Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/3961/25
номер провадження 1-кс/695/1016/25
04 вересня 2025 рокум. Золотоноша
Слідчий суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника ВР ЗСПЖЗО СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024052210000448 від 10.02.2024 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 2 ст. 156 КК України, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Майданівка Звенигородського району Черкаської області, українця, громадянина України, номера обслуги 3 протитанкового відділення протитанкового взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
Начальник ВР ЗСПЖЗО СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням, погодженим прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді номера обслуги 3 протитанкового відділення протитанкового взводу 3 механізованого батальйону вказаної військової частини, у військовому званні «старший солдат», діючи з прямим умислом, з мотивів не виконувати обов'язки військової служби та з метою ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст.ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, 07.12.2023, більш точний час досудовим розслідуванням встановити не вдалося, старший солдат ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, з мотивів не виконувати обов'язки військової служби та з метою ухилитися від її проходження, в умовах воєнного стану, самовільно, без дозволу командування, залишив місце служби - місце знаходження протитанкового взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , що тимчасово дислокувався за адресою: АДРЕСА_2 та направився у невідомому напрямку, після чого, з січня 2024 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, проживав за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього, в тому числі, в період часу з 17.06.2025 по 22.08.2025 був офіційно працевлаштований на посаді робітника з комплексного обслуговування й ремонту будівель Хрестителівської гімназії, при цьому, роботодавця, правоохоронні органи, органи державної влади чи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби та вчинене ним ухилення, не повідомляв, поки 23.08.2025 не був доставлений військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , чим було припинено вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, встановлено, що 10.02.2024 слідчим Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську внесені відомості в ЄРДР за № 42024052210000448 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
22.08.2025 слідчим слідчого відділу Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області внесені відомості в ЄРДР за № 12025250370000954 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
01.09.2025 матеріали досудових розслідувань кримінальних проваджень № 42024052210000448 та № 12025250370000954 об'єднані в одне кримінальне провадження під загальним № 42024052210000448 від 10.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156, ч. 4 ст. 408 КК України.
04.09.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.408 ч.4 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Вказані матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.
Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 , згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити нове кримінальне правопорушення.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовуються тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи свою вину та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років (особливо тяжкий злочин), може ухилятись від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, він не бажає виконувати конституційний обов'язок із захисту Вітчизни та демонструє негативний приклад для всіх військовослужбовців своєї військової частини.
Крім того, на даний час у підозрюваного ОСОБА_5 відсутнє постійне місце проживання та останній має належний стан здоров'я, що безсумнівно може сприяти останньому в ухиленні від органу досудового розслідування та суду.
Разом з цим, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 матиме змогу незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які обізнані про обставини вчиненого кримінального правопорушення та надали слідству викривальні показання, а також на свідків - співслужбовців підозрюваного, які обізнані про обставини вчинення кримінального правопорушення, однак на даний час не допитані під час досудового розслідування, оскільки підозрюваному відоме їхнє місце перебування, зможе впливати на них шляхом підкупу, вмовлянням та/або застосуванням погроз, що перешкоджатиме об'єктивному розслідуванню кримінального провадження та може призвести до їхньої відмови від надання ними показань або їх зміни на користь підозрюваного.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 раніше неодноразово притягавався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних кримінальних правопорушень та був засуджений, зокрема:
22.01.2013 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік; 17.08.2021 Костопільським районним судом Рівненської області за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у вигляді штрафу.
В силу ст. 89 КК України, зазначені судимості ОСОБА_5 погашені, однак, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156 та ч. 4 ст. 408 КК України, існує достатньо підстав вважати, що перебуваючи на волі, останній може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби або інші умисні кримінальні правопорушення.
Вказані обставини свідчать про стійку антисоціальну поведінку підозрюваного, його небажання ставати на шлях виправлення та здатність в майбутньому вчинити нове кримінальне правопорушення, що беззаперечно вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, незастосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою фактично призведе до реалізації ризиків, зазначених в клопотанні.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий, за погодженням з прокурором звернувся до суду з зазначеним клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали подане клопотання, просили його задовольнити та просили суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід, з урахуванням наявності обгрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 просив відмовити у застосуванні стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати більш м"який запобіжний захід.
У судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 просив відмовити у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати більш м"який запобіжний захід.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт;5) тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані стороною кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п"ятою статті 176 цього Кодексу.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області розпочате досудове розслідування по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 42024052210000448 від 10.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 2 ст. 156 КК України.
04 вересня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
У судовому засіданні встановлено, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України обгрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме: матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 17.12.2023.
На даній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об"єктивно зв"язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зв"язок підозрюваного ОСОБА_5 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України є обгрунтованою.
Як вбачається з клопотання, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 .
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов"язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв"язками та усіма видами зв"язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить не лише вагомість доказів про вчинення ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки санкція ч. 4 ст. 408 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, але і відсутність у ОСОБА_5 міцних та сталих соціальних зв'язків.
На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема його вік та стан здоров'я, інші дані про особу ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи, відсутні.
Крім того, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки існує об'єктивний ризик того, що ОСОБА_5 шляхом вмовлянь або погроз може вплинути на них, з метою зміни показань або змусити їх надавати неправдиві показання у кримінальному провадженні, для уникнення ним кримінальної відповідальності. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що станом на теперішній час допитані свідки надали показання, якими підтверджується вина ОСОБА_5 . З метою уникнення відповідальності останній може незаконно впливати на них з метою надання неправдивих показань органу слідства та суду.
Разом з цим, відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. З вказаного випливає, що надані потерпілими та свідками під час досудового розслідування показання повинні бути надані останніми також і суду, а зважаючи, що такі докази як показання потерпілих та свідків мають значну вагу за даним провадженням, з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний як особисто, так і через інших осіб може вплинути на потерпілих та свідків з метою змусити відмовитись від дачі показань або змінити їх при надані суду під час розгляду справи по суті.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_5 може впливати на свідків з метою змусити їх змінити показання, відмовитися давати показання та співпрацювати з слідством для уникнення ним кримінальної відповідальності.
Разом з тим, слідчий суддя вважає недоведеними та необгрунтованими наявність існування такого ризику, як можливість підозрюваним ОСОБА_5 вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він не знайшов об'єктивного підтвердження у судовому засіданні та ґрунтуються на припущеннях.
На думку слідчого судді, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не може доводитися лише припущеннями з огляду на вчинене кримінальне правопорушення, зокрема і його тяжкість, без наведення фактів стосовно особи та поведінки підозрюваного, яка дає підстави для тверджень про існування цього ризику. Крім того, слідчий у клопотанні обмежився лише загальним зазначенням існування цього ризику.
Варто зауважити, що метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При цьому слід зазначити, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати слідству, судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Отже, на думку слідчого судді, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, є підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 42024052210000448 від 10.02.2024, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408, ч. 2 ст. 156 КК України.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя також враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання у разі визнання його винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні, його вік та стан здоров'я, що слідчому судді не надано відомостей про стан здоров'я ОСОБА_5 , який унеможливлював тримання під вартою в умовах слідчого ізолятора та неможливості надання йому кваліфікованої медичної допомоги.
Практика Європейського суду з прав людини передбачає, що питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 42024052210000448 від 10.02.2024, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 408 ч.4, ст.156 ч.2 КК України, стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.408 ч.4 КК України підлягає задоволенню, а до ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м"які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання доведеним під час судового розгляду ризикам та не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Суд також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь обвинуваченого ОСОБА_5 , але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпеченні запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для застосування до підозрюваного більш м"яких запобіжних заходів, зокрема домашнього арешту, слідчий суддя не вбачає.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов"язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.
Згідно ст.183 ч.4 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України, у зв"язку з чим, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.176,177,178, 183,193-194,196, 197, 205, 309, 369-372, 376, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання начальника ВР ЗСПЖЗО СВ Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024052210000448 від 10.02.2024 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 04.09.2025 року по 02.11.2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів.
Повний текст ухвали оголошено 08 вересня 2025 року о 08 годині 30 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1
?