Справа №758/7969/25
Провадження №2/359/3367/2025
13 серпня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Шандар М.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
за участю представника відповідача ОСОБА_2 ,
здійснюючи в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні підготовче провадження у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,
встановив:
1. Суть процесуального питання, що розглядається судом.
1.1. Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову (а.с.123-126), в якій він посилається на те, що його довірителем ОСОБА_3 пред'явлений позов про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 87000 доларів США. ОСОБА_4 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220881303:02:002:0160 з цільовим призначенням для будівництва і обслугову-вання житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), розташованої в с. Петропавлівське Бориспільського району. Відповідач може в будь-який час відчужити ці об'єкти нерухомого майна у власність інших осіб, що унеможливить виконання рішення суду про задоволення позову та істотно утруднить відновлення порушеного права ОСОБА_3 . Тому представник позивача ОСОБА_1 просить накласти арешт на житловий будинок та земельну ділянку відповідача.
1.2. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримує заяву та наполягає на її задоволенні.
1.3. Представник відповідача ОСОБА_2 заперечує проти вжиття заходу забезпечення позову та просить суд відмовити у задоволенні заяви.
2. Обставини, встановлені судом; норми права, застосовані при розгляді заяви.
2.1. Встановлено, що ОСОБА_3 пред'явив до Бориспільського міськрайонного суду позов (а.с.1-6), в якому він просить стягнути із ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 87000 доларів США.
2.2. Процесуальні правовідносини регулюються главою 10 «Забезпечення позову» розділу І «Загальні положення» ЦПК України.
2.3. Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
2.4. Згідно з п.1 ч.1, ч.3 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
2.5. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
2.6. Відповідно до п.1 ч.3 ст.2, ч.4 ст.10 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права. Цей принцип полягає у тому, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
2.7. Згідно з п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений у своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
2.8. Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у вико-нанні обов'язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції.
3. Мотиви, якими керується суд при розгляді заяви.
3.1. Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухо-ме майно №425165203 від 2 травня 2025 року (а.с.163) вбачається, що за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . В Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні записи про застосування обтяження до житлового будинку. Тому відповідач може в будь-який час безперешкодно відчужити вказаний об'єкт нерухомого майна у власність інших осіб. Ці обставини свідчать про те, що невжиття заходу забезпечення позову не тільки утруднить виконання рішення суду, а також істотно ускладнить захист права позивача. Адже ОСОБА_3 буде змушений оспорювати правочин щодо відчуження житлового будинку, зокрема з підстави фраудаторності.
3.2. Зі змісту пред'явленого позову (а.с.1, 5зворот) вбачається, що предметом спору є грошові кошти в розмірі 87000 доларів США, що еквівалентні грошовим коштам в розмірі 3625290 гривень 00 копійок. Ця обставина свідчить про те, що обраний представником позивача ОСОБА_1 захід забезпечення позову є співмірним та відповідає змісту заявлених позовних вимог.
3.3. Очевидно, що накладення арешту на житловий будинок відповідача призведе до втручання держави у право ОСОБА_4 на мирне володіння його майном. Однак таке втручання є не тільки виправданим, але й необхідним, оскільки воно спрямовано на забезпечення цивільного судочинства та запобігання виникнення нових спорів з іншими особами, які можуть придбати житловий будинок. Вказані цілі становлять суспільний інтерес, який превалює над індивідуальними свободами відповідача. Крім того, накладення арешту на житловий будинок полягає у позбавленні ОСОБА_4 можливості лише відчужити вказаний об'єкт нерухомого майна, а не володіти або користуватись ним. Ці обставини свідчать про те, що застосування обтяження відносно житлового будинку не призведе до жодних негативних наслідків для відповідача. Вжиття цього процесуального заходу забезпечить право ОСОБА_3 на справедливий суд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не порушить гарантії, передбачені п.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції.
3.4. З огляду на це суд вважає, що з метою забезпечення пред'явленого позову належить накласти арешт на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
3.5. Водночас, ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 не подали жодного доказу на підтвердження того, що за відповідачем зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220881303:02:002:0160 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господар-ських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану в АДРЕСА_1 . Крім того, зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №379570374 від 22 травня 2024 року (а.с.164) вбачаєть-ся, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області від 4 листопада 2019 року був накладений арешт на земельну ділянку. Крім того, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис №5792161 від 5 жовтня 2007 року про заборону відчуження вказаного об'єкта нерухомого майна. Ці обставини переконливо свідчать про те, що у ОСОБА_4 відсутня навіть теоретична можливість відчуження земельної ділянки площею 0,1500 га з кадастровим номером 3220881303:02:002:0160 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), розташованої в
АДРЕСА_2 . З огляду на це суд висновує про відсутність підстав для накладення арешту на вказану земельну ділянку. Тому у задоволенні заяви в частині вимоги про вжиття цього заходу забезпечення позову представнику позивача ОСОБА_3 слід відмовити.
3.7. Само по собі накладення арешту на житловий будинок по АДРЕСА_1 не спроможне спричинити ОСОБА_4 збитки. Крім того, ОСОБА_3 є громадянином України, у власності якого перебуває майно. Ці обставини переконливо свідчать про відсутність ризику невідшкодування збитків, заподіяних відповідачу у зв'язку з вжиттям заходу забезпечення позову. Тому підстави для вжиття заходу зустрічного забезпечення відсутні також.
Керуючись п.1 ч.1, ч.2 ст.258, абз.2 ч.6 ст.259, ст.260 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти арешт на житловий будинок по АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_4 .
У задоволенні заяви в частині вимоги про накладення арешту на земельну ділянку відмовити.
Стягувач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано в кв. АДРЕСА_3 .
Боржник: ОСОБА_4 , дата народження невідома, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано в кв. АДРЕСА_4 .
Повний текст ухвали суду складений 18 серпня 2025 року.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець