два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або
проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю:
підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору; або
подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.
Орендар зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору.
Орендар вживає заходів для укладення із постачальниками комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг протягом місяця з моменту отримання проектів відповідних договорів від балансоутримувача. Орендар зобов'язаний надати балансоутримувачу копії договорів, укладених із постачальниками комунальних послуг.
Слід звернути увагу на те, що у п.6.5. договору передбачено обов'язок балансоутримувача надати орендарю на підписання проект договору з постачальниками комунальних послуг якщо стосовно об'єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном.
Доказів виконання такого обов'язку балансоутримувачем (який є третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача) матеріали справи не містять.
Слід зауважити, що п.6.5. договору передбачає право орендаря висловити зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.
У примірному договорі про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у тому числі місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю), затвердженому наказом Фонду державного майна України від 05.09.2023 №1576, наведено такий перелік послуг, які отримує відповідно до договорів про надання комунальних та інших послуг балансоутримувач:
1. Постачання електроенергії.
2. Водовідведення і водопостачання.
3. Теплопостачання.
4. Послуги з вивезення твердих побутових відходів.
5. Постачання природного газу.
6. Послуги з розподілу природного газу.
7. Послуги з дератизації та дезінсекції.
8. Прибирання та догляд за прибудинковою територією.
9. Обслуговування димових, вентиляційних каналів та ліфтів.
Відповідно до п.1.1. примірного договору балансоутримувач укладає, продовжує дію договорів про надання комунальних та інших послуг, здійснює оплату за спожиті послуги відповідно до їх умов, а орендар відшкодовує балансоутримувачу його витрати за договорами на надання комунальних та інших послуг у розмірі:
ціни спожитої орендарем кількості одиниць виміру обсягу отриманої комунальної послуги, визначеної відповідно до показань вузла обліку - у разі наявності вузла обліку для орендованого майна;
ціни спожитих послуг пропорційно площі орендованого майна у загальній площі будівлі - у разі відсутності вузла обліку для орендованого майна або неможливості вимірювання обсягів отриманих послуг вузлами обліку;
ціни спожитих послуг пропорційно кількості інших користувачів будівлі - у разі наявності умов встановлених абзацом третім цього пункту та використання приміщень у будівлі / частин будівлі іншими особами відмінними від орендаря та балансоутримувача.
Натомість, з наявного в матеріалах справи листування учасників спору вбачається, що балансоутримувач та орендодавець спонукали відповідача укласти договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна не з балансоутримувачем, а з третьою особою - попереднім користувачем приміщення, посилаючись на те, що такий є власником газового котла, що опалює усе приміщення, а частина батарей перебуває у орендованих відповідачем приміщеннях.
Водночас, у п.9.1. договору та у акті приймання-передачі об'єкта оренди від 13.12.2023 орендар отримав запевнення орендодавця та балансоутримувача про відсутність в орендованому приміщенні майна, належного третім особам.
Позивач не є балансоутримувачем орендованого відповідачем майна та не є учасником орендних відносин, які виникли на підставі договору №1 від 13.12.2023.
Разом з цим, два орендарі одного приміщення не позбавлені права та можливості укласти договір про компенсацію послуги газопостачання у такому випадку як спірний, проте домовленості щодо укладення договору сторонами не досягнуто.
Окрім того, позивач не є виконавцем комунальної послуги в розумінні ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не є оператором газорозподільної системи чи суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу в розумінні Закону України «Про ринок природного газу», проте, у позовній заяві просить стягнути борг за постачання та розподіл газу.
Слід зауважити, що в позовній заяві не вказаний точний період, за який позивач просить стягнути кошти, а також розрахунків, на підставі яких визначено суму відшкодування, що унеможливлює перевірку правильності заявленої до стягнення суми судом.
Відповідно до ч.1 ст.177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У главі 3 розділу ІІІ ГПК України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу «диспозитивності господарського судочинства» у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв'язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.
Відповідно до ст.194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Відтак обґрунтованими є доводи апелянта про те, що в судовому засіданні 20.03.2025, в якому було розглянуто спір по суті, суд першої інстанції долучив до справи розрахунки позивача стосовно розміру і порядку визначення позовних вимог (вх.№1696 від 10.03.2025), не зазначивши в оскарженому рішенні мотивів щодо можливості та необхідності прийняття такого документу на стадії розгляду справи по суті.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність первісно заявлених позовних вимог.
Відповідно до п.2, п.4 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи встановлені порушення норм процесуального права щодо прийняття судом заяви позивача про зміну підстав позову та недоведеність первісно заявлених позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги відповідача слід задовольнити, оскаржене рішення та ухвалу скасувати, та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 277, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Вимоги апеляційної скарги Державної міграційної служби України в Тернопільській області б/н від 18.04.2025 (вх.ЗАГС. №01-05/1194/25 від 18.04.2025) - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2025 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.03.2025 у справі №921/580/24 - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволення позовних вимог Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про стягнення коштів в сумі 13356,77 грн. - відмовити.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на позивача.
4. Стягнути з Управління соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації (46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 10, ідентифікаційний код 03195518) на користь з Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (46007, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 1Б, ідентифікаційний код 37839038) 3633,60 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.