Справа № 761/12429/25
Провадження № 3/761/3078/2025
04 липня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Циктіч Віталій Михайлович, розглянувши справу щодо гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий, про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 130 КУпАП,
гр. ОСОБА_1 11.03.2025, приблизно о 09 год. 25 хв., рухаючись вулицею Борщагвською у м. Києві, керував автомобілем «Ніссан», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння: неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився.
Вказаними діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), що тягне відповідальність, передбачену ст.130 КУпАП.
У судові засідання 13.06.2025, 04.07.2025 гр. ОСОБА_1 викликався шляхом направлення sms-повісток на наведений у протоколі номер мобільного телефону, а також судових повісток на зазначену у протоколі адресу проживання ОСОБА_1 , які своєчасно отримані адресатом. Однак, гр. ОСОБА_1 до суду не прибув, про поважність причини неявки не повідомив.
Суддя враховує, що відповідно ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України», у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Також у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З викладеного витікає, що судом вжиті необхідні заходи для забезпечення участі гр. ОСОБА_1 у розгляді справи, тому наведені вище обставини дають підстави для висновку про свідоме ухилення гр. ОСОБА_1 від явки до суду.
Суддя, дослідивши матеріали справи - протокол про адміністративні правопорушення від 11.03.2025 серії ЕПР1 № 268286, який складений уповноваженою особою, відеозапис з бодікамер № 472999, 474906, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2024 (справа № 761/32933/24), постанову Деснянського районного суду м. Києва від 18.11.2024 (справа № 754/16055/24), дійшов висновку про таке.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Реалізація вказаного завдання здійснюється шляхом оцінки судом доказів, якими у силу ст. 251 КУпАП можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні. Ці дані встановлюються, у тому числі, протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом, поясненнями свідків тощо.
Зазначені положення закону передбачають, що особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, піддає відповідній правовій оцінці докази, які містяться у матеріалах справи. Дослідження та врахування саме цих доказів має привести до обґрунтованого висновку про винуватість особи.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника правоохоронного органу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Згідно з п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затв. Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735) у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У силу п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння фіксуються у протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, утворює, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння.
Як вбачається з долученого до матеріалів відеозапису з нагрудної камери інспектора УПП у м. Києві, під час зупинки водія ОСОБА_1 у працівників поліції виникла обґрунтована підозра щодо перебування водія у стані наркотичного сп'яніння. Однак, на поставлену працівником поліції пропозицію пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння водій ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано у протоколі.
Беручи до уваги наведене вище, суддя дійшов висновку, що водій ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.
Також, суддя бере до уваги, що відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2024 (справа № 761/32933/24) ОСОБА_1 підданий адміністративному стягненню за ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 51 000 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами на строк 10 років.
Крім того, згідно з рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.11.2024 (справа № 754/16055/24) ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за ч. 3 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 51 000 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами на строк 10 років.
З наведеного витікає, що своїми діями гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Отже, з метою недопущення вчинення гр. ОСОБА_1 аналогічних проступків, враховуючи відсутність у нього критичних висновків щодо його попередньої протизаконної поведінки, суддя дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 стягнення у межах санкції ч. 3 ст. 130 КУпАП у виді адміністративного арешту.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ч. 3 ст. 130, ст. 251, 283, 284 КУпАП, суддя
гр. ОСОБА_1 піддати адміністративному стягненню за ч.3 ст. 130 КУпАП у вигляді адміністративного арешту на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років.
Стягнути з гр. ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником упродовж десяти днів з дня її винесення через Шевченківський районний суд м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Суддя В.М. Циктіч