Провадження №2/359/577/2025
Справа №359/8692/24
Іменем України
01 серпня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Журавського В.В.
при секретарі Алфімовій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Бориспільської міської ради Київської області про визнання права власності на самочинно збудоване майно,-
1. Короткий зміст позовних вимог.
В серпні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказали на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з частини домоволодіння по АДРЕСА_1 . 18 листопада 2019 року державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, які посвідчують право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно на 2/5 та 1/10 часток на житловий будинок загальною площею 102,2 кв.м., житловою площею 47,3 кв.м., зазначений в плані літерою «А1», та надвірні будівлі і споруди: сарай (погріб) «Б,Г», сарай «З», убиральня «М», сарай «Е», навіс «П», літній душ «П», навіс «Т», альтанка «У», яма вигрібна «Н», колодязь «О», огорожа «№1, №2, №7-№11», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, в свідоцтві про право на спадщину за законом вказані не всі об'єкти будинку, а саме: житлова добудова розміром 6,94 кв.м. ? 2,73 м., веранда розміром 2,73 м. ? 3,18 м., веранда розміром 2,95 м. ? 18,80 м., сарай розміром 5,80 м. ? 3,87 м., сарай розміром 5,70 м. ? 2,68 м., туалет, у зв'язку з ненаданням документів, які надають право на виконання будівельних робіт на будівництво вказаних об'єктів. Вказані прибудови до будинку були збудовані попереднім власником. У зв'язку з цим, позивачі просили визнати за ними право власності житлова на добудову розміром 6,94 кв.м. ? 2,73 м., веранду розміром 2,73 м. ? 3,18 м., веранду розміром 2,95 м. ? 18,80 м., сарай розміром 5,80 м. ? 3,87 м., сарай розміром 5,70 м. ? 2,68 м., туалет, в будинку по АДРЕСА_1 .
В ході підготовчого провадження представник позивачів ОСОБА_5 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою просив за позивачами право власності на добудову санвузол площею 4,2 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 (а.с.110-113).
2. Процесуальні дії у цивільній справі.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 вересня 2024 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче засідання (а.с.75-76).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, в якості співвідповідача до участі в розгляді цивільної справи було залучено ОСОБА_3 (а.с.97-99).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2025 року було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (а.с.130).
3. Ставлення учасників цивільного процесу до пред'явленого позову.
Представник позивачів ОСОБА_5 підтримав пред'явлений позов та наполягав на його задоволенні.
Представник Бориспільської міської ради надав до суду заяву, в якій зазначив, що просить розглядати справу без участі представника міської ради та при вирішенні спору покладається на думку суду.
ОСОБА_3 також надала до суду заяву, якою просила розглянути цивільну справу за її відсутності.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Встановлено, що 18 листопада 2019 року ОСОБА_6 , державний нотаріус Бориспільської міської державної нотаріальної контори, видала свідоцтво про право на спадщину за законом, яке посвідчує право власності ОСОБА_1 на 2/5 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).
ОСОБА_2 є власником 1/10 частки в цьому об'єкті нерухомого майна. Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 листопада 2019 року, виданого ОСОБА_6 , державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрованого в реєстрі за №3-1180 (а.с.11-12), копією довідки КП «Бориспільське БТІ» №112 від 06 лютого 2025 року (а.с.96).
Власником іншої частини спірного житлового будинку є ОСОБА_3 , згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 жовтня 2020 року (а.с.89).
Зі змісту свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.11) вбачається, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 розташовано: один житловий будинок загальною площею 102,2 кв.м., житловою площею 47,3 кв.м., зазначений в плані літерою «А1», та надвірні будівлі і споруди: сарай (погріб) «Б,Г», сарай «З», убиральня «М», сарай «Е», навіс «П», літній душ «П», навіс «Т», альтанка «У», яма вигрібна «Н», колодязь «О», огорожа «№1, №2, №7-№11».
На підставі рішення державного нотаріуса Бориспільської міської державної нотаріальної контори Бровченко С.О. №49729404 від 18 листопада 2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 2/5 часток житлового будинку загальною площею 102,2 кв.м., житловою площею 47,3 кв.м, зазначений в плані літерою «А1», та надвірні будівлі і споруди: сарай «Б», погріб «Г», сарай «З», убиральня «М», сарай «Е», навіс «П», криниця «Л», колодязь «О», яма вигрібна «Н», огорожа, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.8).
Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.24 «Набуття права власності», гл.27 «Право власності на землю (земельну ділянку) ЦК України.
5. Норми права та судова практика, якими керується суд при вирішенні спору.
5.1. норми матеріального права.
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч.3, ч.5 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
За змістом ч.1 ст.381 ЦК України садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пунктах 4 та 6 постанови від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвільний документ (статті 35-37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі. Право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування».
Згідно з п.7 цієї постанови Пленуму не може бути застосовано правила статті 376 ЦК при вирішенні справ за позовами: про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда тощо).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 травня 2021 року у справі №623/3999/18 (провадження №61-485св20) відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти. Тому суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту. Виходячи зі змісту статей 331, 375, 376, 380 ЦК України, правовою підставою визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини п'ятої статті 376 ЦК України може бути не лише відсутність порушення прав інших осіб таким визнанням, а й встановлення судом відповідності такого об'єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам. Тому, вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановити всі обставини справи, зокрема: чи звертався позивач до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил істотними.
Як роз'яснив Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2019 року у справі №306/2140/17 (провадження №61-47454св18) звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.
5.2. норми процесуального права.
За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
З копії технічного паспорту на житловий будинок, виготовленого КП «Бориспільське БТІ» станом на 06 лютого 2025 року (а.с.90-95), вбачається, що в 1966 році був збудований житловий будинок «А-1» площею 62,3 кв.м., 1966 році прибудова «а1» площею 28,2 кв.м., 1993 році прибудова «а2» площею 8,9 кв.м., 1993 році ганок «а5» площею 2,3 кв.м., 1993 році прибудова «а6» площею 19,4 кв.м., 2022 році прибудова «а7» площею 7,2 кв.м., 1970 році сарай «Б» площею 18,1 кв.м., 1993 році погріб «Г» площею 3,0 кв.м., 1983 році сарай «Е» площею 22,4 кв.м., 1995 році сарай «З» площею 15,3 кв.м., 1995 році убиральня «М» площею 1,4 кв.м., 2016 році навіс «П», 2017 році літній душ «С», 2018 році навіс «Т», 2018 році альтанка «У», 1975 році колодязь «О», 1994 році яма вигрібна «Н», 2022 році яма вигрібна «Ф», 2022 році яма вигрібна «Х», 1980 році хвіртка №1.
З довідки №112 від 06 лютого 2025 року, виданої КП «Бориспільське БТІ» (а.с.96), вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ) був побудований в 1966 році. Документи, що дають право виконання будівельних робіт: реконструкція житлового будинку - будівництво прибудови «а7» загальною площею 4,2 кв.м., не надані.
В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що будівництво прибудови «а7» площею 4,2 кв.м., було здійснено з дозволу на виконання будівельних робіт. Ця обставина свідчить про те, що вказаний об'єкт є об'єктом самочинного будівництва.
Водночас, вказаний спірний об'єкт нерухомого майна відповідно до положень ст.186 та ст.381 ЦК України є приналежністю до основної речі - житлового будинку, та зведений після набуття права власності на цей будинок. У зв'язку з цим відсутні правові підстави для визнання за позивачами права власності на вказану прибудову «а7» на підставі ст.376 ЦК України.
Викладене у повній мірі узгоджується з роз'ясненнями, викладеними в п.7 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пунктах 4 та 6 постанови від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)».
Крім цього, всупереч вимозі, передбаченої ч.1 ст.81 ЦПК України, позивачами не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що вони у передбаченому законом порядку звертались до компетентних органів для оформлення своїх прав на вищевказаний об'єкт нерухомого майна та їм було відмовлено.
Таким чином, позивачами не доведено тієї обставини, що ними вичерпані всі можливі заходи для узаконення самовільно збудованого об'єкту у позасудовому порядку.
7. Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжних інструкцій на переказ готівки від 30 серпня 2024 року (а.с.41а, 41б) вбачається, що при пред'явленні позову до суду позивачі сплатили судовий збір у розмірі по 2161 гривень 50 копійок. Зважаючи на те, що у задоволенні пред'явлених ними позовних вимог відмовлено, тому підстави для відшкодування понесених судових витрат, відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.328, ст.376, ч.1 ст.381 ЦК України, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудоване майно - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення суду - 07 серпня 2025 року.
Суддя підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський