Справа № 361/9602/24
Провадження № 2/361/5289/24
17.07.25
17 липня 2025 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
при секретарі Михальова К.М.,
представник позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак-Коваль Любов Любомирівна про визнання права власності в порядку спадкування, -
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог, представником позивача зазначено, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті останнього, залишилось спадкове майно, яке складається з: житлового будинку (недобудова) за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка біля будинку за тією ж адресою, розміром 1200 кв.м (0,12 га).
Вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_3 відповідно до «Приказу по откормочному совхозу имени ОСОБА_4 обьединения мясной промишленности від 30.08.1979р. №110», зі змісту якого вбачається: «Приказиваю: 1. ОСОБА_3 , електрику Погребського отделения совхоза виделить земельний приусадебний участок в с.Погреби по ул.Мичурина для строительства жилого дома в размере 0,15 га. В том числе возле дома 0,12 га».
Також представником позивача зазначено, що 28.10.1980р. виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів Київської області було видано свідоцтво про забудову індивідуальної садиби. Після чого, актом про відведення в натурі присадибної земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку встановлено в натурі межі присадибної земельної ділянки при жилому будинку, виділеної ОСОБА_3 для будівництва індивідуального житлового будинку. Площа присадибної земельної ділянки становить 1200 кв.м.
Також посилається представник позивача у позовній заяві, що відповідно до рішення від 08.09.1980р. №355 «Про дозвіл на оформлення технічної документації на будівництво індивідуальних житлових будинків в населених пунктах району», спадкодавцю ОСОБА_3 було дозволено виготовлення та оформлення технічної документації. Посилання на вказане рішення міститься також й у Генеральному плані забудови, де також, відповідно до викопіровки містяться погодження уповноважених на той час структур.
Поряд з цим, 09.09.1980 року, було укладено договір на будівництво індивідуального житлового будинку на праві приватної власності, за яким ОСОБА_3 зобов'язувався побудувати двоповерховий житловий будинок.
Враховуючи наведене, представник позивача зазначає, що спадкодавець за життя мав житловий будинок (недобудову) і земельну ділянку, однак, не встиг належним чином оформити право власності на них. Позивач - ОСОБА_2 , після смерті батька, не відмовлялась від спадкування майна. Звернувшись до Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області, з заявою, позивач отримала лист №1118/02-14 від 01.04.2017р. з роз'ясненнями щодо необхідності надати документи, які посвідчують право власності.
Посилаючись на вимоги ст.152 Земельного кодексу України, ст.ст. 316-321, 328,392,396,1216-1218, 1268,1296 Цивільного кодексу України та викладені вище обставини, представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також на об'єкт незавершеного будівництва, а саме - будинок садибного типу, що знаходиться на вказаній ділянці, а також просить визнати право власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га, для ведення особистого селянського господарства - розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 .
Присутній у судовому засіданні представник позивача адвокат Хобта С.Г. підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Сповіщений належним чином про час та дату розгляду справи відповідач Зазимська сільська рада Броварського району Київської області - до зали суду не направив свого представника, заяв та клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду також не надходило.
Належним чином сповіщена про час та дату розгляду справи третя особа без самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак-Коваль Л.Л.- до зали суду не з'явилась, направила заяву про розгляд справи за її відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши письмові докази у справі, суд доходить наступного.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.
Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 , відповідно до копії свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_1 та копії її паспорту серії НОМЕР_2 . Шлюб між батьками позивача було розірвано 04.11.1976 року, відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 .
Батько позивача - ОСОБА_3 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 . Після смерті останнього, Броварською районною державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу №464/2013 від 03.07.2013 р., що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №34417795. Відповідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.11.2013р., виданим державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Падучак-Коваль Л.Л. - ОСОБА_2 , як спадкоємець після смерті ОСОБА_3 , отримала право на спадщину у вигляді вкладів у сумі 3771,20 грн.
Відповідно листа №1118/02-14 від 01.04.2017р., виданим державним нотаріусом Броварської районної державної нотаріальної контори Падучак-Коваль Л.Л. на адресу ОСОБА_2 - роз'яснено про відсутність документа, що посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки №944 від 17.08.2009р., виданої сільським головою Погребської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_3 був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 - з 16.03.1983р. до моменту видачі довідки. Також, згідно довідки № 203 від 18.04.2018р. виданої сільським головою Погребської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_3 був зареєстрований та постійно проживав один за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно долученої до матеріалів справи копії технічного паспорту на будинок садибного типу, виготовленій станом на 26.06.2024р. інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5 - готовність будинку садибного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - складає 18%.
Зі змісту долученого до позовної заяви «Приказу по откормочному совхозу имени ОСОБА_4 обьединения мясной промишленности від 30.08.1979р. №110», вбачається інформація: «Приказиваю: 1. ОСОБА_3 , електрику Погребського отделения совхоза виделить земельний приусадебний участок в с.Погреби по ул.Мичурина для строительства жилого дома в размере 0,15 га. В том числе возле дома 0,12 га».
Також вбачається, що 28.10.1980р. виконавчим комітетом Броварської районної ради народних депутатів Київської області було видано свідоцтво про забудову індивідуальної садиби. Після чого, актом про відведення в натурі присадибної земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку встановлено в натурі межі присадибної земельної ділянки при жилому будинку, виділеної ОСОБА_3 для будівництва індивідуального житлового будинку. Площа присадибної земельної ділянки становить 1200 кв.м.
Відповідно вивченого у судовому засіданні рішення від 08.09.1980р. №355 «Про дозвіл на оформлення технічної документації на будівництво індивідуальних житлових будинків в населених пунктах району», ОСОБА_3 було дозволено виготовлення та оформлення технічної документації. Посилання на вказане рішення міститься також й у Генеральному плані забудови, де також, відповідно до викопіровки містяться погодження уповноважених на той час структур.
Також вбачається, що 09.09.1980 року, було укладено договір на будівництво індивідуального житлового будинку на праві приватної власності, за яким ОСОБА_3 зобов'язувався побудувати двоповерховий житловий будинок.
Окрім викладеного, до матеріалів справи долучені звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок: площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,1200 га, для ведення особистого селянського господарства - розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 11.09.2024р.
Інших доказів надано суду не було, заяв та клопотань про їх витребування перед судом не оголошувалось.
Звертаючись із вимогами про визнання права власності на будинок в порядку спадкування, представник позивача зазначав про його належність на праві власності спадкодавцеві ОСОБА_3 , який однак, не оформив це право з різних причин, у тому числі й, на підставі відсутності такої необхідності на підставі діючого на той момент законодавства - та така позиція суперечить тому, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку - є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Згідно ст. 67 ЗУ «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, що підлягає реєстрації, може бути видане на підставі правовстановлюючих документів.
У відповідності до п. 4.16 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Положеннями п. 4.19 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку - що й було здійснено у даному випадку та знайшло відображення у спадковій справі.
Статтею 41 Конституції України та статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ч. 1 ст. 69, ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч.ч.2,3ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно доч.ч.1,3ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно із ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Забудовник - особа, яка відповідно до закону отримала право власності або користування земельною ділянкою для містобудівних потреб та виконує передбачені законодавством дії, необхідні для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.
Таким чином, для спадкування прав забудовника спадкодавець за життя повинен набути у встановленому законодавством порядку право на забудову земельної ділянки.
Отже, якщо об'єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов'язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт; право одержати на своє ім'я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.
Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року в справі № 707/1803/16-ц, які згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд першої інстанції враховує при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відсутність правовстановлюючого документа, що підтверджує право спадкодавця на спірне спадкове майно, перешкоджає позивачу оформити право на спадщину в позасудовому порядку, тому суд вважає за необхідне роз'яснити йому право на звернення до суду із вищевказаним позовом.
Також суд зауважує, що у судовому засіданні не було надано доказів наявності перешкод у спадкуванні позивачем вказаних у позовній заяві земельних ділянок.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім, та, підсумовуючи викладене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу, зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.
В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 13 Конституції України. ст.ст. 92, 328, 387, 397 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області Падучак-Коваль Любов Любомирівна про визнання права власності в порядку спадкування.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя Писанець Н.В.