Провадження №2/359/2706/2025
Справа №359/5114/25
04.09.2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.
при секретарі судового засідання Кулик Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту
У травні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Іващенко Р.В., звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, яким просив скасувати арешт, який в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна має реєстровий номер 73211, зареєстрований 21.07.2004 Бориспільською районною державною нотаріальною конторою на підставі постанови Бориспільської державної виконавчої служби б/н від 15.10.2002 (а.с.2).
Свої вимоги, позивач обґрунтовує тим, що у червні 2024 року ОСОБА_2 звернуся нотаріуса за консультацією з приводу відчуження належного йому нерухомого майна. Під час перевірки документів нотаріусом було встановлено, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, який є архівною складовою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП), міститься запис про обтяження належного позивачу майна. На дату подання даного позову у позивача відсутні майнові зобов'язання перед іншими особами. Також, станом на дату подання позову позивач не має заборгованості зі сплати штрафів та інших обов'язкових платежів, а також не має невиконаних цивільно-правових зобов'язань, що підтверджується даними з Єдиного реєстру боржників. Разом з тим, наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про арешт майна позивача є перешкодою у вільному розпорядженні позивачем своїм майном.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 травня 2025 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.12).
03 червня 2025 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.20).
Сторони та їх представники у судове засідання не з'явились. Від представника позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що 15 жовтня 2002 року постановою державного виконавця Бориспільської державної виконавчої служби винесено постанову про арешт майна ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження (а.с.4).
З відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №423457936 від 21.04.2025 року слідує, що на невизначене майно, все майно, ОСОБА_1 постановою б/н, 15.10.2002, Бориспільською державною виконавчою службою накладено арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 73211 (а.с.3).
Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1. ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частина 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно ч. 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.
Судом встановлено, що з відповіді на заяву ОСОБА_1 14 лютого 2025 року, Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) листом за №18111 повідомлено, що згідно перевірки «Автоматизована система виконавчого провадження», зазначених документів до заяви відносно арешту майна за виконавчим листом 1-171 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 не перебуває. Відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить 3 (три) роки. Рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання щодо зняття арешту з майна (а.с. 5).
На підставі наведеного суд приходить висновку, що на даний час необхідність у накладенні арешту відпала. Наявний арешт порушує права позивача, так як він не має можливості реалізувати свої права, а саме за здійснити продаж належного йому майна.
Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно п. 6 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» зняття арешту з майна органом державної виконавчої служби можливе в разі отримання державним виконавцем рішення суду про скасування заходів забезпечення позову, раніше застосованих судом у відношенні даного майна.
Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішення, встановлених цим Законом, не упереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.
Згідно вказаного Закону України державний виконавець зобов'язаний використовувати наданні йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, він знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
У матеріалах справи відсутні докази того, що на даний час існує потреба в арешті, що зазначено у постанові про арешт майна боржника від 15.10.2002.
На час розгляду справи виконавчих проваджень за виконавчим листом 1-171 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відділі державної виконавчої служби не перебуває, що вказує на незаконність накладення арешту та унеможливлює скасування арешту у позасудовому порядку. Доказів протилежного суду сторонами не надано.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність арешту на все майно позивача, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його прав шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись, ст.ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 353-354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Скасувати арешт, зареєстрований 21.07.2004 Бориспільською районною державною нотаріальною конторою на підставі постанови Бориспільської державної виконавчої служби б/н від 15.10.2002, реєстровий номер в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 73211.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чирка С.С.