Провадження № 2/359/2416/2025
Справа № 359/3630/25
08 вересня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
31 березня 2025 року через систему «Електронний суд» від ТОВ «Факторинг Партнерс» до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшов позов, в якому просить суд : стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 7724023 від 26 березня 2024 року у розмірі 35 523,00 грн. та понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн., а також понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 7724023 про надання споживчого кредиту. За умовами укладеного договору, позичальник отримала в кредит 10000,00 грн. на строк 360 днів, зі сплатою 2.2 % за користування кредитними коштами. 27 січня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №27.01/25-Ф, за яким ТОВ «Авентус Україна'відступив права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Факторинг Партнерс» за Договором № 7724023 про надання споживчого кредиту. В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконала своїх зобов'язань, у зв'язку з чим має заборгованість на загальну суму 35523,00 грн., яка складається зі: 8930,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21593,00 грн. - заборгованість за відсотками, 5000,00 грн. - заборгованість за пенею/штрафом. У зв'язку з цим та через неналежне виконанням відповідачем кредитних зобов'язань в позасудовому порядку, ТОВ «Факторинг Партнерс» змушений звернутися до суду із вказаним позовом з метою захисту власних майнових прав.
Ухвалою суду від 04 квітня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та повідомленням. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Натомість представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Натомість відповідач подав заяву про розгляд справи у його відсутність, у позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судом встановлено, що 26 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №7724023.
Відповідно до договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000 грн., строк кредиту 360 днів, процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 %.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконав своє грошове зобов'язання та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10000 грн., що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 29 січня 2025 року (а.с. 10-12).
Згідно розрахунку заборгованості за договором №7724023 від 26 березня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 складає 35523,00 грн., яка складається зі: 8930,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21593,00 грн. - заборгованість за відсоткам и, 5000,00 грн. - заборгованість за пенею/штрафом.
27 січня 2025 року було укладено договір № 27.01/25-Ф відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 7724023.
Згідно копії акту приймання-передачі реєстру боржників для друку до договору факторингу № 27.01/25-ф від 27.01.2025 фактор ТОВ «Факторинг Партнерс» з однієї сторони та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» уклали даний акт про те, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками при-рівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Згідно ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Відповідно ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ст. 1050 ЦК України визначено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені ст. 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Відповідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансу-вання під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За змістом ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч.1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували докази, надані позивачем, щодо розміру заборгованості за кредитним договором. Крім того, відповідач позов визнав у повному обсязі.
При цьому суд враховує, що сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач за користування кредитними коштами. Розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позичальник ОСОБА_1 належним чином виконував кредитні зобов'язання як щодо первісних кредиторів так і стосовно нового кредитора.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача заборгованості за договорами № 7724023 від 26 березня 2024 року у розмірі 35523,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. 00 коп., то слід зазначити наступне.
Відповідно ч. 1 та п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що 02 липня 2024 року між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги № 02-07/2024.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано заявку на надання юридичної допомоги №839 від 01 лютого 2025 року, витяг з Акту №5 про надання юридичної допомоги від 28 лютого 2025 року.
Відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 509, 525, 526, 530, 536, 612, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» суму заборгованості за Договором № 7724023 від 26 березня 2024 року в розмірі 35523 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять три) гривні 00 (нуль) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Інформація про позивача : Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.
Інформація про відповідача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий 11 лютого 2019 року, РНОКПП - НОМЕР_2 , за реєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 08 вересня 2025 року.
Суддя Яковлєва Л.В.