Іванківський районний суд Київської області
Справа № 366/2141/25
Провадження № 2-н/366/172/25
08 вересня 2025 року с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину та судових витрат із ОСОБА_2 ,
Заявник, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину та судових витрат із ОСОБА_2 .
Відповідно до положень статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. (п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі -СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У відповідності до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно із ч. 3 ст. 184 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Заявник з боржником є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина на час подання заяви про видачу судового наказу проживає з матір'ю, ОСОБА_1 . Вимог щодо встановлення або оспорювання батьківства або залучення інших заінтересованих осіб вказана заява не містить.
З огляду на викладене та враховуючи, що стягувачем заявлено вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини у визначеному законодавством розмірі, вважаю, що заява про видачу судового наказу є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Крім того, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору у всіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, а відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача (стягувача), на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі викладеного суддя стягує з боржника на користь держави судовий збір, від сплати якого була звільнена стягувач при зверненні до суду.
Крім того, заявник просить стягнути з боржника витрати на правничу допомогу в розмірі 1500 грн.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 751/3840/15-ц).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналізуючи вищенаведені норми права, суддя приходить до висновку, що витрати на правову допомогу є складовою частиною судових витрат, які у разі документального підтвердження підлягають стягненню на користь заявника при задоволенні заяви про видачу судового наказу, який по суті є особливою формою судового рішення.
На підтвердження витрат, понесених на правову допомогу, заявником надано: квитанцію за №8 від 08.07.2025, відповідно до якої, ОСОБА_1 сплатила адвокату Працюку В.Л. за надану послугу: наказ до суду та консультацію 1500 грн., проте, інших доказів, які б підтверджували понесені заявником судові витрати на правову допомогу, зокрема, договір та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, до суду не надано.
Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що підлягає видачі судовий наказ в частині стягнення аліментів на утримання дитини з моменту подачі заяви до суду 08.07.2025, і до досягнення дитиною повноліття, а в частині стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.
Таким чином, на підставі ст. 180, ч. 3 ст. 181, ч. 2 ст. 182, ч. 5 ст.ст. 183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 133, 137, ч. 6 ст. 141, ст.ст.161-164, 167, 168, 430 ЦПК України, п.3 ч.1 ст.5 «Закону України «Про судовий збір»,
1. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, з моменту подачі заяви до суду 08.07.2025, і до досягнення дитиною повноліття.
2. Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь держави судовий збір в розмірі 302,80 грн. (триста дві грн. 80 коп.).
3. У частині вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу - відмовити.
4. Судовий наказ в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць у відповідності до ст. 430 ЦПК України
5. Судовий наказ після набрання законної сили видати стягувачу.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ
Згідно ч. 3 ст. 167 ЦПК України судовий наказ в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.168 ЦПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Згідно ч.7 ст.170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Згідно ч.8 ст.170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Наказ розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням на веб-сторінку у мережі інтернет: http://reyestr.court.gov.ua.
Судовий наказ у частині стягнення аліментів може бути пред'явлений до виконання протягом усього періоду, на який призначено платежі, тобто до досягнення дитиною повноліття.
Судовий наказ в частині стягнення судового збору може бути пред'явлений до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання судовим наказом законної сили.
Судовий наказ після набрання ним законної сили видати стягувачу.
Судовий наказ скасуванню не підлягає, набирає законної сили з моменту винесення (ч.1 ст.170 ЦПК України).
Судовий наказ набрав чинності “______» ______________20____ року
Термін пред'явлення до виконання «_______»____________20______року
Судовий наказ видано «____» ___________20_____ року
Суддя Анатолій КОРЧКОВ
Відмітки про виконання судового наказу
Дата надходження судового наказу на виконанняПовне найменування установи, організації, підприємства, в якому знаходився судовий наказЗагальна сума, відрахована за судовим наказомДата повернення судового наказу до відділу державної виконавчої служби чи стягувачевіПідстава повернення судового наказуПідпис керівника установи, підприємства, організації (з прикладанням печатки)Примітки