Справа № 366/2204/25
Провадження № 3/366/1402/25
08.09.2025 с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції № 3 (м. Чорнобиль) Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 КУпАП,
І. Суть правопорушення, визнана суддею недоведеною
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 709928 від 02.07.2025, по суті правопорушення зазначено таке:
02.07.2025 о 17 год. 10 хв., ОСОБА_1 , не маючи перепустки та дозволу на перебування в зоні ЧАЕС була виявлена в територіальних межах 40 кварталу Котовського ПНВД, яке відноситься до Постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», чим порушив наказ МНС № 1157 від 02.11.2011, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 46-1 КУпАП.
ІІ. Позиції осіб, які беруть участь у провадженні по справі
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. В матеріалах справи наявна заява, у якій він просить розглянути справу за його відсутності. З огляду на положення ст. 268 КУпАП суддя приходить до висновку про розгляд справи за його відсутності.
ІІІ. Оцінка судді
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідальність за ст. 46-1 КУпАП настає у разі порушення вимог режиму радіаційної безпеки у спеціально визначеній зоні радіаційного забруднення, що виражається у проникненні в цю зону без дозволу відповідних органів або самовільному поселенні у ній, або знищенні, пошкодженні чи перенесенні знаків радіаційного забруднення або огорожі зазначеної зони.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини виключно у формі прямого умислу.
Слід наголосити, що диспозиція ст. 46-1 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність, крім іншого, у разі знищення, пошкодження чи перенесення знаків радіаційного забруднення або огорожі зони радіаційного забруднення.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» землі зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення відмежовуються від суміжних територій і переводяться до категорії радіаційно небезпечних земель.
Таким чином, територія зони відчуження за положеннями наведених нормативно-правових актів повинна мати огорожу разом з попереджувальними знаками про наближення до такої зони, наявність яких повинна доводитись під час збору доказів у справі за ст. 46-1 КУпАП особою, яка складає протокол про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Сама по собі наявність законодавчих вимоги без фактичної наявності згаданої огорожі та знаків або за недоведеністю їх наявності не можуть мати автономно свідчити про усвідомлення громадянами їх наближення чи перебування в зоні відчуження.
Відтак, на стадії збору доказів слід встановити та довести, що особа, яка виявлена в зоні відчуження, попередньо усвідомлювала той факт, що проникає в зону відчуження через огорожу та всупереч встановленим попереджуючим знакам. Доведення таких обставин в сукупності може свідчити про наявність прямого умислу на проникнення в зону відчуження.
Всупереч цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б обґрунтовано свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 умислу на проникнення в зону відчуження, а саме відсутні відомості про те, що він проник в цю зону, бачивши якісь попереджувальні знаки та огорожу зони відчуження.
Його письмове пояснення свідчить про те, що він поїхав з м. Овруч в Київську область для збору грибів. Після цього, в лісо смузі його зустріли працівники поліції та повідомили про факт його знаходження в зоні відчуження. Під час отримання пояснень уповноважена посадова особа органу Національної поліції не з'ясувала, чи усвідомлював ОСОБА_1 те, що прямує в зону відчуження, який чином він в її потрапив (в обхід КПП, огорожі, знаків), чи бачив якісь знаки, огорожу чи інші зовнішні ознаки того, що він прямує в зону відчуження.
Наявна схема зони відчуження за своєю правовою природою, як доказу, не може відобразити наявність в діях особи умислу на проникнення в цю зону, а лише засвідчує «пост фактум» виявлення в такій зоні, однак для доведення наявності умислу особи доведенню підлягає факт того, чи дійсно особа усвідомлювала на момент перетину зони відчуження той факт, що проникає в таку зону.
Отже, саме по собі виявлення особи в зоні відчуження за відсутності доказів прямого умислу на проникнення в цю зону не свідчить про наявність всіх ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 46-1 КУпАП.
Крім цього, схема є масштабованим зображенням зони відчуження і місце виявлення особи в ньому відображене умовною позначкою «+» без прив'язки до географічних координат, тобто місце виявлення особи є орієнтовним. Поряд з цим, умовна позначка розташована поблизу кордону зони відчуження з територію, на якій громадяни можуть вільно пересуватись. Це в сукупності з іншими викладеними обставинами ставить під сумнів дійсне перебування особи саме в зоні відчуження, а не поблизу неї.
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на встановлені обставини та застосовані норми права, суддя приходить до висновку, що провина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення є недоведеною, тому провадження у справі підлягає закриттю у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
IV. Судові витрати
Питання судових витрат суддя вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.
Оскільки в цьому випадку провадження у справі підлягає закриттю, судовий збір слід віднести на рахунок держави.
З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 1, 7, 46-1, 245, 247, 251, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 46-1 КУпАП, та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особами, визначеними ч. 2 ст. 294 КУпАП до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня вручення копії постанови.
Суддя Н.П. Слободян