Справа № 359/2871/25
Провадження № 2/359/2227/2025
08 вересня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив :
14 березня 2025 року через систему «Електронний суд» до Бориспільського міськрайонного суду Київської областінадійшов позов, яким представник ТОВ «Бізнес Позика» Дармограй А.Т. просить : стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №460643-КС-003 про надання кредиту від 16 квітня 2023 року у розмірі 73 427,50 грн. та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 квітня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №460643-КС-003, за яким ТОВ «Бізнес Позика» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 20000 грн., а ОСОБА_1 зобов'язалась протягом 24 тижнів (169 днів) повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,14874498 % в день. ТОВ «Бізнес Позика» виконало своє зобов'язання за кредитним договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20000,00 гривень. Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов'язання, тому у неї виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 73427,50 грн., яка складається з : суми прострочених платежів по тілу кредиту 20000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 52424,75 грн., сума прострочених платежів за комісією - 1002,75 грн. Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість у зв'язку з чим, позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом.
Ухвалою суду від 26 березня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та роз'яснено сторонам процесуальні права.
Відповідач своїм процесуальним правом подати відзив на позов, докази у справі чи заявити клопотання, не скористався.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Натомість представника позивача в прохальній частині позову просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти винесення судом заочного рішення в справі не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Заяв чи клопотань до суду не направив.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно вимог ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 16 квітня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №460643-КС-003, згідно умов якого ТОВ «Бізнес Позика» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 20000,00 гривень, а ОСОБА_1 зобов'язалась протягом 24 тижнів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,14874498 % в день, а також сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 1002,75 грн.
ТОВ «Бізнес Позика» виконало своє грошове зобов'язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 20000, 00 грн. Вказана обставина підтверджується довідкою від 16 вересня 2024 року, виданою ТОВ «Платіжні Онлайн», згідно яких відповідачу було надано кредит на суму 20000,00 грн.
Факт отримання та використання відповідачем отриманого кредиту також підтверджується відомостями, наданими АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 26 травня 2025 року щодо руху грошових коштів за банківською карткою № НОМЕР_1 , емітованої на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 3, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержан-ня особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно вимогст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документо-обіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механік-ного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом ч. 12 ст. 11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у строк, передбачений у зобов'язанні та відповідно до вимог закону.
За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатили процентів, належних йому відповідно ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунто-ваності своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно ч. 3-4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
В свою чергу, у ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).
Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослід-ження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
У частині 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.
Встановлено, що договір про надання кредиту №460643-КС-003 від 16 квітня 2023 року були підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора відповідно UA-0605. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно - телекомуніка-ційній системі ТОВ «Бізнес Позика» в електронній формі. Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
ОСОБА_1 неналежним чином виконував грошове зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість за Договором №460643-КС-003 від 16 квітня 2023 року про надання кредиту, що становить 73427,50 грн., яка складається з : суми прострочених платежів по тілу кредиту 20000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 52424,75 грн., сума прострочених платежів за комісією - 1002,75 грн.
Оскільки розмір заборгованості за використаними кредитними коштами підтверджено уповноваженою банком особою у вищезазначеному розрахунку та відповідачем не оспорює-ться, підстави сумніватися в дійсності наведеної в розрахунку інформації в частині використаних відповідачем кредитних коштів, у суду відсутні. Будь-яких заперечень щодо правильності нарахованої заборгованості за кредитом, а також доказів, які це підтверджують, відповідачем не надано та не зазначено джерел їх здобуття.
Тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» належить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 73427,50 грн.
Згідно ч. 1. ст. 133, ч.1 та п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
При зверненні до суду з даним позовом ТОВ «Бізнес Позика» сплатило судовий збір у розмірі 2422, 20 грн. Позовні вимог задоволено в повному обсязі, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід примусово стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 2422, 20 грн.
На підставі викладеного та керуючись вимогами п.5 ч.1 ст.3, ч.3, ч.6 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», ч.1 ст.526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 та ч.2 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №460643-КС-003 від 16 квітня 2023 рок, що становить 73427 (сімдесят три тисячі чотириста двадцять сім) гривень 50 (п'ятдесят) копійок, а також сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26 оф.411, код ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 орган що видав 8025, РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили , якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення суду виготовлено 08 вересня 2025 року.
Суддя Яковлєва Л.В