Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 2-1835/09
Номер провадження 6/711/190/25
04 вересня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді: Казидуб О.Г.
при секретарі : Шульга А.В.
за участю державного виконавця: Овечко І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси подання головного державного виконавця Другого відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Овечко І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -
Головний державний виконавець Другого відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Овечко І. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що на виконанні у Другому відділі ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 42771135 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1835 виданого 10.09.2009 Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Промінвестбанк» боргу в сумі 507685 грн. 28 коп.
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2014 № 42771135 боржника ОСОБА_1 зобов'язано самостійно виконати рішення суду протягом 7 днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
14 серпня 2025 року державним виконавцем з метою проведення перевірки майнового стану здійснено вихід за місцем проживання боржника зазначеного у виконавчому документі: АДРЕСА_1 , однак, двері даної квартири виконавцю ніхто не відчинив, залишено виклик боржнику.
15 серпня 2025 року державним виконавцем сформовано запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину кордону боржником. Згідно отриманої відповіді № 287378188 відсутні дані щодо перетину боржником державного кордону.
Відповідно до відповіді Державної податкової служби України, боржник не працевлаштований.
Згідно відповіді ПФУ встановлено, що боржник отримує пенсійні виплати, інших джерел доходів не має.
У зв'язку з введенням Україні воєнного стану, звернення стягнення на пенсію боржника на даний час є неможливим.
Державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника № 42771135, яку направлено до банків електронного документообігу АСВП. Згідно отриманої відповіді, постанову прийняв до виконання ПАТ АБ «Укргазбанк». Іншими банківськими установами постанову про арешт коштів повернуто без виконання в зв'язку з відсутністю рахунків клієнта.
Також, постанова про арешт коштів боржника № 42771135 направлена до ПАТ «ПУМБ», АТ «Акордбанк», АТ «Асвіо Банк», АТ «Банк інвестицій та заощаджень», АТ «Банк Грант», АТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «Банк Розрахунковий центр», АТ «Банк Фамільний», АТ «БТА Банк», АТ «Банк Глобус», АТ «Дойче Банк», АТ «Європромбанк», АТ «Банк «Кліринговий дім», АТ «КомінБанк», АТ «Креді Агріколь Банк», АТ «Кредит Європа Банк», АТ Бізнес-Центр «Горизонт», АТ «Кредит Вест Банк», АТ «Кристалбанк», АТ «Міжнародний інвестиційний банк», АТ «Метабанк», АТ «Мотор-Банк», АТ «МТБ Банк», АТ «Перший інвестиційний банк», АТ «Полікомбанк», ПравексБанк, АТ «Радабанк», АТ «РВС Банк», Сітібанк, АТ «СЕБ Корпоративний банк», АТ «Український банк реконструкцій та розвитку», АТ «Український капітал», АТ «Юнекс Банк», АТ «Європейський промисловий банк», АТ «Піреус Банк МКБ», АТ «Банк Траст-Капітал».
Станом на 18.08.2025 відсутня інформація про прийняття постанови до виконання у вказаних вище банках.
Перевіркою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виявлено, що у власності ОСОБА_1 наявні квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3 ,однак, дані квартири перебувають в іпотечних договорах.
Згідно відповіді на запит Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку боржник не значиться власником пакетів голосуючих акцій акціонерних товариств.
Згідно відомостей МВС за боржником не зареєстровані транспортні засоби.
Згідно відповіді на запит сільськогосподарської техніки боржник не володіє сільськогосподарською технікою.
Також згідно отриманої відповіді Реєстру судноплавства України плавзасоби за боржником не зареєстровані.
Згідно відповіді на запит державного реєстру цивільних повітряних суден України за боржником повітряні судна не зареєстровані.
Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.
Отже, боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.
Просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП НОМЕР_1 до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом Придніпровського районного суду м. Черкаси за № 2-1835 від 10.09.2009.
Державний виконавець Овечко Ігор в судовому засіданні підтримав своє подання та просив задовольнити у повному обсязі на підставі обґрунтування, що наведене у ньому та з урахуванням доданих до подання матеріалів.
Інші учасники виконавчого провадження у судове засідання не викликались, враховуючи норми ч. 4 ст. 441 ЦПК України, за якими передбачено, що суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Заслухавши думку державного виконавця, дослідивши подання з додатками, поданих до суду за матеріалами виконавчого провадження, матеріали виконавчого провадження, наданого до суду, а також дослідивши докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що на виконанні Другого відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 42771135 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1835 виданого 10.09.2009 Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Промінвестбанк» боргу в сумі 507685 грн. 28 коп.
Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2014 № 42771135 боржника ОСОБА_1 зобов'язано самостійно виконати рішення суду протягом 7 днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
14 серпня 2025 року державним виконавцем з метою проведення перевірки майнового стану здійснено вихід за місцем проживання боржника зазначеного у виконавчому документі: АДРЕСА_1 , однак, двері даної квартири виконавцю ніхто не відчинив, залишено виклик боржнику.
15 серпня 2025 року державним виконавцем сформовано запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину кордону боржником. Згідно отриманої відповіді № 287378188 відсутні дані щодо перетину боржником державного кордону.
Відповідно до відповіді Державної податкової служби України, боржник не працевлаштований.
Згідно відповіді ПФУ встановлено, що боржник отримує пенсійні виплати, інших джерел доходів не має.
У зв'язку з введенням Україні воєнного стану, звернення стягнення на пенсію боржника на даний час є неможливим.
Державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника № 42771135, яку направлено до банків електронного документообігу АСВП. Згідно отриманої відповіді, постанову прийняв до виконання ПАТ АБ «Укргазбанк». Іншими банківськими установами постанову про арешт коштів повернуто без виконання в зв'язку з відсутністю рахунків клієнта.
Також, постанова про арешт коштів боржника № 42771135 направлена до ПАТ «ПУМБ», АТ «Акордбанк», АТ «Асвіо Банк», АТ «Банк інвестицій та заощаджень», АТ «Банк Грант», АТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «Банк Розрахунковий центр», АТ «Банк Фамільний», АТ «БТА Банк», АТ «Банк Глобус», АТ «Дойче Банк», АТ «Європромбанк», АТ «Банк «Кліринговий дім», АТ «КомінБанк», АТ «Креді Агріколь Банк», АТ «Кредит Європа Банк», АТ Бізнес-Центр «Горизонт», АТ «Кредит Вест Банк», АТ «Кристалбанк», АТ «Міжнародний інвестиційний банк», АТ «Метабанк», АТ «Мотор-Банк», АТ «МТБ Банк», АТ «Перший інвестиційний банк», АТ «Полікомбанк», ПравексБанк, АТ «Радабанк», АТ «РВС Банк», Сітібанк, АТ «СЕБ Корпоративний банк», АТ «Український банк реконструкцій та розвитку», АТ «Український капітал», АТ «Юнекс Банк», АТ «Європейський промисловий банк», АТ «Піреус Банк МКБ», АТ «Банк Траст-Капітал».
Станом на 18.08.2025 відсутня інформація про прийняття постанови до виконання у вказаних вище банках.
Перевіркою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виявлено, що у власності ОСОБА_1 наявні квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3 ,однак, дані квартири перебувають в іпотечних договорах.
Згідно відповіді на запит Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку боржник не значиться власником пакетів голосуючих акцій акціонерних товариств.
Згідно відомостей МВС за боржником не зареєстровані транспортні засоби.
Згідно відповіді на запит сільськогосподарської техніки боржник не володіє сільськогосподарською технікою.
Також згідно отриманої відповіді Реєстру судноплавства України плавзасоби за боржником не зареєстровані.
Згідно відповіді на запит державного реєстру цивільних повітряних суден України за боржником повітряні судна не зареєстровані.
Встановлено, що на теперішній час рішення суду не виконане. Боржник на вимоги державного виконавця щодо виконання рішення суду не реагує та ухиляється від його виконання. Жодних заходів, спрямованих на виконання рішень суду, боржником не здійснено, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження". На неодноразові виклики до державного виконавця не з'являється.
Суд звертає увагу, що боржником не надано до органів ДВС жодних доказів про те, що він в силу стану здоров'я, віку чи з інших об'єктивних причин не може працювати та, відповідно не може отримувати доходи.
Виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України (ст. 124 Конституції України).
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Також, статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 2 та 3 вказаної статі Закону визначено обов'язки та повноваження виконавця під час здійснення виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 19 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виникає право у державного, приватного виконавця звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, висвітлених у листі від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» (у частині, що не суперечить нормам ЦПК України у ред. Закону України від 03.10.2017 та Закону України «Про виконавче провадження» у ред. від 02.06.2016), ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов?язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні подання державного/приватного виконавця, суд має перевірити вчинення державним/приватним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення всіх можливих виконавчих дій та з'ясувати наявність доказів, які б свідчили, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.
Статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ст. 313 ЦК України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення.
Майнові відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників, що означає здатність нести юридичну відповідальність за рахунок власного майна.
У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися у справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Звертаючись до суду із поданням про обмеження виїзду боржника за межі України, державний виконавець обґрунтував своє подання тим, що у порядку примусового виконання виконавчого провадження державним виконавцем проводяться заходи та вчиняються дії щодо забезпечення виконання рішення суду: накладено арешт на майно боржника, здійснюється перевірка майнового стану боржника, проте, вимоги державного виконавця щодо виконання рішення суду проігноровані, сума боргу залишається несплаченою, будь-яких дій на погашення заборгованості боржник не здійснює протягом тривалого часу.
Таким чином, суд вважає, що таке тривале невиконання рішення суду, при відсутності обставин, за яких є неможливим здійснення погашення заборгованості протягом тривалого часу, свідчить про свідоме ухилення боржника від виконання судового рішення.
Будучи обізнаною про існуючу заборгованість, боржник не сприяє та не вживає заходів, направлених на виконання рішень судів (відчуження майна з метою сплати боргу, відрахування певної частини доходу від здійснення діяльності тощо).
Як вбачається, невиконання боржником рішення суду не зумовлено об'єктивними причинами, наприклад, неможливості бути працевлаштованою, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.
Тобто обставини, які склалися, свідчать, що боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником, з метою належного виконання зобов'язання, заходів, визначається судом.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, боржником не подано доказів того, що з часу відкриття виконавчого провадження ним вживаються дії, об'єктивно спрямовані на погашення боргу перед стягувачем, та які б були співмірні борговим зобов'язанням. Встановлено, що навіть частково не погашена існуюча заборгованість за вказаним виконавчим документом.
Згідно із ст. 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними статтею 441 ЦПК України. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». За правилами частин першої та другої наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
У даному випадку, за матеріалами виконавчого провадження встановлено, що місцем виконання судового рішення є місце реєстрації боржника ( АДРЕСА_4 ), яке знаходиться на території Придніпровського району міста Черкаси.
Отже, суд вважає, що дії державного виконавця спрямовані на реальне та своєчасне виконання рішення суду, а тому подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає до задоволення.
При визначенні строку тимчасового обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України, суд вважає, що навіть, якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
Надалі, у пункті 50 вказаного рішення, Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25.01.2007 за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23.06.1981 за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...».
До того ж, при вирішенні даної справи судом враховані висновки, які висвітлені у рішенні Європейського суду з прав людини від 11.05.2021 у справі Stetsov проти України (заява № 5170/15).
Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне визначити строк тимчасового обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України - 01 рік, тобто до 04 вересня 2026 року. На думку суду, саме такий строк на даний час є достатнім для виконання ряду виконавчих дій у виконавчому провадженні № 42771135, спрямованих на виконання виконавчого документу (листа) № 2-1835 виданого 10.09.2009 Придніпровським районним судом м. Черкаси.
При цьому, як на думку суду, у подальшому існує можливість продовження визначеного строку, якщо необхідність у застосуванні заходу тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не відпаде.
Виконання даної ухвали слід покласти на головного державного виконавця Другого відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Овечко І.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Законом України «Про державну прикордонну службу України», ст.ст. 2, 4, 131, 247, 258, 260, 261, 353, 441, 446 ЦПК України суд, -
Подання головного державного виконавця Другого відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Овечко І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - задовольнити.
Тимчасово, на строк до 04 вересня 2026 року, обмежити у праві виїзду за межі України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом Придніпровського районного суду м. Черкаси за № 2-1835 від 10.09.2009.
Копію ухвали направити для виконання до адміністрації Державної прикордонної служби України та до органів держаної виконавчої служби.
Виконання цієї ухвали покласти на головного державного виконавця Другого відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Овечко Ігоря.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Головуючий: О. Г. Казидуб