Справа № 362/194/25
Провадження № 2/362/1369/25
08 вересня 2025 року
суддя Васильківського міськрайонний суд Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування вимог якого зазначив, що 12.04.2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 103907343.
Надалі, за відповідним договором факторингу № 04Т від 08.07.2021 року укладеним із первісним кредитором, позивач набув право вимоги за зазначеним кредитним договором.
Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за наведеним кредитним договором не виконує, у нього виникла заборгованість за кредитом, що порушує права позивача, у зв'язку із чим позивач просить стягнути із відповідача на свою користь заборгованість в загальному розмірі 36 900 гривень 00 копійок (а.с. 1 - 13).
Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.
Представником відповідача подано відзив на позов у якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 100 - 105).
Натомість, відповідач не подав відзив на позов у встановлений цивільним процесуальним законом строк!!!
У зв'язку із цим, суд не приймає до уваги зміст відзиву на позов, оскільки всупереч вимог статей 83 і 191 ЦПК України, відзив подано із порушенням зазначеному в ухвалі від 17 квітня 2025 року про відкриття провадження по справі строку для подання відповідачем відзиву на позов (а.с. 93).
В резолютивній частині ухвали від 17 квітня 2025 року про відкриття провадження по справі визначено: строк для подання відповідачем відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 93).
Натомість, до суду не повернуто поштове повідомлення про вручення відповідачці копії вказаної ухвали (а.с. 96).
У зв'язку із цим, для перевірки факту отримання позивачкою копію вказаної ухвали, суд звернувся до офіційного веб-сайту (Інтернет порталу) ДП «Укрпошта», де за допомогою функції відстеження відправлень згідно із штрихкодового ідентифікатора поштового відправлення «06 102 4817 41 30» за яким відповідачці було надіслано копію ухвали, встановлено, що дане відправлення не було отримано адресатом та «за закінченням терміну зберігання» повернуто відправнику (а.с. 96, 152, 153).
Отже, відповідач не отримав у встановленому цивільним процесуальним законом порядку копію ухвали від 17 квітня 2025 року про відкриття провадження у даній справі.
Оскільки відповідач не отримав у встановленому цивільним процесуальним законом порядку копію ухвали від 17 квітня 2025 року про відкриття провадження у даній справі, суд приходить до логічного, послідовного і обґрунтованого висновку про те, що відповідно до норм статті 191 ЦПК України, - у відповідача не виникло процесуального права подати відзив на позов, оскільки сторона відповідача надіслала суду відзив не у строк встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а до початку такого строку.
Як наслідок, у суду відсутні процесуальні підстави для врахування відзиву на позов при постановленні судового рішення по суті даної справи.
27 травня 2025 року судом отримано відповідь на відзив (а.с. 110 - 122).
Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
12.04.2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 103907343 за умовами якого товариство надало відповідачу кредит в сумі 15 000 гривень 00 копійок на строк 10 днів із процентною ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 16 - 17, 44 - 51, 52, 53 - 54).
Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується відповідним платіжним дорученням № 26692900 від 12.04.2021 року (а.с. 56).
Надалі, ТОВ «Діджи фінанс» уклало відповідний договір із вказаним кредитором відповідача за наведеним кредитним договором, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги за кредитними зобов'язаннями відповідача по укладеному договору кредиту.
Зокрема, за договором відступлення прав вимоги № 04Т від 08.07.2022 року укладеним між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Діджи фінанс», до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором відповідача № 103907343 від 12.04.2021 року (а.с. 20, 24 - 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 64).
Під час розгляду справи встановлено, що відповідач не виконує свої зобов'язання перед позивачем за наведеним кредитним договором по якому позивач набув право вимоги від кредитора.
При цьому, відповідачу було надіслано письмову досудову вимогу від 27 вересня 2024 року щодо дострокового стягнення заборгованості, (а.с. 61 - 62).
Із наданих позивачем на підтвердження своїх вимог відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитом відповідача вбачається, що станом на 21.06.2021 року відповідач має заборгованість за договором № 103907343 від 12.04.2021 року на загальну суму 36 900 гривень 00 копійок яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 15 000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками в сумі 20 400 гривень 00 копійок та заборгованості за комісією в сумі 1 5000 гривень 00 копійок (а.с. 21 - 22).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За нормами статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини 1 і 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положення статті 625 ЦК України передбачають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
Положення статті 625 ЦК України передбачають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.
Натомість, суд вважає безпідставними і необґрунтованими вимоги позивача про стягнення із відповідача комісії в сумі 1 500 гривень 00 копійок, оскільки за правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19: умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплатити процентів у строки передбачені наведеним кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за даним кредитним договором без нарахованої комісії в сумі 1 500 гривень 00 копійок.
Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним кредитним договором складає 35 400 гривень 00 копійок.
За таких обставин, позов є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню в обсязі суми заборгованості визначеному судом.
Згідно із нормою частини першої статті 13 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За подачу даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 422 гривні 40 копійок, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією в національній валюті № 103907343 від 23 грудня 2024 року (а.с. 60).
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Зокрема, разом із позовом надано суду копію договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01 серпня 2024 року разом із додатковою угодою від 30 вересня 2024 року, детальним описом робіт (наданих послуг), актом № 103907343 від 30 вересня 2024 року та платіжною інструкцією в національній валюті № 2011-34 від 20 листопада 2024 року, з яких вбачається, що позивачем сплачено вартість правових послуг у даній справі в загальній сумі 6 000 гривень 00 копійок (а.с. 15, 23, 39 - 43, 55, 59).
Тобто, на підставі статей 133, 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, суд враховує обставину часткового задоволення позовних вимог в обсязі 95,93 % та вважає, що судові витрати позивача у вигляді сплати судового збору за вимогами майнового характеру слід визначити відповідно до відсотку задоволеної суми позову у розмірі 95,93 %, що становить 8 079 гривень 60 копійок.
Як наслідок, на підставі пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, судові витрати слід покласти на:
-позивача у розмірі 4,07 %, що становить 342 гривні 80 копійок;
-відповідача у розмірі 95,93 %, що становить 8 079 гривень 60 копійок.
У зв'язку із цим, слід стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат грошові кошти в сумі 8 079 гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, керуючись статтями 514, 526, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273, 274 - 279 ЦПК України,
Частково задовольнити позов.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» грошові кошти в сумі 35 400 (тридцять п'ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» у відшкодування судових витрат грошові кошти в сумі 8 079 (вісім тисяч сімдесят дев'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Дата складення повного рішення суду - 08 вересня 2025 року.