Справа № 361/6221/24
Провадження № 2/361/4276/24
15.07.25
(з а о ч н е)
15 липня 2025 р. м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
при секретарі - Михальова К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області про визначення місця проживання дитини -
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа.
Позовна заява обґрунтована тим що, сторони - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - знаходились у зареєстрованому шлюбі з 30.12.2015 року, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області складено актовий запис №1358. Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 від 17.06.2016 року. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2022 року у цивільній справі №361/1609/22 шлюб між сторонами було розірвано. Дитина, після розірвання шлюбу батьків, залишилась проживати разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , однак, позивач та відповідач не дійшли згоди стосовно того, з ким у подальшому буде проживати донька, оскільки, відповідач вважає за належне забезпечити її проживання за кордоном разом із ним. Це і стало причиною звернення до суду із цим позовом.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, надали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали, просили його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, є сповіщеним про час та дату розгляду справи. Відзиву на позов не подав.
Представник третьої особи - орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області - до зали суду не представив свого представника, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності та висновок про доцільність визначення місця проживання дитини разом із матір'ю.
Суд, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з наступних підстав. В судовому засіданні встановлені наступні обставини справи.
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - знаходились у зареєстрованому шлюбі з 30.12.2015 року, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області складено актовий запис №1358.
Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 від 17.06.2016 року.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2022 року у цивільній справі №361/1609/22 шлюб між сторонами було розірвано.
Зареєстроване місце проживання дитини ОСОБА_4 разом із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 - яке належить на праві власності позивачу.
Відповідач ОСОБА_2 знятий з реєстрації за вищевказаною адресою відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2023р. справа №361/2441/23. Після припинення спільного проживання, сторони не дійшли згоди щодо місця проживання дитини.
За висновком голови Броварської міської ради Броварського району Київської області від 08.10.2024р. №1017 було визнано за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Частиною 1 ст. 161 СК України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 2 статті 160 Сімейного Кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років визначається за спільною згодою батьків та дитини.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
В постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №204/6905/17 зазначено, що тлумачення статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п.1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Також суд враховує надані позивачем докази про матеріально-побутові умови проживання, матеріальний стан, можливість позивача створити дитині умови для виховання і розвитку, виконання ним своїх батьківських обов'язків.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, враховуючи створення батьком належних умов для проживання, виховання та забезпечення дитини, виходячи в першу чергу з інтересів дитини, суд приходить до переконання про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір'ю, крім того, дитина має проживати з одним із батьків, зважаючи на те, що батьки мають рівні права і обов'язки щодо виховання та розвитку дитини незалежно від того, що проживають окремо один від одного, беручи до уваги, що місце проживання дитини з одним із батьків не є перешкодою для іншого щодо виконання як обов'язків так і здійснення прав, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Писанець Н.В.