Справа № 570/775/25
Номер провадження 2/570/874/2025
04 вересня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю:
секретаря судових засідань Захарук Г.Л.
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Сенчука В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення , -
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_3 . За час життя матір позивача склала заповіт. У вказаному заповіті ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповіла своєму синові - позивачу по справі ОСОБА_1 та внуку - відповідачу по справі - ОСОБА_2 . Після смерті матері позивач звернувся до приватного нотаріуса Кутецької В.В. та подав заяву про прийняття спадщини. Відповідач по справі не бажає успадковувати майно бабусі ОСОБА_4 , оскільки із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався. За місцем реєстрації він не проживав. Саме з цих підстав позивач змушений звернутися до суду для встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, щоб встановити, що відповідач по справі не проживав із спадкодавицею на день її смерті та не прийняв спадщину після її смерті.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задоволити. Пояснили про обставини, зазначені вище.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Відповідно до поданої заяви позовні вимоги визнає, просить справу розглядати без його участі.
Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з огляну на наступне.
Короткий зміст заяв по суті справи.
Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , матір позивача - ОСОБА_3 .
Згідно витягу з адресної картки № 1151/09-01/24 від 07.05.2024, до дня смерті матір позивача проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
За цією ж адресою зареєстровані позивач та відповідач.
За час життя, а саме 06.09.2022, матір позивача ОСОБА_3 склала заповіт, який був посвідчений керуючою справами (секретарем) виконавчого комітету Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області Мінченко С.Г. У вказаному заповіті ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповіла своєму синові - ОСОБА_1 , та внуку - ОСОБА_2 .
Після смерті матері позивач звернувся до приватного нотаріуса Кутецької В.В. та подав заяву про прийняття спадщини, на підставі чого була заведена спадкова справа за № 73482074 у спадковому реєстрі, номер у нотаріуса 2/2025, та видано відповідний витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі.
Відповідач ОСОБА_2 з січня 2023 року не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а винаймає собі житло за адресою: АДРЕСА_2 , про що наявні письмові докази.
Разом з тим, відповідач по справі не бажає успадковувати майно після смерті бабусі ОСОБА_4 , оскільки із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, що підтверджується повідомленням приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Кутецької В.В. № 52/02-14 від 17.02.2025 р.
У вказаному вище повідомленні приватний нотаріус ОСОБА_5 зазначила:
«Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину (ст. 1268 ЦК України).
Згідно довідки відділу «Центр надання адміністративних послуг» Клеванської селищної ради, Рівненського району, ОСОБА_2 був зареєстрований разом із ОСОБА_3 за однією адресою на день її смерті. У випадку його відмови від спадкування, він повинен був подати заяву про відмову від прийняття спадщини в строк, наданий для цього законодавством (шість місяців з дня смерті спадкодавця).
Від ОСОБА_2 заяв про відмову від прийняття спадщини і про прийняття спадщини не надходило.
Якщо ОСОБА_2 фактично не проживав разом із спадкодавицею на день її смерті, то цей факт необхідно підтвердити в судовому порядку».
Норми права.
Частиною 1 ст. 315 ЦПК України, визначено перелік справ по встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Тобто у даній частині ст. 315 ЦПК України, ідеться про умови, за яких можливе встановлення інших юридичних фактів, крім тих, які перераховані у ч. 1 ст. 315 ЦПК. До таких умов віднесено: 1) встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; 2) якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Положеннями ч.ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно з вимогами ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.
Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що сама по собі реєстрація місця проживання разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд при ухваленні Постанови від 27.02.2019 у справі №471/601/17.
Згідно з ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Ст. 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадщина належить спадкоємцеві, незалежно від часу прийняття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У відповідності до вимог ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Ст. 1270 даного Кодексу встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтвердили, що відповідач ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації вже третій рік, та на поховання бабусі не приїздив.
Висновки суду.
При розгляді справи суд детально дослідив подані сторонами докази, навів аргументацію щодо прийняття до уваги тих чи інших доводів сторін або відхилення зазначених ними аргументів.
У ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд встановив, що ОСОБА_2 , у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що не прийняв спадщину, оскільки постійно не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, і протягом строку, встановленого ст. 1269 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини.
Позивач - ОСОБА_1 , у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав із спадкодавицею на час відкриття спадщини і протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не заявляв про відмову від спадщини, звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині встановлення факту не проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавицею, та факту не прийняття ним спадщини.
Розподіл судових витрат.
За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до змісту ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач не заявив про те, щоб понесені ним судові витрати були стягнуті з відповідача на його користь. Адже кожна із сторін має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. І в даному випадку позивач не бажає відшкодовувати понесені ним судові витрати. А суд не може прийняти рішення, вийшовши за межі волі позивача. Таким чином понесені позивачем судові витрати залишаються покладеними на нього.
У той же час суд застосовує положення ст. 142 ЦПК України, і 50% судових витрат підлягають поверненню позивачу за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 142, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення- задоволити повністю.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 станом на час смерті бабусі - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проживав за адресою: АДРЕСА_1 , та не прийняв спадщину після її смерті.
Повернути ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. - 50 % судових витрат (судовий збір, в порядку ст. 142 ЦПК України), що був сплачений в загальному розмірі 1211,20 грн. відповідно до реквізитів квитанції ID: 3657-2657-9762-1549 від 20.02.2025 року, АТ «ТАСКОМБАНК».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ; мешканець: АДРЕСА_2 ).
Суддя Красовський О.О.