Справа № 358/820/25 Провадження № 2/358/612/25
02 вересня 2025 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області
у складі: головуючого судді Романенко К.С.,
з участю секретаря Шпак К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
20.05.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» Гурський Г.Ю. звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 2643302028-531455 від 30.11.2021 в розмірі 19 477,20 грн., що складається з: - заборгованість за сумою кредиту - 6000,00 грн.; - заборгованість за відсотками за користування позикою 13477,20 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.11.2021 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», було укладено договір №2643302028-531455 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Зазначений договір укладено згідно статей 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про споживче кредитування», Правил надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК».
На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор - 3726, для підписання кредитного договору № 2643302028-531455 від 30.11.2021 шляхом направлення позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 .
Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: - сума кредиту, становить 6000,00 грн. (п. 1.1. договору, р. 3., паспорту кредиту); - початковий строк кредитування, становить 22 дні, (п. 2.1. договору, р. 3., р. 4 паспорту кредиту, п. 1. графіку розрахунків); - відсоткова ставка, становить 1,21 % на добу за початковий строк кредитування визначений п. 2.3., п. 3.6., п. 3.7. договору (р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2. графіку розрахунків); - сума кредиту та нараховані відсотки, за початковий строк користування позикою, на 22 днів, становить 7597,20 грн. (6000,00 грн. тіло кредиту + 1597,20 грн. відсотки за користування позикою за перші 22 днів, р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2 графіку розрахунків).
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши кредит ОСОБА_1 відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_2 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті як банківська картка, на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 2643302028-531455 від 30.11.2021 року.
Позивач зазначає, що пунктом 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 22.12.2021 до 21.03.2022, за ставкою 2,2% на добу.
Та на момент подання даної позовної заяви у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою у розмірі 19477,20 грн. (6000,00 грн. тіло кредиту + 1597,20 грн. відсотки за початковий строк користування позикою та +11880,00 грн відсотки за продовжений строк користування позикою).
З боку відповідача по відношенню до ТОВ «КОШЕЛЬОК» має місце свідомо порушення зобов'язання визначеного в кредитному договорі, що відповідно до ст.611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановленні кредитним договором та законом.
Враховуючи вище викладене загальна сума боргу, що підлягає стягненню за договором №2643302028-531455 від 30.11.2021 року станом на дату подання позову до суду становить 19 477,20 грн., яка складається з:- заборгованість за сумою кредиту: 6 000,00 грн.;- заборгованість за відсотками за користування позикою: 13 477,20 грн., яку позивач просить з відповідача на свою користь.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2025, цивільну справу передано для розгляду судді Романенко К.С. (а.с. 40).
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 26.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву (а.с. 42, 43).
Сторони належним чином повідомлені про те, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без їх виклику.
У відповідності до ст. 174, 178 ЦПК України, відповідач не скористалася своїм правом та не направила суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти нього.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, прийшов до наступного висновку.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
30.11.2021 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 2643302028-531455, за умовами якого Кредитодавець надає Позичальнику кредит у сумі 6000,00 грн. строком на 22 дні (з можливістю продовження) (п. 3 паспорту споживчого кредиту) на споживці цілі, а Позичальник зобов'язується повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним (р. 3, р. 4 Договору).
Зокрема, відповідно до умов вказаного кредитного договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах:
- сума кредиту, становить 6000,00 грн. (п. 1.1. договору, р. 3., паспорту кредиту);
- початковий строк кредитування, становить 22 дні, (п. 2.1. договору, р. 3., р. 4 паспорту кредиту, п. 1. графіку розрахунків);
- відсоткова ставка, становить 1,21% на добу за початковий строк кредитування визначений п. 2.3., п. 3.6., п. 3.7. договору (р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2. графіку розрахунків);
- сума кредиту та нараховані відсотки, за початковий строк користування позикою, на 22 дні, становить 7597,20 грн. (6000,00 грн. тіло кредиту + 1597,20 грн.. відсотки за користування позикою за перші 22 дні, р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2 графіку розрахунків).
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатор - 3726.
Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом додаток № 1 до договору - Графік розрахунків та паспорт споживчого кредиту, в якому їй була надана інформація щодо умов кредитування.
З долучених до матеріалів справи довідок (повідомлення) вбачається, що 30.11.2021 о 09:44:06 ТОВ «КОШЕЛЬОК» через платіжну систему хРАY на підставі договору №2643302028-531455 від 30.11.2021 про надання кредиту, перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 на картку отримувача НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 6000,00 гривень.
Відповідач належним чином своїх зобов'язань за договором не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором № 2643302028-531455 від 30.11.2021 в розмірі 19477,20 грн, що складається з: - заборгованості за сумою кредиту 6000,00 грн; - заборгованість за відсотками в межах лояльного періоду 1597,20 грн; - заборгованість за відсотками за продовжений строк користування позикою 11880,00 грн. (а.с. 18, 19).
У ч.ч.1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, які, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст.12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Виходячи з вище викладеного, позивачем надано докази укладення кредитного договору №2643302028-531455 від 30.11.2021 та отримання ОСОБА_1 коштів саме у сумі 6000,00 грн., а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу по кредитному договору №2643302028-531455 підлягають до задоволення та стягнення суми боргу з відповідача на користь позивача в розмірі 6000,00 грн.
Щодо позовних вимог ТОВ «Кошельок» в частині стягнення відсотків за Договором, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредитного договору, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками в загальному розмірі 13477,20 грн., яка складається з: 1597,20 грн.. відсотки за користування позикою за перші 22 дні, (р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2 графіку розрахунків) та 11880,00 грн. відсотки за продовжений строк кредитування позикою.
Суд звертає увагу на те, що розмір суми кредиту складає лише 6000 грн. 00 коп., тоді як нарахованих відсотків 13477,20 грн., що є непропорційно великою сумою компенсації (більше ніж у два рази від вартості коштів отриманих в кредит), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов.
Відповідно до графіку розрахунків, що є додатком № 1 до Договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 2643302028-531455 від 30.11.2021, фінансового кредиту, відсотки за користування кредитом за 22 дні - 26,62 % від суми кредиту за період з 30.11.2011 по 21.12.2021, загальна вартість кредиту становить: 7598,00 грн. (а.с. 16)ю
Паспорт споживчого кредиту, доданий до позову, також містить інформацію про те, що строк кредитування складає 22 дні. (а.с. 10, 11).
В розділі 2 Договору визначено строки кредитування, а саме:
- кредит надається строком на 22 (двадцять дві доби) днів, (далі - «Лояльний період») початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця. (п. 2.1.);
- сторони погодили, що встановлений в п.2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування Кредитом. (п. 2.2.);
- кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит в строк не пізніше 2 (дві доби) банківських днів від дати підписання цього Договору. (п. 2.2.);
- позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього Договору. (п. 2.3.);
- кредит надається Позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказании? Позичальником у заявці. (п. 2.4.);
- датою отримання кредиту вважається дата списання відповідноі? суми з рахунку Кредитодавця. Вищезазначена дата отримання кредиту зазначається у Графіку розрахунків, що є Додатком до цього Договору. (п. 2.5.);
- датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів, вважається дата зарахування коштів на рахунок Кредитодавця. (п. 2.6).
Отже, за таких умов Договору № 2643302028-531455 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 30.11.2021 та додаткової угоди до Договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 22 дні, починаючи з дня укладення Договору.
Даним Договором № 2643302028-531455 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту від 30.11.2021, не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 22 дні, додаткових угод сторони з даного приводу не укладали.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 30.11.2021 року у розмірі 7597,20 грн., а саме: 6000 грн. 00 коп. сума боргу за тілом кредиту та 1597,20 грн. відсотки користування кредитом в межах строку кредитування (22 дні з моменту отримання кредиту).
Щодо стягнення відсотків за продовжений строк користування позикою в розмірі 11880,00 грн., суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позивачу слід відмовив у стягненні з відповідача заборгованості за відсотками поза межами визначеного строку кредитування.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
За ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
У прохальній частині позову представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 та частина 8 статті 141 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником ТОВ «Кошельок» до матеріалів справи долучено наступні документи: договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025, укладений між ТОВ «Кошельок» та адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери»; додаток від 15.05.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДН №5506.
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, розгляд якої проводився в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, дійшов переконання, що заявлені представником позивача вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними зі складністю справи, а також, обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а саме складення позовної заяви, а тому обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Крім того, позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 929 від 19.05.2025.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 988,98 грн (39,01 %).
Керуючись ст.ст. 509, 512, 525, 526, 530, 551, 611, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за кредитним договором № 2643302028-531455 від 30.11.2021 у розмірі 7597 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 20 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (код ЄДРПОУ 40842831), понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 988 (дев'ятсот вісімдесят вісім) гривень 98 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», місцезнаходження: 08135, Київська область, Києво - Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. № 8А, код ЄДРПОУ 40842831.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий: суддя К. С. Романенко